Саміт "Великої двадцятки" показав тривожну відсутність згоди провідних економік світу,- оглядачі
За словами спостерігачів, саміт "Великої двадцятки" у Сеулі показав тривожну відсутність єдності провідних економічних гравців світу, їхній намір за всяку ціну обстоювати власні економічні інтереси за рахунок чужих. Про це йдеться в огляді радіо «Свобода».
Президент Обама не добився головного - не організував натиск на Китай з боку групи країн, невдоволених штучно заниженим курсом юаня. Йому також довелося захищатися від гірких докорів у тому, що США маніпулюють своєю валютою.
До того ж, учасники саміту не дали жодних обіцянок утриматися від протекціоністських заходів, що можуть утруднити одужання світової економіки.
Однією з найважливіших подій саміту була зустріч Обами з головою КНР Ху Цзіньтао, на якій основну увагу було приділено питанням валютної політики. На відміну від США та інших провідних економічних держав, чиї курси валют коливаються залежно від ринкового попиту та пропозиції, КНР прямо прив'язує курс юаня до долара, і, як вважають у Вашингтоні, занижує його, щоб здешевити китайський експорт. Змусити Китай підвищити курс юаня було основною метою Обами, до виконання якої він намагався залучити решту партнерів по "Великій 20". Ця мета залишилася нереалізованою, вважає експерт вашингтонського Інституту Competitive Enterprise Айван Осоріо: "Уряд Обами намагається довести, що Китай маніпулює своєю валютою і фактично здійснює демпінг. Але аргументація ця не настільки вивірена й точна, аби, виходячи з неї, США могли на цілком законній підставі вжити проти КНР відповідних контрзаходів".
До цих контрзаходів адміністрацію зобов'язує закон, прийнятий за ініціативою демократичної фракції в Конгресі. Щоб уникнути санкцій, які теоретично може бути запроваджено вже наступного місяця, адміністрація Обами мусить переконати законодавців, що в американсько-китайському діалозі спостерігається значний прогрес.
До нереалізованих цілей поїздки Обами можна віднести й угоду про вільну торгівлю з Південною Кореєю. Суперечки навколо питань, пов'язаних з автомобільним експортом-імпортом, ще не залагоджено, і тому підписання договору відкладається. Обрудці чинять опір вірні політичні союзники Обами - профспілки детройтських автомобілебудівників. Розв'язати конфлікт між союзницькими зобов'язаннями перед Південною Кореєю, з одного боку, і політичною лояльністю детройтським автомобілебудівникам і союзникам з табору ідейних супротивників глобалізації - з іншого, адміністрація Обами поки не може.
Як не парадоксально, результати проміжних виборів до Конгресу відкривають перед адміністрацією простір для політичного маневру, якого в неї не було, вважає А.Осоріо: "...Республиканці здобули більшість у Палаті представників, і в адміністрації тепер є можливість попрацювати з республіканською більшістю над просуванням американсько-південнокорейського договору про вільну торгівлю без необхідності догоджати у всьому своїм однопартійцям".
Марні поки й спроби уряду Обами схилити Німеччину до своєї точки зору про збалансоване зростання світової економіки. Вона вимагає від Німеччини переорієнтовувати свою економічну політику з експорту на стимулювання внутрішнього споживчого попиту, що в теорії має зменшити викривлення у світових торговельних потоках і дати США змогу скоротити свій імпорт і збільшити експорт. Айван Осоріо веде далі: "На мій погляд, Німеччина ухвалила вельми розумне рішення, відмовившись іти шляхом масованих ін'єкцій державного капіталу в економіку, що вибрав уряд Обами і що загрожує високим ризиком інфляції, не кажучи вже про величезне зростання дефіциту держбюджету і державного боргу. Вибір Німеччиною конкретної стратегії пожвавлення господарської діяльності всередині країни має все ж таки залишатися її вибором, а не нав'язуватися ззовні".
Німеччина зробила кілька заяв, у яких звинуватила США в маніпулюванні курсом долара. Але на двосторонній зустрічі Обами й Ангели Меркель у Сеулі економічні суперечки було відсунуто на задній план, а наперед винесено тісну співпрацю двох країн в оборонній області.
У підсумковому документі саміту "Великої двадцятки" перехід на ринкову систему встановлення обмінних курсів заявлено як важливу віху на шляху стабілізації світової економіки. При цьому сторони обіцяли утримуватися лише від "конкурентної девальвації" своїх валют, а не від їх "конкурентного заниження". Цей нюанс формулювання, всупереч бажанню США, було схвалено за наполяганням Китаю. Через опір КНР та інших провідних експортерів не було схвалено повною мірою й ідеї Обами про обмеження дисбалансів у торгівлі між членами "двадцятки" 4% відсотками їхніх ВВП.
Як відзначив прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон, ці суперечки неможливо миттєво врегулювати. Втім, Китай, на його думку, рухається в цій царині в правильному напрямку.
Все це дає аналітикам приводи для тривожних припущень про те, що в разі погіршення економічної ситуації країни гратимуть виходячи лише з власного короткострокового інтересу, маніпулюючи валютою і створюючи торговельні перешкоди. Як говорять історики, це те, що відбувалося за часів Великої депресії.
