Чверть століття з "Людиною року". Літопис сучасного успіху. Історія №24: Олег Блохін
В цьому році святкує свій 25-річний ювілей загальнонаціональна програма "Людина року"
Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, "Людина року" активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.
Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.
За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.
Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул "Людина року".
Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.
Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.
Історія № 24. Олег Блохін
Віват, Король!
Золотими літерами в історію вітчизняного та європейського футболу вписано ім’я Олега Блохіна. Унікальний футболіст став символом цілої епохи тріумфів київського "Динамо", гордістю і славою українського спорту. Нестримний нападник і гроза воротарів, він грав не тільки результативно, а й красиво, за що його просто обожнювали вболівальники в різних куточках земної кулі. Матчі за його участі ставали захоплюючими видовищними спектаклями, а підростаючі майбутні футболісти тих часів змагалися за право носити футболку з номером 11, адже саме під ним грав непереможний бомбардир "Динамо".
Футбол cтав покликанням Олега Володимировича, справою всього життя. Життя яскравого, стрімкого, динамічного і творчого, як його атаки на ігровому полі. По духу і суті він був і залишається лідером, людиною амбітною і сильною, яка ніколи не боялася ставити високі цілі і попри все досягала свого. Рекордсмен і володар неймовірної кількості титулів, він став справжньою легендою і прикладом для майбутніх поколінь футболістів в усьому світі.
…Народився майбутній форвард в Києві, в спортивній родині. Його мати, Катерина Адаменко, чемпіонка з п’ятиборства, хотіла бачити свого сина легкоатлетом. Проте вже в дитинстві маленький Олег зробив вибір на користь футболу. В підлітковому віці юнак почав займатися спортом професійно: він був прийнятий в юнацьку школу "Динамо" (Київ). Вже в ті роки він вмів відмінно тримати м’яч, сміливо йти у прорив, завдавати сильні й точні удари по воротах. Перший тренер майбутньої зірки Олександр Леонідов помітив здібності початківця, і згодом Олега Блохіна взяли в дубль команди уславленого клубу. В основному складі "Динамо" юнак дебютував у листопаді 1969 року на Тбіліському стадіоні "Локомотив", коли вже інший тренер, славнозвісний Віктор Маслов, випустив 17-річного нападаючого на гру проти місцевого клубу. А ось свій дебютний гол Олег забив у березні 1972 в ворота харківського "Металіста". Це майже неймовірно, але всього лише через три роки (!) 23-річного Олега Блохіна визнали найкращим футболістом Європи (тобто Роналду або Мессі свого часу). Йому не завадило те, що конкуренція за приз журнала France Football в той рік була не просто велика, а грандіозна. Українець обійшов двох мегазірок світового масштабу – голландця Йохана Кройффа і німця Франца Беккенбауера, причому з кратним відривом: Блохін набрав 122 очка, а його конкуренти - 42 і 27 відповідно. Як з’ясувалося пізніше, вирішальним аргументом на користь Олега стала його блискуча гра в двох матчах за Суперкубок УЄФА, в яких київське "Динамо" зустрічалося з "Баварією".
Перед цими вирішальними спортивними баталіями мало хто сумнівався, що перемога буде на боці іменитої "Баварії". Однак 9 вересня 1975 року в Мюнхені сталося диво: динамівці зуміли обіграти непереможних німців - за рахунок гола, що забив Блохін. Причому не просто гола, а справжнього шедевру. Вибравши момент, Олег чудово виконав свій фірмовий номер: отримавши гострий пас, на спринтерській швидкості втік від захисників, і точно та сильно пробив у дальній кут воріт суперника. Який же це був вражаюче красивий гол! Приголомшливий сольний прохід Блохіна журналісти називали фантастичним, а фраза легендарного коментатора Коте Махарадзе про нашого форварда стала крилатою: "Пройшов всю "Баварію", як тролейбус по Хрещатику".
У матчі-відповіді у Києві Блохін забив у ворота «Баварії» вже два голи – в кінці першого тайму і на початку другого. Це була справжня сенсація! Вперше команда київського "Динамо", яка представляла Радянський Союз, виграла європейський Суперкубок. І вперше у тому ж таки 1975 році приз "Золотий м'яч" отримав киянин Олег Блохін, ставши володарем престижного титулу найкращого футболіста Європи.
Що ж визначало ігровий стиль динамівця Олега Блохіна? Перш за все, швидкість, максимальна націленість на забивання голів та високого рівня техніка. Його "фірмова страва" - несподіваний ривок, стрімкий відрив, сильний удар – м’яч у воротах! Ця тактика часто приголомшувала суперника, даючи змогу вибороти перемогу у найсильніших гравців світової футбольної еліти. Разом з тим, він був командним гравцем, вмів швидко оцінити ситуацію і розіграти з партнерами виграшну комбінацію.
Якось журналісти спитали Олега, який на його думку, найважливіший гол в його кар’єрі. Футболіст відповів: "Ви знаєте, для мене всі м’ячі цінні по-своєму. І перший в біографії, і останній. Багато їх було… Хоча не приховаю, гол знаменитій "Баварії" в Мюнхені в першому матчі за Суперкубок в 1975 році займає в моїй кар’єрі особливе місце. Все-таки вдалося обіграти не будь-кого, а діючих чемпіонів світу Беккенбауера, Шварценбека. Та ще й на їх стадіоні, на очах у їх вболівальників".
Яскравий талант та постійна праця над вдосконаленням майстерності дозволили Олегу Блохіну довгі роки займати найвищі сходинки на футбольному Олімпі. Йому належать всі особисті рекорди в радянському футболі. За збірну СРСР він провів 112 матчів, забив 47 голів (обидва показники – національні рекорди). В футболці "Динамо" зіграв 432 матчі в чемпіонатах Союзу, маючи на своєму рахунку 215 голів (рекорд!), також рекордно – 5 разів – був визнаний найкращим бомбардиром першості країни. Семиразовий чемпіон СРСР. П’ятикратний володар Кубка СРСР. Єдиний в радянському і пострадянському футболі двократний володар Кубку володарів кубків УЄФА 1975 і 1986 рр. Володар Суперкубку УЄФА 1975 р. Блохін двічі входив у збірну команду Міжнародної федерації футболу (ФІФА) — у 1979 році проти західнонімецької команди "Боруссія" з Дортмунда, а в наступному сезоні — проти іспанської "Барселони", грав за збірну команду Європейського футбольного союзу (УЄФА) проти збірної ЧССР (у 1981 році) і за збірну Європи (у 1982 році) проти збірної світу… Повний перелік рекордів і досягнень легендарного українського бомбардира можна ще довго продовжувати.
Олега Блохіна часто називали фартовим, і це дійсно було так. Але тільки сам Олег знав, яка титанічна праця, витримка і залізні бійцівські якості стоять за цим фартом. Найбільш точну характеристику футболісту дав його знаменитий тренер Валерій Лобановський: "Олег виключно обдарований спортсмен, який завдяки вихованню в спортивній родині рано зрозумів, що просто талант – це навіть не півсправи. Блохін працює не за страх, а за совість. …Головне в тому, що Блохін – форвард дуже високого міжнародного класу. Його ігрова стабільність вражає. Його самовіддане служіння футболу – приклад для інших, а вже про належні йому численні рекорди годі й казати".
Протягом двадцяти років О.Блохін зберігав чудову форму, відмовляючи собі у багатьох задоволеннях. Траплялися в нього і травми, і хворобливі стани, які він не шкодуючи себе мужньо долав, виходячи на поле і забуваючи про все на світі. Але настав час, і видатний спортсмен оголосив про завершення спортивної кар'єри у складі київського "Динамо". 28 червня 1989 року в Києві на Республіканському стадіоні відбувся прощальний матч Олега Блохіна. В присутності 100 тисяч вболівальників, збірна СРСР зіграла зі збірною футбольних зірок світу з рахунком 3:3. Символічною яскравою крапкою в феєричному переможному марафоні Олега став красивий гол, який він забив з пенальті. На концерті у Палаці спорту, що відбувся напередодні прощального матчу великого форварда, неповторна співачка Тамара Гвердцителі вперше виконала пісню «Віват, король!», спеціально написану для О.Блохіна поетом Юрієм Рибчинським і композитором Геннадієм Татарченко:
Виват, король, виват! Виват, король!
Покоя ты не знал.
Без пушек, без солдат своей игрой
Ты страны покорял…
Під бурхливі оплески переповнених трибун уславлений форвард, легендарний Олег Блохін зробив останнє за 20-річне спортивне життя коло пошани. На очах його фанів були сльози. Їх переповнювали і почуття гордості за свого кумира, і величезна вдячність, і захоплення, і світлий сум… Абсолютно точно передавали атмосферу тієї миті слова пісні, що присвячувалася Олегу Блохіну:
За то, что ты с душой играл,
Народ тебя короновал.
Не міг стримати емоцій і сам Король футболу…
На післяматчевій прес-конференції, подякувавши організаторам заходу та відданим вболівальникам за щирість і тепло сердець, Олег Володимирович з хвилюванням промовив: "Я завжди вважав, що граю для народа".
Хоча неперевершений бомбардир завершив ігрову кар’єру, головну сторінку свого життя – футбольну – Олег Блохін не перегорнув. Розпочався новий етап в його спортивній біографії – тренерський. В цій якості Олег Володимирович дебютував в Греції. Під керівництвом досвідченого гравця провідна команда "Олімпіакос" двічі зайняла друге місце на чемпіонаті країни, а в 1991-1992-му - виборола Кубок Греції.
В 2003-му році Олег Блохін повернувся на Батьківщину. Невдовзі він отримав пропозицію стати головним тренером національної збірної. Погодившись на цю відповідальну посаду, Олег Володимирович знову довів: якщо ставити в житті цілі, то тільки високі. Уперше в новітній історії українська футбольна збірна пройшла відбірковий етап найпрестижнішого міжнародного турніру – чемпіонату світу 2006-го року в Німеччині, причому виборола це право раніш за всі європейські команди. А трохи пізніше збірна України, яка вперше брала участь в фінальних стадіях Чемпіонату світу, дійшла до чвертьфіналу – це найвище досягнення українських футболістів до сьогодні. Підопічним Олега Блохіна вдався справжній історичний прорив!
…Олег Блохін. Легендарний спортсмен, ім’я якого відоме в усьому світі. Найкращий бомбардир в історії київського "Динамо" і один з найбільш відомих форвардів європейського футболу. Двократний Олімпійський бронзовий призер. Талановитий тренер та наставник, який своєю натхненною працею сприяв піднесенню престижа вітчизняного футболу. Видатний професіонал, багатократний рекордсмен, що власним прикладом продемонстрував мужність, самовідданність і волю до перемоги, стверджуючи високий авторитет української держави на міжнародній арені.
Видатний спортсмен Олег Блохін є повним кавалером Ордену князя Ярослава Мудрого та повним кавалером Ордену "За заслуги".
Заслужений майстер спорту СРСР (1975).
Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший український футболіст 50-річчя (1954-2003). (2005).
Заслужений тренер України (2005).
11 березня 2006 року легендарний футболіст Олег Блохін під час урочистої церемонії вручення премії "Людина року-2005" став володарем Спеціальної премії "За видатні заслуги перед Україною", а також Спеціальної премії газети "КП в Україні" - "Кумир українців".
Генеральна дирекція загальнонаціональної
програми "Людина року"
