Олег Синєгубов: Битву за Харків Росія вже насправді програла

Перші хвилини розмови з головою Харківської ОДА Олегом Синєгубовим перериває інформація про чергову атаку росіян. Агресор обстріляв Харків із "Градів". Протягом доби ворог проводить десятки обстрілів міста, знищуючи будинки та мирне населення. І у такій атмосфері вся область, що розташована на кордоні з країною-агресором, живе вже півтора місяці. Наразі окупанти контролюють частину регіону, звідки, ймовірно, збираються наступати на Донбас.

– Чи є у вас приблизні підрахунки, яка кількість ворожих військ зараз знаходиться на території області? Чи зменшилась, чи, може, збільшилася їхня кількість, порівнюючи з першими днями вторгнення?

– Щодо точної цифри – це дані розвідки і я би не хотів їх повідомляти. Вони нам добре відомі – в нас засідання Штабу оборони проходять щодня і якраз учора (розмова відбулася 13 квітня, – ред.) ми мали черговий підрахунок.

Що стосується порівняння з початком війни – 24 лютого, то в нас на території області були різні напрямки фронту. У нас був сумський напрямок, який зараз звільнений. Наступний – це північний фронт, білгородський напрямок. І далі кулиничівський напрямок – це південно-східний фронт. І ще також ізюмський і чугуївський напрямки. На початку війни по цих фронтах одночасно йшли атаки. Але наші ЗСУ гідно вистояли та відігнали ворога.

Зараз росіяни передислокують свої війська на ізюмський напрямок через Куп'янськ. Ми бачимо, що частина військ, яка відійшла від київського, чернігівського і сумського напрямку, не в повному своєму бойовому складі. Однак вони проходять зараз ротацію на території РФ, на бєлгородському напрямку.

Далі ми прогнозуємо, що вони або підуть безпосередньо з півночі до нас. Або підуть на схід через ізюмський напрямок для того, щоби збільшити свою військову присутність в Донецькій та Луганській областях і відрізати лінію ООС. Це в них, напевно, зараз основний план. Але ми готові до оборони на будь-якому напрямку – до ударів з півночі, з північного-сходу або ж з ізюмського напрямку, де в нас зараз триває активна бойова фаза. ЗСУ значно укріпили свої позиції, зміцнили особивий склад та озброєня. Тому ми прорахували будь-які сценаріїї.

– Чи вважаєте ви, що в окупантів є намір захопити Харків і всю Харківську область?

– Ми не виключаємо цей намір. Ми до цього цілком готові, не зменшуємо своєї військової присутності на обороні Харкова і тих фронтах, де ми вже вистояли. Ми лише зміцнюємося.

Адже ми бачимо плани ворога – він подекуди готує фортифікаційні споруди, десь окопується тощо. Зараз це вже відбувається не набігом, як вони пробували спочатку. Зараз вони краще сплановували атаку, якщо це станеться – ми до неї готові.

І ми теж не стоїмо на місці. Ми звільняємо наші території на дергачівському напрямку, а також на сумському, який наближений до бєлгородського напрямку. У нас ідуть бої по напрямку Золочева, Дергачів. На роганському напрямку (куп'янський - вовчанський напрямок) ми також рухаємося і звільняємо наші населені пункти – це Мала Рогань, Вільхівка тощо.

– А які населені пункти вони зараз тимчасово контролюють і яка там ситуація? Чи намагаються вони встановлювати якісь свої окупаційні адміністрації?

– Якщо говорити, наприклад, про населений пункт Липці – це північний напрямок – там були такі наміри. Вони навіть привезли свою людину, яку поставили "очільником" населеного пункту, бо місцева влада відмовилася йти на співпрацю. Це місцева людина, яка протягом останніх двох років проживала на території РФ, зрадник України.

Окупанти намагалися там встановити якийсь свій порядок, однак ніяких кроків щодо підтримки "русского мира" (на кшталт псевдореферендумів, – ред.) тощо, за нашою інформацією, вони не робили. Їм, власне кажучи, цей населений пункт потрібен виключно як місце дислокації для атаки на місто Харків.

На сході є міста Вовчанськ і Куп'янськ, які також приблизно місяць перебувають під тимчасовою окупацією. У Вовчанську вони намагалися піднімати російський прапор, створювати псевдоісторії щодо підтримки російського вторгнення. Однак їм це не вдалося.

Ми комунікуємо з тими населеними пунктами, які ближче до кордону – повірте, там Росію не підтримують, попри те, що там переважно російськомовне населення. І зараз вони категорично налаштовані проти РФ. Звісно, є зрадники, відносно яких ведуться кримінальні провадження і які з першого дня почали співпрацювати з Росією.

Якщо говорити про Куп'янськ, очільник цього міста був першим зрадником. Йому повідомили про підозру. І, за нашою інформацією, він уже зі своєю сім'єю виїхав на територію РФ. Власне, як і мер міста Балаклія – там така ж історія була: він публічно заявив, що підтримує окупантів. Після цього було розпочате кримінальне провадження, але цей мер, за нашою інформацією, вже не знаходиться на території України.

– Це поодинокі випадки, коли представники місцевого самоврядування області стають колаборантами, чи це поширено?

– Я не можу сказати, що це поширено – це виключно поодинокі випадки. І все ж, я з впевненістю можу зазначити, що місцеве населення є патріотами своєї землі. Ця війна дуже об'єднала націю. І всі – і україномовні, і російськомовні мешканці – показали себе патріотами. Війна показала, хто є хто.

– В останніх заявах ви казали, що поки не бачите необхідності масової евакуації з Харкова. А щодо Харківщини – чи є окремі райони, з яких потрібно проводити масову евакуацію?

– Так, звичайно. Ми постійно про це комунікуємо з військовими. Це насамперед стосується населених пунктів ізюмського напрямку. Місто Лозова – звідти ми вже евакуювали понад 30 тисяч людей. Ще приблизно 30 тисяч залишаються там. Евакуація проводиться автомобільним та залізничним транспортом. Ми постійно повідомляємо людям про безпечні шляхи.

І також евакуація проходить з населеного пункту Барвінкове, це також ізюмський напрямок. Ми прогнозуємо, що театр військових дій може також поширитися і на території цих населених пунктів. Щоб в нас не було другого "Ізюма", коли місто фактично знаходиться у блокаді, або, не дай Боже, другого "Маріуполя", ми вимушені рекомендувати людям виїжджати в більш безпечні місця. Щодо інших населених пунктів та інших напрямків – рішення про проведення організованої евакуації поки що не приймалося.

– На початку розмови ми заговорили про наміри агресора щодо Харкова. А чи бачите ви загрозу того, що окупантам вдасться захопити Харків?

– Ні. Я переконаний, що битву за місто Харків вони вже насправді програли. І вони це зрозуміли ще в перший тиждень війни. Окупанти тут втратили досить велику кількість живої сили, дуже багато броньованої техніки, авіації. І якщо ми втримали місто ще тоді, то зараз оборона Харкова в рази сильніша. Тому в них просто немає шансів. Якщо вони все ж вирішать штурмувати Харків, то їм потрібно привести значно більше військ, ніж ті, які тут знаходяться на місці. А зібрати таку кількість їм буде вкрай непросто.

– Чи є в Харкові диверсанти?

– На початку ми фіксували диверсійні групи, які до нас заходили, можливо, ще раніше – півроку тому – і перебували тут у стані очікування. Напевно, в них тут зберігалась у схронах і якась зброя.

Найбільша група, яку ми фіксували – приблизно 15 осіб. Вони всі були озброєні, їх заблокували і знищили. Потім ми виявляли групи по двоє, по троє чоловік, які займалися мітками і маячками. Наші правоохоронні органи працюють, диверсантів виявляють. Однак масового виявлення диверсантів у нас вже немає.

Подекуди ми виявляємо навідників, які є фактично агентами країни-агресора і співпрацюють з ворогом, допомагаючи йому знищувати виключно цивільне населення. Це те, що в нас зараз, на жаль, відбувається по місту Харків. Ми щодня фіксуємо втрати серед цивільних.

Знаєте, всю позаминулу ніч лікарі боролися за життя дворічного хлопчика. На жаль, врятувати його не вдалося. Вранці ця дитина померла. І це один із прикладів. А таких прикладів можно навести десятки. Ти їх переживаєш через себе. Ти відвідуєш їх у лікарні. У мене є свої діти: молодшому – два роки, старшому – п'ять…

Була сім'я – мати гуляла з дворічною дівчинкою і п'ятирічним хлопчиком. І тут прилетів "Град". Матір відразу вбило, залишилася тільки бабуся. У молодшої дитини наскрізне пошкодження голови, мозку. Але, на щастя, ця дитина вижила, прийшла до тями, реагує на природні подразники і вже сьогодні почала їсти самостійно з пляшечки. Хлопчик теж був поранений – вижив.

І таких прикладів я можу навести безліч. Коли мене запитують втрати серед будівель – все це ми відбудуємо. А хто поверне ті втрачені сім'ї, скалічені життя? Цього повернути неможливо.

– The New York Times нещодавно писало, що ці війська агресора, які рухаються до Ізюма, можуть піти в наступ на місто Дніпро. Ви погоджуєтесь з такою оцінкою? Адже ви вже про це зазначили, також наші експерти та військові говорять, що у росіян таки плани повести ці війська від Ізюма на Донбас.

– Моя думка, думка наших військових полягає в тому, що ми маємо прогнозувати абсолютно різні сценарії. Ми навіть прораховуємо сценарій можливої блокади міста Харкова і відрізання нас від київської траси М03 Київ - Харків і від сполучення з Дніпром. Це дві основні артерії, які ми зараз маємо. Зараз це малоймовірно, бо сумський напрямок звільнений, але серед сценаріїв цей також є.

Коли в нас іде велике скупчення техніки на ізюмському напрямку, ми також прораховуємо різні варіанти. Найвірогідніший зараз – це рух ворога на Луганську і Донецьку область, щоб підсилити там свою військову присутність. Далі, щоб наступати на місто Дніпро – це буде зробити дуже складно.

Мені дуже хочеться поділитися багатьма перемогами нашої армії. Повірте, вони знищують надзвичайно багато військ противника. Навіть не сотні ворожої техніки і солдат. Проте не можемо розголошувати деталі, бо операції наших військових продовжуються.

– Чи вважаєте ви реальним найближчим часом вибити росіян за межі області?

– Ми зараз стоїмо в обороні. Це інший розрахунок сил і засобів. Якщо ми підемо в наступ – це вже зовсім інший розрахунок сил та засобів. У нас достатньо сил, щоб це робити. Однак ми маємо це робити по всьому фронту, зважаючи на військову обстановку по всій країні, навіть у Херсоні. Бо це як цілісна карта. Як тільки буде можливість переходити в контрнаступ і буде такий військовий наказ, ми це зробимо. Наші військові і морально, і технічно до цього готові.

– Яка гуманітарна ситуація в області? Наскільки Харківщина забезпечена продовольством та медикаментами?

– Ми щодня отримуємо близно 300 тонн гуманітарної допомоги з різних джерел. Це і міжнародні організації, і різноманітні фонди, допомагають народні депутати, люди за власні кошти збирають. Інший рівень допомоги – це те, що закуповується за кошти державного бюджету. Спочатку ми подаємо перелік того, що нам потрібно. Уряд визначив єдиного закупівельника – "Укрзалізницю", тобто все для області купується через "Укрзалізницю", зважаючи на наші потреби.

Інше – це стратегічні запаси, які були в держави, а також організована допомога, яка, наприклад, надходить із Польщі. Я особисто з допомогою Офісу президента і віце-прем'єр-міністра Ірини Верещук спілкувався з міністром кабінету міністрів польського уряду. Досягнута така домовленість, що нам щотижня будуть відправляти по 600 тонн продуктів харчування, і вже пішло дві поставки.

Це для нас дуже вагома допомога, яка дозволяє нам, по-перше, сформувати стратегічний запас продуктів харчування в Харкові. По-друге, ми вже змогли організувати логістичні центри, через які з допомогою "Нової пошти", "Укрпошти" ми можемо передавати продовольство людям.

Якщо говорити про територіальні громади, то в нас налагоджена система так: кожен очільник міста подає до нас заявку з переліком того, що потрібно. Ми її верифікуємо через райдержадміністрацію. Це якщо формалізувати, хоча ми насправді вже самі знаємо, де і яка гуманітарна допомога потрібна і відразу її туди доправляємо.

Якщо це окуповані території, як наприклад місто Ізюм, то ворог нам не підтверджує туди гуманітарних коридорів. Тому ми довозимо допомогу до найближчих населених пунктів, після того волонтери перевантажують її на маленькі авто і також за допомогою органів місцевого самоврядування "партизанщиною" довозять її на місця.

– Яка у вас ситуація з посівною в області? Чи ведуться якісь роботи в тих районах, де відносно безпечно?

– Ведуться. Ми плануємо засіяти 60-80% наших орних земель. У нас ведуться роботи щодня, ми налагодили процес із військовими. Розробили спеціальні перепустки для сільськогосподарської техніки. Узгодили ті місця, де може проводитися посівна і де це однозначно небезпечно робити. Адже в нас є і факти мінування. Робимо все для того, щоби Харківщина була обов'язково з хлібом.