ПриватБанк продовжує судові тяжби з колишніми власниками. Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов не залишають спроб повернути собі акції банку, який, у свою чергу, вимагає з бізнесменів 3 млрд доларів компенсації. За останній тиждень суди в Лондоні та Києві взяли кілька проміжних рішень, які, за великим рахунком, не стосуються суті самих позовів, але відтягують вердикти по цих справах на невизначений термін. Детальніше про судові розгляди навколо Приватбанку – у матеріалі РБК-Україна.
Надто великий, щоб впасти. Саме так говорили фінансові аналітики про ПриватБанк незадовго до його націоналізації в грудні 2016 року, тим самим виключаючи банкрутство та виведення банку з ринку. Подібний аргумент використовували в НБУ і Мінфіні, пояснюючи, чому держава була змушена рятувати банк, вливши в нього 155 млрд гривень.
Луснувший "Приват" загрожував би не тільки вкладникам, які могли втратити свої депозити, але і фінансовій стабільності країни в цілому. І хоча ПриватБанк вже майже три роки належить державі, його колишні власники – Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, не залишають спроб повернути собі фінустанову.
І якщо в кінці 2016 року у своєму листі до Кабміну бізнесмени просили про націоналізацію банку, тепер екс-акціонери наполягають, що угода була несправедливою. Час від часу вони, переважно Коломойський, заявляють про свої права на "Приват", нервуючи вкладників і дратуючи західних кредиторів, зокрема, МВФ.
У Фонді очікують, що влада продовжить домагатися від Коломойського і Боголюбова компенсації збитків за доведення банку до неплатоспроможності. І, зрозуміло, не підтримають рішення, спрямовані на повернення "Привату" колишнім власникам.
За останні кілька років юристи олігархів подали в українські суди ряд позовів, вимагаючи, серед іншого, визнати недійсним рішення НБУ, що дали привід визнати банк неплатоспроможним. Крім того, екс-акціонери хочуть розірвати договір про купівлю Мінфіном банку за 1 гривню у Фонду гарантування вкладів і, власне, повернути собі акції банку.
Коломойський в березні цього року говорив про те, що банк йому як такий не потрібен, але він хоче отримати компенсацію – як мінімум 2 млрд доларів. Саме стільки, за його словами, становив капітал банку на момент націоналізації.
В НБУ, втім, це неодноразово спростовували, запевняючи, що в банку був негативний капітал, і підтверджували це висновками незалежних експертів. Ключова проблема в банку, за версією НБУ, була в тому, що він кредитував пов'язаних з акціонерами компанії, які ці кредити не обслуговували.
З боку Коломойського вимога про компенсацію поки залишилося на рівні публічних заяв, і не є предметом судових позовів. Навпаки, нові власники та керівництво банку намагаються стягнути гроші з екс-власників, щоб відшкодувати витрати при націоналізації.
І якщо Коломойський і Ко вибудовують лінію нападу через українські суди, то ПриватБанк, вже будучи державним, судиться зі своїми колишніми власниками за кордоном. Наприклад, минулого тижня суд у Лондоні став на бік банку, дозволивши розглядати у британській юрисдикції позов про стягнення з екс-власників 3 млрд доларів. І поки цей процес буде тривати, продовжить діяти всесвітнє заморожування активів Коломойського і Боголюбова, через яке вони обмежені у видатках і угодах.
На думку керуючого партнера адвокатського об'єднання "Чудовський та партнери" Ігоря Чудовського, всі винесені українськими судами рішення у справах ПриватБанку теоретично можуть мати вплив на лондонський арбітраж. Але тільки в якості письмових доказів, допустимість і вагомість яких буде розглядатися нарівні з іншими доказами, зазначив Чудовський.
"Яке б не було винесено рішення в Україні, воно не стане преюдицією при розгляді справи в Лондоні. До речі, будь-який вердикт, винесений лондонським комерційним арбітражем, не є обов'язковим для виконання на території України, оскільки Україна не є членом Гаазької конвенції про визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних та комерційних справах", – пояснив юрист.
Він уточнив, що регламентом Лондонського суду міжнародного арбітражу не встановлені терміни розгляду спору, тому і ця справа може розглядатися скільки завгодно.
В Україні до останнього часу для ПриватБанку судові тяжби складалися не найкращим чином. Минулого четверга, 17 жовтня, повинні були відбутися дебати в Господарському суді Києва за позовом Коломойського і компанії Triantal Investments (володіла понад 16,5% акцій банку до націоналізації) про повернення їм акцій. Але за день до дебатів суддя призупинила розгляд справи.
"Причина призупинення, наскільки я знаю, – до розгляду іншої судової справи, яка не розглядається в господарському суді Києва, але розглядається в Україні в іншому суді", – сказав журналістам в. о. голови Госпсуду Києва Петро Паламар.
При цьому, як пояснив РБК-Україна інформований співрозмовник, знайомий з деталями цього процесу, сторони очікували, що після дебатів суддя прийме рішення. "Про припинення справи не йшлося, це дещо нас здивувало. Але, ймовірно, суддя вирішила не поспішати і не брати на себе відповідальність", – припустив співрозмовник.
Юридичний радник ПриватБанку Андрій Пожидаєв пояснив журналістам, що банк і раніше наполягав на необхідності призупинити справу до рішення в адмінсудах.
Що ж стосується "іншої судової справи", про яку згадав Паламар, мова йде про апеляцію на рішення Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). У квітні цей суд буквально за кілька днів до другого туру виборів президента прийняв рішення про незаконність націоналізації ПриватБанку.
Наприкінці травня Нацбанк оскаржив це рішення, і справу передали на розгляд в Шостий апеляційний адмінсуд. Однак провадження поки не відкрито, і коли це станеться – невідомо. Отже, незрозуміло, коли до розгляду справи повернеться і Госпсуд.
Цікаво, що Госпсуд кілька разів переносив засідання по справі ПриватБанку, і, за великим рахунком, міг не дотягувати до дебатів, призначаючи їх на 17 жовтня, а ще раніше призупинити розгляд, пославшись на необхідність дочекатися рішення по апеляції. Чому таке рішення суд прийняв тільки зараз – сказати складно. Але пауза сама по собі анітрохи не виглядає дивною, враховуючи резонанс навколо спору між Коломойським і ПриватБанком.
Ще навесні рішення Окружного адмінсуду на користь екс-власників багато хто пов'язував з початком зміни влади. Мовляв, суд, розуміючи, що в кріслі президента Петра Порошенка змінить бізнес-партнер Ігоря Коломойського, вирішив проявити лояльність до нової влади. Володимир Зеленський, до речі, довгий час вкрай обережно коментував питання "Привату", по суті, уникаючи конкретики.
На прес-марафоні Зеленський сказав, що у нього не було розмов з Коломойським щодо ПриватБанку і що він займає у цьому питанні "державницьку позицію". Президент визнав проблему з прийняттям чесних рішень у судах, але сказав, що на суди не впливає і суддям не дзвонить.
Проблемна ситуація з ПриватБанком є одним з найбільших ризиків, що перешкоджають новій програмі МВФ для України. Без Фонду країні буде вкрай непросто залучати позики від інших кредиторів, особливо в наступний рік великих зовнішніх виплат за позиками.
Саме для Зеленського і нової влади в цілому зараз невигідно будь-яке рішення суду по ПриватБанку, яке задовольнить Коломойського. Глава держави буде першим, на кого поллється критика у підтримці одіозного олігарха, не кажучи вже про те, як це буде сприйнято західними партнерами.
Як це може бути – показала історія з матеріалом Financial Times, яке місяць тому з посиланням на прем'єр-міністра Олексія Гончарука написало, що влада шукає компроміс з Коломойським щодо ПриватБанку. Стаття була опублікована як раз під час візиту до Києва місії МВФ. Незадовго до публікації FT Гончарук був зафіксований на фото за одним столом з президентом і Коломойським, що стало приводом для пліток і домислів, в тому числі і з приводу переговорів щодо ПриватБанку.
В Кабміні, то чи спростовуючи це, то виправдовуючись, сказали, що уважно вивчають ситуацію навколо банку, але ні з ким не домовляються. Тільки навряд чи ця відповідь задовольнила експертів МВФ, які залишили Київ без конкретики про нову програму. Глава НБУ Яків Смолій заявив в п'ятницю у Вашингтоні, що питання Приватбанку не стоїть на переговорах з МВФ, але це питання потребує вирішення.