Уряд затвердив порядок тримання військовополонених відповідно до Женевської конвенції

Фінансування заходів щодо тримання військовополонених у таборах та дільницях для тримання військовополонених у 2022 році здійснюється за рахунок резервного фонду державного бюджету.

Згідно з документом, військовополонені - особи, які мають право на цей статус відповідно до статті 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. та статті 44 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р.

Терміни держава-покровителька та духовний персонал вживаються в значенні, наведеному в Додатковому протоколі до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. (Протокол І) ).

Порядком встановлено, що полон - тимчасове обмеження свободи особи, яка підпадає під одну з категорій осіб, наведених у статті 4 Женевської конвенції, та яка брала участь у воєнних діях, з метою недопущення її до подальшої участі в таких діях.

Дільниця для тримання військовополонених - окреме ізольоване приміщення у виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, а також у слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби, призначене для тимчасового перебування військовополонених;

Табір для тримання військовополонених - установа, що утворюється Мін’юстом для розміщення та тримання військовополонених у період дії на території України воєнного стану, який охоплює воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальні засади тримання військовополонених

З військовополоненими завжди поводяться гуманно, не допускаючи стосовно них насильства, репресалій, жорстокого поводження і тортур, образливого та принизливого ставлення, залякування та цікавості публіки, засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином. Зокрема, військовополонених не можна піддавати фізичному каліченню, медичним чи науковим експериментам будь-якого характеру, проведення яких не обґрунтоване у зв’язку з потребою в медичному, стоматологічному або стаціонарному лікуванні військовополонених та які не проводяться в їх інтересах.

До військовополонених за будь-яких обставин ставляться з повагою до їх особи та честі. З жінками поводяться з усією повагою, зумовленою їх статтю, так само прихильно, як і з чоловіками. До офіцерів та військовополонених, які прирівняні до них, ставляться з повагою, належною їх званню та віку. Військовополонені в повному обсязі зберігають свою цивільну правоздатність, якою вони користувалися до полону. Пораненим та хворим з числа військовополонених надається своєчасна медична допомога.

Держава відповідає за поводження з військовополоненими. Військовополонені перебувають під владою держави, а не окремих осіб чи військових частин.

Військовополонені, за винятком офіцерів, повинні виконувати військове вітання до всіх офіцерів держави, що тримає в полоні, та виявляти до них зовнішні ознаки поваги. Військовополонені офіцери зобов’язані виконувати військове вітання лише до старших за військовим званням офіцерів, проте до начальника табору військове вітання виконується незалежно від його звання. Дозволяється носіння нагород, розпізнавальних знаків та шевронів.

Застосування зброї проти військовополонених, зокрема проти тих, які тікають або намагаються здійснити втечу, є надзвичайним заходом, якому завжди повинні передувати попередження про намір її застосування.

Допит військовополонених проводиться зрозумілою для них мовою, без застосування катувань та інших примусових заходів.

Під час допиту кожний військовополонений зобов’язаний повідомити лише свої прізвище, ім’я та по батькові, військове звання, дату народження і особистий номер або у разі відсутності зазначених відомостей - іншу рівноцінну інформацію.

Харчування військовополонених у таборі здійснюється за нормами, встановленими постановою.