Без зайвих очей. Навіщо Росія прибирає спостерігачів на кордоні з ОРДЛО

Росія забороняє з 1 жовтня розміщення спостерігачів ОБСЄ на своїх пунктах пропуску, що межують з окупованими районами Луганської та Донецької областей. Крім європейських "моніторів", там також знаходяться українські прикордонники та митники. Останні сім років вони відстежували, як РФ постачала озброєння і живу силу бойовикам на Донбас. Чому зараз Москва виганяє спостерігачів - нижче в матеріалі РБК-Україна.

ОБСЄ направила спостерігачів на україно-російський кордон ще 24 липня 2014 року. Це був якраз розпал активних бойових дій, українська армія успішним маршем звільняла від бойовиків міста і селища, а РФ намагалася цьому перешкодити, поставляючи озброєння і ведучи артилерійський обстріл зі своєї території.

Домовленість направити на Донбас Спеціальну Моніторингову Місію (СММ ОБСЄ), а також її менш відому "колегу" – спостережну місію – була досягнута ще раніше - на початку липня 2014 на берлінському саміті міністрів закордонних справ України, Росії, Німеччини та Франції.

Європейські спостерігачі та українські прикордонники, як вказувалося в заяві, зможуть вільно перебувати на російських пунктах пропуску до тих пір, поки не буде відновлений контроль України над своїми КПП. Більш того, обов'язкове розміщення ОБСЄ на україно-російському кордоні прямо прописано і в Мінських домовленостях. Але всі ці угоди Кремль почав порушувати буквально з першого дня.

Європейський нагляд

Перша Місія ОБСЄ, що вирушила в кінці липня 2014 року на російські пункти "Донецьк" і "Гуково" в Ростовську область, вже виглядала максимально слабкою і урізаною. Росія скористалася тим, що всі рішення в ОБСЄ приймаються консенсусом 57 країн, і не допустила надання європейським спостерігачам реальних повноважень та інструментів для моніторингу.

Так, Кремль дозволив розташовуватися їм лише на двох прилеглих пунктах пропуску, які обидва межують з окупованою Луганською областю. Фактично, під цілодобовим наглядом виявилося менше 1% від усієї протяжності україно-російського кордону.

Виконувати цю роботу було доручено групі з 16 цивільних "обсєшников", яким фізично було складно відстежити в цілодобовому режимі всі переміщення на двох КПП. Ніяких прав на перевірку транспорту і вантажів, що перетинають кордон, вони не мають. Інформацію про загальну кількість осіб, що прямують з РФ в Україну і назад, спостерігачі також отримують від російських силовиків.

Глава Місії, угорець Дьєрд Варга зізнався в інтерв'ю ЗМІ, що Росія заборонила їм навіть користуватися біноклями, фотоапаратами і камерами в телефонах.

Мандат місії повинен був продовжуватися на засіданні ОБСЄ кожні три-чотири місяці. Всі сім років Росія максимально опиралася цьому, а на початку вересня 2021-го і зовсім поставила крапку – з жовтня європейським "моніторам" заборонено перебувати в Ростовській області.

(Фото: twitter.com/osce_smm)

Казати про те, що невелика кількість людей на обмеженій ділянці кордону могла хоч якось вплинути на постачання зброї і техніки, не доводиться. Як і уявити собі фантастичну ситуацію, що російські військові будуть гнати танки, бронетехніку і артустановки під носом у ОБСЄ через офіційний пункт пропуску, коли у них є 400 км непідконтрольної прикордонної території.

Втім, і марною роботу спостерігачів на КПП назвати не можна. Вже буквально по приїзду в Ростовську область європейці потрапили в саме "пекло" україно-російської війни. Над їхніми головами буквально свистіли снаряди. Цей факт, наприклад, відображений у першому щотижневому звіті ОБСЄ від 30 липня – 6 серпня 2014 року. У ньому говориться, що в саму будівлю пункту пропуску потрапило відразу два снаряди.

"Місія спостерігачів ОБСЄ була не в змозі підтвердити, хто несе відповідальність за обстріл", – як завжди "толерантно" уточнюється в звіті спостерігачів.

Спостерігачі також стали свідками масового переходу майже 500 українських військових на територію РФ. На початку серпня 2014 року бійці 72-ї бригади ЗСУ були змушені сховатися на КПП "Гуково" від артилерійських обстрілів з двох сторін – від бойовиків ЛНР і з території Росії.

За всі роки спостережень "обсєшники" проводили візуальний огляд російських "гуманітарних конвоїв", помічали проїзд санітарних автомобілів з написом "Вантаж-200", фіксували переміщення в Україну сотень тисяч вантажівок і десятків тисяч осіб у військовій формі. Але жодного разу в звіті вони не були названі представниками російських регулярних збройних сил. Це, до речі, неодноразово викликало іронічну реакцію на засіданнях ОБСЄ.

"Постійний перехід кордону фізично здоровими молодими чоловіками, одягненими в камуфляж, не може бути пояснений твердженнями про те, що вони слідують модним тенденціям або йдуть за грибами. Очевидно для всіх, що це російські солдати або наймані бійці, які направляють в Україну воювати", – так у грудні 2015 року охарактеризував цю ситуацію посол США при ОБСЄ Даніел Баєр.

Росія, у свою чергу, щороку з разу в раз підкреслювала, що перебування спостерігачів на її пунктах пропуску це "жест доброї волі". А тому, за логікою країни-агресора, якщо її позицію не братимуть до уваги інші країни, то ця "добра воля" швидко закінчиться.

У тилу ворога

"Жестом доброї волі" РФ називає і те, що крім спостерігачів ОБСЄ на пунктах пропуску знаходяться і українські силовики. Практично з самого початку війни зведена група з близько 20 українських прикордонників і митників "вахтовим" методом по місяцю знаходиться на пункті пропуску "Донецьк" в Ростовській області. Вони можуть відвідувати і сусідній КПП "Матвєєв курган". Найчастіше це відбувається, коли саме по цьому маршрут їдуть російські "гумконвої".

Функції наших силовиків "в тилу ворога" зводяться фактично до візуального огляду цих "конвоїв". У більшості випадків вони їдуть напівпорожніми і везуть якийсь вантаж в ящиках. Але перевірити, що саме там знаходиться, українським силовикам не дозволяють російські "колеги".

Останній на даний момент, 102-й, російський "гуманітарний конвой" пройшов з Ростовської області на окупований Донбас 12 серпня. Він їхав з невстановленим вантажем і без митного оформлення.

Як взагалі опинилися українські прикордонники в стані ворога 7 років тому і чим вони там займаються? Перша зведена група прибула на пункт пропуску "Донецьк" на два тижні пізніше спостерігачів ОБСЄ – 16 серпня 2014 року. Домовленість про її присутність там була досягнута на все тому ж берлінському саміті глав МЗС.

Російські військові на Донбасі (Фото: GettyImages)

Українці і росіяни повинні були б спільно контролювати кордон і не допускати поставок сепаратистам зброї і живої сили. Вони повинні були б перебувати на російській стороні, поки під контроль України не повернуться захоплені в Луганській області КПП "Ізварине" і "Червонопартизанськ".

Більш того, вже після підписання "першого Мінська" нібито домовилися, що українські прикордонники починають дії "по відновленню держкордону на непідконтрольній ділянці". Про це повідомила 31 жовтня 2014 року прес-служба Адміністрації президента. Зараз це повідомлення з сайту канцелярії глави держави видалене, але залишилося на сторінці ОП у соцмережі Facebook.

Як би там не було, але розширити присутність українських силовиків на держкордоні РФ не дозволила. Більш того, росіяни максимально ускладнили роботу тій групі, яка вже перебувала на пунктах пропуску "Донецьк" і "Матвєєв курган". Наприклад, 23 серпня 2014 року українців заблокували на території КПП і не дозволили навіть візуально оглянути вантажівки, що прямували в Україну. На знак протесту наші силовики цілий день переміщалися по російській території з українськими прапорами.

Подібне відбувається на цих КПП досі. Росіяни в односторонньому порядку оформляють "направлення гуманітарної допомоги", а українським прикордонникам і митникам лише іноді дозволяють провести її візуальний огляд. Навіть у такій ситуації вони примудряються фіксувати важливі деталі, наприклад, про армійську виправку водіїв "гумконвоїв", їх молодий вік або підозрілий набір цієї "благодійної допомоги".

Разом з тим представники України об'єктивно обмежені в можливості помітити перетин кордону російськими військами. Наприклад, вторгнення в ніч з 23 на 24 серпня 9 батальйонно-тактичних груп ЗС РФ у складі майже 3,5 тисяч осіб для "замикання" Іловайського котла відбувалося на 30 км південніше від КПП "Матвєєв Курган". Росіяни рухалися поза основними міжнародними трасами. До того ж окупанти підготувалися, заздалегідь знявши з техніки розпізнавальні знаки своїх збройних сил і нанісши українські.

"Наші люди обмежені в пересуванні, спілкуванні, минулого тижня до них не пропустили українського консула. Але наші люди продовжують там працювати, у них високий моральний дух, почуття відповідальності, Ми з ними на постійному зв'язку", - так пояснював колишній голова Держприкордонслужби Віктор Назаренко умови роботи українців на російській території.

Зараз, після рішення Росії вигнати спостерігачів ОБСЄ зі свого кордону, питання присутності там представників Держприкордонслужби України також може опинитися під великим питанням.

Відкриті ворота

Офіційно РФ нічого не говорить про доцільність подальшого перебування українських прикордонників на своїх КПП. В українському охоронному відомстві також зазначають, що чекають подальшого розвитку ситуації. "Поки що ми не отримували якихось підтверджень (про припинення місії – - ред.) або документів щодо прикордонників", - повідомили РБК-Україна в ДПСУ.

Там також сподіваються, що Росія не буде пов'язувати кінець місії ОБСЄ і питання подальшої долі українських силовиків. Але поки що ніяких сигналів - ні позитивних, ні негативних - зі стану ворога так і не отримали.

На даний момент Кремль зосередився на тому, щоб знайти прийнятне виправдання своєму рішенню про вигнання ОБСЄ з держкордону. Одне з таких виправдань - Україна не поставилася "з належною повагою" до вчинків РФ.

Крім того, країна-окупант запевняє, що в ОБСЄ за сім років спостережень не зафіксували жодного факту перекидання в Україну військ, озброєння, військової техніки та боєприпасів. Відповідно, подальше перебування "наглядачів" на україно-російському кордоні недоцільне.

В українському МЗС категорично не згодні з таким підходом. Спостерігачі фіксували і техніку і живу силу противника біля кордону, наполягають у відомстві.

"Місія спостерігачів ОБСЄ на російських КПП "Гуково " і" Донецьк " фіксувала численні факти пересування через кордон осіб у військовій формі (до 40 тисяч осіб), техніки, вантажів, які українська сторона не могла доглянути або перевірити. Зазвичай після цього на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях України спостережна місія ОБСЄ знаходила сучасну зброю і високотехнологічні засоби радіоелектронної боротьби, вироблені в РФ, спостерігалося збільшення випадків порушення режиму припинення вогню з боку окупаційних адміністрацій", – пояснив РБК-Україна спікер МЗС Олег Ніколенко.

(Фото: twitter.com/osce_smm)

За його словами, 30 вересня обладнання місії ОБСЄ буде вивезено з російської території, а 22 спостерігачі будуть відкликані. Продовження їх перебування там після припинення мандата місії неможливе. Водночас у МЗС наголошують, що забезпечення постійного моніторингу та верифікації з боку ОБСЄ територій, прилеглих до тимчасово непідконтрольної ділянки нашого кордону, залишається пріоритетом для України.

Наша країна, зазначив Ніколенко, має намір продовжувати роботу разом з країнами-партнерами, щоб змусити Росію виконувати взяті на себе зобов'язання.

"У Москві не зацікавлені в сторонніх вухах і очах на неконтрольованій ділянці кордону, щоб продовжувати постачати на тимчасово окуповані територіях зброю, боєприпаси і найманців", – резюмував речник МЗС.

За роки війни в українського суспільства розвинувся певний скепсис щодо роботи ОБСЄ на окупованих територіях Донбасу і на україно-російському кордоні. Періодичні звинувачення в "глухоті і сліпоті" європейських спостерігачів, можливо, і мають під собою певні підстави. Але в багатьох випадках вони виступають одним із запобіжників від неприкритої агресії регулярних військ північного сусіда. І тепер Кремлю вдалося цей запобіжник зірвати.