Криза в енергетиці: чим небезпечний імпорт електроенергії з РФ і чому зволікає влада

Україна скорочує виробництво електроенергії, але при цьому нарощує її імпорт з Росії та Білорусі. Саме з цією проблемою енергетики завершили минулий і почали вже новий рік. У Мінекоенерго зробили спробу зупинити поставки з цих країн, але поки не знайшли підтримки у регулятора – НКРЕКП. Детальніше про ризики імпорту для української генерації і безпеки країни – у матеріалі РБК-Україна.

Українська енергосистема останні місяці знаходиться у критичному стані. Починаючи з листопада, оператор української енергосистеми – компанія "Укренерго", регулярно обмежує потужності електростанцій, примусово розвантажуючи як атомні енергоблоки, так і теплові та вітрові електростанції.

За даними Держстату, виробництво електроенергії у 2019 році скоротилося майже на 5%. Грудень до грудня падіння становило майже 12%. Що важливо: виробництво теплоелектростанціями скоротилося більш ніж на 30%, якщо порівнювати грудень до грудня останніх двох років.

Криза зачіпає і суміжні галузі. Шахти виробляють вугілля більше, ніж потрібно ТЕС, більшість з яких останнім часом працюють на мінімальному завантаженні. Через це вугільні підприємства не можуть реалізувати всю видобуту ними продукцію, накопичуючи борги. Що ж стосується працівників енергетичних компаній, деякі з них вже переведено на скорочений режим роботи.

В "Укренерго" причиною такої ситуації називають аномально теплу зиму і зростаючий рівень вироблення е/е станціями відновлюваної електроенергії. Тоді як енергокомпанії, у тому числі державний "Енергоатом", однією з ключових проблем вважають імпорт електроенергії з Росії та Білорусі.

У жовтні минулого року Україна після чотирирічної паузи відновила комерційні поставки електроенергії з цих країн. Вже у листопаді, як писало РБК-Україна, загальний обсяг імпорту вперше перевищив експорт.

І, всупереч заявам чиновників, які обіцяли виправити ситуацію, постачання електроенергії з країни-агресора продовжилися у новому році. Причому імпорт з Росії та Білорусі надходить по дискримінаційним одностороннім умовам, а Україна не має навіть формального права експортувати свою електроенергію у ці країни.

Ініціатором розблокування постачання е/е з країни-агресора і Білорусі був глава енергетичного комітету Ради Андрій Герус. Після внесеної ним поправки парламент дозволив імпорт на умовах двосторонніх контрактів. Вже у грудні, зіткнувшись з критикою такого рішення, влада спробувала заборонити поставки, але все ж обмежилася напівзаходами.

Тоді Рада внесла зміни в закон "Про ринок електроенергії", заборонивши імпорт з РФ, але тільки на ринок двосторонніх договорів. При цьому депутати залишили лазівку для імпорту на інші сегменти ринку, зокрема, на найбільший і ліквідний ринок – "на добу вперед".

До того ж у Раді зовсім вирішили не блокувати імпорт з Білорусі. Тоді як е/е з цієї країни, по суті, є реекспортом російської електроенергії. До того ж ситуація може ускладнитися для українських виробників вже з лютого, коли почне роботу нова Білоруська АЕС, побудована за російські кредити.

Інструмент тиску

Росія, поставляючи в Україну дешеву електрику, робить впевнені кроки до того, щоб зруйнувати енергосистему нашої країни. У чому тут хитрий умисел?

Електроенергія з РФ дешевше тієї, яку пропонує українська генерація. Але, як тільки Україна не зможе виробляти е/е на власній генерації, потрапивши в залежність до сусідів, вартість електрики з РФ і Білорусі блискавично зросте, вдаривши, в першу чергу, по кишенях українських споживачів.

Не таким вже неймовірним цей сценарій здається, якщо згадати, що подібними методами росіяни діяли при поставках газу в Україну. На ці ж ризики вказують і європейські партнери. Глава секретаріату Європейського енергетичного співтовариства Янез Копач у грудні, зустрічаючись з народними депутатами у Києві, дав зрозуміти, що імпорт електроенергії з РФ – пряма загроза для України.

"Росія – агресор. Вона використовує енергоресурси як зброю. Нічого додати тут. Ми це бачимо на прикладі газу ", – сказав Копач.

Ще один приклад енергетичної експансії Кремля – Білорусь. Мінськ, по суті, залежний від російської нафти, газу, електроенергії, уранового концентрату та нафтохімічної сировини. А більшість великих підприємств галузі у цій країні прямо або опосередковано належать російському бізнесу.

І зовсім не дивно, що на цьому тлі все частіше звучать ідеї про нібито політичне об'єднання двох держав, але, по суті, – поглинання Росією свого сусіда. Навряд чи це той шлях, по якому захоче піти Україна.

Конфлікт інтересів

Мінекоенерго минулого тижня презентував концепцію "зеленого" енергетичного переходу України, спрогнозувавши закриття всіх ТЕС і скорочення частки атома до 20% до 2050 року.

Але, враховуючи те, як розвивається ситуація з блокуванням потужностей теплової і атомної генерації та засиллям імпорту, цей прогноз може бути реалізований вже у найближчі кілька років. І замість чистої енергії, яка мала б витіснити вугільну та атомну генерацію, Україна буде змушена купувати електроенергію з РФ і Білорусі.

Загрозу, яка виникла через російський імпорт, можна було оперативно ліквідувати, якщо б не розбіжності між українськими чиновниками, регулятором і оператором енергосистеми.

Тут є кілька ліній конфліктів. Ключова між міністром енергетики і навколишнього середовища Олексієм Оржелем та в.о. голови "Укренерго" Всеволодом Ковальчуком.

Міністр відкрито давав зрозуміти про намір зняти Ковальчука і завести в компанію іншого менеджера. Тоді як Ковальчук, який раніше претендував на посаду профільного міністра, не приховує свого ставлення до Оржелю, кажучи про те, що в Україні "немає головного з енергетики".

Цей конфлікт, підживлений особистими образами і неприязню, шкодить, перш за все, галузі. Адже, по суті, системний оператор ігнорує звернення Міністерства і продовжує пускати імпорт, у той час як українські станції розвантажуються.

При цьому Мінекоенерго, по суті, вперше відреагувало на численні звернення українських виробників електроенергії. У січні міністерство звернулося до регулятора – НКРЕКП – з рекомендацією обмежити продаж перерізу, щоб таким чином вивести з гри "Укренерго". Але, незважаючи на це, комісія поки ігнорує звернення профільного відомства.

До речі, сам Ковальчук раніше визнавав, що російський імпорт шкодить як українській генерації (в основному атомній), так і ускладнює оператору балансування енергосистеми.

"На жаль, імпортери з Росії переважно укладають контракти на поставку рівним графіком, в періоди більш дешевої електричної енергії, зручні для них. І де-факто імпорт з Російської Федерації конкурує переважно з українською атомною генерацією", – говорив керівник "Укренерго".

У галузі склалося враження, що в "Укренерго" вкрай обережні у питанні імпорту, оскільки орієнтуються на думку глави енергокомітета Ради Андрія Геруса, з подачі якого цей самий імпорт і став можливим.

Негласно саме Герус, а не Оржель є куратором енергетичного порядку денного нової влади. І, звичайно, не рахуватися з його думкою для чиновників і топ-менеджменту держпідприємств було б украй необачно.

Крім того, на підтримку імпорту з РФ і Білорусі прямо і опосередковано заявляють промислові компанії, пов'язані з Ігорем Коломойським, Сергієм Тігіпко та Віктором Пінчуком. Їх інтерес цілком прагматичний – більш низька ціна електроенергії.

Враховуючи велику кількість "адвокатів" імпорту з РФ, у тому числі і на рівні Ради, державним органам доведеться вкрай складно при прийнятті рішень, що обмежують постачання е/е.

Безумовно, цієї кризи можна було уникнути, якби влада вчасно завершила реформу енергоринку, скасувавши перехресне субсидування та знизивши тим самим вартість е/е для промисловості. Крім того, досі не запущений ринок допоміжних послуг, який дозволив би найбільш мобільній генерації заробляти на продажу послуг балансування, а не тільки на продажу електроенергії.

Також під питанням залишається інтеграції української енергосистеми в європейську (ENTSO-E). Імпорт з РФ та Білорусі, які не є учасниками європейської системи, може поставити цю важливу реформу під загрозу зриву.