Паризький договір: з чим Володимир Зеленський їде на саміт "нормандської четвірки"

Нормандський саміт, який відбудеться сьогодні, 9 грудня, у Парижі поки виглядає найважчим випробуванням для Володимира Зеленського за час його президентської каденції.

"Припинити війну" – одна з головних передвиборних обіцянок Зеленського, яку він, судячи з усього, має намір виконати. Але формат, умови, ціна і наслідки цього "припинення" поки багатьом незрозумілі, що дає внутрішньоукраїнській політичній опозиції новий імпульс до протестних акцій.

Про те, з чим Україна підходить до саміту "нормандської четвірки" – в матеріалі РБК-Україна.

У Парижі сьогодні, 9 грудня, відбудеться нормандський саміт, на якому зустрінуться лідери України, Росії, Франції та Німеччини. Крім цього, як очікується, відбудеться кілька двосторонніх зустрічей, в тому числі, між президентами Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним.

В останній тиждень перед самітом Зеленський і члени його команди багато разів намагалися пояснити, чого саме хоче Україна від зустрічі "нормандської четвірки", на що готова і на що не готова піти для виконання цих завдань. А в РНБО тим часом розробили відразу п'ять можливих сценаріїв подальшого розвитку ситуації, але громадськості їх не показали.

Полонені, кордон і вибори

Головні напрямки переговорів в Парижі окреслив сам Зеленський. По-перше, це обмін полоненими у форматі "всіх на всіх". По-друге, виведення російських військ і бойовиків з непідконтрольної Україні частини Луганської та Донецької областей із зазначенням хоча б приблизних термінів. По-третє, це відновлення контролю над усім україно-російським кордоном. І останнє – проведення місцевих виборів в ОРДЛО з урахуванням "формули Штайнмайєра".

Влада не приховує, що хотіла би синхронізувати місцеві вибори на нині окупованому Донбасі з черговими місцевими виборами по всій країні, які повинні відбутися в жовтні 2020 року. Розробка покрокового плану підготовки до цих виборів входить у план-мінімум української делегації на переговорах. За інформацією РБК-Україна, туди ж входить і домовленість про обмін полоненими, а також про припинення вогню вздовж лінії фронту.

Згідно з попередньою програмою зустрічі, лідери України, Франції, Німеччини і Росії за підсумками повинні будуть оприлюднити комюніке досить загального характеру, проект якого був узгоджений ще на початку вересня. Але, як казав РБК-Україна міністр закордонних справ Вадим Пристайко, глави держав в ході переговорів можуть досягти будь-яких домовленостей.

"Будуть ті питання, які в комюніке, але я очікую більш розгорнутих відповідей, і не просто слів, а дій, з термінами", – сказав сам Зеленський минулого тижня.

Червоні лінії

Якщо загальні цілі України на паризьких переговорах цілком очевидні, то поступки чи компроміси, на які готова йти Банкова – питання відкрите.

Радник Зеленського Андрій Єрмак розповів, що в разі успішного закінчення саміту президент запропонує Верховній раді знову продовжити закон про "особливий статус" ОРДЛО, і це відбудеться ще до кінця цього року. А зміни до нього можуть бути внесені вже після Нового року, зокрема, туди може бути включена т.зв. "формула Штайнмайєра", яка визначає порядок запровадження "особливого статусу".

В такому випадку на підготовку цих змін у влади буде досить багато часу. У цьому ж році на розробку і обіцяне особисто Зеленським широке обговорення нового закону вже просто не залишається часу.

Єрмак анонсував і внесення змін до Конституції, пов'язаних з Мінськими угодами. При цьому, як і раніше, на Банковій категорично заперечують офіційне закріплення "особливого статусу" в Основному законі і трактують свої ідеї як подальший розвиток ідеї децентралізації.

"Окремі райони Донецької і Луганської області можуть отримати додаткові повноваження. Але це ніколи не буде означати, що це буде федералізація або якась автономія", – заявив Єрмак.

У дипломатичній команді президента наголошують, що зараз вони лише змушені виконувати ті угоди, які підписали в Мінську їх попередники. Які саме положення Мінських угод в частині "особливого статусу" ОРДЛО влада буде імплементувати, поки невідомо.

Мінські угоди і закон про особливий статус, який був давно прийнятий, але так і не запрацював, передбачають амністію "учасників подій" на Донбасі, окремий статус і підтримку російської мови, призначення суддів і прокурорів за згодою місцевих рад, "посилення добросусідських відносин" ОРДЛО з сусідніми областями РФ, створення загонів "народної міліції".

По останньому пункту Банкова напрацювала ряд пропозицій. Є ідея створення спільних патрулів на території ОРДЛО у складі українських військових, представників "народної міліції" та спостерігачів ОБСЄ.

Ці патрулі, крім загального забезпечення порядку на території, будуть охороняти склади, на які звезуть частину наявних у бойовиків т.зв. "ДНР" і "ЛНР" озброєнь (іншу частину передбачається вивезти в Росію). При цьому "перший і другий армійські корпуси" бойовиків, як і власне т.зв. "ДНР" і "ЛНР" в їх нинішньому вигляді, припинять існування.

Крім змін в українському законодавстві Офіс президента хотів би відкоригувати і Мінські угоди. Зокрема, пункт, згідно з яким повний контроль над кордоном з РФ повертається лише після проведення в ОРДЛО місцевих виборів і конституційної реформи.

Питання контролю над кордоном регулярно обговорювалося в останні роки. Попередня українська влада трактувала ситуацію так: спочатку – виконання всього пакету з безпеки, і лише потім – перехід до політичних питань, на кшталт виборів.

Але через те, що за весь час російської агресії на Донбасі не було жодного відносно стійкого і тривалого перемир'я, обговорення будь-яких інших питань, крім припинення вогню і розведення військ, не мало практичного сенсу. Зараз на Банковій готові до різних варіантів відновлення контролю над кордоном, в тому числі спільно з представниками ОБСЄ.

Без цього проведення виборів або реалізація будь-яких інших мирних ініціатив має мало сенсу, оскільки РФ в будь-який момент зможе перекинути необхідну кількість військ і озброєння в ОРДЛО і спровокувати нові масштабні зіткнення. Тому контроль над кордоном до моменту виборів в Офісі президента і в МЗС називають в числі "червоних ліній", які обіцяють не переступити на нормандському саміті.

Серед інших умов України – проведення виборів виключно за українськими законами, з доступом і нормальною роботою всіх ЗМІ, спостерігачів і партій, після виведення всіх російських військ і роззброєння бойовиків і т.п., а також відсутність прямих переговорів з лідерами т.зв. "ДНР" і "ЛНР".

У той же час саме прямий діалог між Києвом з одного боку і Донецьком-Луганськом з іншого – одна з найголовніших багаторічних вимог РФ, що ідеально лягає в її концепцію "внутрішньоукраїнського конфлікту". Досі подібних переговорів, які де-факто легітимізували би бойовиків, поставивши їх нарівні з законними лідерами визнаних держав, не було.

Говорити з лідерами бойовиків українська влада не має наміру і зараз, натомість пропонуючи дуже громіздкий механізм. Від 18 окупованих районів Донецької та Луганської областей вибирається по два представника: один – що нині проживає там, інший – внутрішній переселенець, що живе на підконтрольній території.

Потім ці 36 осіб виберуть між собою шістьох, по три людини з кожної сторони, які і будуть вести між собою переговори як представники окупованих територій. Серед таких переговірників можуть бути і доволі відомі люди, зокрема ті, що мають пряме відношення до спортивної сфери.

Транзит газу і прямі поставки

Звісно, під час переговорів, так чи інакше, буде підніматися і газове питання. Головний інтерес Росії – укласти з Україною короткий контракт, щоб не зв'язувати себе довгостроковими зобов'язаннями після запуску трубопроводу "Північний потік - 2".

Також у Москві хочуть, щоб Україна відмовилася від міжнародних позовів проти "Газпрому", а також від стягнення вже присудженої Стокгольмським арбітражем заборгованості.

"Пробачити "Газпрому" 3 мільярди доларів і забрати позовні вимоги в новому арбітражі без адекватної компенсації – це неможливий варіант", – заявив на це виконавчий директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко.

В ОП вважають, що контракт на транзит газу буде укладено на строк десь між 3 і 10 роками. У Зеленського також готові до стягнення заборгованості з "Газпрому" природним газом і відновлення прямих поставок з РФ на майбутнє. Свій підхід до газової тематики, що викликає різку критику опозиції, в оточенні глави держави називають "прагматичним".

Запасний варіант

План "Б" на випадок, якщо переговори не принесуть ніякого результату – побудувати стіну на кордоні з ОРДЛО. Цей план, за інформацією РБК-Україна, в Офісі президента дозрів вже досить давно, і на мирне врегулювання там дають близько року.

Якщо за цей час досягти відчутного прогресу не вдасться, всім бажаючим буде надана можливість виїхати з ОРДЛО на підконтрольну територію, після чого закриються діючі КПВВ і контакти з окупованою територією перервуться, як і спроби її реінтеграції.

Така ідея викликала у російської влади негативну реакцію. У цілому Москва коментує нормандський саміт досить обережно, просуваючи свій звичний наратив про виконання Україною взятих на себе "зобов'язань" і замовчуючи будь-які зобов'язання російської сторони.

"Вочевидь, угоди не буде. І ніхто не чекає ніякої угоди – це було б завищеними очікуваннями, від чого ми, до речі, дуже енергійно застерігаємо", – заявив 5 грудня прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.

Зате підконтрольні РФ бойовики напередодні саміту розгорнули серйозну активність у побудові своєї "державності", прийнявши "закон про кордон "ДНР", що охоплює всю територію Донецької області, а також відмову від української мови як "державної", з відсиланням до подальшої інтеграції з РФ. Очевидно, це свого роду гра на підвищення ставок напередодні саміту.

Українська опозиція, в свою чергу, активно застерігає президента від виходу за "червоні лінії". "Європейська солідарність", "Голос" і "Батьківщина" навіть зробили спільну заяву і провели на Майдані "акцію проти капітуляції".