Випробувальний термін. Чим закінчився саміт Путіна та Байдена у Женеві

"Найочікуваніша зустріч року", як деякі західні медіа охарактеризували переговори Джо Байдена і Володимира Путіна у Женеві, принесла вельми скромні результати. Розбіжності між країнами з багатьох питань світового порядку денного зберігаються. Що в осяжній перспективі унеможливлює якесь "перезавантаження відносин" або ж "угоду століття" з перерозподілу сфер впливу у світі. Детальніше – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Напередодні зустрічі Байдена з Путіним багато американських ЗМІ відзначали наступний парадокс: з одного боку, до зустрічі президентів США і РФ прикута увага всього світу, від заходів такого рівня прийнято очікувати якихось результатів, що змінюють глобальний порядок денний. З іншого боку, ніяких підстав розраховувати на серйозний прорив у двосторонніх відносинах немає. Тим більше – на якісь домовленості, що зачіпають треті країни, перерозподіл зон впливу, завершення довгограючих конфліктів у "гарячих точках" і т.д.

Показово і те, що ще за кілька днів до саміту стало відомо, що спільного брифінгу двох президентів не буде. Отже, не було і очікувань, що Байден і Путін зможуть пред'явити публіці якесь реальне досягнення, підписати спільний документ не декларативного характеру.

Завдання-максимум на саміт, яке Білий дім формулював у своїх публічних виступах і розмовах не під запис – донести до Кремля думку про те, що епоха Дональда Трампа пройшла і тепер США будуть займати більш жорстку позицію щодо РФ, не спускаючи з рук агресивні дії. Ще одне завдання – спробувати домовитися з питань, які можуть представляти обопільний інтерес: обмеження окремих видів озброєнь або відновлення нормальної роботи дипломатичних установ.

"Вся мета полягає у тому, щоб Путін пішов зі словами: "Американці нас розкусили, вони нас оточили", – цитує свого співрозмовника у Білому домі видання Time.

Заходи у відповідь

Відкритим залишалося питання, як саме США можуть реагувати на ворожі дії РФ. Рішення Байдена де-факто не заважати реалізації проекту "Північний потік-2", незважаючи на позицію своїх найближчих соратників, показало, що президент США не готовий йти на крайні заходи у протидії Москві, принаймні, поки що.

"Байден передасть Путіну список вимог. Що буде, якщо російський лідер їх проігнорує?" – напередодні саміту задалося питанням The Washington Post. І конкретну відповідь видання дати так і не змогло.

Тим більше, що президент РФ в останні тижні не дав жодних підстав розраховувати на коригування російської політики, що, зокрема, було добре помітно у його інтерв'ю американському каналу NBC.

Путін традиційно або заперечував причетність Росії до якихось агресивних дій, на зразок кібератак на США, або вдавався до так званої тактики "whataboutism", застосовуваної Москвою ще з часів "холодної війни": на критику на свою адресу вказувати на якісь явні або уявні проблеми в США. Наприклад, відповідаючи на питання про переслідування опозиціонера Олексія Навального, Путін почав говорити про штурм Капітолію і порушення політичних прав американських громадян.

Президент РФ Володимир Путін (Фото: GettyImages)

Як раніше розповідав РБК-Україна екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, на зустрічі за закритими дверима обидва президенти цілком ймовірно будуть повторювати свої ж тези, які і так озвучують публічно. Що знову-таки робить малоймовірним реальний прогрес зі спірних питань.

Порядок денний саміту був досить великим: контроль над озброєннями, боротьба з пандемією коронавірусу і кліматичними загрозами, російські кібератаки, ситуація в Україні, Білорусі, Сирії, Лівії та Афганістані, права людини в РФ, справа Навального, взаємодія з Китаєм, обмін ув'язненими і т.д.

Головне ж завдання Путіна на саміті виглядало цілком очевидним – продемонструвати, що Росія є рівновеликою США світовою силою. Сам факт проведення такого саміту він вже міг записати собі в актив. Тим більше, Байден ще під час коротких вступних виступів, до переговорів за закритими дверима, назвав США і РФ "двома великими державами".

Деякий час з переговорів не надходило жодної офіційної інформації, а тому медіа хапалися навіть за найдрібніші деталі. Білому дому навіть довелося виступити з окремою заявою, що кивок Байдена в бік ЗМІ під час фотосесії на початку переговорів не означає його позитивної відповіді на питання "Чи довіряєте ви Путіну?", який якраз вигукнув один з американських журналістів.

Переговори у вузькому і розширеному форматах сумарно тривали менше чотирьох годин. Як зазначив екс-посол США в Росії Майкл Макфол, те, що зустріч тривала недовго, ймовірно, означало, що президенти і не намагалися обговорювати дійсно важкі питання. "Це не дивно", – підсумував Макфол.

Саміт президентів США і РФ в Женеві (Фото: TACC)

Голос розуму

До саміту Джо Байден своїм ключовим завданням називав зміцнення "стратегічної стабільності" в контексті відносин з РФ. З цієї точки зору зустріч в Женеві він може записати собі в актив. Її підсумком стала "спільна угода президентів США і РФ зі стратегічної стабільності".

"Росія і США найближчим часом запустять комплексний двосторонній діалог зі стратегічної стабільності, який буде предметним і енергійним", – йдеться в заяві.

Конкретики поки дуже мало. Судячи з брифінгів Путіна і Байдена по закінченню саміту, поки що все зводиться до "діалогу" і "консультацій" з тем контролю за озброєннями, демілітаризації Арктики, кібербезпеки і т.д. Мабуть, єдиний дійсно конкретний результат саміту – те, що посли США і РФ незабаром повернуться в Москву і Вашингтон відповідно.

Не вдалося домогтися конкретних рішень навіть з цілком прикладних і відносно нескладних питань, як звільнення з російської в'язниці двох американських громадян Тревора Ріда і Пола Вілана. За словами Путіна, у цьому напрямку лише "можливі деякі компроміси".

Президент РФ кілька разів повторив, що зустріч була "результативною", але особливих її результатів так і не назвав, згадавши лише "зірниці довіри", які виникли між ним і Байденом. В іншому Путін не відступив від своєї звичної риторики, спростовуючи всі звинувачення на адресу РФ і переводячи стрілки на журналістів або ситуацію в Америці, де, за його словами, "кожен день когось вбивають".

За версією Путіна, права людини порушуються якраз в США, які до того ж "оголосили Росію своїм ворогом" і підтримують несистемну російську опозицію – всі ці тези від господаря Кремля звучали вже неодноразово. Як і його трактування Української Революції гідності як "кривавого держперевороту", що спровокував подальші події в Криму і на Донбасі. Але в цілому Україні на саміті, очевидно, було приділено не так багато уваги.

Путін у черговий раз розкритикував ідею офіційного Києва про модернізацію Мінських угод, зокрема, щодо порядку отримання контролю над україно-російським кордоном. У свою чергу, Байден настільки ж традиційно заявив про "тверду підтримку територіальної цілісності України" і реалізації тих же Мінських угод, але без конкретики. Ймовірно, американська політика щодо України проясниться вже під час візиту Володимира Зеленського до Вашингтона, який має відбутися наступного місяця.

Президент США Джо Байден (Фото: GettyImages)

Байден також передав Путіну список з 16 секторів критичної інфраструктури, на які не повинні відбуватися кібератаки і застеріг, що США і далі будуть моніторити ситуацію з правами людини в РФ, зокрема, стежити за справою Навального.

Але, мабуть, найважливіший підсумок саміту – те, що США встановили для Росії свого роду випробувальний термін на півроку, по закінченню якого стане зрозуміло, чи є якийсь реальний прогрес. Сам Байден на публіці намагався бути гранично обережним.

"Ми дізнаємося про те, чи домовилися ми про щось чи ні, через шість місяців. Це буде видно по тому, будуть чи ні прийняті сторонами відповідні рішення", – сказав президент США.

На відміну від Путіна, який побачив якісь "зірниці довіри" у двосторонніх відносинах, Байден заявив, що "справа не у довірі, а в особистих інтересах". І у цілому намагався максимально раціоналізувати ситуацію, доводячи, що подальша конфронтація невигідна самій Росії. "Думаю, що Путін найменше зараз хоче нової "холодної війни", – сказав Байден.

Але питання, що турбувало західні медіа до саміту – як саме США реагуватимуть, якщо РФ не почне поводитися раціонально і конструктивно – так і залишилося без відповіді. Байден лише туманно натякнув, що у США є можливості адекватно відповісти на російські кіберзагрози.

В самому кінці брифінгу, вже пішовши зі сцени, Байден отримав у спину цілком логічне запитання: чому він взагалі розраховує на те, що Путін якось змінить свою поведінку, якщо поки немає ніяких ознак таких змін. Повернувшись до журналістів, Байден відповів, що він "ні у чому не впевнений". Але сподівається, що реакція решти світу, яка "погіршить позиції Росії в світі", матиме вплив на дії Кремля.

І поки господар Білого дому у черговий раз намагається апелювати до раціональних аргументів, його партнер по вчорашніх переговорах мислить іншими категоріями, що в черговий раз довів у Женеві.

***

Безумовно, не можна виключати, що на переговорах могли бути укладені і якісь інші домовленості, про які може стати відомо у найближчі дні, тижні або навіть місяці. Але навряд чи мова може йти про якісь дійсно глобальні речі. Адже як любить відзначати сам Байден, у демократичних країнах, на відміну від авторитарних, лідери обмежені у своїх діях необхідністю тримати відповідь перед суспільством. А в американському суспільстві і політикумі, як в Демократичній, так і у Республіканській партії, існує однозначний запит на тверду лінію щодо Москви.