Президент Володимир Зеленський привітав всіх громадян України з Новим роком. У своєму зверненні до українців він згадав про коронавірус, Донбас та Крим, а також повернення полонених.
Дорогі українці! До кінця 2020 року залишаються лічені хвилини. Час підбивати підсумки, робити висновки, говорити про плани та цілі… Нудно? Згоден! Скажу зрозуміло для вас. І це логічно, адже все, що ми робимо - робимо для вас. Ми живемо у великій, прекрасній країні. Де є неймовірна природа, щедра земля, де розумні й талановиті діти, і де всі президенти у своїх новорічних привітаннях завжди кажуть фразу: "Дорогі українці! Це був важкий рік…".
Ви запитаєте, чи був важким 2020-й? Трішечки так. Але не через тебе. І не через тебе. І не через вас всіх. Тож яким був цей рік? У ньому були сльози від болю. І сльози від гордості. Було те, за що нам соромно, і те, чим ми пишаємось. Те, що хочеться забути. І те, чого ніколи не забудемо. І були ті, з ким ми стали ще більшими друзями. Ті, з ким стали стратегічними партнерами. Ті, з ким нас намагалися посварити, але не вдалося. Ті, хто підтримував Україну завжди і продовжує це робити.
2020-й нагадав, як насправді багато героїв серед нас. Навесні ми почали всі хворіти. Виявилось, що в лікарнях та аптеках багато чого немає. Чому? Просто дехто втратив нюх ще задовго до ковіду. І от всі ми були як у фільмах, коли здається, що врятувати можуть тільки супергерої. Дорослі не вірять у їхнє існування. Але цьогоріч, як і у 2014-му, ми знову переконалися - супергерої існують. І до наших військових приєднались наші медики. Наші суперлікарі. Суперлаборанти. Суперводії швидкої. Суперпілоти. Суперприкордонники. Суперучителі. Наші суперпожежники та суперрятувальники. І ми точно не маємо іншого варіанту, аніж бути супер-Україною. Так? Так!
Так, це був рік, де, на жаль, катаклізми руйнували житло і природу. І рік, де, на щастя, ми руйнували стереотипи. Наприклад, що в Україні неможливо робити хороші дороги. Цей міф пішов на всі чотири сторони, по всіх чотирьох тисячах кілометрів нових доріг. Колись вам буде 18, і ви зможете водити авто українськими дорогами. Ми старалися, щоб за час, поки ви подорослішаєте, ці дороги не постарішали. І не втомилися.
Цей рік довів, що дитячу лікарню "Охматдит" можна добудувати й не передавати, немов булаву, кожному наступному президенту України. Що можна "знести" пам’ятник корупції, встановлений ще у 2004-му, і за вісім місяців перетворити легендарний довгобуд країни на новий міст у Запоріжжі. А по всій Україні відбудувати 150 мостів. І ми не слухаємо метальників бруду на вентилятор соцмереж. Після когось залишаться пости. А після когось залишаться мости. Цей рік показав, що для громадян з Донбасу і Криму можна зробити сучасні КПВВ, де їм стане остаточно зрозуміло, хто ставиться до них як до людей, а хто - як до "заручників".
Цей рік показав, що можна про армію говорити, а можна зробити для безпеки й оборони найбільший в історії бюджет. Що держава може почати спільне будівництво корветів і вперше за часи незалежності замовити в "Антонова" три нових українських літаки. А відсотки кредитів для бізнесу можуть бути не 20, 18, чи 14 відсотків, а маленькими, такими, як ви - 5%. 7%. Або 9%. - Кому 9? Ось і відсотки можуть такими бути. - Тобі 7? А тобі 6? - А мені 5! - Добре, домовились!
2020-й знову довів, що Україна своїх не залишає. І нам неважливо, звідки повертати своїх людей - підвали ОРДЛО, російська в’язниця чи китайський Ухань. Це полонені моряки танкера з Лівії чи загиблий екіпаж і пасажири літака з Ірану. І ми однаково щасливі - повертаємо 250 тисяч громадян, що застрягли через карантин по світу, чи одного українця. Нашого захисника. Нескореного Віталія Марківа. - Знаєте його? Він казав сам собі: "Витримаю. Повернусь". Щоб у них з коханою з’явився такий, як ти. Або така, як ти. А краще - і такий, і така.
Цей рік не раз підіймав угору український прапор. Ми ставали першими в плаванні, боксі, спортивній та художній гімнастиці, легкій атлетиці, боротьбі, на велотреку і навіть у шашках. А коли будете сперечатись, хто сильніший - Бетмен, Росомаха чи Дедпул… - Росомаха! - Росомаха? - Бетмен? - Дедпул? - Дедпул! Насправді найсильніший українець, наш богатир Олексій Новіков, який став цьогоріч найсильнішою людиною на планеті Земля. А ми не маємо іншого варіанту, аніж стати найсильнішою країною.
І найголовніше. Цей рік нагадав нам, що таке тиша. Слова "Сьогодні не стріляли". Дні, коли в новинах кажуть: "За добу немає втрат". Тижні, коли матері, дружини й діти не плачуть. Місяці, коли наші військові не гинуть. 158 днів припинення вогню на Донбасі. Найдовше від початку війни. 158 днів перемир’я. Небездоганного? Так, і це правда. Та хіба через це - непотрібного? Ні. І це також правда. Знаєте, ви ще маленькі, і, можливо, не до кінця розумієте, чому так відбувається. Але зараз мусите точно знати одне: українські захисники - найкращі у світі, Вони сміливі й дуже-дуже сильні. Та, на жаль, так стається, і декого з них Бог забирає до себе на небо. Найкращих і найвідважніших. Цього року ми дуже старались, щоб Бог залишив якомога більше з них в Україні. Щоб вони й далі могли нас захищати й принести мир. Він можливий. Він близько. Він обов’язково буде.
Знаєте, всі президенти у новорічному зверненні кажуть одну фразу: "Дорогі українці! Це був важкий рік... Але наступний буде краще". І ось з цим - згоден. Він буде кращим! Для тебе. Для тебе. Для тебе. І для всієї нашої України. І як би там не було, давайте подякуємо 2020-му й не будемо його лаяти. Так, на жаль, він забрав у нас киянина Патона, одесита Жванецького, львів’ян Скорика та Віктюка. Але подарував нам майже 300 тисяч нових громадян - хлопчиків та дівчаток, що народилися в Україні цьогоріч. Давайте заради них вимкнемо свій дорослий прагматизм і загадаємо для України щось дуже сміливе і майже фантастичне. Так, як це вміють робити наші діти. - Нехай усі у Новому році будуть здорові! - Нехай у всіх українців буде багато-багато щастя. А у мене багато-багато цукерок. - Нехай всіх поганих злочинців посадять в тюрьму. - Нехай всім українцям батьки куплять собаку. - А мені трансформера! - Щоб у всіх було багато-багато грошей. - Ми поборемо "COVID". - І корупцію. - Бажаю Україні бути успішною. - И пусть будет много-много счастья. - Багато щастя! - Скоро буде вакцинація. Тримайтеся! Стоп "COVID-19"! - Нехай в Україні настане мир. - Нехай буде мир. - Пусть в Украине наступит мир. - Буде мир. - Настане мир. - Нехай в Україні буде мир. Усього цього хочуть наші діти. Ну а ми? А ми маємо все це виконати.
Дорогі українці! Наступного року ми будемо відзначати 30-річчя нашої незалежності. Ми - великий народ. Ми маємо хоробрість Святослава, велич Володимира, мудрість Ярослава. У нас є Шевченко. Більше того - у нас є два Шевченки! І бути президентом такого прекрасного народу - це велика гордість. І дуже велика відповідальність. І я буду робити все, щоб і через рік, і в усіх наступних роках у цей самий день і час мені було не соромно дивитись вам в очі.
Я хочу не казати на Банковій у Києві, що в Україні настане мир. А сказати на Артема в Донецьку, що мир в Україні настав. І написати "Крим - це Україна" не в Інтернеті, а на піску на пляжі в Ялті. На українському піску українського пляжу української Ялти.
Я знаю, что Донецк, Луганск и Крым сейчас, во всех смыслах этого слова, живут в другом времени. И уже почти час, как по телевизору вам сказали, что Новый год наступил. Но я знаю, что уже почти час, как вы ждете нас, чтобы встретить Новый год вместе. Як одна сім’я. Як один народ. Як одна країна. Донбасс и Крым! Переведите часы назад. Будьте с нами! Готові? Ми також. Я щиро вітаю всіх українців з Новим роком! Нехай усі будуть здорові. Нехай усі будуть щасливі. І нехай це буде рівно через 10! 9! 8! 7! 6! 5! 4! 3! 2! 1! З Новим роком, Україно!