Незалежність в цифрах. Як змінилася економіка України за 30 років

Про те, якою була економіка України в 1991 році, як змінилася за 30 років і що нас чекає в майбутньому – нижче в матеріалі РБК-Україна.

Україна підійшла до 30-річчя Незалежності з неоднозначними економічними підсумками. Якщо в абсолютних цифрах виробництва і частки у світовій економіці країна точно втратила, то з добробутом громадян ситуація швидше зворотна.

Оздоровлення структури економіки призвело до того, що українці отримали доступ до товарів і послуг, а головне – нові можливості, про які в радянських умовах не було й мови.

Із чим Україна прийшла до 1991 року

Державна служба статистики (Держстат) дає уривчасті відомості за 1991 рік. Тим не менш, дані міжнародних фінансових організацій, насамперед Світового банку (СБ) і Міжнародного валютного фонду (МВФ), дозволяють порівняти економіку України зараз і 30 років тому.

За даними СБ, валовий внутрішній продукт України в 1991 році досяг 188,5 млрд доларів (у постійних цінах 2010 року). Через 30 років це тільки 130 млрд доларів. До 2020 року частка України в світовому ВВП скоротилася в три рази з 0,49% до 0,16%.

Це пов'язано з тим, що економіка України скорочувалася, в той час як світ стрімко зростав. Середньорічні темпи збільшення світового ВВП за останні 30 років склали 3,3%, в той час як наш падав на 1,1% на рік. У підсумку розмір світової економіки виріс більш ніж в два рази, а Україна втратила близько третини ВВП.

Однак до 1991 року наша країна підійшла з економікою, яка не відповідала сучасним викликам.

"Україна отримала у спадок значною мірою викривлену структуру виробництва, в якій переважали енергоресурси і неефективна промисловість", – пояснив РБК-Україна директор економічних і соціальних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Як приклад він навів гірничо-металургійний комплекс, який був ефективний тільки в тих умовах збуту, які пред'являлися в межах СРСР.

Рівень життя

Дані Світового банку говорять, що українці в середньому живуть приблизно так само, як і 30 років тому. Якщо в 1991 році ВВП на душу населення становив 3624 доларів (у цінах 2010 року), то в 2020 році вже 3116 доларів – тобто 86% від рівня 30 років тому. Дані по паритету купівельної спроможності дають схожі результати: 14 397 доларів (в цінах 2017 року) в 1991 році і 12 377 доларів в 2020 році (знову 86%).

Разом, з тим, інтегральний показник ВВП не завжди відображає реальний рівень життя в країні. Зокрема, це залежить від структури економіки. Наприклад, частка кінцевого споживання домашніх господарств у ВВП зросла з 54,0% в 1991 році до 74,3% в 2020 році.

По суті відбувся перехід від командної і мілітаризованої економіки в СРСР до ринкової, орієнтованої на потреби людей. При тому ж рівні випуску на одну людину це значно змінило якість життя, уточнив виданню керівник Центру макроекономічного моделювання KSE Юрій Шоломицький.

"Частка оборонного комплексу в промисловості становила від 50 до 70% в різні роки Союзу, а його випуск включався у ВВП. В сучасній економіці України він замістився споживчими товарами, насамперед послугами. Тобто замість ракет і снарядів ми отримали більше їжі, споживчих товарів і послуг", – сказав він.

Як зазначив економіст, добробут громадян змінився лише з тієї причини, що фактично змінився доступ і якість товарів і послуг. "Знамениті талони на отримання товарів і порівняно такий же рівень ВВП на душу населення говорять про зовсім іншу економіку", – додав Шоломицький.

Схожої думки дотримується Богдан Прохоров, економіст Центру економічної стратегії. За його словами, очевидно, що середній рівень життя на початку 90-х непорівнянний з нинішнім, оскільки ключовим є питання: що можна купити на певну зарплату.

"І якщо можна було порівняти країни між собою станом на 1991 рік, то порівнювати купівельну спроможність тоді і зараз не зовсім коректно – тому що змінився набір товарів і послуг, які купують люди. Також є такий аспект як наявність доступу до товару – його складно виміряти, але очевидно, що зараз не потрібно місяцями або роками чекати в черзі, щоб купити автомобіль або меблі", – додав експерт.

Крім того статистика на початку 1990-х років спиралася на планову структуру економіки з регульованими цінами. Так що вона цілком може бути недостовірна і навіть спотворена. "Всі показники розраховувалися на основі встановлених державою цін, ринкових цін близьких до справедливих в СРСР не існувало", – уточнив Прохоров.

Найбідніша країна Європи

Цифри МВФ за 2020 рік свідчать, що Україна залишається найбіднішою країною Європи. ВВП на душу населення в середньому по світу досяг 11 058 доларів, в Україні це тільки 33% – 3 653 доларів. У порівнянні з країнами ЄС (34 047 доларів) різниця майже в десять разів. Україна відстає не тільки від Польщі (15 654) доларів, але і від Молдови (4 366) доларів.

Прохоров з Центру економічної стратегії нагадав про те, що стартові позиції України і країн "радянського блоку" були приблизно однакові.

"Якщо рахувати в доларах США за поточним курсом, в 1991 році ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності дещо перевищував середній рівень для країн Центральної Європи – але з того часу в Польщі, Угорщині, Чехії ВВП на душу населення виріс в 3,5-6 разів", – констатував він.

За даними Світового банку, однією з головних причин відставання стала низька продуктивність праці. Середньостатистичний робітник у Німеччині за 17 днів виробляє стільки ж, скільки його колега в Україні за один рік. Щоб досягти рівня добробуту Західної Європи при нинішньому зростанні економіки Україні потрібно сто років. У банку радять нарощувати обсяг інвестицій в основний капітал – засоби виробництва і технології.

Україна була досить бідною країною за світовими мірками і в 1991 році. Її ВВП на душу населення (3 625 доларів у цінах 2010 року) становив приблизно 50% від середнього по світу (7 168 доларів). У 2020 році це менше третини – 3 116 доларів від 10 566 доларів.

Проте, за оцінкою Шоломницького з Київської школи економіки, Україна могла займати перші рядки в абсолютних цифрах.

"Ще в 80-х роках ВВП Радянського Союзу був другим у світі. Відповідно, вважаючи, що економіка України була другою після економіки Росії у складі Союзу, припускаємо, що за важливістю наша перебувала в першій десятці. Зараз ми орієнтовно між 55 і 60 місцем в рейтингу ВВП в поточних цінах", – зазначив економіст.

Доходи і зарплата

Одним з показників рівня життя може служити і середня зарплата, яка в українській СРСР в 1990 році досягла 244 рублів. Але в 1991 році стався стрибок інфляції (за оцінкою Держстату ціни зросли приблизно в три рази), зарплата піднялася до 480 рублів – на той момент всього 16 доларів.

Потім в 1992 році ввели карбованці і зарплата в перерахунку піднялася до 31 долара в 1993 році і 45 доларів станом на 1994 рік. В цілому через різкі стрибки курсу і різниці цін оцінити рівень зарплат в цей період досить складно. Постійні дані Держстат дає з 1996 року, коли офіційною валютою стала гривня і середня зарплата склала 126 гривень (69 доларів).

Середня зарплата в Україні досягла 400 доларів влітку 2008 року, проте після початку кризи різко знизилася. Другий раз зарплата піднялася до 400 доларів в середині 2013 року, після чого впала в два рази. Втретє зарплата зросла до 400 доларів у червні 2019 року.

А ось в липні 2021 року середня зарплата вперше в історії піднялася вище 500 доларів. Тим не менш, такий рівень поки ще значно нижче, ніж у сусідній Польщі (близько 1500 доларів).

Населення України скорочується, у світі – зростає

Скорочення населення залишається однією з головних тем, які обговорюються у зв'язку з незалежністю країни. Українців стало на 10 млн в менше: з 1991 по 2020 рік населення скоротилося з 51,9 до 41,9 млн осіб. Причому Держстат як і раніше враховує населення окупованого Росією Донбасу (але не Криму). Прогнози невтішні, МВФ очікує, що через п'ять років населення скоротиться ще на 1 млн осіб.

У той же час світове населення зросло за останні 30 років на 44% з 5,368 млрд до 7,753 млрд осіб.

Якісною характеристикою рівня країни є очікувана тривалість життя, яка за роки незалежності майже не змінилася. За даними Світового банку, якщо в 1991 році вона була 69,3 років, то в 2019 зросла до 71,8 років. Як і раніше, середній термін життя чоловіків на 10 років менше, ніж у жінок – 77 проти 66,9 років (у 1991 році це співвідношення було 64,6 проти 72,2 років).

Однак у світі в цілому тривалість життя зросла з 65,6 до 72,7 років. У розвинених країнах Західної Європи цей показник перевищує 80 років.

Крім того, попередні дані Держстату свідчать, що в 2020 році очікувана тривалість життя українців скоротилася приблизно на півроку. Це може бути пов'язано з епідемією COVID-19. Такі ж тенденції спостерігаються в розвинених країнах світу, в тому числі в США.

Статистичні дані говорять, що співвідношення міського і сільського населення за 30 років також практично не змінилося. У 1991 році в містах проживало 35,1 млн українців (67,5% від загальної чисельності в 51,9 млн), в селах – 16,9 млн (32,5%). У 2020 році в містах жило 29,1 млн осіб (69,5% від загальної чисельності в 41,9 млн), в селах – 12,8 млн (30,5%).

Оцінка українцями свого рівня життя

Рівень добробуту у сучасній і Україні і за часів СРСР неоднозначно оцінюється і самими громадянами. За даними останнього опитування Соціологічної групи "Рейтинг", половина (43%) вважають, що він був вище 30 років тому, стільки ж (43%) – що зараз. Свобода слова (77%) та умови для самореалізації (64%) – сфери які, на думку опитаних, краще розвинені в сучасній Україні, порівняно з радянським періодом.

За оцінкою рівня медицини та освіти сучасна Україна поки "поступається" радянському минулому. При цьому 61% опитаних не шкодують про розпад Радянського Союзу. Це максимальний рівень з 2010 року. Продовжують ностальгувати 32% респондентів.

Зміна структури і можливості для зростання

За роки незалежності частка послуг у ВВП України зросла з 28,9% до 55,6% у 2020 році. Частка промисловості (у тому числі будівництва) у ВВП України в 1991 році становила 54,5%, в 2020 році вона знизилася до 20,9%. Частка сільського господарства в економіці України за роки незалежності скоротилася в 2,5 рази – з 24,6% до 9,3% від ВВП.

Видатки на сектор державного управління у 2020 році (19,3% від ВВП) залишилися на рівні 1991 року (17,4%). Це утримання чиновників, поліції, армії, охорона здоров'я, освіта, культура, соцдопомога тощо. Частка експорту та імпорту товарів і послуг у 1991 році становила 26,1%. У 1990-х вона почала різко зростати і досягла в 2000 році 62,4%. До 2020 року вона опустилася до 39,0%.

Економісти радять зосередитися на конкретних перевагах, які дають можливості для зростання. Юрчишин з Центру Разумкова зазначив, що зараз вирішальне значення має заняття вигідних конкурентних ніш. Для України, наприклад, це може бути виробництво продуктів харчування, особливо органічних.

"Якщо країна здатна знайти нішу, де вона може запропонувати світу або сусіднім країнам ті товари, в яких вона має відносні, або навіть абсолютні переваги, це повинно вітатися і підтримуватися", – пояснив експерт.

Юрчишин також звернув увагу на одну з сфер економіки України, що бурхливо розвиваються, – ІТ-сектор. За його словами, якщо в 2000 році його частка становила всього 2,8% у ВВП України, то в 2020 році це було 5,2% – тобто зростання майже в два рази.

Перспектива

МВФ оцінює потенційне зростання економіки України приблизно в 3,5-4,0% на рік. Теоретично це дає шанс досягти рівня країн Центрально-Східної Європи в найближчі десятиліття. Наприклад, у Світовому банку в 2019 році говорили, що це може відбутися через 50 років.

На практиці ж Україна проходить кожну кризу важче сусідів, а відновлюється повільніше. У підсумку країна все більше відстає не тільки від розвинених країн Західної Європи, а й від східно-європейських сусідів. Про випереджаючі темпи зростання в 2019 році заявляв уряд, але вже в кінці того ж року економіка різко загальмувала, в 2020 році впала на 4,0%, а в 2021 році продовжує перебувати в рецесії.

Юрчишин з Центру Разумкова вважає, що якщо Україна в найближчі 3-5 років буде рости на 3-3, 5%, то це буде досить пристойний показник.

"Це буде свідчити, що ми створюємо базис стійкості сталого розвитку. Тому що з 2007 року у нас кожні 3-4 роки відбувається криза або передкризовий стан. Кілька років нехай невисокої, але спокійної динаміки – це позитив", – констатував він.