"Російські гірки" Емманюеля Макрона. Чого чекати Україні від французького президента

Макрон хоче стати лідером Європи, однак для цього йому потрібно виграти вибори у Франції. А це, можливо, означатиме необхідність замирення з Росією. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Франція – одна з двох європейських держав, на які Україна найбільше покладається у своєму прагненні захиститись від російської агресії та звільнити окуповані Росією території. Втім за столом переговорів у нормандському форматі сидять не держави, а люди – перші особи Франції, Німеччини, Росії та України.

Вже четвертий рік Францію в цьому процесі представляє Емманюель Макрон. Непростий і непередбачуваний політик, який, імовірно, боротиметься за другий президентський термін на виборах, які відбудуться у Франції навесні 2022 року. У нещодавньому інтерв’ю Le Figaro на запитання, чи мертвий "нормандський формат", український президент відповів: "штучне дихання може зробити зараз саме пан Макрон". Чи робитиме?

Еволюція президента

14 травня 2017 року Емманюель Макрон офіційно став президентом Франції. Йому було лише сорок років – він був наймолодшим президентом в історії республіки. У другому турі Макрон отримав дві третини голосів виборців, і прибічники покладали на нього великі надії.

Опоненти ж звинувачували у відсутності програми та чітких політичних поглядів. Ультраправа партія "Національний фронт" заявляла, що Макрон – підставний кандидат банкіра Ротшильда. Французький політик Ален Сораль закидав президенту травмовану з дитинства психіку.

Українські оглядачі навесні 2017 року зітхнули з полегшенням: принаймні, найближчі п’ять років Францією не керуватиме лідерка "Національного фронту" Марін Ле Пен, яку називали прихильною до Кремля.

Новий президент відразу показав, що серйозно налаштований змінити позиції Франції на міжнародній арені та зміцнити Європейський Союз. До Росії ж демонстрував прохолодне ставлення.

Вже у травні 2017 року російський президент Володимир Путін прилетів до Парижа, де зустрівся з новообраним президентом. Макрон відверто й жорстко говорив із Путіним на дражливі теми, зокрема назвав російські ЗМІ "органами брехливої пропаганди" і пообіцяв посилити санкції проти Росії, якщо вона не виконуватиме мінські домовленості. В цей період Макрон не раз говорив, що Європа й НАТО мають враховувати інтереси України.

У червні 2019 року новообраний український президент Володимир Зеленський приїхав до Парижа. Головною темою розмови стало врегулювання конфлікту на Донбасі; Макрон запевнив, що готовий вести переговори в нормандському форматі найближчим часом. Так і сталося – у грудні лідери "четвірки" зустрілись у Парижі.

Зустріч "нормандської четвірки" у Парижі, 9 грудня 2019 року (фото: kremlin.ru)

Історик Андрій Мартинов вважає, що ця зустріч "не стала поворотним моментом для українсько-французьких відносин" саме тому, що в побудову відносин між двома президентами відразу включились інші держави-члени "нормандської четвірки". А тим часом уже восени 2019 року Макрон почав змінювати курс.

У жовтні 2019 року французький президент підтримав повернення російської делегації до Парламентської асамблеї Ради Європи, а в листопаді закликав НАТО тісніше взаємодіяти з Росією. Українська преса особливо різко відреагувала на фразу Макрона, що навіть конфлікт в Україні не повинен заважати зближенню з Росією.

У той самий час президент Франції робив заяви про "смерть мозку НАТО", "деградацію капіталізму" і так далі. Усе це на тлі внутрішніх катаклізмів у Франції – протестів жовтих жилетів, боротьби з тероризмом, пожежі в соборі Нотр Дам.

У листопаді 2019 року журналіст "Радіо Свободи" Рікард Юзвяк написав, що Макрон змінив політичний курс, бо розчарувався в ідеях, які мав на початку президентської каденції.

Сполучені Штати Америки за президентства Дональда Трампа не йшли на зміцнення трансатлантичної співпраці, Ангела Меркель теж не підтримувала амбітні плани Макрона щодо поширення європейської демократії, а Британія взагалі вийшла з Євросоюзу. Тож президент Франції знайшов нового союзника, зближення з яким буде вигідним лише самій Франції.

Президентом-прагматиком вважає Емманюеля Макрона експертка центру структурної політології "Вибір" Лілія Брудницька.

"Офіційно Франція дотримується основних тез "нормандського формату": Крим, Донеччина і Луганщина – це Україна, Росія – агресор. Але це не заважає контактам Макрона і Путіна. Насправді відносини України і Франції далекі від партнерських. Це прагматична, стримана політика, й емоцій у ній буде менше з наближенням президентських виборів", – відзначила вона.

Курс на вибори

Вибори за рік, і Макрон знов поводиться непередбачувано. У лютому на Мюнхенській безпековій конференції він говорив про загрозу з боку Москви і заявив, що врегулювати конфлікт шляхом переговорів не вдається. Наприкінці березня Макрон каже, що світ на порозі глобальної війни нового типу, й звинувачує в її розпалюванні Росію та Китай, які дестабілізують ситуацію за допомогою вакцин від коронавірусу. Тим часом як стратегія вакцинації, за словами Макрона, є лише в Європи.

Новий президент США Джо Байден більше, ніж Трамп, налаштований зміцнювати співпрацю з Європою. А Ангела Меркель готується покинути канцлерський пост уже цього року. Що робитиме Макрон? Низка європейських і американських політологів уже припустила, що він намагатиметься стати політичним лідером Європи. Втім для цього потрібно буде дати відповідь на найнагальніші виклики – епідемію коронавірусної хвороби та кризу, яку вона спричинила.

До того ж, аби взятися за зміцнення ЄС, Макронові спершу потрібно виграти вибори у Франції. У лютому 2021 року соціологічні опитування давали йому 40% підтримки громадян. На цьому етапі каденції це кращий показник, ніж був у його попередників – Ніколя Саркозі та Франсуа Олланда.

На думку Лілії Брудницької, Макрон має непогані шанси бути переобраним. "Якщо ж у чинного президента Франції виникнуть або вже є наміри не дратувати Росію перед виборами в обмін на невтручання в перегони, то щодо України він залишатиметься таким самим стримано-прагматичним", – додає експертка.

"Шанси на переобрання Макрона у травні 2022 року є, особливо якщо у другий тур вийде Марін Ле Пен. 2002 року це вже сталося з її батьком Жаном-Марі Ле Пеном, якого у другому турі переміг Жак Ширак", – прогнозує Андрій Мартинов.

У квітні Французький інститут громадської думки оприлюднив результати дослідження, за якими у разі, коли у другий тур виходять Макрон і Ле Пен, лідерка "Національного фронту" програє з результатом 46% проти 54%.

Президент Франції Емманюель Макрон (фото: Chesnot / Getty Images)

Зараз Макрон поступово знов зближується з Німеччиною й повертається до традиційнішого політичного курсу. 31 березня Макрон і Меркель провели спільну відеоконференцію з Путіним, під час якої говорили про російську агресію в Україні. Франція і Німеччина закликали Росію врегулювати ситуацію та проводити переговори в "нормандському форматі".

16 квітня Зеленський знов зустрівся в Парижі із Макроном; до переговорів долучили відеозв’язком і Меркель. "Ми далі мобілізуємо свої зусилля й надалі рішуче налаштовані на пошук політичного рішення, яке є єдино можливим", – написав Макрон у твітері після розмови.

"Не було підстав чекати на позитивні зрушення. Ситуація у військово-політичному сенсі загострюється. Черговими свідченнями цього стало взаємне вислання українських і російських дипломатів, перекриття Керченської протоки, відмова Путіна від телефонної розмови з Зеленським. За цих обставин нормандський формат навряд чи відновлять до гіпотетичної зустрічі Байдена з Путіним, якщо вона взагалі відбудеться за нинішніх обставин", – пояснює Андрій Мартинов.

Тож у політиці французького президента тривають своєрідні американські гірки. Зважаючи ж на те, що французькою це називається les montagnes russes – російські гірки – вираз набуває символічного значення. Від України в цьому процесі поки що залежить не так багато.

"Системною політика будь-якого президента Франції щодо України стане тоді, коли Україна стане суб’єктною", – стверджує Лілія Брудницька. Поки цього не сталося, участь Франції, як і інших сильних європейських держав, у розв’язанні наших проблем залежатиме передусім від їхніх, а не від наших потреб та інтересів.