Напруга біля українських кордонів зростає з кожним днем. Західні партнери вже прямим текстом говорять про можливість російського наступу. Мовляв, навіть криза мігрантів на кордоні Білорусі та Польщі може бути свого роду відволікаючим маневром. Чи варто Україні побоюватися прямого вторгнення військ РФ – в інтерв'ю РБК-Україна розповів колишній командувач військами США в Європі, провідний воєнний експерт вашингтонського Центру аналізу європейської політики, генерал Бен Ходжес.
Ряд західних ЗМІ з посиланням на свої джерела вже кілька тижнів повідомляють про можливу ескалацію в російсько-українському конфлікті. Супутникові знімки показують скупчення військової техніки на українському напрямку. Схоже відбувалося минулої весни, тоді РФ демонстративно стягнула до своїх південно-західних кордонів стотисячне угруповання. Але цього разу перекидання сил відбувається приховано, стурбовані спостерігачі.
Про потенційну серйозність ситуації свідчить і зміна риторики офіційних осіб США та інших західних партнерів. Так, буквально днями, секретар Держдепу Ентоні Блінкен прямо вказав на те, що "дії режиму Лукашенка відволікають увагу від активності Росії на українському кордоні". У той же час у Британії заявили про ризик "випадкової війни" між Заходом і РФ, а місцеві медіа повідомили про підготовку спецназу для перекидання в Україну.
За словами американського генерал-лейтенанта у відставці, ветерана воєн в Іраку та Афганістані Бена Ходжеса, подальша ескалація конфлікту в Україні або в регіоні в цілому – не єдиний сценарій. Але ризик такий існує.
– Чи сильно відрізняється те, що відбувається зараз, від весняних подій біля українських кордонів? Що стоїть за зростаючим "занепокоєнням" західних країн з приводу цієї ситуації?
– Розширення збройного конфлікту в Україні не є неминучим. Але збирається все більше сил, на випадок якщо Кремль вирішить діяти.
Я розглядаю останні події в Україні та навколо неї як продовження – наступний етап – того, що відбувалося навесні. З того часу, попри неправдиві заяви міністра Шойгу, я думаю, ясно, що насправді ці сили Російської Федерації ніколи не поверталися назад в свої казарми. Після навчань "Захід-21" РФ залишила більшу частину логістичного забезпечення на місці.
За останні кілька місяців президент Путін зробив багато дуже різких відвертих заяв, також і від інших звучало багато сумнівів і хвастощів щодо майбутнього України та її легітимності. Останні переміщення і розгортання сил – це остання фаза постійного нарощування можливостей і тиску в регіоні, які ніколи не припинялася. Росіяни дійсно зупиняються тільки тоді, коли їх зупиняють.
Загалом, це класичні російські "прийоми ведення війни": використання всіляких інструментів, важелів впливу, загроз, мови, дезінформації, мігрантів. Російський газ явно є "зброєю", і це теж частина цього "кремлівського міксу". Все це має дестабілізувати ЄС, представити Україну Заходу як "державу, що не відбулася" і вивести всіх нас зі стану балансу. Відбувається це в той час, як наближається холодна зима, а Німеччиною керує "тимчасовий" уряд до того, як буде сформована нова коаліція – сподіваюся, до середини грудня.
Адміністрація США правильно стурбована тим, що відбувається, і я радий, що держсекретар Блінкен, нарешті, говорить прямо, і що міністр Остін (міністр оборони США Ллойд Остін, – ред.) почав висловлюватися так прямо, в тому числі, коли він був у регіоні Чорного моря пару тижнів тому.
– Чи вважаєте ви дії Росії реальною загрозою або "грою м'язами"?
– Я думаю, що озброєння мігрантів уздовж кордону Білорусі з Польщею, Литвою і Латвією пов'язане з активністю Російської Федерації в Україні і навколо неї. Це не збіг. Це або прощупування, або дестабілізація, або відволікання уваги, або все перераховане вище.
Високопоставлені латвійські чиновники нещодавно сказали мені, що вони розглядають це як мінімум як прощупування. Вони спостерігали, як спецслужби Білорусі (чи РФ?) розраховують час реакції сил безпеки Латвії на спроби вторгнення мігрантів. Вони також думають, що ці дії можуть відволікати увагу від того, що вони роблять в Україні або навколо неї.
Наближається зима, і газ – це дійсно зброя, і ЄС боїться, що Росія або Білорусь відключать його тут в листопаді-грудні. Тому Кремль не відчуває ні стимулів, ні тиску. Путін сказав Меркель всього кілька днів тому, що він не буде втручатися і що ЄС повинен поговорити безпосередньо з президентом Лукашенком, що, звичайно, неможливо, оскільки більша частина Європи справедливо не визнає його законно обраним президентом Білорусі.
Хорст Зеєхофер, міністр внутрішніх справ Німеччини, зазначив минулого тижня, що за всім цим стоїть Кремль. Кремль міг би зупинити це до півночі, якби захотів. Проте ЄС не буде протистояти Кремлю, тому що для них ця прикордонна криза між Білоруссю і Польщею пов'язана з газом більше, ніж із захистом кордонів ЄС.
– Чи є інформація, коли Росія може почати масовану атаку? Як на це повинні реагувати західні партнери: посиленням санкцій, новими поставками зброї, відправкою військ?
– Я б не став обговорювати які-небудь конкретні розвідувальні дані, які можуть мати у своєму розпорядженні НАТО або уряд США. Але є кілька потенційних моментів і обставин, при яких конфлікт може початися – за рішенням Кремля.
Наприклад, Сувалкський коридор – це ключовий момент. Цей вузький шматок польської та литовської території між Білоруссю і Калінінградом має стратегічне значення, тому що, як ви знаєте, це сухопутний зв'язок між нашими балтійськими союзниками (Литвою, Латвією та Естонією) і іншою частиною НАТО/ЄС. Якби він був перекритий або заблокований силами РФ і Білорусі, у нас виникла б справжня проблема.
Існує ймовірність (але не неминуча) того, що ця ситуація з мігрантами на кордоні Білорусі (яка повністю створена зусиллями Білорусі і РФ) переросте в серйозну проблему, можливо, з бойовими зіткненнями. І в цей час Росія може вирішити, що вона повинна втрутитися через "гуманітарну кризу" або щось ще, і в процесі "тимчасово" закрити Сувалкський коридор з двома його автомобільними дорогами і однією залізничною. Це малоймовірно, але, на мій погляд, цілком можливо.
Головне для НАТО – і далі підтримувати відповідний рівень тренувань і готовності, далі покращувати нашу здатність бачити і розпізнавати те, що відбувається під час цієї ситуації "гібридної війни", усвідомлювати, що загроза існує насправді, і підтримувати нашу тісну згуртованість всередині Альянсу. Ця згуртованість – наша найкраща гарантія, що конфлікт не почнеться.