Не тільки "Джавеліни". Яка американська зброя потрібна Україні

Американські протитанкові комплекси Javelin – найвідоміший вид летального озброєння, який за останні роки отримала Україна. Про їхню роль у стримуванні російської агресії і про те, яка ще військова допомога з боку США потрібна Україні – докладніше в матеріалі РБК-Україна. 

Як заявив у недавньому інтерв'ю РБК-Україна глава МЗС Дмитро Кулеба, вже цього року Україна отримає чергову партію "Джавелінів" – американських протитанкових ракетних комплексів Javelin. Це буде частиною пакету військової допомоги від США в 60 млн доларів, виділення якої підтвердили напередодні зустрічі Володимира Зеленського з Джо Байденом.

На даний момент в українських Збройних сил вже є 47 пускових установок і 360 ракет Javelin, писати Defense Express. Перша поставка цих ПТРК відбулася ще в 2018 році, і ця новина тоді викликала резонанс далеко за межами українських військових кіл.

З початку російської агресії багато західних країн цілком охоче допомагають Україні нелетальним озброєнням, медикаментами, амуніцією тощо. Тоді як з поставками летальних озброєнь вони зазвичай більш обережні. "Джавеліни" стали не першою летальною зброєю, отриманою Україною з США, але, напевно, найвідомішою серед обивателів. І ймовірно, найбільш міфологізованою – здатною ледь не змінити хід всієї війни на Донбасі.

Безумовно, перша поставка комплексів (до того ж безкоштовна) мала і велике символічне значення. Цьому передували тривалі дебати в американських політичних колах, а адміністрація Дональда Трампа довгий час не горіла бажанням надавати Україні таку сучасну летальну зброю.

Інтерес до "Джавелінів" підігріла і дуже нервова реакція на поставки з боку Кремля і підконтрольних йому донбаських бойовиків – ті звинуватили Київ і Вашингтон у спробі ескалації на Донбасі. І паралельно запевнили, що змінити хід бойових дій нові ПТРК не зможуть.

Дорогі "Патріоти"

Крім символічного і політичного значення, очікувані поставки "Джавелінів" мають і абсолютно практичний сенс, підтвердив РБК-Україна військовий експерт Олег Жданов.

"Ми їх зберігаємо не в зоні ООС і цим ми демонструємо виконання Мінських домовленостей, ми не мілітаризуємо цю зону. Але якщо виникне кризова ситуація, вони опиняться в першій лінії і будуть вибивати бронеоб'єкти з лав противника", - сказав Жданов.

Дійсно, згідно з Мінськими домовленостями, така зброя як "Джавеліни" не може перебувати поблизу лінії зіткнення. Але свою стримуючу функцію воно все одно виконує. Причому навіть на випадок, якщо Росія вирішить піти в наступ не тільки на Донбасі, але й на інших напрямках.

Як сказав виданню голова правління Українського мілітарного центру Тарас Чмут, на випадок якщо незабаром почнеться повномасштабна війна, то в України не вистачить живої сили, техніки і озброєнь, щоб перекрити потенційну лінію фронту від Волині до Азовського моря, перешийок з Кримом і кордон з Придністров'ям. Проте формування мобільних протитанкових груп, які в змозі вражати бронетехніку агресора, все одно зможе загальмувати його наступ.

"Джавелін" для цього підходить з точки зору ефективності, він не вимагає прямої постійної видимості цілі, вражає бронетехніку зверху і т.д. – тобто, для нас це хороший фактор стримування у війні завтрашнього дня", – сказав Чмут. За його словами, ракет для "Джавеліна" Україна отримала вже чимало, а ось пускових установок "хотілося би більше".

Крім "Джавелінів", Україна давно виявляє інтерес і до американських зенітно-ракетних комплексів Patriot. Купівля "Патріотів" активно обговорювалася в ЗМІ у 2018 році і знову актуалізувалася два роки по тому, з подачі тодішнього головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака. Причому Хомчак окремо підкреслював, що мова йде про їх використання саме для цілей протиракетної оборони.

В черговий раз про "Патріотів" згадали у квітні цього року, коли Росія зосередила особливо великі сили на кордонах з Україною, і можливість масштабного вторгнення стала темою номер один. "Де США розміщують свої ракети Patriot? Найближчі – у Польщі. Вони повинні бути тут", - заявив тоді у коментарі Time голова Офісу президента Андрій Єрмак.

Американський ЗРК Patriot (фото: Courtesy of US Army)

Вартість "Патріотів" значно відрізняється в залежності від комплектації, але в будь-якому випадку є дуже високою, особливо за українськими мірками. Наприклад, Польща у 2018 році підписала з США контракт на чотири батареї "Патріотів", що обійшлося полякам в 4,75 млрд доларів. Це більше, ніж весь бюджет українського Міноборони на 2021 рік.

При цьому, як сказав виданню Тарас Чмут, купувати лише кілька батарей "Патріотів" для України сенсу немає. І навіть якби їх вдалося отримати безкоштовно, витратитися на їх обслуговування, покупку необхідних комплектуючих, навчання персоналу тощо все одно доведеться, і це буде дуже недешево.

Замість "Патріотів", підкреслює експерт, Україні варто було б звернути увагу на тактичну ППО, наприклад, американо-норвезькі комплекси NASAMS, які як мінімум дозволили б захистити українські війська від російських ударних безпілотників, тактичної авіації та крилатих ракет.

Як підкреслив у розмові з РБК-Україна заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь, протиракетну оборону кожної країни потрібно розробляти виходячи з конкретних загроз, які перед нею стоять. І під кожну загрозу розробляється окремий "шар" ПРО.

Наприклад, з декількох таких "шарів" складається протиракетна оборона Ізраїлю. Найвідоміший її елемент – система "Залізний купол", яка довела свою ефективність під час весняної ескалації. Вона призначена для захисту від некерованих ракет малої дальності. Інші елементи ізраїльської ПРО дозволяють боротися як з ракетами надмалого радіусу дії (до 7 кілометрів), так і перехоплювати балістичні ракети, запущені з відстані до 3 тисяч кілометрів.

Ізраїльська система "Залізний купол" (фото: GettyImages)

За словами Самуся, ця система забезпечує захист території Ізраїлю, але для України вона б не підійшла. З урахуванням кількості і різноманітності ракет, що стоять на озброєнні у РФ, наша система ПРО повинна бути могутніше, одні лише "Патріоти" захист забезпечити не зможуть.

"Єдино правильний вихід в питанні ПРО – не купувати готову систему, а спробувати створити її на основі технологій. Ізраїль взяв за приклад американські технології і створив свої продукти, які підходять під саме під загрози, які перед ним стоять. Так можемо зробити і ми", – сказав Самусь.

Головною ж перешкодою для передачі і подальшої розробки технологій експерт називає загальну недореформованість української оборонної промисловості. Втім, запущений процес реформування – перетворення "Укробронпрому " в акціонерне товариство – Самусь вже вважає"незворотнім".

Від винищувачів до тепловізорів

За словами співрозмовників видання, є і ряд інших напрямків, за якими Україні варто було б попросити про допомогу своїх західних партнерів, зокрема, ті ж США. Наприклад, тактична авіація.

"Від моменту, коли ми почнемо переговори до того, як отримаємо перший літак, пройде 2-3 роки, а до отримання першого боєздатного підрозділу – 5-6-7 років. Тобто, щоб мати авіацію у 2030-му, треба починати цим займатися у 2021-му", - зазначив Тарас Чмут. Причому для потреб України підійдуть і вже вживані американські військові літаки, на зразок винищувачів F-15 або F-16 та інші.

Американські позашляховики Humvee (фото: GettyImages)

Відносно швидко потреби України щодо захисту на Чорному і Азовському морях можна було б закрити за рахунок американських катерів Mark VI і "Циклон", які в США зараз якраз виводяться з експлуатації. Перші "Марки", за словами президента Володимира Зеленського, мають прибути в Україну наступного року.

Також Україні, за словами Чмута, дуже стали б у нагоді американські засоби зв'язку від корпорації Harris, тепловізори від компанії Flir і знамениті позашляховики Humvee – кілька тисяч таких авто могли б повністю закрити поточні потреби української армії.

У свою чергу, Михайло Самусь каже, що Україна зацікавлена і в автоматизованих системах управління військами, зв'язку та розвідки – в рамках концепції т.зв. "мережецентричної війни", більш сучасної військової доктрини, апробованої американцями.

Катери Mark VI (фото: GettyImages)

"Візьмемо останню фазу конфлікту в Нагірному Карабасі, коли Азербайджан за допомогою Туреччини перейшов на рівень мережецентричної війни, а Вірменія воювала за радянськими лекалами – різниця була величезною", – резюмував Самусь. А вже в середньостроковій перспективі, до 2030 року, Україні треба буде оновлювати фактично всі складові Збройних сил: авіацію, артилерію і т. д.

І, очевидно, без активної допомоги західних союзників із цим завданням впоратися не вийде.