Мінський розвод: чому мирний план Зеленського поки не працює

Розведення сил на Донбасі стало першим серйозним випробуванням на міцність для команди Володимира Зеленського. Всередині країни перманентно проходять багатотисячні мітинги "проти капітуляції", а ветерани готові залишатися на передовій, навіть якщо піде регулярна армія. 

В той же час супротивник, хоч і переконує ОБСЄ, що готовий забрати бойовиків з лінії розмежування – продовжує провокаційні обстріли. Росія, у свою чергу, каже, що не впливає на терористів, але зустріч у "нормандському форматі" відбудеться тільки після розведення військ. Чому мирний план Зеленського поки не працює – в матеріалі РБК-Україна.

План президента щодо швидкого завершення бойових дій на Донбасі загальмувався. На початку місяця учасники Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську домовилися про розведення сил в районі населених пунктів Петровське та Золоте. Проте в обумовлену дату – 7 жовтня, воно так і не почалося, як і в наступні дні.

Бойовики так званих "Л/ДНР" у присутності спостерігачів ОБСЄ кілька раз запускали білі ракети, сигналізуючи про готовність почати відвід військ і техніки. Проте українські військові на сигнал не відповіли, бо не була виконана головна умова – "режим тиші" протягом семи днів. На ділянках розведення штаб ООС за цей час неодноразово фіксував збройні провокації.

На прес-марафоні в минулий четвер Володимир Зеленський пояснив, що відведення військ можливе тільки на двох ділянках одночасно: "У Петровському пройшло 7 днів і не було пострілів, але ми будемо розводити тільки дві ланки... Ми сказали, що ми готові. Ми говорили про два пункти – про Золоте і Петрівське. І ми не розводимо тому, що в Золотому були постріли", – уточнив він.

На наступний день президент Російської Федерації Володимир Путін заявив, що глава української держави не може забезпечити відведення військ через націоналістів. Він також закликав Зеленського "проявити політичну волю".

"Домовилися про розведення сил, але ніяк чинний президент України не може забезпечити розведення бойових підрозділів і техніки... Ну не може. Під'їхали туди націоналістичні військові формування і публічно заявили: якщо армія піде з цих позицій, ми там встанемо. Армія не йде", – сказав Путін.

Ветерани російсько-української війни дійсно оголосили безстрокову акцію "Останній блокпост" в Золотому. Її лідер Андрій Білецький заявив, що націоналісти залишаться захищати українських громадян на лінії розмежування, навіть якщо регулярні війська відійдуть на кілометр углиб підконтрольної території.

Аргументація противників розведення сил гранично ясна: в разі відходу ВСУ бойовики можуть зайняти "сіру зону" і тоді місцеве проукраїнське населення опиниться під загрозою. У той же час Зеленський особисто гарантував безпеку мирних жителів. Виконати цю обіцянку повинні поліцейські, взявши під контроль демілітаризовані території, за прикладом Станиці Луганської, де розведення відбулося ще 27 червня.

Очевидно, заява Путіна направлена і на те, щоб створити відкрите протистояння між Зеленським і націоналістами. Цілком ймовірно, що цю карту Кремль розіграє і на міжнародній арені при обговоренні мирного врегулювання, вказуючи на непідконтрольні Києву "збройні формування" на лінії зіткнення. Однак спроба вирішити цю "проблему" силовим способом неминуче призведе до ще більшого розколу в українському суспільстві.

Учасники акції в Золотому поки що займаються роздачею гуманітарної допомоги місцевому населенню та патрулюванням території. Жодна із сторін не повідомляла про їх зіткнення з бойовиками. Разом з тим представник України в політичній підгрупі ТКГ Олексій Резніков напередодні заявив, що спостерігачі ОБСЄ продовжують фіксувати порушення "режиму тиші" з боку терористів.

Зустріч контактної групи в Мінську 15 жовтня закінчилася безрезультатно. Росія звинуватила українську сторону у відмові відводити війська. Нову дату розведення сил погодити не вдалося. Також залишилися невирішеними питання обміну полоненими і відновлення соціальних виплат жителям окупованого Донбасу.

У свою чергу Україна нагадала про низку умов для виконання мінських угод. Серед них: розпуск квазіугруповань "Л/ДНР", повне припинення вогню, розведення сил і засобів, виведення іноземних військ і техніки, контроль над кордоном, ефективний моніторинг спостерігачів ОБСЄ на всій території країни. Для проведення виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей (ОРДЛО) також потрібно забезпечення роботи Центрвиборчкому, українських партій, ЗМІ та міжнародних спостерігачів.

При цьому вимоги учасників масових акцій протесту, які перманентно відбуваються в українських містах під гаслом "Ні – капітуляції!", радикальніші. Найбільша з них відбулася на День захисника України в центрі Києва. Організатори маршу на Покрову заявили, що президент повинен не допустити здачі територій під виглядом розведення військ. Також вони виступили проти легалізації бойовиків через місцеві вибори в так званих "Л/ДНР" і "федералізації країни" в рамках надання ОРДЛО особливого статусу.

Протести загострилися після того, як 1 жовтня в Мінську українська сторона погодила текст "формули Штайнмайера", яка повинна стати частиною нового закону про особливий статус Донбасу. Президент пообіцяв винести цей документ на публічне обговорення і пояснив, що угода розблокувала мирні переговори з Путіним у "нормандському форматі" за участю Ангели Меркель і Еммануеля Макрона.

Однак це не заспокоїло протестувальників. Пост керівника Офісу президента Андрія Богдана про проплати учасникам акцій тільки підлив масла у вогонь. Сам глава держави в ході згаданого прес-марафону заявив, що готовий піти у відставку без кровопролиття, якщо цього захоче народ. Але Зеленський також зазначив, що за нього проголосував великий відсоток українців, які хочуть, щоб він закінчив війну.

"Треба вирішити, якого президента хоче Україна. Я хочу бути не на розтяжці, я хочу бути нормальним, сильним президентом. І послаблювати мене різними акціями не треба. Не треба. Послаблюють тільки мою позицію", – заявив глава держави.

Офіс президента відчайдушно намагався прокомунікувати скандальне підписання "формули Штайнмайера" як формальність, що дозволяє розпочати переговори в "нормандському форматі". Але тепер Росія знайшла новий привід поставити Зеленського в незручне становище, як перед міжнародними партнерами, так і всередині країни.

А мова ще навіть не йшла про головну "забаганку" Москви – вписати особливий статус ОРДЛО в українську Конституцію. Саме в загальну децентралізацію, за словами поінформованих співрозмовників, може бути "зашите" конституційне закріплення елементів особливого статусу Донбасу.

У сформованих умовах позицію Зеленського дійсно складно назвати сильною. Всередині країни він змушений покластися на главу МВС Арсена Авакова. Не в останню чергу і від міністра залежить чи залишаться акції протесту в столиці мирними. Колишній заступник Авакова – Вадим Троян, зараз відповідає за поліцію в зоні ООС, де націоналісти обіцяють залишатися на передовій у разі розведення сил.

Але і з двостороннім відведенням військ поки що не склалося. Очевидно, що вплинути на бойовиків в цьому питанні може тільки Кремль. Хоча в Москві вже заявили, що не можуть гарантувати виконання терористами умов розведення, вказавши на їх "самостійність" у цьому процесі.

У той же час росіяни чітко дали зрозуміти, що мирні переговори у "нормандському форматі" відбудуться тільки після відведення сил в районі Петровського і Золотого. Згідно з офіційними заявами, питання повернення Криму вони не збираються обговорювати в принципі.

Співрозмовники в Офісі президента стверджують, що Кремль втомився від Донбасу і санкцій, тому хоче вийти з конфлікту "зберігши обличчя". При цьому очевидно, що керівництво так званих "Л/ДНР" такий сценарій не влаштовує, адже в Україні вони злочинці, а в Росії – утриманці. Яскравий приклад: акції протесту проти призначення донецького сепаратиста Дмитра Трапезнікова главою адміністрації міста Еліста в Калмикії.

Правляча команда планує закінчити війну за один рік. Якщо мирні переговори з Кремлем закінчаться безрезультатно, то Донбас збираються відгородити стіною. Міністр закордонних справ україни Вадим Пристайко нещодавно заявив, що "планом Б" можуть стати і миротворці ООН на окупованих територіях. Ось тільки такі ідеї просувала і минула влада, і вони не мають нічого спільного з "мирним бліцкригом", якого чекають виборці Зеленського.

Схоже, що на Банковій розуміють і інший факт – результати виборів на окупованих територіях за присутності російських військ та за їх відсутності можуть бути приблизно однаковими. Але на розпитування щодо подальшої стратегії, плану реінтеграції, довиборів у Верховну раду і в цілому політичних прав жителів окупованих територій високопоставлені співрозмовники відмахуються: "Давайте без давайте. Треба з чогось почати, потім буде видно".