Росіяни масово перекидають сили на південний напрямок. Спочатку ця операція виглядала, як зміцнення рубежів у відповідь на підготовку ЗСУ до звільнення Херсона. Однак кількість залучених військ і їхній склад говорить про те, що противник готується до наступу. Що відбувається і до чого готуватися – РБК-Україна пояснив військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.
Росіяни спробують провести наступальну операцію, швидше за все на Криворізькому напрямку. Але не у бік Кривого Рогу, а у бік Вознесенська, щоб Миколаїв опинився в оперативному оточенні, а потім вже – вихід на Придністров'я. Це стратегічний задум.
Цілком ймовірно, що напрямок головного удару буде один, а решта – відволікаючі. Судячи з того, як вони збирають війська, безумовно, південнобузький напрямок буде головним. Там вони зібрали найбільшу кількість військ, зосередили найбільш боєздатні частини. Всі російські повітряно-десантні війська, які є на території України, всі зібрані там. А це суто наступальні сили, десантник не може сидіти в окопах і оборонятися як піхота. Він або наступає або утримує захоплений об'єкт.
Одночасно можна очікувати наступальні дії на Донбасі. Зараз вони, до речі, дуже сильно штурмують Піски, намагаючись там створити плацдарм для наступальної операції. Щоб захопити Піски і Авдіївку, і вклинитися в нашу оборону.
Також харківський напрямок – там вони зосередили трохи резервів, і будуть намагатися там теж перейти в наступ. На Харків вони планують йти з двох сторін: з Балаклії – тобто вони розгортають на 180 градусів своє угруповання біля Ізюма, принаймні так говорить британська розвідка, хоча я як військова людина дуже сумніваюся, що вони відмовляться від наступу на Слов'янськ і повернуть на Харків. Якщо тільки Путін не наказав, там же командує він, а не військові.
Ось на цих трьох напрямках: Харків, Донецьк і криворізький (південнобузький) – у них будуть спроби створити масований наступ. Для того, щоб, можливо, захопити ще території і потім сісти за стіл переговорів. Коли наступ видихнеться вони будуть терміново пропонувати нам переговорний процес.
Як нас примусити до переговорів? Тільки масованою наступальною операцією. Сил у них не достатньо, тому вони намагаються створити ілюзію наступальної загрози, спробують її частково реалізувати і при цьому будуть пропонувати нам переговорний процес. На кінець серпня Росії потрібно припинення вогню, хоча б тимчасове. Для того, щоб провести "референдуми". Поки йдуть активні бойові дії референдум не можна легалізувати, навіть на території Російської Федерації.
На Херсонському напрямку ми в принципі почали наступальні дії і звільнили там багато населених пунктів, потроху почали просуватися вперед. Проте Росія вирішила провести зустрічний удар. Тому поки наші плани відкладаються. Спочатку нам потрібно буде відбити цей удар, а вже потім за результатами ми подивимося: або перейдемо до глухої оборони і позиційних боїв, якщо наші війська вимотаються, або, якщо у нас залишаться резерви, то цілком ймовірно, що перейдемо в контрнаступ.
Росіяни зараз перекидають війська між фронтами. На Херсонщину зайшли війська із запорізького напрямку і частково з Бердянська і Криму, а на запорізький напрямок пересунулися війська з донецького. Вони можуть проводити таке переміщення військ за рахунок того, що у них була перевага в кількості на кожному з напрямків. Тобто, якщо на Донеччині у них було сім-вісім до одного, то сьогодні вони можуть залишити там два-три до одного. Це дозволяє перекинути частину військ на інші напрямки.
Війська, які їдуть безпосередньо з Росії, ми намагаємося знищувати. Нещодавно "хаймарси" розбили ешелон, який їхав з Криму. Це були свіжі війська, вони приїхали з РФ через Керченський міст. Ми їх розгромили. А зайшли на ці напрямки ті підрозділи, які в Україні вже воюють і мають втрати, вони не на 100% укомплектовані. Свіжі війська ми намагаємося не допустити.
Як я розумію, Генеральний штаб переріже логістику російських військ, як тільки вони закінчать їх перекидання на правий берег Дніпра. Далі піде вогневий контроль всіх переправ, які вони там облаштували. Таким чином, знекровлюючи російське угруповання, ми будемо впливати на їхню боєздатність на передньому краї. У підсумку вони можуть самі опинитися в оточенні, якщо не буде вистачати боєприпасів і палива. Наша головна мета і перевага буде в тому, щоб позбавити їх поставок.
Цю операцію вони зможуть вести близько тижня. Навряд чи вони почнуть 5 серпня, як оголошували раніше, вже прозвучали дати 6-8 серпня. Тобто вони ще вагаються: наступати чи сідати в глуху оборону. Можливо військові намагаються переконати політиків, що для наступу цих сил дуже недостатньо.
Якщо політика все ж переможе і вони підуть у наступ, то всього, що вони зібрали, вистачить десь на тиждень боїв. А якщо ще й порушити їм постачання, то може навіть і менше. 22 тисячі – це не угруповання, це посилений армійський корпус. Він може зробити одну операцію до 100 кілометрів за звичайними нормативами, а якщо врахувати втрати, то навіть і менше.
Для того, щоб зламати плани противника, нам потрібна тільки зброя в необхідній кількості. Ті види зброї, які нам потрібні, ми всі вже отримуємо, але дуже мало в порівнянні з тим, що нам необхідно. Нам потрібно, щоб один раз завезли дуже багато, щоб ми могли формувати бригади вже на сучасному озброєнні і повністю їх використовувати на полі бою.
А так вони дають в годину по чайній ложці, ми змушені все це кидати на "передок", тому що інших поставок і запасів у нас вже немає. І поки приходить наступна партія, ця вже використовується. Ми не можемо одночасно посилити наш фронт, доводиться це робити поступово – в цьому головна проблема поставок від західних партнерів.
Того, що у нас є, цілком вистачає на оборонну операцію, але про контрнаступ дуже важко говорити в таких умовах. Або потрібно так розгромити ворога, щоб він фактично був небоєздатний, тоді і такими силами ми можемо поступово його витісняти і звільняти нашу територію. Або ми зупиняємо його просування і переходимо до позиційної оборони.