Хід патріарха: чи є загроза розколу у Православній церкві України

Тема конфліктів в українському православ'ї знову стала однією з ключових на порядку денному. Вже більше тижня увага українців, які цікавляться церковним життям, прикута до дій і заяв екс-предстоятеля УПЦ (КП) Філарета. І якщо раніше його роль у становленні української церкви було прийнято відзначати найвищими оцінками, то зараз більшість коментарів на адресу Філарета відверто негативні, а іноді й принизливі. Про те, що зараз відбувається в Православній церкві України, чи загрожує їй розкол і як ситуація може розвиватися далі – у матеріалі РБК-Україна.

Православна церква України (ПЦУ), створена у середині грудня, отримала автокефалію – церковну незалежність, від Константинопольського патріархату на початку цього року. Обраний предстоятель церкви митрополит Епіфаній перед Різдвом вирушив до Стамбула, де отримав з рук патріарха Варфоломія томос – указ про автокефалію.

Серед факторів, які гальмували процес створення автокефалії, співрозмовники РБК-Україна у різних церковних колах нерідко називали особу тодішнього предстоятеля УПЦ (КП) Філарета. Але зазвичай про це розповідалося "для загального розуміння ситуації", а не для публікації. Адже джерела резонно побоювалися, що це зіграє на руку противникам незалежності української церкви як такої.

Для не особливо інформованої про внутрішньоцерковні справи людини "фактор Філарета" у негативній конотації може здатися дивною річчю. Адже саме він – безумовно, найвідоміший і для багатьох найавторитетніший церковний діяч у країні. Філарет доклав масу зусиль для збереження і розвитку УПЦ (КП) в часи незалежності і користується чи найвищим рівнем довіри у всьому українському суспільстві в цілому. Довгий час саме Філарет вважався мало не безальтернативним кандидатом на роль глави нової, вже помісної церкви.

Але насправді ситуація була значно складнішою. "У нас Філарет – це особистість з величезним знаком "плюс". Але в очах інших церков у нього такий же величезний знак "мінус", - розповідав РБК-Україна взимку минулого року один з нинішніх архієреїв ПЦУ.

Скільки сил до погіршення іміджу "українських розкольників" і їх предстоятеля за довгі роки доклала Москва – це окреме питання. Але ситуація виглядала так, що з Філаретом на чолі нова українська церква фактично не мала шансів на міжнародне визнання, парафії УПЦ (МП) у "філаретівську" церкву теж не поспішали б переходити. Це чудово розуміли і у Вселенському патріархаті, і в українській владі, яка сприяла процесу.

Тому був придуманий компромісний варіант, при якому Філарет у новій структурі отримає символічний статус "почесного патріарха", з визнанням всіх його заслуг – але фактично керувати церквою він вже не буде. Філарет у відповідь вимагав гарантій збереження впливу, головна з яких – керувати українською церквою буде "його людина", яким став духовний вихованець патріарха, митрополит Епіфаній.

Багаторічні образи і недовіра всіх учасників процесу, в першу чергу з боку України, кілька раз ставили грудневий помісний собор на грань зриву. Зусиллями Петра Порошенка та Андрія Парубія вдалося умовити авторитетного в УПЦ (КП) митрополита Михаїла зняти свою кандидатуру з виборів. І главою церкви став Епіфаній.

Здавалося, що історія успішно закінчилася, особливо з отриманням томосу про автокефалію на початку цього року. Петро Порошенко провів по країні томос-тур, але очікуваного рейтингового ефекту від нього не отримав, і церковна тема дуже швидко випала з порядку денного.

На скандали навколо формування синоду нової церкви, як і на заяви "почесного патріарха" Філарета про його невдоволення ситуацією, що склалася в ПЦУ, і своїм статусом уваги майже ніхто не звертав. Принаймні, так було до минулого тижня, коли Філарет вирішив перейти до більш активних дій, і в новинах замигтіло слово "розкол".

Чому це сталося саме зараз? Напевно, свою роль зіграла і поточна політична ситуація: втрата влади Петром Порошенком, як головним політичним лобістом ПЦУ, і майбутнє президентство Володимира Зеленського. Останнього Філарет швидко привітав з перемогою на виборах, заявив, що жарт про "термос" йому пробачили, а потім окремо згадав у своєму вівторковому зверненні "до всієї української православної пастви". І не тільки його, але й "бізнесмена І. В. Коломойського".

На 14 травня, на традиційне для УПЦ (КП) молитовне святкування на честь священномученика Макарія у Володимирському соборі, Філарет призначив "огляд сил". Саме так це сприйняли в оточенні Єпіфанія. Запрошення Філарет відправив майже всім архієреям ПЦУ, причому на бланках УПЦ (КП), але самого Єпіфанія чомусь запросити "забув". Це стало сигналом до початку відкритого протистояння. До Філарета приїхали лише четверо єпископів з більш ніж шістдесяти. Але на тому історія не закінчилася – у вівторок він опублікував своє "звернення до пастви", а в середу – вийшов на прес-конференцію.

Позиція Філарета

Які головні заяви зробив Філарет? Основна – про те, що УПЦ (КП) продовжує існувати, і він сам її очолює. "Київський патріархат не треба відновлювати, тому що він був, є і буде", - заявив Філарет. Він обґрунтовує це тим, що рішення про ліквідацію УПЦ (КП) ніким так і не було прийнято.

У трактуванні Філарета події середини грудня виглядали наступним чином. Вселенський патріархат зажадав ліквідації УПЦ (КП), щоб українська церква могла увійти до його складу як київська митрополія, і Філарет на це погодився. 15 грудня пройшов помісний собор – але не української автокефальної церкви, а митрополії у складі Константинопольського патріархату. Далі ця митрополія отримала від Варфоломія томос про автокефалію і стала незалежною церквою.

При цьому сам Київський патріархат нікуди не зник, і продовжив існувати в рамках ПЦУ. Держреєстрацію УПЦ (КП) при цьому ніхто не відміняв. Відповідно, "для всього світу" українська церква – це митрополія, а "всередині України" – Київський патріархат на чолі з Філаретом.

Київська патріархія дійсно існує як юридична особа, при цьому не перебуває у стані ліквідації. Але і у Вселенському патріархаті, і в Мінкультури України заявляли, що УПЦ (КП) добровільно саморозпустилася і припинила існування. Аналогічну позицію зайняв і предстоятель ПЦУ Єпіфаній. Вони апелюють до того, що Київський патріархат 15 грудня прийняв постанову про розпуск, відповідний документ є у відкритому доступі, за підписом Філарета та інших архієреїв УПЦ (КП). "Наша відмова від статусу патріархату була чисто ситуативною", - пояснює Філарет.

В Константинопольському патріархаті раніше заявляли, що українська церква в перспективі цілком може підвищити свій статус до патріархату. Фактично, для цього потрібні дві умови – об'єднання в рядах ПЦУ більшості українських православних (тобто, набагато масовіший, ніж зараз, перехід до неї громад УПЦ (МП) і визнання з боку інших помісних церков. При цьому, обидва процеси взаємопов'язані. Поки парафії УПЦ (МП) залишаються в лоні своєї церкви, ПЦУ складно домагатися міжнародного визнання. А відсутність цього визнання гальмує процес переходу громад.

Інша важлива претензія Філарета – про порушення домовленостей, яких він нібито досяг з Єпіфанієм, архієреями і особисто Порошенком перед собором 15 грудня. "Була домовленість не тільки з Єпіфанієм і президентом, але і з архієреями, що після отримання томосу я як патріарх буду керувати церквою всередині України, а зовні буде представляти цю церкву митрополит Епіфаній. Така була домовленість", – сказав Філарет.

На прес-конференції у відповідь на питання РБК-Україна він уточнив, що ці домовленості були лише усними. "Письмово ми не підписували, тому що я довіряв. І президенту довіряв, і Єпіфанію довіряв. А вони обдурили", - обурювався Філарет.

Ні в томосі, ні в статуті ПЦУ ні про який патріарший статус мови немає, тим більше, там не передбачені великі повноваження Філарета у керівництві церквою. Офіційно церквою керує Єпіфаній та синод ПЦУ, за Філаретом лише закріплений статус постійного члена синоду, який керує столичними парафіями. І про "почесного патріарха", як стало прийнято називати Філарета, в цих документах нічого не зазначено. До речі, ще до отримання томосу Філарет направив Варфоломію лист, в якому повідомив, що відмовляється від будь-яких посад в ПЦУ, крім місця в синоді. На пряме запитання про це Філарет запевнив, що "Вселенського патріарха не обдурив".

Також Філарет досить різко висловився про митрополита Епіфанія, заявивши, що той не є самостійною фігурою, а за ним "хтось стоїть". "Якщо б я знав те, що відбувається, я б його не висував би. Я довіряв йому, що він буде йти прямою дорогою, а не піде кривими дорогами. Я цього не припускав, тому що я довіряв йому стовідсотково. Якщо б я за нього не боровся на соборі, він би предстоятелем не був", - сказав "почесний патріарх".

За інформацією РБК-Україна, Єпіфаній фактично з перших кроків у керівництві церквою справді став вести себе як самостійна фігура, це не задовольняло і подив Філарета, який цілком обґрунтовано вважав, що своєю стрімкою кар'єрою Епіфаній зобов'язаний йому особисто.

Нарешті, Філарет заявив, що статут церкви треба буде серйозно поміняти. За його словами, прийнятий на помісному соборі статут – "статут грецької церкви", який діяв лише до отримання томосу. А далі вже незалежна ПЦУ повинна напрацювати власний статут, без погодження та навіть не озираючись на Константинопольський патріархат, вважає він. Конкретні побажання Філарет на прес-конференції озвучувати не став, але його ідеї давно відомі.

По-перше, це зміни принципу формування синоду, де зараз є лише три постійних члени, інші – тимчасові, строк повноважень кожного архієрея – один рік. Філарет пропонує збільшити кількість постійних членів "церковного уряду", як це було в УПЦ (КП). Критики такої ідеї давно обізвали такий синод "митрополитбюром", він практикується в РПЦ, на відміну від грецьких церков, за зразком яких і написали статут ПЦУ.

По-друге, Філарет хоче вирішити питання із зарубіжними парафіями ПЦУ, які, згідно з умовами томосу, мають перейти у підпорядкування Вселенського патріархату. Втім, багато з них не поспішають це робити. Тут варто згадати, що троє з чотирьох єпископів, які прибули на запрошення Філарета у Володимирський собор 14 травня, якраз і представляють єпархії, розташовані на території РФ.

При створенні ПЦУ багато разів повторювалося, що радикальні зміни її статуту можуть призвести до втрати томосу, але Філарет у це не вірить. "Томос відберуть чи не відберуть – це не від нас залежить. Я не вірю, що Вселенський патріарх відбере томос, тому що це удар по самому Вселенському патріарху", - сказав він. За інформацією РБК-Україна, процеси, що відбуваються в українській церкві, а також висунуті Філаретом та іншими архієреями ідеї щодо статуту ПЦУ, давно викликають занепокоєння патріарха Варфоломія, але до таких радикальних кроків, як відгук томосу, на Фанарі дійсно не готові.

Сам Філарет під час прес-конференції незліченну кількість разів повторив, що його головна мета – це "єдність української церкви".

Боротьба триває

Як ситуація може розвиватися далі? Звернення Філарета і його прес-конференцію митрополит Епіфаній поки залишив без коментарів. Раніше він виступав у досить примирливому тоні, втім, відзначаючи, що з окремими висловлюваннями Філарета "важко погодитися". Потреби скликати помісний собор і змінювати статут глава ПЦУ не бачить.

Судячи з усього, кулуарна боротьба поки не припиниться. Наступні ключові дати – 24-25 травня, коли повинен відбутися синод і святкування іменин Єпіфанія за участі всього єпископату. Можливо, саме тоді і відбудеться спроба провести хоча б архієрейський собор, який в свою чергу, може призначити помісний собор для внесення змін в статут церкви.

Чи зможе Філарет до того моменту згуртувати навколо себе достатню для цього кількість однодумців – питання поки відкрите. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, якого прийнято вважати одним з лідерів внутрішньоцерковної опозиції і ймовірним союзником Філарета, в інтерв'ю виданню "Главком" заявив, що статут ПЦУ змін не потребує, а Київський патріархат припинив існування. Іншими словами, Михаїл не підтримав Філарета по двом ключовим для останнього тезам.

Багато церковних публіцистів активно пишуть в останні дні, що можливий розкол, у разі, якщо з Філаретом з ПЦУ піде невелика група прихильників (архієреїв і парафій), може парадоксальним чином піти на користь помісної церкви, скільки б такій події не раділи в РПЦ і УПЦ (МП). На їхню думку, у церкву "без Філарета" знову активно підуть парафії УПЦ (МП), визнання з боку інших помісних церков теж може відбутися швидше. Тобто, все знову повертається на круги своя – до тих аргументів, які півроку-рік тому кулуарно звучали в період створення ПЦУ.

Але сам Філарет такому закінченню своєї багаторічної церковної служби навряд чи буде дуже радий. "Ми з вами ще багато разів будемо бачитися", - сказав Філарет журналістам на прощання, давши зрозуміти, що його боротьба буде тривати.