Доля Греції як і раніше неясна, проте інвестори тікають з ринків, за якими її можливий вихід із зони євро вдарить найсильніше. За останні дев'ять місяців вони вивели з облігацій Італії та Іспанії майже 300 млрд євро. Стратеги Citi не виключають того, що в майбутньому інвестори можуть вивести з двох країн ще по 200 млрд євро портфельних інвестицій, повідомляє "РБК Daily".
Професійні учасники ринку вже давно відчули, що на півдні Європи запахло смаженим. За оцінкою JP Morgan, за дев'ять місяців іноземці продали італійські держоблігації на суму 200 млрд євро, а масштаби втечі зарубіжних інвесторів з іспанських держпаперів досягли 80 млрд євро. В обох випадках це більше 10% від загального обсягу національних ринків держборгу. Зростання прибутковості держоблігацій змусив вчора іспанського прем'єра Маріано Рахо закликати ЄЦБ до відновлення покупок держборгу проблемних країн. "Я наполягаю на тому, щоб ЄЦБ прийняв це рішення, на яке він вже йшов в минулому", - заявив політик.
Ці оцінки підтверджують і дані по відпливу іноземного капіталу в цілому. З середини минулого року з Іспанії за кордон утекло 100 млрд євро - близько 10% ВВП, підрахував кредитний стратег Citi Метт Кінг. Відтік капіталу з Італії за той же час досяг 160 млрд євро - ті ж 10% національного ВВП. Причому, якщо у випадку Іспанії капітал виводився приблизно в рівному співвідношенні з державного і корпоративного боргу, а також депозитів, то в Італії інвестори біжать перш за все з держпаперів. Для порівняння, за перші чотири місяці поточного року відтік капіталу з Росії, за даними ЦБ, склав 42 млрд дол., а за весь минулий рік - 84,2 млрд дол. Більше було тільки в кризовому 2008 році - 133,9 млрд дол.
За прогнозом Метта Кінга, і Іспанія, і Італія можуть зіткнутися з відпливом ще 200 млрд євро. "Якщо вже втеча капіталу почалося, його дуже складно зупинити", - сказав він. Наприклад, у випадку Греції, Ірландії та Португалії обсяг інвестицій іноземців до місцевого держборг впав в середньому на третину в порівнянні з піковим рівнем, а депозити нерезидентів - більш ніж наполовину.
Питання, де припаркувати капітал, зарубіжні інвестори вирішують по-різному. Хтось переводить кошти в німецькі держоблігації, дохідність яких завдяки цьому опускається до все нових мінімумів. Інші, наприклад керуючий найбільшим у світі облігаційним фондом Pimco Total Return (259 млрд дол), виводять капітал з держпаперів не тільки периферійних європейських країн, а й з німецьких бундесбондов, переводячи його в американські treasuries. "Схоже, це кращий з набору поганих варіантів", - пояснив Pimco свою стратегію.
Відтік капіталу, перш за все з ринків держборгу Італії та Іспанії, неодмінно продовжиться. Обидві країни, а насамперед Італія, в силу колосального обсягу даного ринку (1,9 трлн євро, третій по величині в світі), займають істотну, іноді до 20%, частку в зведених індексах суверенних бондів, на основі яких багато фондів вибудовують свої портфелі. "Вони вже починають переглядати свої портфелі, щоб уникнути надмірної концентрації ризику, але цей процес може прискоритися, якщо не буде запропоновано рішучих заходів з подолання кризи", - прогнозує Метт Кінг. У тій же Італії на іноземних інвесторів все ще доводиться більше 700 млрд євро від загального обсягу суверенних облігацій, додав стратег Citi.