Кабмін визнав таким, що втратило чинність розпорядження про схвалення концепції Державної програми розвитку тваринництва до 2015 р

Кабмін України визнав таким, що втратило чинність, розпорядженні № 1687 від 23 грудня 2009 р. про схвалення концепції Державної програми розвитку тваринництва до 2015 р. Також Кабмін визнав таким, що втратило чинність, розпорядження № 223 від 12 лютого 2009 р. про стоворення реєстру ресурсів, придатних для виробництва біогазу. Про це йдеться у розпорядженні Кабміну № 1869-р від 22 вересня 2010 р.

Нагадаємо, у Концепції державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2015 р. зазначено, що основною проблемою галузі тваринництва є зменшення обсягу виробництва продукції тваринного походження і поголів'я сільськогосподарських тварин. Так, порівняно з 1990 р. чисельність корів зменшилася в 2,9 разу, свиней - в 3 рази, свійської птиці - в 1,4 разу. Найбільших втрат зазнало промислове тваринництво, зокрема поголів'я корів зменшилося в 9,9 разу, свиней - в 5,2 разу, овець - в 23,8 разу. Виробництво м'яса всіх видів сільськогосподарських тварин у забійній масі зменшилося в 2,3 разу, в тому числі яловичини - в 3,6 разу, свинини - в 2,5 разу, а молока - в 2 рази. На душу населення вироблено у 2008 р. 51 кг м'яса і 208 кг молока при раціональній нормі споживання відповідно 80 і 380 кг.
За даними Держкомстату, в 2008 р. рівень збитковості галузі тваринництва від реалізації великої рогатої худоби становив 21,05%, овець і кіз - 21,49%, свійської птиці - 6,29%, вовни - 81,31%. Рентабельним було лише виробництво молока (13,16%) та яєць (2,96%).
У концепції визначено три варіанти розв'язання проблеми:
перший - домінування продукції тваринного походження, виробленої особистими селянськими господарствами, що призведе до збереження дрібнотоварного виробництва, виникнення труднощів із заготівлею та збутом такої продукції, зниження її якості, неможливості впровадження передових технологій виробництва продукції тваринного походження;
другий - забезпечення населення продукцією тваринного походження шляхом її імпорту, що призведе до згортання вітчизняного виробництва такої продукції, залежності внутрішнього споживчого ринку від її імпорту;
третій, оптимальний - створення великотоварного виробництва, концентрацію державних фінансових ресурсів для забезпечення стабільного розвитку тваринництва, підвищення ефективності виробництва і якості продукції тваринного походження.