В Офісі президента Володимира Зеленського хочуть, щоб громадяни активніше повідомляли про відомі їм факти корупції. Вже восени новий парламент може прийняти закон, в якому буде передбачено не тільки захист викривачів, але й виплату їм винагороди – до 10% від суми відшкодованих до держбюджету збитків. У США, де вперше реалізували подібну ідею, ці законодавчі норми працюють більше як півтора століття і приносять до бюджету і самим викривачам мільярди доларів. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Преміювати тих, хто "здає" правоохоронним органам корупціонерів, Володимир Зеленський вперше запропонував ще в лютому цього року в ефірі каналу "1+1", будучи кандидатом у президенти.
"Суть закону дуже проста: здав корупціонера – отримав відсотки від грошей, які повернулися назад у бюджет", – казав Зеленський. Через пару місяців про цю ідею нагадав тодішній спікер штабу Зеленського Дмитро Разумков. Але після цього нова команда влади до такої ініціативи публічно не поверталася.
Заступник голови Офісу президента Руслан Рябошапка у вівторок, 20 серпня, повідомив, що в ОП пройшло засідання за участю громадських активістів та міжнародних партнерів, на якому обговорювалися профільні законопроекти. Одне з напрацювань якраз і стосується ідеї, пов'язаної з викриттям корупційних схем і заохоченням тих, хто цьому сприяє.
Суть в тому, щоб викривачам "масштабних корупційних схем" платили 10% від компенсованих державі збитків або суми хабара. Також держава зобов'язується забезпечити цим викривачам захист від переслідувань і конфіденційність, безкоштовну правову допомогу. За словами Рябошапки, відповідні законопроекти будуть внесені президентом у Раду як невідкладні.
У чинному законі "Про запобігання корупції", прийнятому Верховною радою в 2014 році, вже містяться норми, що передбачають захист викривачів корупції. Серед них – заборона для роботодавців звільняти таких осіб або урізати їм зарплату. Крім того, передбачена можливість надання охорони.
Тим не менш, за словами майбутнього нардепа від "Слуги народу" Галини Янченко, яка брала участь в робочій групі з підготовки нового законопроекту, зараз закон фактично не забезпечує викривачам корупції потрібного захисту. В якості прикладу вона навела кейс Ганни Соломатіної, екс-співробітниці Нацагентства по запобіганню корупції, яка в 2017 році виступила з гучною заявою про зловживання керівництва НАЗК під час перевірки декларацій, після чого була звільнена з посади.
За словами Янченко, нинішній законопроект напрацьовувався не один місяць під загальним керівництвом Рябошапки, і зараз вже готовий чорновий варіант. Чинні норми законодавства про захист викривачів там суттєво розширено та деталізовано, запевняє вона.
В 2016 році група нардепів, в першу чергу, "єврооптимістів", вже реєструвала законопроект, яким передбачалися схожі новації. Але він мав набагато більш широкий профіль і стосувався всіх, хто повідомляє про збитки або загрозу суспільним інтересам". Мова йшла не тільки про корупційні, але і про інші злочини, порушення прав людини, аварії та катастрофи, небезпечні для здоров'я і життя товари і харчові продукти і т. д. Але в підсумку парламент цей документ так і не розглянув.
"Якщо ми не можемо впровадити якісь відносно прості речі, а відразу беремося за щось дуже масштабне і глобальне, то у нас це не виходить, і в підсумку дискредитується сама ідея як така. Тому зараз треба впровадити норми щодо тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері корупції, і якщо це запрацює, то цю практику потім можна буде розповсюджувати і на викривачів інших видів злочинів", – сказав РБК-Україна засновник організації Statewatch Олександр Леменов.
На його думку, найголовніший аспект майбутнього законопроекту – не матеріальна винагорода викривачів, а захист їх від можливих переслідувань і помсти з боку корупціонерів. Саме це, за словами співрозмовника, зупиняє тих, хто потенційно готовий повідомляти про факти корупції.
Принаймні на перших порах мова не буде йти про створення нової особистості для інформатора, пластичні операції та інші "кіношні" сюжети, а швидше – про постійну охорону викривачів і їхніх близьких, можливо, про їхнє переселення в інший регіон країни. "Треба підштовхнути широкі маси українців до думки, що якщо ви кого-то викриєте в резонансному злочині, то вам за це нічого не буде", – вважає Леменов.
Як розповіла виданню Янченко, зараз ще тривають дискусії про те, наскільки серйозні злочини будуть підпадати під дію нового закону – з розміру збитку в один мільйонів гривень, в десять мільйонів і т. д. Але в будь-якому разі, той, хто повідомляє про злочин, має у своїй заяві вказати конкретні факти. Тобто, написати, що "чиновник Х вимагає у підприємців хабарі" буде явно недостатньо.
Те ж саме стосується, наприклад, інформації про лікаря в районній поліклініці, який отримує невеликі "презенти" від пацієнтів – не той масштаб злочину.
"Повинен бути фактаж, конкретна інформація, можливо, документи, які можуть стати підставою для роботи в рамках кримінального провадження", – сказала Янченко. Тому вона не бачить ризиків в тому, що може з'явитися певна група професійних "донощиків", які будуть закидати правоохоронні органи різними заявами.
У законопроекті 2016 року розглядати заяви громадян про нагороду за викриття злочинів повинен був Уповноважений парламенту з прав людини, він же, як тоді пропонувалося, повинен був приймати рішення – платити чи ні. Головне науково-експертне управління Ради тоді вказало у своїх зауваженнях, що ця норма несе в собі корупційні ризики.
Зараз же вирішувати питання з компенсаціями буде суд. Зокрема, в суді буде визначатися і відсоток відшкодованого збитку, який отримає викривач – не обов'язково 10%, може бути і менше, по кожному кейсу рішення буде прийматися окремо.
У будь-якому випадку, претендувати на якісь гроші громадянин зможе тільки після того, як рішення суду щодо корупційного злочину набуде чинності, винний буде притягнутий до відповідальності і збитки будуть відшкодовані в держбюджет. За словами Янченко, в першому читанні всі ці норми нова Рада може прийняти вже досить скоро.
Найбільший досвід практичного застосування норм про захист викривачів корупції є у США, де ці правила працюють вже більше як півтора століття після прийняття так званого "закону Лінкольна". Тільки з моменту внесення в цей закон істотних правок у 1986 році, згідно з підрахунками американської організації "Платники податків проти шахрайства", за рахунок заяв про корупцію з боку громадян державний бюджет та бюджети штатів змогли повернути понад 56 млрд доларів, більше, ніж по дев'яти тисячам справ.
Обсяг винагород, отриманих викривачами, теж обчислюється мільярдами доларів. За законом США, вони можуть отримати від 15 до 25 відсотків від суми відшкодованих бюджету збитків, якщо держава втручається в процес на стороні заявника, і від 25 до 30 відсотків – якщо процес ведеться лише юристами заявника самостійно. Природно, держава також захищає викривачів від будь-яких переслідувань, погроз, звільнення і т. д. з боку підозрюваного в корупції.
Подібні практики існують і в інших країнах світу, наприклад, в Італії та Республіці Корея, але обсяг відшкодованих державі збитків, і, відповідно, отриманих винагород там вимірюється не мільярдами, а мільйонами доларів.