Російська армія зазнає значних втрат в Україні. Ким і як їх заміщують – у матеріалі РБК-Україна.
Велика війна між Росією і Україною триває вже півроку. Так звана "спецоперація" Володимира Путіна явно йде не за планом. Найяскравіше тому свідчення – величезні втрати, які несе російська армія. Кількість убитих росіян плавно, але впевнено наближається до позначки 50 тисяч.
У міру того як "друга армія світу" день за днем ганьбиться на полях боїв в Україні, падає і мотивація окупантів. Попри досить гарні за російськими мірками зарплати, в їхніх рядах все більше дезертирів і тих, хто відмовляється від служби. Тому Кремль змушений залучати на війну проти України всіляких найманців, в тому числі ув'язнених, і проводити приховану мобілізацію.
Російська пропаганда часто називає їх "добровольцями", насправді ж в армію РФ і допоміжні сили заганяють або під дулами автоматів, як на окупованих територіях України, або ж обіцянками значних грошових виплат та інших "благ". Хто воює за Путіна, крім залишків регулярних військ, розбиралося РБК-Україна.
На сьогоднішній день відомо як мінімум про чотири приватні військові компанії в Росії. Це "Єнот", "Патріот", "Редут" і найвідоміша – ПВК "Вагнера". Офіційно в РФ заборонені ПВК, але в реальності найманці регулярно виконують необхідні для Росії завдання в різних частинах світу. З 2014 року їх фіксують і на українському Донбасі.
"Через значні втрати в підрозділах ЗС РФ, які залучаються до проведення так званої "спеціальної військової операції" проти України, російське командування змушене залучати зведені підрозділи приватних військових компаній (ПВК) для ведення бойових дій на території нашої держави", – пояснили РБК-Україна у військовій розвідці.
У перші дні повномасштабного вторгнення на сході України з'явилися найманці приватної компанії "Редут". Її підрозділи - "Ілімовці", "Хулігани", "Вовки", "Морпіхи" і "Топори" – раніше займалися, в основному, охороною російських об'єктів за кордоном.
Російські окупанти в полоні ЗСУ (Фото: t.me/zsuwar)
Як пише російська "Медуза", бійці "Редуту" з'явилися на Донбасі ще 23 лютого. Один з найманців розповів виданню, що початок війни нібито підготували вони. Потім "редутівців" перекинули на північ України, але там вони натрапили на блокпост ЗСУ, українські військові вдарили по найманцях з танка, після чого бойовики були змушені ретируватися.
Пізніше найманці під командуванням офіцера Івана Міхєєва з позивним "Сєвєр" висунулися на Київ, де їх зустріли "дружнім вогнем". Командир помер у лікарні від поранень, а "редутівцям" запропонували укласти контракт з регулярною армією РФ. Тепер основна їхня маса воює на Донбасі у складі кількох підрозділів.
Приватна військова компанія "Вагнера" належить "кухареві Путіна", російському олігарху Євгену Пригожину. Найманці виконують бойові завдання в Сирії та Лівії, з 2014 року їх фіксували на Донбасі, але з початку повномасштабного вторгнення в Україну їх нібито не було. Принаймні, про це стверджують джерела кількох "опозиційних" російських видань.
Самі "вагнерівці" з'явилися на фронті в березні. Їх відправили до Маріуполя, де бойовики також потрапили під friendly fire. У квітні ще одну групу найманців перекинули під Лисичанськ.
Про присутність "вагнерівців" говорять і періодичні затримання. У червні найманця ПВК зловити співробітники СБУ. Він здійснював бойові вильоти, скидаючи бомби на житлові квартали міст Донбасу. За його словами, пілоти ворожих літаків – це, в основному, найманці, а не кадрові військовослужбовці.
Як повідомили РБК-Україна в Головному управлінні розвідки( ГУР), на даний момент "вагнерівці" – це єдина ПВК, яку Кремль залучає до війни проти України. Зараз воює близько п'яти тисяч бійців з її складу. Укомплектована вона майже повністю з громадян РФ і України (переважно з числа жителів окупованих територій).
Кандидатів вербують через Інтернет і відбирають через рекрутингові центри – таких на території Росії вже 26. Платять найманцям до 350 тисяч рублів на місяць, додатково – премія від 150 до 700 тисяч рублів, в залежності від посади і успішності виконання "завдань". Також їм мають нараховувати виплати за знищення техніки або живої сили.
На війні в Україні "вагнерівців" використовують в якості загальновійськових підрозділів, а іноді і спецназу. Контролює їхню "роботу" на фронті один з керівників і засновник ПВК Дмитро Уткін, за даними розвідки, він регулярно відвідує окуповані території.
На початку серпня з'явилася інформація про те, що Євген Пригожин особисто вербує ув'язнених різних в'язниць і виправних колоній до лав "вагнерівців".
"В першу чергу цікавлять їх вбивці і розбійники, до наркоманів ставляться насторожено, також до насильників. Краще, каже, щоб не побутові вбивці були, а прям свідомі – вам, каже, у нас сподобається", – цитує видання "Медіазона" одного з зеків, до в'язниці якого приходив Пригожин.
Загарбників в Україні чекає загибель (Фото: GettyImages)
Такий "неординарний" підхід пов'язаний, в першу чергу, з великими втратами серед російських військових. У той же час ЗСУ продовжують атакувати командні пункти і штаби з живою силою противника – 14 серпня українські військові завдали удару по будівлі в Попасній, де розташовувалися близько сотні найманців "Вагнера". Адресу "штабу" напередодні "засвітив" один з російських пропагандистів.
Примітно, що в разі поранення або смерті найманців, командування російської армії не враховує їх у загальній статистиці, уточнили в ГУР. А їхнім родичам суворо заборонено розповідати будь-яку інформацію про обставини загибелі "вагнерівців".
Хоча одна з нібито цілей "спецоперації", яку озвучив Путін, полягала в "денацифікації" України, у війні беруть участь різні неонацистські формування з РФ. Наприклад, "російський імперський рух", лідер якого Денис Гарієв заявляв, що виступає за "ліквідацію сепаратистського утворення Україна". Самого Гарієва пізніше поранили в боях, а його заступника Дениса Некрасова вбили під Ізюмом.
Крім цього, в Україні зафіксували діяльність групи "Русич". За даними німецької розвідки, бойовики з'явилися на Донбасі в квітні. Зазначимо, лідер "Русича" Денис Мільчаков відомий тим, що, крім прославлення неонацистської ідеології, знущається над тваринами.
В Україні воює як мінімум один "козачий" загін. За словами головного редактора "Нова газета. Європа" Арнольда Хачатурова, в це формування набирають через структури, пов'язані з "Редутом", а самі "козаки" воюють у складі батальйонів найманців. Як правило, це від 100 до 400 бойовиків. Які саме завдання вони виконують – невідомо.
Бойовики на Донбасі входять в так звану "народну міліцію ЛДНР". Вона сформована в рамках 1-го і 2-го армійських корпусів ЗС РФ. Ці підрозділи масово залучали до штурму Маріуполя. Тоді загинуло близько чотирьох тисяч "міліціонерів". На інших напрямках було вбито ще 2600 осіб.
Що примітно, за даними британської розвідки, серед них на тлі величезних втрат стався розкол. Після окупації майже всієї території Луганської області т. зв. "міліція" з "ЛНР" відмовляється від продовження бойових дій в інтересах "ДНР". Та й в цілому росіянам все складніше поповнювати ряди бойовиків, навіть за рахунок примусової мобілізації.
Мобілізація на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей проходила в прихованому режимі з 2014 року, але з початку вторгнення вона стала "офіційною". У березні її нібито призупинили, проте насправді вилов майбутніх "міліціонерів" тільки набирає обертів.
В українській розвідці періодично повідомляють, що терористи забирають жителів Донбасу просто з вулиці. До уваги вже не береться ні вік, ні стан здоров'я. За останньою інформацією, під рушницю окупанти ставлять навіть госпіталізованих хворих.
При цьому і сама зброя, яку дають у руки "мобілізованим", і їхнє екіпірування більше підійшло б для реконструкції боїв, а не реальних зіткнень. За інформацією ГУР, у більшості випадків солдатам видають гвинтівки Мосіна 1981 року випуску, кулемети часів Другої світової війни, іржаві каски та автомати. Тяжке озброєння вони не отримують зовсім.
"Добровольців" зі Сходу України, в основному, використовують в якості "гарматного м'яса" – їх кидають на розвідку позицій, через що вони часто потрапляють в полон. Підготовка бойовиків, за інформацією ГУР, вкрай низька.
"Спостерігається багато випадків, коли з моменту їхнього прибуття в частину до загибелі/отримання поранення проходило 1,5 доби", - кажуть у розвідці.
На допитах полонені часто переконують, що воюють з примусу і скаржаться на нелюдське ставлення російських командирів. Однак не всіх змушують брати участь у бойових діях. Частина полонених кажуть, що пішли на війну через брак грошей і неможливість заробити в окупації.
Російська техніка на півдні України (Фото: GettyImages)
Деякі, користуючись нагодою, здаються добровільно. Днями двоє таких чоловіків були евакуйовані бійцями ССО, їм надали притулок і можливість повернутися до мирного життя далеко від лінії фронту.
"Мобіків" з окупованої частини Донбасу зараз приєднують до російських БТГр. За інформацією джерел РБК-Україна, на даному етапі ними підкріплюють Стрілецькі підрозділи Чорноморського флоту. На сьогоднішній день вони воюють, в основному, на південному напрямку – в Херсонській і Запорізькій областях.
Про те, що Росія для поповнення свого контингенту, шукає бойовиків в Сирії, стало відомо через кілька тижнів після повномасштабного вторгнення в Україну. У Міністерстві оборони РФ тоді заявили, що близько 40 тисяч "добровольців" з Близького Сходу готові воювати на їхньому боці.
Насправді ж, ці цифри, як і багато іншого, виявилися перебільшеними. За інформацією Головного управління розвідки Міноборони, всього в Україні зафіксували близько 550 сирійських найманців. 150 з них були задіяні в боях на Херсонському напрямку. В українській розвідці повідомили, що бойовиків з Сирії розділили на команди по 25 осіб, а керував ними один з російських командирів, який віддавав накази через перекладача.
Основною мотивацією для сирійців стали гроші. Як пишуть ЗМІ, яким вдалося поспілкуватися безпосередньо з бойовиками, багато найманців, незважаючи на наративи кремлівської пропаганди, не підтримують війну, яку РФ розгорнула в Україні.
У процесі "найму" також немає нічого, що говорило б про "ідейність" – бойовикам пропонують виконати певну роботу і отримати гонорар. У місцевих соціальних мережах сума винагороди варіюється від 1500 до 50 тисяч євро – залежно від складності завдання і часу перебування в Україні.
Що ж стосується білоруських Сил спеціальних операцій, в ГУР повідомляють, що деяка кількість військовослужбовців ССО епізодично брало участь в боях на перших етапах війни. Керівництво республіки очікувано не повідомляло нічого подібного, але періодично заявляло про проведення "підготовки боєготовності військ" через навчання НАТО поблизу їхніх кордонів.
У травні білоруський генеральний штаб також повідомив про направлення бійців ССО на кордон з Україною – таким чином нібито вирішили відреагувати на рухи ЗСУ.
Білоруські військові поки не воюють на території України (Фото: GettyImages)
У Росії офіційно не оголошували Україні війну, не вводили у себе військовий стан, тому не можуть почати загальну мобілізацію, але це не означає, що за фактом її не проводять. Регіональній владі в РФ ще навесні було поставлено завдання формувати "добровольчі" загони.
Новобранців забезпечують формою, зброєю і обіцяють гонорар. В середньому це від 200 до 500 тисяч рублів на місяць і до 5 мільйонів, якщо бойовик загине. Гроші, в цьому випадку, головний мотиватор для більшості "добровольців" і їхніх родичів.
На сьогоднішній день прихована мобілізація проходить в десятках російських регіонів – серед них є як Москва, де збирають "собянінський полк" (названий на честь мера столиці Росії Сергія Собяніна – ред.), так і, наприклад, Республіка Марій Ел, де один з критеріїв відбору – наявність дев'яти класів освіти.
Деякі підрозділи вже набрані і беруть участь у війні проти України. За інформацією експерта Центру оборонних стратегій Віктора Кевлюка, батальйон з Чувашії "Атал" воює проти ЗСУ. При цьому близько 40 бойовиків скаржаться на те, що їм не виплачують обіцяні гроші. У Башкортостані набирають вже другий батальйон, оскільки бажаючих "встати на захист Батьківщини" виявилося багато.
Найбільше "добровольців" виявилося в Чечні. Там сформували вже чотири батальйони - "Ахмат", "Північ", "Південь"і " Схід". Примітно, що Чечня знаходиться на 84 – передостанньому – місці за рівнем життя населення серед усіх регіонів РФ.
Тут варто окремо згадати "кадирівців". Рамзан Кадиров практично з самого початку повномасштабного вторгнення оголосив, що посилає свій полк "Ахмат" в Україну. За інформацією західних розвідок, "кадирівці" спочатку йшли на київський напрямок і допомагали регулярним військам РФ окупувати кілька населених пунктів в області.
Українські силовики збирають свідчення людей, що були в окупації – багато жителів Київської області розповідати, що їх катували саме бойовики Кадирова.
Чеченські бойовики рідко коли воюють на фронті – їх застосовують для "зачисток" зайнятих територій і в якості загороджувальних загонів. "Кадирівці" отримали кличку "tik-tok війська", тому що постійно публікують безглузді відео в соціальних мережах з нібито бойових завдань – насправді ж вони або обстрілюють пустирі, або бігають по покинутих будівлях і стріляють в стіни.
Деякий час тому також виявилася інформація від Conflict Intelligence Team про те, що Росія перекидає до кордону з Україною третій армійський корпус. Залізницею перевозять зенітні комплекси "Бук", танки Т-80БВ та Т-90М. Техніку везуть із Мулино Нижегородської області до кордону з Донецькою. У CIT вважають, що це свідчить про перекидання третього корпусу, щодо формування якого раніше заявляли в ГУР.
При цьому в Інституті вивчення війни (ISW) впевнені, що корпус не буде ефективним у боях проти ЗСУ. Аналітики зазначають, що до лав чергового формування набрали літніх та хворих людей. Крім того, корпус недисциплінований, а командування немає необхідного досвіду.
***
Станом на сьомий місяць вторгнення в Україну тема війни більше не розбурхує уми навіть пересічних росіян. На перший план виходять соціальні та економічні проблеми – ціну за імперські амбіції Путіна, як зазвичай, платять його піддані. Погіршення ситуації в РФ неминуче, адже введені за агресію санкції системно закопують російську економіку все глибше і глибше.
"Ідеологічна" стадія війни, коли росіянам намагалися "продати" історію про "безчинства укронацистів" і "звільнення братнього народу", очевидно, вже закінчилася. Охочих гинути за маячню своєї пропаганди знайти все складніше, але і "втрачати обличчя", офіційно оголошуючи війну і загальну мобілізацію, в Кремлі поки теж, судячи з усього, не готові. Тому все частіше до участі в бойових діях залучають грошовими стимулами.
Найманці, як їх не назви, звичайно, ніколи не будуть воювати так завзято, як вільні люди, що захищають свою землю і своїх близьких. Але у РФ все ще достатньо грошей, щоб завалювати фронт "гарматним м'ясом". Тому нарівні з битвами на полі бою, так важлива і дипломатична війна, щоб крок за кроком позбавляти Росію засобів до існування і можливості продовжувати агресію.