Голодомор 21-го століття. Як блокування морських портів загрожує Україні та світу

Блокування морських портів та перешкоджання експорту зерна – це новий акт міжнародного тероризму з боку Путіна. Очільник Кремля не тільки хоче нашкодити Україні, але й загрожує голодом сотням мільйонів людей в різних країнах світу. Детальніше – у колонці першого заступника голови Мінагрополітики Тараса Висоцького.

Попри повномасштабну військову агресію РФ, окупацію частини територій та мінування полів, українські аграрії продовжують працювати задля забезпечення продовольчої безпеки країни та світу.

Вже зараз можна сказати, що ворогу не вдалося зірвати посівну кампанію, тож Україна точно не залишиться без врожаю. До того ж навіть нинішні запаси продовольства покривають внутрішні потреби країни на декілька років вперед.

Наприклад, на сьогодні ми маємо багаторічний запас соняшникової олії, кукурудзи та цукру. А щоб уникнути ризиків з нестачею ключових овочів, цьогоріч на заході та в центрі України збільшено площі під продукти борщового набору – капусту, моркву, буряк і картопля. При цьому Мінагрополітики в режимі реального часу відстежує стан забезпечення держави продовольчими товарами та оперативно реагує на будь-які зміни в ситуації.

В цілому український агропромисловий комплекс виробляє продукції вп'ятеро більше, ніж її внутрішнє споживання. Таким чином Україна вже багато років бере участь у забезпеченні продовольчої безпеки світу, експортуючи більшу частину врожаю зернових до країн Європи, Азії та Африки. І саме світова продовольча безпека зараз знаходиться під загрозою через блокування українських портів російськими військами.

До початку війни в Україні переважна частина виготовленої продукції експортувалася морськими шляхами. Країна мала майже 3 тисячі кілометрів морського узбережжя, на якому працювало 18 портів, в тому числі 5 – в окупованому Криму. Через них здійснювалася половина загального обсягу міжнародної торгівлі України та експортувалося більше 50% вітчизняних товарів, значну частину яких складала продукція агропромислового комплексу.

Торік українські фермери забезпечили 41% від експортних надходжень України – близько 28 млрд доларів.

Проте російська агресія розірвала традиційні логістичні маршрути експортних поставок с/г продукції. Адже морські порти забезпечували перевалку понад 80% зернових. Якщо до початку повномасштабної війни Україна експортувала через свої морські порти близько 5 млн тонн зернових щомісяця, то за перший місяць війни ця цифра скоротилася в 25 разів – до 200 тисяч тонн.

І хоча у квітні й травні цього року нам вдалося частково диверсифікувати канали експорту, переорієнтувавшись на залізничний та річковий транспорт, об’єми поставок зерна закордон все ще значно відстають від довоєнних показників. У квітні було експортовано тільки 1,1 млн тонн зернових, а в травні – 1,7 млн.

У таких умовах Європа й надалі має допомагати збільшувати обсяги, які Україна доставляє залізницею та автомобільним транспортом до портів Румунії, Польщі та країн Балтії. При цьому важливо збільшувати кількість великовантажних пунктів пропуску та запровадження країнами ЄС "бездозвільного режиму".

Проте навіть цього буде недостатньо для повноцінного відновлення експорту. Попри збільшення обсягів, без розблокування своїх морських портів Україна в найближчій перспективі не зможе досягти довоєнних показників.

Через блокаду українських морських портів на світовий ринок не може потрапити понад 20 млн тонн зернових і зернобобових та 5 млн олійних культур. Це врожай 2021 року! У липні почнуться перші жнива озимих культур і питання експорту стане гострішим.

Неможливість реалізувати агропродукцію на міжнародних ринках – це прямі збитки для українських аграріїв та економіки, а також значний тиск на платіжний баланс, що негативно впливає на курс валют.

Щомісяця через блокування морських портів Україна втрачає 1,5 млрд доларів.

До того ж українські елеватори, які не постраждали від бойових дій, стоять переповнені. Фермерам ніде зберігати наступний урожай, збір якого розпочнеться наприкінці червня.

Для розуміння масштабів можливої продовольчої кризи слід зазначити, що Україна входить до трійки світових лідерів із виробництва та експорту продовольства. У рік, крім себе, вона годувала ще 400 млн людей і будувала плани збільшити їх кількість протягом 10 років до 1 мільярда.

Минулого року український аграрний експорт найбільше постачався до країн Азії – 49,1% (13,7 млрд доларів), ЄС – 30,1% (8,4 млрд доларів) та Африки – 13,3% (3,7 млрд доларів). Але сьогодні через агресію РФ та блокування портів Одеси та Миколаєва Україна не може виконати свої контрактні зобов’язання та вивезти с/г продукцію, що загрожує голодом сотням мільйонів людей у країнах Африки та Азії.

Така ситуація вже зумовила різкий стрибок цін на харчові продукти в усіх країнах світу, а за декілька місяців, якщо проблему не буде вирішено, вона ще більше ускладнить стан продовольчого забезпечення. Голод може обумовити й подальшу міграційну кризу.

У такий спосіб РФ, поряд із нафтою і газом, хоче отримати ще один інструмент для глобального шантажу – продовольчий. Ще одним підтвердженням цього є випадки, коли Росія цілеспрямовано знищує бомбами сховища зерна на сході та півдні країни. Очевидно, що це робиться з метою послабити Україну і світ.

Враховуючи такий стан речей, світова спільнота має об’єднатися і діяти вже зараз. Сьогодні Україна потребує підтримки світу не тільки у зупинці російської агресії, але й у деблокаді морських портів та "зелених коридорах" для експорту сільгосппродукції. Впевнений, що міжнародне співтовариство чудово розуміє наявні ризики у питанні продовольчої безпеки. Тож українські морські порти в будь-якому разі будуть розблоковані.

Головне фото: GettyImages