Коаліція за інтересами: чи є в Верховній раді більшість для прийняття законів

Суд вимагає у Верховної ради надати список членів парламентської коаліції. Але до 12 березня – вказаної суддею дати, Рада не змогла виконати цю вимогу. Після того, як із коаліції вийшли Радикальна партія, "Самопоміч" і "Батьківщина", БПП та "Народний фронт" насилу зберегли більшість. Але пізніше союзники по коаліції втратили кількох депутатів і в своїх фракціях, бо формально у них немає 226 мандатів для формування більшості. У БПП і НФ не вбачають у цьому проблеми, пояснюючи, що окрім двох фракцій до коаліції входять позафракційні парламентарі. В опозиції цей аргумент вважають неприйнятним, і припускають, що питання з легітимністю коаліції може стати формальним приводом для наступного президента розпустити парламент або як мінімум шантажувати цим депутатів. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Окружний адміністративний суд Києва вимагає у Верховної ради дані про персональний склад парламентської коаліції. Крайній термін надання відповіді суду закінчився вчора, 12 березня.

До недієздатності більшості, яка позбулося трьох із п'яти фракції ще три роки тому, періодично апелювали опозиційно налаштовані до влади депутати. Вони вважають, що в коаліції "Європейська Україна", утвореної після виборів 2014 року, уже давно немає мінімально необхідних 226 членів.

Цього разу питання про наявність реальної більшості підняли після позову народного депутата Андрія Деркача (позафракційний) про непризначення міністра охорони здоров'я. Деркач попросив суд визнати протиправною бездіяльність координаторів коаліції – голів фракцій БПП і НФ Артура Герасимова і Максима Бурбака – щодо призначення міністра. У рамках цієї справи суд і зажадав поіменний список членів коаліції.

"Я надав суду письмову відповідь, що в мене немає цих списків", – сказав РБК-Україна Бурбак.

Примарна більшість

Парламентську більшість, яка налічує 302 депутата, із самого початку роботи Ради цього скликання регулярно стрясали розбіжності і конфлікти. На початку 2016 року коаліція взагалі опинилася на межі розвалу, коли з неї офіційно вийшли Радикальна партія, "Самопоміч" і "Батьківщина". На тлі тривалих переговорів між президентською командою і командою тодішнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка про те, щоб останній добровільно залишив посаду, відсутність більшості з 226 депутатів створило додаткові труднощі.

Згідно з Конституцією, кандидатуру нового прем'єр-міністра вносить президент за пропозицією "коаліції депутатських фракцій". Умовити "радикалів", "Самопоміч" і "Батьківщину" повернутися в коаліцію не вдалося. І оскільки дві фракції, що залишилися в коаліції – БПП та НФ – разом не набирали необхідних 226 парламентарів, для переформатування уряду БПП доукомплектувалася позафракційними депутатами. Це дозволило збити коаліцію у 227 членів на двох з НФ. З часом і БПП, і НФ втратили кількох своїх депутатів.

Зараз в БПП входить 135 парламентаріїв, НФ – 80. На двох – 215. Забезпечити позитивне голосування навіть за повної мобілізації голосами депутатів двох фракцій уже не вдається. У Комітеті виборців України (КВУ) влітку минулого року, аналізуючи роботу восьмої сесії парламенту, зазначали, що решта голосів для продуктивного голосування забезпечували, насамперед, позафракційні депутати, а також депутати Радикальної партії Олега Ляшка та "Самопомочі".

Нерідко прийняття коаліційних законів забезпечували голоси парламентських груп депутатів-мажоритарників – "Воля народу", членів якої вважають лояльною до Адміністрації президента, і "Відродження". Іноді потрібні закони приймалися за підтримки "Опозиційного блоку".

Під час голосування за держбюджет на 2016 рік, незважаючи на те, що тоді ще "Радикальна партія", "Самопоміч" і "Батьківщина" формально були в коаліції, з 263 голосів коаліціанти дали лише 209. Решта "за" забезпечили позафракційні депутати, "Воля народу" і "Відродження". Без них прийняти держбюджет тоді б не вдалося.

Схожий розклад був і під час голосування за бюджети на 2017, 2018 і 2019 роки. Держбюджет на 2019 рік приймався лише за рахунок голосів БПП, НФ, позафракційних депутатів та членів парламентських груп.

Завдяки голосам парламентських груп, позафракційних депутатів і "Опозиційного блоку" в жовтні 2017 року парламенту вдалося продовжити дію особливого порядку самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей. Вони дали 36 із 229 голосів "за".

Аналогічна ситуація була і під час продовження особливого статусу окремих районів Донбасу минулого року: із 245 народних депутатів, які підтримали законопроект, 76 – члени парламентських груп, "Оппоблока" і позафракційні депутати.

Ще один приклад, коли позитивне голосування проходило з допомогою груп, "Опоблоку" та позафракційних – прийняття в жовтні 2017 року законопроекту, що запускає судову реформу. Тоді вони дали 50 голосів із 234.

Привід для спекуляцій та шантажу

Джерело РБК-Україна в оточенні президента Петра Порошенка впевнений, що ніяких наслідків для роботи парламенту історія з позовом Деркача мати не буде. На думку співрозмовника, спроби довести, що в Раді немає коаліції, не заслуговують на увагу, а тільки створюють зайвий привід для спекуляцій довкола цієї теми.

Втім, у депутатському корпусі думки щодо наявності коаліції розходяться. Глава фракції "Народний фронт" Максим Бурбак у розмові з РБК-Україна зазначив, що більшість є, незважаючи на те, що сам склад фракцій правлячої коаліції помітно порідшав. Офіційно про розпад коаліції спікер ВР Андрій Парубій також не оголошував.

"Є депутати, які хоч і вийшли з БПП і НФ, але із самої коаліції не виходили. Фактично свої підписи під коаліційною угодою вони не відкликали. Так само і в складі інших фракцій. Тому в якомусь вигляді коаліція у 226 голосів є. З роз'яснення Конституційного суду (КС) випливає, що в коаліцію можуть входити як фракції, так і позафракційні депутати", – запевнив видання один із співрозмовників у правлячій коаліції.

Йдеться про рішення КС від квітня 2010 року, в якому говориться, що "окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції, мають право брати участь у її формуванні, тобто входити до більшості".

Але є й інше роз'яснення Конституційного суду, що датується 2008 роком. У ньому зазначено, що коаліція формується виключно з депутатів фракцій. Частина депутатів, кажучи про існування коаліції, дотримуються саме цього трактування.

Заступник голови фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв зазначив, що його фракція вийшла з коаліції в повному складі. "Особисто відкликати свої підписи під коаліційною угодою ніхто не вимагає. Є заява, що фракція вийшла з коаліції", – сказав РБК-Україна депутат.

Соболєв сумнівається, що зараз керівництво парламенту оприлюднить склад коаліції. "Були десятки запитів депутатів, які вимагають оприлюднити, хто персонально є членом коаліції. Вони також зобов'язують оприлюднити цю інформацію, але на них не реагували. Той, хто ініціював позов, має всі підстави ініціювати і покарання за невиконання рішення суду", – вважає Соболєв.

Заступник голови фракції "Самопоміч" Руслан Сидорович також вважає, що в коаліції немає 226 членів. Але він не бачить технічної можливості забезпечити виконання рішення суду та оприлюднити склад коаліції. Тому, за оцінкою Сидоровича, цей судовий процес є не більш ніж політичним піар-ходом, який "не може призвести до юридичних наслідків".

"Ця інформація повинна була бути в секретаріату ради коаліції – в органа, який не був створений. Тому фактично це постріл в нікуди. Можна, звичайно, апелювати до Кримінального кодексу, яким передбачена відповідальність за умисне невиконання судового рішення. Але ця стаття передбачає можливість притягнення до відповідальності конкретно за умисне невиконання", – пояснив РБК-Україна депутат.

Апарат Верховної ради, до якого також можна звернутися за отриманням відповідної інформації, не є тим органом, який зобов'язаний з огляду на свої посадові повноваження й обов'язки володіти такою інформацією, уточнив Сидорович.

"Виходить досить абсурдна ситуація: ту інформацію, яку дійсно потрібно було б отримати суду, немає в кого витребувати і забезпечити виконання цього рішення", – констатував співрозмовник.

Відповідно до Конституції, якщо протягом місяця у Верховній раді не сформована більшість, президент отримує право достроково припинити її повноваження і відправити парламент на перевибори. З Основного закону також випливає, що глава держави не має права ініціювати перевибори парламенту за півроку до закінчення терміну повноважень депутатів. Але повноваження Верховної ради починаються не з дня її обрання, а з дня прийняття присяги народними депутатами. Нинішні народні депутати приймали присягу 27 листопада 2014 року. Тому формально після інавгурації у президента буде ще час, щоби розпустити Раду.

Однак, якщо парламент і уряд не захочуть йти на дострокові вибори, їх технічно неможливо буде провести, підкреслює Руслан Сидорович. "Для проведення дострокових виборів Рада повинна за це проголосувати, а уряд має виділити кошти на вибори. А для цього потрібно внести зміни в бюджет і провести низку організаційних дій, без яких проведення виборів буде технічно неможливо. Це вже було в історії України. Ющенко видавав указ про розпуск, що в результаті ні до чого не призвело", – вважає заступник голови фракції "Самопоміч".

З іншого боку, як такого завдання – розпустити парламент – у президента, хто б ним не став, може й не бути. Але, маючи на руках склад коаліції, де немає необхідних 226 депутатів, а значить – інструмент для розпуску парламенту, будь-якому наступному президенту буде простіше домовлятися з Верховною радою, вважає народний депутат Борислав Береза (позафракційний).

"Це необов'язково означає розпуск, але дає таку можливість. Адже Верховна рада стає все менш і менш ефективною. І щоби змусити деяких товаришів з'являтися на робочих місцях, таке питання може також з'явитися. А ще це – питання торгу для якихось політичних рішень: наприклад, ми не піднімаємо якесь політичне питання, а ви натомість не піднімаєте інше", – вважає Береза.

Юридично і процедурно виконання рішення Окружного адміністративного суду можна затягувати, каже Ігор Попов (фракція РПЛ). "Цікавою може бути політична сторона цього процесу. Це або прискорить створення нової коаліції в парламенті після президентських виборів і запустить лічильник уже зараз, щоби потім терміни не "піджимали". Або можна буде лякати депутатів розпуском Верховної ради. І нова коаліція, і розпуск може бути цікавим будь-якому переможцю президентських виборів. Цю міну можна закласти, а далі дивитися, як з нею діяти", – резюмував Попов.