Найбільш одіозним регіоналам не знайшлося місця в партійних списках

Тетяна Урванцева

На всіх виборах, які пройшли в новітній історії України, партійні боси особливо не турбувалися про чистоту капіталу спонсорів своїх політичних проектів. Але, схоже, часи все ж змінюються. І брудні гроші починають виходити з моди.

Особи партії

Свіжий і дуже показовий приклад - підсумки партійного з'їзду політпроекту Сергія Тігіпка "Сильна Україна". Погодити першу десятку вдалося тільки з другої спроби. Лідер партії пояснив це чесно: "Тривають консультації. Багато кандидатів, і ми не хочемо, щоб в список потрапили заплямовані корупцією люди. Дискусія триває".

Це заява приємно здивувало політичних експертів, які прогнозували дещо інші особи у верхній частині виборчого списку "сильноукраїнців". Першим номером у списку йде лідер партії, нардеп Сергій Тігіпко, третім - нардеп Світлана Фабрикант, четвертим - голова запорізької організації «Сильної України» Андрій Гамов, п'ятим - генеральний директор Concorde Capital Ігор Мазепа. Далі слідують: Євген Жадан, Лариса Мельничук, Вадим Гуржос, Олександр Волков, Олег Шаблатович. У список також потрапили Таріел Васадзе (11-е місце), Микола Джига (14-е місце), Святослав Піскун (16-е місце).

Найбільш несподіваним в оприлюдненій інформації є відсутність у партійному списку Василя Полякова - видного члена Партії регіонів, співвласника корпорації АІС, якого політологи очікували побачити в рядах "Сильної України2. Того самого, чий бізнес-партнер, ще один активіст Партії регіонів Дмитро Святаш «прославився» цієї зими спочатку закликом до силового розгону Евромайдана, а потім малодушною благанням до протестувальників "не вбивайте мене...". http://tvi.ua/new/2014/02/19/rehional_svyatash___mitynhuvalnykam_tolko_ne_ubyvayte

Грошових знаків у Полякова вистачає - минулого тижня поступлива українська Феміда остаточно дозволила йому привласнити 100 млн дол. французьких банкірів з BNP Paribas. Та й у цілому, навіть побіжний погляд на біографію цього персонажа дозволяє зрозуміти, наскільки токсичним є його присутність для будь-якої політичної сили.

Політична гнучкість

Політичний дебют Василя Полякова припав на 90-ті роки - в команді СПУ Олександра Мороза. Потім з втратою впливу Соцпартії "ліві" ідеї симптоматично втратили для Полякова привабливість. І він перелицювався за тодішньою політичною модою в регіонала.

Вірний собі Поляков залишився і нинішньої революційної взимку: одним з перших разом зі своїм кумом Тігіпко зістрибнув з тонучого корабля регіоналів і почав спроби влитися в нові політичні реалії. Активно фінансував опозиційні ЗМІ, про що яскраво свідчить різко зрослий обсяг реклами автомобілів Аіса на "5 телеканалі" Петра Порошенка, телеканалі TVi, за чутками, фінансованому Юлією Тимошенко, і 24 TV - ще одному телерупору Майдану. Стверджують, що акуратно підкидав гроші політикам і громадським діячам.

Але от тільки зв'язуватися з скомпрометували себе Поляковим не став ніхто з постмайданних політиків. Не те, що брати на прохідне місце в списку, навіть дозволяти користуватися партійним брендом на мажоритарці не ризикнув ніхто. Тому що народні настрої змінилися радикально.
Ще кілька років тому у виборчому списку далі першої десятки-двадцятки можна було заховати хоч Папу Римського, хоч чорта лисого. Але сьогодні навіть від дуже заможних шукачів депутатського мандата з регіональним минулим політики, що піклуються про свою репутацію, сахаються, як від чуми. Особливо, якщо їх економічна біографія залишає бажати кращого.

Економічні скелети

В українському політикумі Сергія Тігіпка прийнято вважати економічно підкованими людиною - колишній банкір, голова НБУ, міністр економіки, як мінімум. Тому і обіцяє виборцям "Сильної України", згідно з пріоритетом №5 партійної програми "В найкоротші терміни покращити інвестиційний клімат в країні, вести переговори з нашими закордонними партнерами".

Саме це, вочевидь, і стало основною причиною відмови "сильноукраїнців" від співпраці з Поляковим. Загальновідомо, що він зі своїм партнером Святашем за останні роки «покарав» на багатомільйонні суми відразу кілька банків, які кредитували АІС.

Нагадаємо, що схема неповернення грошей кредиторам у Полякова-Святаша відпрацьована, що називається, до автоматизму. Завдяки заступництву режиму Януковича бізнесмени-нардепи протягували через всю судову вертикаль сумнівні рішення, які визнавали, що банкам вони нічого не повинні. Зневірені кредитори європейські "Сведбанк" та BNP Paribas, а також російські ВТБ і Альфа-Банк) писали прем'єру Миколі Азарову, писали першому віце-прем'єру Сергію Арбузову, писали Януковичу - з однаково нульовим результатом. Тим часом застави перезакладались по кілька разів, фірми фіктивно банкрутували.

У результаті кілька банків опустили руки, продавши борги з дисконтом понад 90%. А впертих юристів української дочки BNP Paribas ("Укрсиббанку"), які пройшли всі інстанції, Верховний суд зупинив. Злі язики подейкують, що екс-регіоналам "правильне"рішення обійшлося в скромні 2 млн дол. - 2% від загальної суми привласнених французьких кредитів.

Тому ні підкреслено делікатному у фінансових питаннях Таріелу Васадзе, ні суперизвестному в банківських колах Івану Мазепі, сумнівне сусідство з недобросовісними боржниками абсолютно ні до чого. Так само як і самому Сергію Тігіпко, незважаючи на всі політичні пертурбації, зберіг імідж прагматичного політика європейського зразка.

Короткі висновки

Сьогодні електоральні настрої в суспільстві такі, що будь-яка партія в списку якої буде скомпрометований співпрацею з режимом Януковича політик, серйозно ризикує своїми рейтингами. Спроба протягнути під купол ВР персонажів а-ля Поляків буде виглядати в очах виборців, як троянський кінь, в якому в парламент за депутатською недоторканністю намагаються в'їхати переслідувані кредиторами представники вчорашньої влади.

Втім, від чистоти партійних рядів залежать і перспективи будь-якої політичної сили і її лідера на міжнародній арені. Тому що до охайності політиків на Заході особливе ставлення. В Європі партійні боси за куплену за казенні гроші в особистий будинок лампочку подають у відставку. І спроба займатися партійним будівництвом за брудні гроші, вкрадені у іноземних інвесторів, чревата нерукопожатностью навіки вічні.

Будемо сподіватися, що історія Полякова стане показовим прикладом для всього українського політикуму. І одіозні діячі-клептократи назавжди зникнуть з-під партійних "дахів" і "парасольок" вже на цих виборах. Щоб партійним лідерам не було болісно соромно й боляче за свою жадібність, яка може коштувати політичного майбутнього - причому вже назавжди.