ua en ru

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі Верховна рада (Фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Після початку війни опозиція намагається зберегтися на політичному полі. Про те, що відбувається серед партій і груп з парламентської меншості – в матеріалі РБК-Україна.

Вторгнення Росії півроку тому повністю перекроїло суспільні симпатії і політичні розклади всередині країни. Правляча команда і опозиція на початку війни заявили, що співпрацюватимуть на благо України. Але, як визнають всі сторони "мирного договору", він протримався лише лічені тижні. Потім підступи, суперечки і торги почали поступово повертатися на українську політичну сцену.

Провідні телеканали, які в довоєнний час нерідко ставали майданчиком для піару і дискредитації політиків, по суті, втратили цей статус. Усі вони зараз мовлять за єдиною "відфільтрованою" програмою.

Популярні ток-шоу, на яких опозиція і влада обмінювалися докорами, зовсім зникли з ефірів. Як і трансляції засідань Ради, де позакоаліційні депутати могли показати і розповісти, як вони працюють для своїх виборців.

Головними ньюсмейкерами, як правило, стали представники влади і силових відомств, які розповідають або про військову обстановку, або про законодавчі та економічні нововведення. Будь-яка критика правлячої команди, яка здебільшого доноситься з соцмедіа, вже не дає такого ефекту, як у мирний час. І тому опозиційним партіям, які ще в лютому були вгорі рейтингових таблиць, непросто вписатися в поточний порядок денний.

ЄС Порошенко: атаки і контратаки

В електоральних опитуваннях, опублікованих ще в лютому, "Євросолідарність" займала друге місце, поступаючись "Слузі народу" на кілька процентних пунктів. Соціологи в неформальних розмовах стверджують, що розрив між ними помітно зріс. Проте політсила Порошенка залишається основним політичним суперником для правлячої команди, про що раніше писало РБК-Україна.

"З боку влади ми бачимо цілу серію випадів, яку складно вважати позицією єдності. Для прикладу: на наших депутатів просто табу у телемарафоні і навіть на каналі Рада, який за природою своєю мав би висвітлювати весь парламент, а не суто правлячу партію", – говорить РБК-Україна народний депутат від ЄС Вікторія Сюмар.

На Банковій, за її словами, помилково вважають, що за будь-якою хвилею критики влади стоять "порохоботи". І це ще більше розпалює відносини між командами Зеленського і Порошенка.

Ще один співрозмовник у партії допустив, що у самого Порошенка можуть залишатися президентські амбіції і бажання знову поборотися за пост глави держави. Та оскільки ніякої соціології і фокус-груп від початку війни партія не замовляла, то говорити про інтенсивну підготовку до будь-яких виборів поки щоне доводиться.

"Загалом наша партійна діяльність виглядає так: ми допомагаємо, нам заважають, ми намагаємося це добре продати, нас намагаються нівелювати. Якщо вони йдуть на нас в атаку – ми будемо відповідати і огризатися, але не будемо махати кулаками", – пояснило джерело в ЄС.

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі

У партії влади ж обурені, що члени ЄС дозволяють собі випади в бік Банкової під час закордонних поїздок на зустрічах з європейськими політиками. "Коли депутати від ЄС їздять у закордонні відрядження – начебто всі разом, всі за Україну. Але як тільки вони відходять убік, то відразу шепочуть на владу, мовляв, у нас диктатура, узурпація тощо. Ніяка інша фракція чи група так не робить", – запевняє одне з джерел у монобільшості.

Ключовим епізодом, який розпалив протистояння між ЄС і Банковою, стало відключення каналів, пов'язаних з екс-президентом, від цифрового мовлення. У команді Зеленського, навпаки, вважають, що саме у Порошенка першими порушили нейтралітет.

"Ми подивилися їхні канали. А у них там роздають поради, як Залужному воювати, вчать, як владі потрібно керувати. Зараз їхня головна умова, яку ми чуємо під час будь-яких дискусій – це повернути їх канали в цифру і включити їх в телемарафон", – каже одне з джерел у команді Зеленського.

Пізніше СБУ опублікувала запис зі свідченнями Віктора Медведчука, в якому він стверджує, що екс-президент нібито був посібником в його схемах. Але далі ця історія не знайшла продовження. В ЄС не знають, чи є у правоохоронців ще питання до Порошенка. У "Слузі народу", в свою чергу, вважають, що зараз, під час війни навряд чи дійде до вручення підозр і судових розглядів відносно екс-президента.

У чому причина "окопних воєн"? Неприязнь між "Євросолідарністю" і командою Зеленського зберігається ще з часів досить "брудної" президентської кампанії 2019 року. Але у соратників екс-президента є інша версія. Влада нібито допускає, що партія Порошенка може створити коаліцію з іншими силами в наступній Раді, залишивши "Слугу народу" за бортом.

"Теоретично ми можемо в наступному парламенті сформувати коаліцію з умовною партією волонтерів і військових. Адже вони нам будуть набагато ближче. А коли ти формуєш коаліцію, ти формуєш уряд і диктуєш умови. Очевидно, це змушує їх хвилюватися", – розмірковує одне з джерел в ЄС.

Соціологи бачать непогані перспективи для поки ще віртуальної партії Сергія Притули, яка може об'єднати відомих волонтерів і військових. І для Банкової це може бути на руку, в тому числі, щоби розмити електорат "Євросолідарності".

Фактор Притули і мирний Голос

Політичний проект Притули може визначити долю і партії "Голос", яка до війни перебувала в стані напіврозпаду. За даними видання, буквально напередодні вторгнення члени фракції уклали мирову і домовилися співпрацювати один з одним, розуміючи, що з дня на день можливий напад Росії. Але глава партії Кіра Рудик проігнорувала цю розмову.

"У Кіри якісь незакриті гештальти, якась окрема політична позиція, вона зв'язалася з Порошенком. І через це, серед іншого, її у фракції, м'яко кажучи, не сприймають. Плюс багато хто не сильно радіє цим її фото з автоматами. Зараз між усіма в "Голосі" хороші відносини, тільки Кіра тримається окремо. Вона не ходить на фракцію і майже не з'являється в залі", – розповів один зі співрозмовників, добре знайомий з ситуацією всередині партії.

"Партія і фракція "Голос" працює. Моя позиція незмінна – я проти будь-яких внутрішніх суперечок під час війни. Ми з колегами продовжуємо працювати в парламенті для ухвалення рішень, необхідних країні. Крім того, я активно працюю на міжнародному дипломатичному фронті", – відзначила Кіра Рудик у коментарі РБК-Україна.

Вона додала, що наразі регіональні партійні осередки "Голосу" (київський, одеський, полтавський, сумський, харківський та інші) займаються гуманітарними питаннями.

У "Слузі народу" зараз відносять фракцію "Голос" до "конструктивного крила" опозиції в Раді. Але діяльність самої партії, як визнають поінформовані джерела видання, фактично заморожена.

"Чесно кажучи, у "Голосу" як політсили немає перспектив, тому що на цю ліберальну нішу, найімовірніше, зайдуть волонтери. Тільки 3-4 нардепи з фракції залишилися членами партії. Ярослав Юрчишин, Роман Лозинський, дівчата зі Львова, напевно будуть у команді Притули", – припустив співрозмовник у фракції.

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі

Заступник голови партії Ярослав Железняк у розмові з РБК-Україна підтвердив, що вони готові надати допомогу в запуску майбутнього проекту волонтерів, але члени "Голосу" не стануть претендувати на якесь об'єднання. За його словами, кожен в їхній політсилі буде самостійно визначатися щодо політичного майбутнього.

"Коли закінчиться війна, як заступник партії я запропоную відомим волонтерам, насамперед з фонду "Повернись живим", Притули, надати їм наші юридичні можливості, якщо вони вирішать йти в політику. Наприклад, комісії, щоб вони не витрачали на це час і гроші. Вони це точно заслуговують своєю роботою. У них зараз немає часу займатися політичним розвитком і юридичними аспектами", – сказав виданню Железняк.

"Батьківщина": дебати з владою

Основа електорального поля "Батьківщини" – це люди старшого віку, яким більш звично дізнаватися інформацію з телебачення, ніж із соцмереж. В умовах обмеженого доступу до ефірів для Юлії Тимошенко складніше спілкуватися зі своєю цільовою аудиторією і потенційними виборцями.

"Для більшості політичних сил відчувається недопуск до певних медійних ресурсів, оскільки вони знаходяться в єдиному інформаційному пулі. Деякі зникли. Тому справді є проблема донести інформацію", – сказав РБК-Україна заступник голови партії Вадим Івченко.

Саме доступ до телемарафону стає одним із каменів спотикання в будь-яких дебатах "Батьківщини" з правлячою партією, стверджують співрозмовники в монобільшості. Мовляв, якщо фракція Тимошенко заважає прийняти якийсь закон або завалює його енною кількістю поправок, отже, їм потрібно щось натомість.

"У них чистий прагматизм. Якщо вони гальмують якийсь законопроект, то вони щось хочуть: або ефір для Тимошенко на марафоні, або Пузійчуку щось потрібно. Сфера їхніх інтересів – Держрезерв і екологія. Якщо ще до війни якось доводилося враховувати ці інтереси, то зараз цього майже немає. Хоча коли вони блокували газові закони, то Кучеренку натомість дали створити ТСК з питань газу", – сказав один із впливових співрозмовників у "Слузі народу".

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі

У самій "Батьківщині" пояснюють, що в умовах війни підтримують всі рішення, необхідні для армії і перемоги України. Але при цьому блокують ті законопроекти, в яких вбачають ознаки корупції та лобізму.

"Якщо в парламенті намагаються проштовхнути лобістські питання, то ми будемо заявляти через засоби масової інформації, під час засідань Верховної ради нашу позицію, в тому числі шляхом внесення поправок. Тут не справа в кількості поправок. Справа в тому, що ми потім зможемо показати українцям, що ми за це боролися і намагалися вирішити це питання", – каже Івченко.

Як стверджують у керівництві "Батьківщини", ніякої підготовки до виборів вони зараз не ведуть і не замовляли електоральної соціології. За словами ще одного заступника голови партії Сергія Власенка, з 24 лютого в їхньому центральному офісі був організований гуманітарний штаб, який надає волонтерську допомогу і підтримку армії. Вся їхня команда і сама Тимошенко всі перші 90 днів перебували в столиці.

Групи з політичних і бізнес-інтересів

Рівно за місяць до нападу Росії Дмитро Разумков представив свою громадську організацію, яка повинна була стати базою для створення його власної політсили. Після того як він пішов з поста спікера, розірвавши всі зв'язки зі "Слугою народу", соціологи показували, що у його партії є шанси потрапити в наступну Раду.

До цього проекту могли долучитися орієнтовно 20 нардепів з монобільшості, яких було достатньо, щоби сформувати повноцінну групу в парламенті. Але оскільки більшість з них – це списочники зі "Слуги народу", то в разі виходу з цієї фракції їм загрожувала втрата мандатів. Як стверджують у правлячій команді, після війни число соратників Разумкова в депутатському корпусі трохи скоротилося.

Зараз екс-спікер разом з іншими нардепами з його умовної групи періодично їздить по регіонах і прифронтових зонах, щоби поспілкуватися з військовими і привезти гуманітарну допомогу.

"Зараз влада вже воює з усією опозицією. Обмежують доступ до фронту, на багато підприємств. Це простежується і в медіа, з'являються справи, включається податкова. Поки ми не працюємо над розвитком партструктури, зараз це не на часі. Але ми будемо займатися партією – від цієї ідеї ми не відмовилися", – сказав один із співрозмовників в "Команді Разумкова".

У правлячій команді називають умовну групу екс-спікера більш конструктивними і договороздатними, ніж "Євросолідарність" чи "Батьківщина". За інформацією РБК-Україна, основним комунікатором з Разумковим з боку "Слуги народу" виступає Давид Арахамія і з багатьох спірних питань їм вдається прийти до компромісу.

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі

Найнадійнішими партнерами влади в Раді зараз залишається група "Довіра " і, як не парадоксально, ще дві групи, створені на руїнах забороненої ОПЗЖ. Напад Росії розкололо "Опоплатформу" майже на ті ж три табори, з яких спочатку збирали цей проект.

Так зване крило, яке орієнтується на Юрія Бойка, створило групу "Платформа за життя і мир". До речі, телеканал "Інтер", яким володіє його близький соратник Сергія Льовочкін, також включений в телемарафон. Впливовий співрозмовник з "Платформи" уточнив, що під час війни вони не збираються створювати окрему партію, а далі буде видно. По мирному розійтися з іншими представниками екс-ОПЗЖ їм не вдалося.

"Від нас відійшли ті люди, які переслідують інші, в тому числі бізнес-інтереси. Рабіновича і компанію ми визнали зрадниками. У нього взагалі мають забрати мандат, адже президент позбавив його українського громадянства", – зазначило джерело.

Нардепи з радикального проросійського крила, по суті, виявилися позафракційними, багато з них переховуються за кордоном. А Вадим Столар і його бізнес-партнер Ігор Абрамович зуміли сколотити окрему групу "Відновлення України" і переманити туди частину нардепів, які раніше не мали відношення до ОПЗЖ.

"Група Бойка і група Столара підтримують все. Ми з іронією називаємо їх ліберальною опозицією. Адже вони раніше ніколи ні за що не голосували, а тепер тиснуть кнопки навіть за приватизацію. Перші побоюються, щоб їх не звинувачували в деструктиві. А Столар і Абрамович навіть не особливо намагаються приховувати, що зібрали цю групу, щоби ходити і пропонувати владі свої послуги", – сказав співрозмовник у президентській команді.

Що відбувається в опозиції і хто може скласти конкуренцію владі

Складніше прийти до компромісу з групою "За майбутнє", яку останнім часом розхитує через відцентрові процеси. За даними видання, між двома бізнесменами, що мали відношення до цієї групи, Віталієм Хомутинніком та Ігорем Коломойським, стався розбрат. Один з її співголів Віктор Бондар наприкінці липня склав свої повноваження і вийшов із "За майбутнє". Єдиним керівником групи став Тарас Батенко, який вважається ближчим до крила Коломойського.

***

Ніяких загальнонаціональних виборчих кампаній на горизонті немає. І навіть у кабінетах влади не можуть відповісти, коли вони в принципі можуть відбутися. Останні електоральні рейтинги публікувалися ще в середині лютого. Відтоді соціологи проводять хіба що закриті опитування на предмет підтримки партій чи політиків.

"Поки ми бачимо, що зараз є три прохідних партії. Лідирує "Слуга народу" з приблизно 50%, далі йде проект Притули і ще "Євросолідарність". Інших не видно. Але це зараз. А потім, можливо, і Тимошенко підросте. У випадку того ж Притули, він зібрав пару мільйонів – піднявся, потім знову впав. Тобто ці цифри дуже динамічні", – розповів один із співробітників соціологічної компанії на умовах анонімності.

Заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький наводить схожі цифри і приблизно такий же порядок лідерів рейтингів. Серед так званих старих політичних сил прохідний бар'єр можуть подолати "Євросолідарність" і "Батьківщина", уточнив соціолог.

Одне з опитувань, яке КМІС проводив для мережі "ОПОРА" в липні, показало, що телебачення сильно пропустило вперед онлайн-джерела інформації, особливо телеграм-канали. Тобто обмежена присутність політичних сил у телемарафоні – це одна з причин, чому опозиція втрачає рейтинги. Але вона не ключова, зазначив Грушецький.

"Ситуація в країні сильно змінилася і за опитуваннями ми бачимо кардинальну зміну суспільних настроїв. Ви або потрапляєте в цей тренд, або ні. Є тенденція на формування чогось нового, нової України і ці так звані старі політичні сили не зовсім вписуються в нинішній порядок денний", – пояснив соціолог.