Світовий калійний ринок: нові тренди у світлі конфлікту РФ і Білорусі
Конфлікт між найбільшими світовими виробниками калію "Уралкалієм" і "Білоруськалієм", що вийшов на міждержавний рівень з арештом у Мінську глави російської компанії Владислава Баумгертнера, привернув увагу до світової калійної галузі, яка до недавнього часу залишалася долею обмеженого числа ринкових гравців і вузькоспеціалізованих галузевих експертів.
РБК склав докладну довідку, яка допоможе розібратися в особливостях світової калійної галузі і зрозуміти справжні причини калійної суперечки між Росією і Білорусcю.
Основна продукція
Основним товаром калійного ринку є хлористий калій (хімічна формула - KCl), одержуваний у процесі переробки калійної руди. Хлористий калій може використовуватися як самостійне добриво або у складі складних, фосфорно-калійних або азотно-фосфорно-калійних добрив (так звані NPK-добрива). Реалізується у двох формах - стандартній і гранульованій, при цьому гранульований хлоркалій коштує дорожче. Хлористий калій, як правило, містить близько 60% калію - поживної речовини.
Обсяг світового калійного ринку, ключові гравці
У 2012 р. світове споживання хлористого калію, за оцінками галузевих експертів, склало 52 млн тонн. У грошовому вираженні річний оборот на світовому калійному ринку оцінюється у 20 млрд дол. Глобальний попит на калійні добрива, за прогнозами експертів, буде рости в середньому на 3-4 % на рік.
Основні країни - виробники хлористого калію - Канада (32% загальносвітового виробництва), Росія (19%) і Білорусь (16%). Розвідані світові запаси калію в основному сконцентровані в Канаді (46,1%) і в Росії (34,5%), на третьому місці знаходиться Білорусь (7,9%).
Найбільші компанії-виробники: "Уралкалій" (Росія) , "Білоруськалій" (Білорусь) , Potash Corp. (Канада) , Mosaic (США), Israel Chemicals (Ізраїль) , K+S (Німеччина) , Agrium (Канада).
Найбільші країни - імпортери хлористого калію - Китай , Індія і Бразилія.
Ціноутворення
Хлористий калій не торгується на товарних біржах, і ціна на продукт визначається на фізичному ринку в ході переговорів між постачальниками і споживачами. Як і на будь-яких інших ринках фізичної сировини, важливу роль у ланцюжках поставок грають трейдери. Ціни міжнародного ринку закриті від широкої громадськості і публікуються спеціалізованими ціновими агентствами, такими як Argus FMB, ICIS і Fertecon.
Ціни за тонну продукту визначаються на базисах поставки fob (free on board) в основних експортних регіонах і cfr (cost and freight) - в основних імпортних регіонах. Два найбільших імпортери хлоркалію - Китай та Індія - домовляються з постачальниками про контрактні ціни на продукт двічі на рік, однак індійські імпортери на даний час переходять на річні контракти.
У період із 2003 р. по 2008 р. світові ціни на хлористий калій зросли в шість разів, на піку перевищуючи 1 тис. дол. за тонну, проте в результаті світової економічної кризи скорегувалися вниз. На даний час провідні імпортери закуповують хлоркалій, що доставляється морем, по 400 дол./т. "Уралкалій" прогнозує, що до кінця 2013 р. ціни на продукт можуть впасти на 25% - до 300 дол./т і нижче.
Експортна дуополія на світовому ринку
До липня 2013 р. міжнародний ринок калійних добрив ділили між собою два гравці - "Білоруська калійна компанія" (БКК, спільний ексклюзивний трейдер "Уралкалію" і "Білоруськалію") і канадський експортний консорціум Canpotex, що складається з канадських компаній Potash Corp. і Agrium, а також американської Mosaic. БКК і Canpotex контролювали близько 70% міжнародних продажів (у тому числі на БКК припадало понад 40%) , і саме в їх контрактах з основними покупцями визначалися базові світові ціни на хлористий калій.
Вихід "Уралкалію" з БКК , оголошений 30 липня 2013 р., і рішення компанії здійснювати експорт через власного трейдера Uralkali Trading фактично зруйнували дуополістичну структуру ринку, і аналітики розцінюють цю ситуацію як "судний день" для калійної галузі.
"Олігополістична структура ринку, при якій три канадських виробники і два виробники із СНД координують експортні обсяги і ціни, поставлена під загрозу і в кінцевому рахунку має поступитися місцем більш багатосторонній конкуренції та нижчим цінам", - зазначають аналітики Berenberg Bank. "Історично поставки на багатьох сировинних ринках на певному етапі були організовані за олігополістичним принципом, однак невидима рука ринку щоразу розставляла все на свої місця", - вказують експерти банку.
Чому посварилися "Уралкалій" і "Білоруськалій"?
У 2011 р. "Уралкалій" завдяки поглинанню "Сільвініта" став найбільшою у світі калійною компанією за обсягами виробництва і продажів, випередивши "Білоруськалій", що не могло сильно порадувати лідера Білорусі Олександра Лукашенка. На думку аналітиків, білоруський Президент був незадоволений тим , що "Білоруськалій", котрий забезпечує левову частку бюджетних доходів країни, змушений обмежувати своє виробництво, підкоряючись ціновій стратегії БКК.
Крім того, Лукашенко не міг змиритися з тим , що "Уралкалій" реалізує частину своєї продукції самостійно: так, відповідно до домовленостей по БКК, російська компанія безпосередньо експортує свою продукцію до Китаю залізницею. Крім того, БКК не може збувати продукцію в Америці через економічні санкції США проти Білорусі.
Лукашенко, швидше за все, не хотів провокувати розрив відносин з "Уралкалієм", але лише намагався натиснути на російських партнерів з метою домогтися більш вигідних для Мінська умов торгівлі калієм через спільного трейдера. Примітно, що, за даними джерел, головний акціонер "Уралкалію" Сулейман Керімов, проти якого тепер у Білорусі порушено кримінальну справу, за останній рік як мінімум двічі зустрічався з Лукашенком для обговорення перспектив БКК.
"Уралкалий" міг скористатися конфліктом, що намітився, для того, аби вийти зі спільного підприємства і почати реалізацію власної торгової стратегії, спрямованої на максимізацію обсягів випуску. Аналітики давно зазначають, що "Уралкалій" відрізняється одними з найнижчих витрат у галузі, тому безболісно може пройти через період дешевого хлоркалію. Більше того, зниження цін, можливо, є свідомою метою "Уралкалію" в цій глобальній грі: низькі ціни дозволять йому витиснути з ринку менш ефективних конкурентів (таких як німецька K+S) і стримати вступ на привабливий калійний ринок нових гравців (таких як австралійська BHP Billiton, яка виношує плани з розробки гігантського калійного родовища Jansen у Канаді).
Що далі?
Будувати прогнози щодо долі калійного ринку після розлучення "Уралкалію" і "Білоруськалію" наразі зарано: надто великою є невизначеність, пов'язана із цінами. Покупці чекають якого-небудь прояснення ситуації, яке дозволить намітити нові цінові орієнтири. Ситуація з БКК може помінятися ще не раз: "Уралкалій" не спалював мости, коли оголошував про вихід зі спільного підприємства, і Росія з Білоруссю теоретично ще можуть повернутися до співпраці в калійної галузі, хоча арешт гендиректора "Уралкалію" і кримінальна справа проти Керімова зводять шанси на примирення сторін до мінімуму.
Але навіть якщо "Уралкалій" і "Білоруськалій" відтепер діятимуть на світовому ринку як конкуренти, а не як партнери, це не обов'язково загрожує довгостроковими ринковими потрясіннями і обвалом цін. Аналітики нагадують, що відносно нещодавно конкуренція між російськими та білоруськими калійними добривами була нормальною характеристикою ринку: протягом декількох років із 2005 р. паралельно існували два постачальники - БКК і Міжнародна калійна компанія (МКК), що не було перешкодою для стабільного зростання цін на ринку. Можливо, тепер на ринок повернеться конкуренція двох незалежних постачальників калійних добрив із СНД.
Нагадаємо, "Уралкалій" заявляє про масовану інформаційну війну проти компанії, звинувачуючи в цьому офіційний Мінськ.
За прогнозом Міжнародної асоціації виробників добрив (IFA), надлишок калію на світовому ринку до 2016 р. складе 40%.
У підготовці використовувалися матеріали "Уралкалію", Potash Corp., Геологічної служби США (USGS) , Reuters, ICIS, Berenberg Bank.
