На МГЗ розповіли, чому через шлам неможлива "угорська катастрофа" в Миколаївській області

За його словами, всі матеріали "угорської катастрофи" ще тоді були ретельно вивчені, проведені перевірки. Сьогодні подібний варіант розвитку подій виключений. Перше шламосховище МГЗ, що межує з річкою, виведено з експлуатації, йде його рекультивація.

"Ми практично повністю закрили чашу "Б" на березі - 64 гектари вивели з експлуатації. Там тепер травичка росте. Але це величезна робота і непростий дорогий проект рекультивації - прибрати воду, шар за шаром привести ділянку в порядок, щоб потім його можна було використовувати для інших потреб, наприклад, під спортмайданчики. Це планова робота, займаємося другою частиною першого шламового поля", - зазначив Красноярський.

Сам процес рекультивації - складна технологія, яка вимагає не тільки великих інвестицій, а й постійного контролю з боку фахівців. Тому на МГЗ існує авторський нагляд спеціалізованого підприємства.

"По суті шламосховище - це гідроспоруди. Зрозуміло, що у нього є термін експлуатації й через якийсь час його треба закривати. Ми постійно моніторимо стан дамби, виробляємо виміри, є спеціальні свердловини, п'єзометри. По території понад 500 точок забору, включаючи свердловини до 60 метрів глибиною. Сертифікована лабораторія проводить 20 тис. аналізів на рік", - зазначив він.

Красноярський також уточнив, що в спрощеному вигляді технологія виглядає так: невеликі ділянки на шламосховищі огороджуються, потім викачується вода, засипається зверху більш щільним грунтом, ще раз відкачується вода. Далі ущільнюється і засипається шаром супіски. Далі там починає рости трава, якої зараз 64 гектари.

Таким чином, більше половини першого шламосховища рекультивовано і виведено з використання. Воно служить тільки для прийому води з другого шламосховища - передбачено технологічним проектом.

Крім того, сьогодні МГЗ будує ставок - накопичувач, який часто помилково називають новим шламосховищем. Він потрібен для завершення рекультивації.

"Це не третє шламполе, а це ємність, яка потрібна, щоб вивести воду. У нас замкнутий цикл, все, що потрапляє на проммайданчик, якісь стоки - воно все в ємності. У річку від нас взагалі нічого не потрапляє, абсолютно! З проммайданчика ми все збираємо і знову відправляємо у виробництво. І добираємо поступово нову воду. До речі, водовід Дніпро-Миколаїв місто отримало саме завдяки будівництву заводу", - розповідає директор з виробництва.

Красноярський переконаний, що ті, хто атакує МГЗ, просто маніпулюють громадською думкою, показуючи фотографії десятирічної давності і розповідаючи про екологічну катастрофу.