Херсонці вже п'ятий місяць живуть в окупації, однак стійко тримаються і чекають на визволення. Історії тих, хто піклується про місто та його жителів попри обстріли та тиск загарбників – в матеріалі РБК-Україна.
Війська РФ окупували Херсон на початку березня. Тоді тисячі російських солдатів зайняли місто і почали встановлювати "свої правила". Люди зіткнулися із репресіями та так званою "фільтрацією" через проукраїнську позицію. Частина жителів виїхала з міста, але багато хто залишився і продовжує там жити.
І поки російські окупанти садять людей "на підвали" та розстрілюють заради "розваги", українські лікарі, рятувальники та комунальники героїчно продовжують виконувати свою роботу. Як вони працюють в умовах окупації – розповіли РБК-Україна. Імена героїв змінені заради їхньої безпеки.
* * *
Антон працює в міській лікарні. Він – хірург. Розповідає, що ситуація з появою окупантів значно погіршилась. Багато спеціалістів виїхали з регіону, а ті, що залишились, мають обмежену кількість медичних засобів.
"Нічого немає, люди все самі купують. Дуже мало привозять волонтери. Окупанти щось давали по мєлочі: перекис водню і йоду пару коробок. Більше нічого", – уточнює він.
Чоловік продовжує працювати, бо говорить: "хто ж тоді буде оперувати", адже багато спеціалістів покинули регіон. Він, як і інші жителі Херсону, чекає визволення Збройними силами України, хоч обстановка в місті і погіршилася з наближенням бойових дій.
"Ми чекаємо на ЗСУ, але так стрьомнінько стало. Набагато більше чутно вибухи, прилітає частіше. Наші нещодавно розбомбили військову частину окупантів", – розповідає медик.
Слова місцевого мешканця підтверджують офіційні повідомлення влади про успіхи на Херсонському напрямку. ЗСУ нищать склади боєприпасів ворога та продовжують відбивати села у загарбників.
У американському Інституті вивчення війни також повідомили, що протягом минулого тижня українським бійцям вдалося пошкодити всі три мости до Херсону, які контролюють окупанти. Зокрема, Антонівський – який вважається ключовим для забезпечення російського угруповання на правобережжі.
Втім, поки ЗСУ завдають точних ударів "Хімарсами" та ведуть бої під Херсоном, місто продовжує знаходитись під російською окупацією і не в найкращому стані. За ним майже перестали доглядати: парки позаростали травою, сміття на деяких вулицях не вивозять, розповідають місцеві жителі.
Олег, який працює комунальником в окупованому місті, пояснює, що його колег в регіоні і так залишилося небагато, а на додачу їм ще й часто заважають працювати окупанти.
"Ще з перших днів нам забороняли прибирати тіла херсонців, які лежали на вулиці. Яких орки розстріляли. Доводиться працювати в таких умовах. Я тут залишаюсь, бо хтось же повинен це робити. Та і сім’я у мене тут", – каже чоловік.
Колеги Олега часом відмовляються виконувати "накази" загарбників. Наприклад, заміняти українську символіку на російську. За його словами, у місті більшість людей не підтримують триколор, як би про це не брехали російські пропагандистські ЗМІ.
Однак, якщо в перші дні великої війни населення не сильно чіпали за проукраїнську позицію, то сьогодні ситуація змінилась. Місцевих залякують так званими "фільтраціями" та "підвалами". Колишні "атошники", активісти та публічні особи, які висловлювали проукраїнську позицію, почали зникати, частина й досі не виходить на зв’язок.
Але з’явились партизани, які "кошмарять" російських загарбників. По місту літають листівки з текстом: "Росіянине, а ти спиш уночі? Сотні ваших товаришів ми встигли заколоти уві сні. Партизани вночі не сплять, а полюють". І комунальники не поспішають їх прибирати.
Працівники Держслужби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) також продовжують героїчно працювати у регіоні. Ще у травні було офіційне звернення рятувальників, в якому вони заявили, що не залишать область і будуть виконувати свої обов’язки. Сьогодні вони, зокрема, гасять пожежі, які виникають через обстріли та розбирають завали після вибухів.
Втім, їхній штат значно скоротився, тому вони не можуть оперативно виконувати задачі. Та і загарбники не завжди дають можливість погасити вогонь вчасно.
"Пожежі завжди сильні, їх гасять кілька днів. Ще й додзвонитися до пожежників важко, проходить багато часу, поки з’явиться зв’язок", – бідкаються місцеві жителі.
Щоб вирішити цю проблему, люди почали організовуватися своїми силами. Наприклад, нещодавно в одне з прифронтових сіл заїхала машина – начебто продавати курей. Після цього село обстріляли.
"Люди в селі довго усували пожежу, рятувальники не могли приїхати. Доводилось вирішувати ситуацію, як могли. Серед людей немає жертв, але загинули 10 корів і біля десятка телят", – згадують місцеві.
Ці злочини, звісно, ніхто там не фіксує. Правоохоронці виїхали з регіону ще в перші дні повномасштабної війни, розповів виданню колишній працівник Нацполіції з тих країв. Є й ті, що перейшли на бік окупантів, але їх мало. Окупанти не змогли сформувати "поліцію" із місцевих колаборантів, тому залучили "кадри" з так званих "ДНР".
"Насправді дуже невелика кількість (правоохоронців перейшли на сторону ворога в Херсонські області, – ред.). Саме тому у нас велика концентрація працівників "поліції" так званої "ДНР", які сьогодні працюють у Херсоні", – розповів перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський в ефірі телемарафону.
Сьогодні херсонці майже відрізані від світу. Навіть поштарі, які часто залишаються останнім зв'язком мешканців окупованих територій із вільною частиною України, там більше не працюють.
"Склалася ситуація, в якій ми не можемо продовжувати роботу на окупованій території Херсонській області, тому що з рублями, зрадниками й окупаційною владою, ми не працюємо", – розповіли в Укрпошті. Нова пошта свої послуги там також не надає, повідомили на гарячій лінії компаніъ.
Місцеві розповідають, що із мобільним зв’язком ситуація трішки краща. Українські сім-карти вже не працюють, однак доступні ті, що видали окупанти. Ними і користуються, але обережно. Інтернет-провайдери також переключилися на російські мережі. Втім, частина людей не ризикує користуватися їхніми послугами, задля власної ж безпеки.
Та й взагалі в окупованому Херсоні намагаються "зайвий раз" не виходити з дому. Виключення – лікарі, комунальники та рятувальники. Попри відсутність "безпечного зв’язку", постійні обстріли та тиск загарбників вони продовжують виконувати свою роботу, аби зберегти місто та його мешканців до повернення Збройних сил України.