Робота Верховної Ради над Меморандумом національної згоди стала способом знайти гарантії змін для суспільства, таким чином, всі представлені в парламенті політичні сили змогли б заявити, до яких змін Конституції вони готові, і тим самим підтвердити свою готовність рухатися в напрямку децентралізації. Про це заявив лідер Громадського руху "Український вибір" Віктор Медведчук.
"Прийти до згоди в Раді поки не вдалося. Але якщо б і вдалося, то неясно - зіграв би такий документ стабілізуючу роль чи ні. Адже для такої ролі меморандум не повинен бути документом "за все хороше" або зводитися до викладу принципів конституційної реформи. Необхідно розпочати конкретні кроки по реалізації цієї реформи. Головні принципи нової Конституції можуть запрацювати вже зараз, до її формального прийняття", - повідомив політик.
За словами Медведчука, вже зараз подібний Меморандум може дозволити регіонам обрати своїх лідерів, оформити цей вибір як голосування на пост кандидата на місце глав адміністрацій. Далі президент або в.о. президента стверджує запропонованих народом голів ОДА та дає їм право самостійно формувати свою команду. "Тобто народні обранці разом з обласною радою підбирають кандидатури на посади, які призначає Київ, рішенням ради затверджують їх, а президент своїм указом вже оформляє волю ради. Важливо тільки, щоб ця робота проходила максимально гласно, щоб громадяни бачили - децентралізація перейшла від слів до справи", - додав лідер руху.
Він додав, що при всій складності ситуації в Донбасі не можна обмежувати виборність губернаторів тільки двома регіонами.
"У тому, що я пропоную зараз, немає нічого нового, якщо враховувати українську та світову практику. Реалізація принципів конституційної реформи до проведення самої реформи була випробувана ще при Кучмі. Тільки стосувалася вона відносин в трикутнику президент-парламент-уряд, а не центру і регіонів, - зазначив Медведчук. - Восени 2002-го, коли політреформа була тільки концепцією, президент побажав випробувати нові механізми управління. Було створено парламентську більшість, яке запропонувало у прем'єри Віктора Януковича. У діяльність його уряду Кучма втручався поменше, ніж Ющенко в діяльність кабінетів Януковича і Тимошенко в 2006-2009 рр.., коли політреформа вже діяла на практиці".
Політик також рекомендує звернутися до практики демократичних країн Європи, де часто перехід від одноосібного призначення прем'єр-міністра монархом до призначення на цю посаду кандидата, запропонованого парламентською більшістю, відбувався без змін Конституції, в силу встановлення нового конституційно-правового звичаю.