Чужа гра: чи варто було українській владі втручатися в американську політику

З подання генерального прокурора Юрія Луценка, який розповів світові про спроби втручання України у минулі американські вибори, Київ вирішив пограти у глобальну політику. Про те, як розвивається історія з витоком "чорної бухгалтерії" Партії регіонів в інтересах Хілларі Клінтон, яку роль у цьому відіграє посол США Марі Йованович, екс-віце-президент США Джо Байден і українські антикорупціонери, і чим небезпечні розпочаті українською владою комбінації – у матеріалі РБК-Україна.

Закиди в західному втручанні у внутрішні справи України – популярна тема для критики з боку як радикально патріотичної, так і проросійської опозиції. Захід на це зазвичай відповідає, що проведення реформ і боротьба з корупцією потрібні не Брюсселю-Берліну-Вашингтону, а самим українцям. За великим рахунком, наша країна завжди може відмовитися виконувати будь-які вимоги Євросоюзу і США, але одночасно їй доведеться відмовитися і від фінансової, технічної та іншої допомоги союзників.

Але збіг у часі кількох процесів – наближення президентських виборів в Україні, скандал з корупцією в "Укроборонпромі", тюремний вирок політтехнологу Дональда Трампа Полу Манафорту і звіт спецпрокурора Роберта Мюллера про російське втручання в американські вибори 2016 року – подав ситуацію з несподіваного боку.

По-перше, сама українська влада в особі генпрокурора Юрія Луценка розповіла про якісь недоторканних осіб, яких нібито просило не переслідувати американське посольство, по суті, оголосивши про те саме втручання у внутрішні справи. По-друге, що ще дивніше, Україна, за словами Луценка, сама намагалася втрутитися в американські вибори, ще й на боці демократів, які програли президентську кампанію.

Почалося все з інтерв'ю Луценко журналісту американського The Hill Джону Соломону. Йому Луценко розповів про те, що посол США в Україні Марі Йованович при першій зустрічі з ним в 2016 році передала йому список осіб, яких не повинна переслідувати українська прокуратура. І сталося це під час розслідування ГПУ про розкрадання 4 млн доларів американської допомоги, що призначалися прокуратурі. Луценко надав журналісту лист від заступника голови американського посольства в Україні Джорджа Кента, в якому той запевняв, що ніякої розтрати грошей платників податків не було.

В контексті цієї справи Кент також назвав "недоречним" розслідування діяльності Центру протидії корупції. Американці давно працювали з цією організацією, яка, до речі, жорстко критикувала владу за провали в антикорупційній політиці. Але активісти спростували звинувачення і звернули увагу на те, що лист було направлено ще до призначення Йованович американським послом. В підтримку посла однозначно висловився і Держдеп США, назвавши слова Луценка "відвертою вигадкою". Президент України Петро Порошенко також став публічно на бік посла.

Друга заява Луценка наробила ще більше шуму. За його словами, Генпрокуратура розслідує витік записів "чорної бухгалтерії" Партії регіонів в 2016 році. Це могло відбутися з ініціативи українських правоохоронців з метою вплинути на президентські вибори в США на користь демократичного кандидата Хілларі Клінтон.

Одним з фігурантів цієї справи був тодішній глава передвиборного штабу Трампа Пол Манафорт, якому після скандалу довелося піти з посади. Розслідування справи Манафорта, котрому інкримінували податкові махінації, відмивання грошей, незаконний лобізм та ряд інших злочинів, стало частиною великої справи про втручання Росії у вибори на боці Трампа. Цю справу вів спецпрокурор Роберт Мюллер. Нагадаємо, в березні Манафорта засудили до семи з половиною років в'язниці.

В Україні ж слід Манафорта у "чорній бухгалтерії" ПР з часом взагалі розчинився. Після повідомлення BBC від травня 2018 року про те, що НАБУ закрило цю справу незабаром після зустрічі Петра Порошенка з Дональдом Трампом, НАБУ і САП заявили, що взагалі ніколи не розслідували справу проти американського політтехнолога.

Ця історія знову спливла якраз в розпал скандалу з корупцією в "Укроборонпромі". На засіданні парламентської слідчої комісії, де обговорювалися матеріали розслідування Bihus.info, а главу НАБУ Артема Ситника жорстко критикували за нібито причетність бюро до корупційних схем, слово взяв нардеп Борислав Розенблат – фігурант гучної справи НАБУ про незаконний видобуток бурштину. Він заявив, що у нього є запис розмови, на якій Ситник комусь розповідає, як в свій час допомагав Клінтон перемогти Трампа на виборах, завдяки сливу даних про Манафорта.

Виступити Розенблату не дали, але запис швидко потрапив в ЗМІ і став підставою для порушення кримінальної справи українською прокуратурою, про що і повідомив The Hill генпрокурор Луценка.

Можлива причетність НАБУ до корупції в оборонці стала серйозним ударом по Йованович, яка активно брала участь у запуску бюро і пізніше ставала на його бік у перманентних міжвідомчих конфліктах. Вже після початку скандалу вона в нехарактерному для дипломатів прямолінійному тоні зажадала відставки глави САП Назара Холодницкого, згадавши історію про "акваріумних рибок" – прослуховування, яку НАБУ з санкції Генпрокуратури встановили в кабінеті Холодницкого на початку минулого року.

Інформоване джерело РБК-Україна в правоохоронних органах припустило, що різкість посла, можливо, була викликана тим, що Йованович стало відомо про покази, які Холодницький раніше давав американцям з приводу ролі посольства і НАБУ в "зливі" даних про Манафорта.

Підсумкова доповідь Мюллера розчарувала американських демократів і продемократичні ЗМІ – доказів змови Трампа та його штабу з Кремлем виявити не вдалося. Разом з тим факти втручання Росії у вибори все ж таки підтвердилися. Трампу, який бурхливо святкує перемогу над "фейк ньюз", розповідь Луценка про український втручання у вибори-2016 стала дуже доречною.

"По мірі того, як зникає російський змову, з'являється український слід, щоб допомогти Клінтон", – назвав свою колонку в The Hill Джон Соломон. Обговорити цю історію його запросили на канал Fox News, що відкрито підтримує Трампа, а американський президент особисто повідомив про неї в своєму Twitter. Ще раніше Трамп ретвітнув статтю про те, як Ситник нібито зізнався у втручанні в американські вибори.

Син президента Дональд Трамп-молодший тим часом публічно атакував посла Йованович. Прореспубликанське видання The Daily Wire випустило текст під заголовком "Ростуть заклики зняти посла США в Україні" з посиланнями на дискусії на тому ж Fox News, а син Трампа розмістив її у своєму Twitter з припискою "Нам потрібно більше Ричардів Греннелів (посол США в Німеччині, займає радикально консервативні позиції, - ред.) і менше таких жартівників (як Йованович, - ред.), в якості послів".

Є висока ймовірність, що ця історія і далі буде набирати обертів. У своїй черговій колонці на The Hill Соломон детальніше розповів про те, як посольство США нібито намагалося припинити розслідування Генпрокуратури проти Центру протидії корупції, а також просило не чіпати його засновника та двох близьких до ЦПК народних депутатів. В історії також спливають фінансист Джордж Сорос, який підтримує ЦПК разом з американським урядом і начебто причетний до зливу інформації про Манафорта, олігарх Дмитро Фірташ, колишня "головна мета групи Сороса в Україні", і навіть екс-прем'єр Павло Лазаренко, частину конфіскованих коштів якого ЦПК хотів отримати для створення антикорупційного центру

Тим часом, The Hill має оприлюднити продовження інтерв'ю з Луценком. За інформацією РБК-Україна, там може піти мова про газодобувну компанію Burisma, що належить екс-міністру екології часів Януковича Миколі Злочевському. До складу ради директорів Burisma входить Хантер Байден, син екс-віце-президента США і можливого кандидата від демократів на виборах-2020 в США Джо Байдена. І саме по потенційному суперникові Трампа ця історія може вдарити найболючіше. І, нарешті, варто нагадати, що Йованович була призначена послом як раз під час віце-президентства Байдена, відповідального у попередній американській адміністрації за український напрямок.

Можливо, розігруючи всі ці комбінації, українське керівництво вважає, що таким чином воно виправляє шкоду, заподіяну американському президентові історією з Манафортом, і завойовує симпатію господаря Білого дому. Попутно "збиваючи" дуже незручного посла і дружнього Йованович директора НАБУ. Але насправді подібні ігри в глобальну політику для Києва дуже небезпечні. Намагаючись вирішити одну проблему, дуже просто створити набагато більшу.

В 2016 році весь український політичний істеблішмент вже помилився, зробивши чітку публічну ставку на президентських виборах у США Хілларі Клінтон. Після перемоги Трампа стосунки з новою адміністрацією в Білому домі довелося вибудовувати навіть не з фундаменту, а з ями під нього. Зараз, після того, як прокурор Мюллер визнав, що доказів змови між Трампом і Кремлем на виборах-2016 не було, питання його імпічменту фактично знято з порядку денного, а шанси на переобрання у листопаді 2020 року, навпаки, збільшилися.

Втім, до американських виборів ще більше півтора років, за які може трапитися все що завгодно. Саме обрання Трампа президентом – найкращий доказ того, що політичні прогнози не спрацьовують навіть у такій сталій демократії, як американська. А ось зіпсовані відносини з опозиційною до Трампу частиною американського політикуму і особисто потенційним кандидатом від демократів Джо Байденом – майже доконаний факт.

Україна у цій історії нагадує поагного учня, який раптово вирішив завоювати популярність непередбачуваного директора школи, який знаходиться в хронічному конфлікті з доброю половиною педагогічного колективу, і злив на них компромат. І попутно позбавитись від обридлого своїми докорами класного керівника, поставленого попереднім директором. І все це замість того, щоб просто спокійно вчитися і успішно складати іспити. Спроба зухвала і ризикована – директора в осяжній перспективі знову можуть поміняти, а от учительський склад ці поспішні вчинки запам'ятає надовго.