Перша зустріч Петра Порошенка з Дональдом Трампом матиме вирішальне значення в тому, якою буде політика Вашингтона щодо України в найближчі чотири роки. Оскільки Трамп - особливий випадок серед глав держав, підхід до нього теж повинен бути особливим.
Випадок нардепа Андрія Артеменка, який передав команді Трампа свій варіант угоди щодо українського кризи, демонструє, наскільки важливо Порошенко зустрітися з президентом США якомога раніше. Після оприлюднення "плану Артеменко", його розголосу та різкої реакції на нього як з Києва, так і з Москви, навряд чи Білий дім буде серйозно розглядати цей варіант. Тим не менш, випадок демонструє, що різні сили шукають підходи до Трампу, і не всі вони дружні для Україні. При цьому Порошенко треба чітко розуміти свій варіант угоди.
Як і слід було очікувати, перша телефонна розмова Порошенка з Трампом не принесла якогось прориву. Так само, як і не могло бути ніякої угоди між Трампом і Путіним про ослаблення санкцій за результатами телефонної розмови.
Недарма найвідоміша книга Трампа називається "Мистецтво угоди". Він поважає угоду, цінує особисті домовленості, слідує їм і, звичайно ж, вірить у свою здатність домовлятися, як ніхто інший у світі. Зрозуміло, що Україна більше потребує США. І тому центральней питання: а що може Україна запропонувати Сполученим Штатам такого, що мало б для Трампа значення.
На Банковій це розуміють, тому і написали в повідомленні за підсумками телефонної розмови: "Петро Порошенко висловився за активізацію економічних та ділових зв'язків, що сприятиме створенню нових робочих місць і зростанню добробуту громадян обох країн". Будемо сподіватися, що в АПУ зможуть придумати щось конкретне в цьому напрямку. З одного боку, Трампа повинно порадувати позитивне сальдо торгівлі товарами з Україною - в 2016 році воно склало 0,5 млрд доларів, за даними Бюро перепису населення США. З іншого боку, в загальній структурі торгівлі США експорт товарів в Україну зайняв всього 0,07%.
На відміну від прем'єра Японії Сіндзо Абе, Порошенко не зможе вказати на 150 млрд доларів нових інвестицій в США. За даними Держстату, зі Сполучених Штатів прямих інвестицій в Україну потрапляють в категорію "Інші країни". Навіть досвідом спорудження стіни на кордоні Україна теж не може поділитися.
Завжди є варіант почати з себе і відкрити фабрику "Рошен" в США. Виходячи з того, як Трамп хвалить компанії, які пообіцяли розширити виробництво в його країні, це могло б бути сильним ходом. Тільки в це важко повірити.
Як сказав голова комітету Бундестагу з питань зовнішньої політики Норберт Реттген, у Трампа є уявлення про Америку, але немає уявлення про захід. Так що апелювати до західних цінностей, кажучи про те, що Росія порушила міжнародне право, що порушує права людини в Криму і на Донбасі, що вона дестабілізує міжнародну систему, не має сенсу. Робити наголос на тому, що війна забрала життя понад 10 тис. людей, теж не варто. Як довів журналіст Fox News Білл о'рейлі, який назвав Путіна "вбивцею", на Трампа це не діє - останній відповів на це: "Ви думаєте, що наша країна така невинна?".
Можливо, навіть має сенс не згадувати Будапештський меморандум. Це приклад того, що Москва не поважає укладені угоди. Але, якщо мова зайде про це, Трамп швидко зрозуміє, що Будапештський меморандум - угода незрівнянно гірше, ніж угода щодо ядерної програми Ірану. Адже в меморандумі містяться тільки запевнення без будь-яких уточнень, як вони будуть реалізуватися, а також не підкріплені санкціями за його порушення. В цьому відношенні Порошенко, звичайно, може все валити на попередників. В цілому, звичайно ж, є сенс дати Трампу зрозуміти, що Путін - це людина, яка не поважає домовленості.
Боротьба з "радикальним ісламістським екстремізмом" - наріжний камінь зовнішньої політики Трампа. В одному з інтерв'ю він назвав Іран "терористичною державою №1". Україні дуже допомогло б, якби Трамп переконався, що у Росії немає серйозних намірів боротися з тероризмом. Аргументів тут можна знайти багато. Москва послідовно підтримує Дамаск, який створив умови для розквіту ісламізму в Сирії - адже це давало виправдання режиму силовими методами розправлятися з опозицією.
Урядові війська Сирії в 2013-2014 роках фактично діяли заодно з "Ісламською державою" (ІГ), не атакуючи один одного. А ВПС Росії в цій країні атакували повстанців набагато більше, ніж бойовиків ІГ. Крім того, Порошенко є сенс довести Трампу, що Путін не тільки сприяє тероризму на Донбасі, але мова там йде ще й про ісламістський тероризм у виконанні чеченців Рамзана Кадирова.
У свій час відправлення контингенту ВСУ в Ірак допомогло Леоніду Кучмі подолати прохолоду у відносинах з США, що виникла в результаті скандалу з "Кольчугами" (українські станції радіотехнічної розвідки, у продажу яких Іраку в США звинувачували Кучму). Виходячи з того, як Трамп зараз оцінює війну в Іраку, Порошенко не слід згадувати про це. Але є сенс запропонувати допомогу в боротьбі з ІГ. Наприкінці січня президент США дав Міноборони місяць на підготовку стратегії знищення цієї організації. Все залежить від того, що буде в цьому плані. Але, якщо Україні і є що запропонувати Трампу, так це свою, нехай невелику, але участь в цьому плані. При цьому треба зрозуміти, що саме Україна може запропонувати, і бути готовим це надати. Хоча існує небезпека, що в Україні не всі з захопленням сприймуть, наприклад, відправку за кордон обмеженого контингенту, коли йде війна на Донбасі, але це могло б бути найсильнішим ходом Порошенко в переговорах з Трампом.
В Білому домі першу розмову двох президентів назвали "дуже гарною". Але це мало що значить, бо точно так само президент США характеризував розмову зі своїм мексиканським колегою Енріке Пенья Ньетой.
Дуже важливо, яке уявлення складе Трамп про самого Порошенко. 45-й президент США ділить всіх людей на переможців і невдах, на тих, хто досяг успіху і тих, які виявився для цього слабаком. Близькість життєвого шляху Трампа і Порошенко може допомогти їм зблизитися: обидва побудували великі бізнес-імперії, обидва прийшли в політику з бізнесу і досягли найвищого рівня - голови держави. В цьому відношенні теж існує небезпека, якщо Трамп побачить в Порошенко того, ким він стати не хоче. Адже сказати, що нинішній президент України зробив країну великої, було б не більше, ніж озвучити "альтернативний факт".
Глобальні рішення щодо України Трамп, очевидно, буде приймати після зустрічі не тільки з Порошенком, але і з Путіним, а також, швидше за все, Ангелою Меркель. Тому основним значенням перших переговорів між президентами України і США буде створення образу України, а також конфлікту на Донбасі і навколо Криму у глави Білого дому. Адже, виходячи з його висловлювань з цього приводу, уявлення про це все він має дуже і дуже смутне.
Багато що залежить від кого, хто саме буде відповідати за підготовку брифінгу для Трампа про Україну і конфлікті з Росією. Чи буде це новий радник з нацбезпеки генерал Герберт Реймонд Макмастер, головний стратег Стівен Бэннон, радник і зять Трампа Джаред Кушнер або хтось інший. Поки неясно, хто буде відповідати за зв'язки не тільки з Україною, але і, після відставки попередника Макмастера Майкла Флінна, з Росією. Слово "хаос" часто згадується відносно роботи адміністрації Трампа. Важливо також, чи будуть до цієї підготовки залучені Держдеп і Міністерство оборони - вже не раз траплялося, що профільні міністерства залишалися поза справами.
Але не менше залежить і від самого Порошенка, від того, чи зможе він створити враження, що не є слабаком, що діюче керівництво України досягло успіхів на шляху до того, щоб "зробити Україну великою". Це буде складно. Скільки було створено нових робочих місць? Україна в 2016 році може похвалитися зростанням ВВП близько 2% - і це після глибокої рецесії. І хоча економіка США показала в минулому році трохи гірші показники, у свій час Трамп скаржився на занадто низькі темпи зростання економіки США, які далекі від його мети в 4%.
Дональд Трамп з юності слідує філософії "hit back harder" - бити у відповідь сильніше, ніж вдарили тебе. Так що він може оцінити різноманітні судові процеси проти Росії в міжнародних та іноземних судах. Але при цьому те, як уряд сприяє розвитку ЗСУ, може не вразити людину, яка дала доручення розпочати "велике відновлення" збройних сил США. Ніхто не буде сперечатися, що між українською армією зараз і в першій половині 2014 року - велика різниця. Але при цьому, як заявив наприкінці січня Порошенко, у минулому році уряд профінансував оборонний комплекс лише майже на 60%.
А що ж просити Порошенко? Очевидно, щоб США не припиняли підтримку України. Крім цього, є сенс згадати летальну зброю. В цьому питанні Трамп, який щиро не бачив нічого поганого, якщо Японія або Південна Корея отримають ядерну зброю, може зайняти зовсім іншу позицію, ніж його попередник Барак Обама. Якщо у Порошенка є намір змінити "нормандський формат" або Мінські угоди, то нова адміністрація США - це найкращий шанс. При цьому, звичайно, треба розуміти, що партнерам в ЄС така ініціатива може зовсім не сподобатися.