У вівторок, 31 серпня, президент Володимир Зеленський проведе зустріч з американським колегою Джо Байденом у Вашингтоні. Про те, в якій обстановці буде проходити візит Зеленського в США, чого варто і чого не варто від нього очікувати – в матеріалі РБК-Україна.
Попередній візит Зеленського до США, у вересні 2019 року, проходив у дуже напруженій атмосфері. Тоді в самому розпалі була історія з імпічментом Дональда Трампа, якраз у зв'язку з його спробою втягнути українську владу в американську передвиборчу кампанію.
Зараз обстановка в США теж вельми непроста, але зовсім з іншої причини – через Афганістан. Байдена активно критикують не тільки республіканці, а й багато однопартійців і лояльні до демократів медіа.
І за грубі помилки в оцінці ситуації в країні – зовсім недавно Білий дім запевняв, що афганська влада навіть без американських військ зможе стримувати наступ талібів півроку-рік, а то й більше. І за безладну евакуацію своїх співгромадян і, особливо, дружніх афганців – кадри хаосу в кабульському аеропорту постійно крутяться в ефірі новинних телеканалів.
31 серпня, на яке в кінцевому рахунку призначили зустріч Зеленського і Байдена – це і останній день виведення військ країн західної коаліції з Афганістану. Евакуацію своїх громадян США мають намір продовжити і після цієї дати, і таліби нібито пообіцяли цьому не заважати. Тоді як в самому "Талібані" раніше заявляли, що нікого випускати з Кабула вже не будуть.
У будь-якому випадку, в останній день літа увага американських ЗМІ, політикуму і суспільства буде прикута до подій в Афганістані. І українська тематика на цьому тлі може просто "загубитися".
Втім, афганська історія парадоксальним чином може зіграти і на руку Україні, зазначив у розмові з виданням екс-міністр закордонних справ і колишній посол у США Костянтин Грищенко.
"На тлі виниклих в Афганістані проблем американці зацікавлені, щоб візит Зеленського був не протокольним, а сутнісним, щоб прозвучала підтримка і якісь сигнали, які засвідчать, що США не уникають відповідальності за те, що відбувається в різних куточках світу", – сказав РБК-Україна Грищенко. За словами дипломата, від майбутнього візиту у нього "позитивні очікування".
Наприкінці липня багато галасу в українському медіа-просторі наробила заява голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. Він спрогнозував, що як мінімум непублічна частина переговорів Байдена і Зеленського пройде "на підвищених тонах", у зв'язку з ситуацією навколо газопроводу "Північний потік-2".
Втім, глава МЗС Дмитро Кулеба незабаром заявив, що ніяких "підвищених тонів" або "якогось шантажу" на зустрічі не буде. "Буде розмова союзників, які спільно працюють над вирішенням складних проблем безпеки і процвітання України, Європи та євроатлантичного простору", – написав Кулеба у своєму Facebook.
І в цілому, українська влада намагається створити навколо візиту максимально оптимістичний настрій. Безумовно, візит до Білого дому – це і максимально важливий з іміджевої точки зору захід для будь-якого українського президента.
Тому над "картинкою" українська делегація точно добре попрацює. Тим більше, що перенесення зустрічі з Байденом з 30-го на 31-е серпня пояснили якраз більш розширеною програмою візиту, куди включили і переговори президентів у форматі тет-а-тет.
Крім Байдена, Зеленський в США також повинен зустрітися з гендиректором Apple Тімом Куком, можлива і зустріч з добре відомим в Україні керівником компанії SpaceX Ілоном Маском. Також під час американського турне Зеленського пройдуть зустрічі і з приватними американськими компаніями, можуть обговорюватися питання інвестицій в аграрну, енергетичну та інші сфери української економіки.
Американцям "картинка" також потрібна. І вони також транслюють позитивні очікування від візиту українського президента.
"Це не просто зустріч. Ми багато працювали з нашими українськими партнерами, щоб зробити змістовною цю поїздку, яка закладе основу нашого партнерства в майбутньому. Ми очікуємо серйозних результатів, які сприятимуть просуванню нашого порядку денного в галузі безпеки, економіки і реформ", – заявила в коментарі РБК-Україна тимчасова повірена в справах США в Україні Крістіна Квін.
Але в тому, що майбутній візит Зеленського ознаменує цілий "новий етап відносин України і США", про що періодично говорять українські топ-чиновники, є серйозні сумніви. Виходячи з риторики вищого керівництва України в останні місяці, головним результатом візиту міг би стати відчутний прогрес у сфері безпеки.
"У мене є дуже просте питання: пане президенте (Байден, - ред.), чому ми досі не в НАТО?" – сказав Зеленський в інтерв'ю американському Axios в січні цього року. У червні, після саміту НАТО в Брюсселі, Байден фактично дав йому публічну відповідь. "Це (інтеграція України в НАТО, - ред.) залежить від того, чи виконають вони критерії. Їм потрібно вичистити корупцію, відповідати іншим вимогам, щоб почати виконувати План дій щодо членства", – заявив Байден.
Про необхідність боротися з корупцією і проводити реформи, щоб інтегруватися в Євросоюз і Північноатлантичний альянс, західні чиновники заявляють у кожному виступі на українську тематику. Втім, однозначно ставити успіхи в європейській та євроатлантичній інтеграції тільки в залежність від внутрішнього реформування України також не зовсім коректно.
Як визнав у недавньому інтерв'ю РБК-Україна віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс, в Євросоюзі зараз немає політичного консенсусу з питання подальшого розширення. Щодо НАТО це теж справедливо. Звичайно, ніяких закритих опитувань членів Альянсу з питання надання Україні ПДЧ не проводилося, але на даний момент це рішення навряд чи підтримує навіть половина країн НАТО.
І публічно виходити з підтримкою ПДЧ для України нинішня американська адміністрація не стане – побоюючись того, що це може нашкодити "трансатлантичній єдності". Заради досягнення якої Байден навіть підставився під гостру внутрішню критику, фактично давши добро на запуск "Північного потоку-2".
Таким чином, в питанні ПДЧ Зеленський напевно може розраховувати лише на повторення вже озвучених меседжів про необхідність боротися з корупцією і виконувати вже діючі Річні національні програми під егідою Комісії Україна-НАТО.
За інформацією РБК-Україна, не варто очікувати і просування з питання надання статусу основного союзника США поза НАТО (MNNA). До того ж, статус MNNA виявився дещо дискредитованим в останні тижні. Адже Афганістан користується ним з 2012 року – і як відомо, країні це в підсумку не особливо допомогло. Як не допомогли і витрачені американцями мільярди на озброєння і тренування афганських солдатів.
Безумовно, проводити прямі паралелі між військовою допомогою США Україні та Афганістану абсолютно некоректно. Однак сам факт поставок окремих видів озброєнь має не тільки практичне, а й символічне значення, особливо в обивательській свідомості – мова про ПТРК Javelin, які Україна вперше отримала в 2018 році. Зараз в якості "зброї перемоги" називаються американські зенітно-ракетні комплекси Patriot. Але шанси отримати їх в осяжній перспективі також вкрай малі.
Вже офіційно відомо, що в рамках візиту української делегації до США будуть підписані три документи у сфері оборони: про проекти у сфері досліджень, космічної галузі та оборонне партнерство. Останній документ повинен прийти на зміну "концепції розвитку партнерства між оборонними відомствами України і США", підписаної міністрами оборони двох країн в 2016 році і розрахованої на п'ять років. Новий документ, як очікується, матиме більш амбітний, але все ж рамковий характер.
За інформацією РБК-Україна, крім оборонної угоди, реальним практичним результатом поїздки Зеленського в США може стати відновлення роботи Комісії стратегічного партнерства Україна-США, очолюваної міністрами закордонних справ. Її останнє засідання відбулося ще в 2018 році.
Діяльність такої комісії дозволить, як мінімум, обговорювати багато проблемних питань у відносинах США і України в робочому порядку. "Регулярні зустрічі на рівні глав МЗС – це важливий крок, він дозволить готуватися під певну зустріч, вести аудит домовленостей, всього, що сторони повинні виконати", – сказав виданню Костянтин Грищенко.
Однією з ключових тем переговорів однозначно стане "Північний потік-2". В останні дні дипломатична активність навколо газопроводу різко зросла. "СП-2" обговорювався на зустрічах канцлера Німеччини Ангели Меркель із президентами РФ і України, на саміті "Кримської платформи" США і Німеччина були представлені якраз міністрами енергетики.
Зеленський заявив в інтерв'ю The Washington Post і іншим ЗМІ, що не особливо вірить в американо-німецьку угоду по "Північному потоку-2" і під час зустрічі з Байденом попросить того втрутитися в ситуацію. Пізніше Меркель зазначила, що російсько-український договір про транзит газу треба скоріше продовжити на термін після 2024 року, а проти РФ будуть вводитися санкції, якщо Москва спробує використовувати "СП-2" як зброю. Очевидно, схожі меседжі Зеленський почує і від Байдена у Вашингтоні.
Президент США поки явно не має наміру виходити за передбачені американо-німецькою угодою рамки, незважаючи на критику з боку Конгресу. З цієї точки зору, 31 серпня – вельми невдала дата для візиту українського президента, оскільки обидві палати Конгресу – де якраз засідають затяті опоненти "СП-2" – знаходяться на канікулах. І можливості для зустрічей з ними будуть, природно, обмежені.
Навряд чи варто очікувати серйозних проривів і з питання Донбасу. США, безумовно, в черговий раз підтвердять свою підтримку територіальної цілісності України і закличуть до виконання Мінських угод, але не більше того.
Якісь розширені переговорні формати за участю США, про які періодично говорять в Києві, навряд чи можливі – хоча б тому, що їх заблокує Росія, яка не бажає бачити американців повноцінною стороною переговорів по Донбасу. Про призначення когось на посаду спецпредставника США Ппо Україні, яку до вересня 2019-го займав Курт Волкер, теж нічого не чути.
Натомість під час зустрічі в Білому домі точно говоритиметься про подальше виконання Україною реформаторського порядку денного, по суті, "домашнього завдання". Його основні пункти багато разів озвучувалися американськими та іншими західними чиновниками.
Мова про прийняття закону про СБУ, заповнення правового вакууму навколо НАБУ, імплементацію судової реформи, незалежне корпоративне управління, прозорий конкурс на голову САП. Деякі з цих пунктів Україна цілком може виконати вже у найближчі місяці, що у Вашингтоні напевно оцінять.
В цілому ж, США будуть готові і далі допомагати Україні у вирішенні її численних проблем, особливо внутрішніх. Але головну роль вони відводять все-таки самим українцям.