Чорнобильська катастрофа. Що відомо через 35 років і чим живе Зона відчуження

Найпотужніша станція і наймолодше місто в Союзі

Чорнобильську атомну станцію на території Київської області почали будувати в 1970 році для компенсації дефіциту електроенергії в Об'єднаній енергосистемі південної частини СРСР. Темпи будівництва були швидкими. Перший енергоблок ввели в эксплуатацію в 1975 році, другий - в 1979, третій - в 1981, а введення в роботу четвертого енергоблоку почалося в 1983-му.

До 1986 року ЧАЕС генерувала 4000 МВт і стала однією з найбільш потужних станцій в Радянському Союзі поряд з Ленінградською і Курською АЕС. Проектна генерація Чорнобильської станції становила 6000 МВт. Для досягнення цього показника було розпочато зведення 5-го і 6-го енергоблоків, але через аварію в квітні 1986 року будівництво назавжди зупинили.

Для працівників атомної станції було побудовано нове місто - Прип'ять. У нього з'їжджалися молоді інженери-енергетики з родинами з усього СРСР. Середній вік мешканців Прип'яті становив 27 років.

Архівне фото: Прип'ять до вибуху на ЧАЕС (О.П. Павлов, pripyat.city.ru)

У місті діяв басейн, палац культури, великий готель та інші об'єкти інфраструктури для комфортного життя. На травневі свята 1986-го у Прип'яті мали відкрити парк атракціонів, однак цьому не судилося збутися.

Аварія на ЧАЕС: як це було

Потужний вибух на 4-му енергоблоці атомної станції стався 26 квітня. Вночі реактор був зупинений для планових робіт і проведення випробувань на турбогенераторі. О 01:23 показники потужності різко збільшилися, після чого стався вибух.

Вибухова хвиля повністю зруйнувала реактор, в приміщеннях блоку і на даху почалася сильна пожежа. Через загоряння розплавилися залишки активної зони реактора, де знаходилося ядерне паливо. Змішавшись із бетоном та піском, вони розтеклися в підреакторні приміщення.

Бригада пожежників з Прип'яті та службовці військової охоронної частини прибули на місце через кілька хвилин. Завдяки їх оперативним діям вдалося не допустити подальшого поширення вогню на інші блоки.

Архівне фото: 4-й енергоблок після аварії (pripyat.city.ru)

Наслідки вибуху на Чорнобильській АЕС стали катастрофою. Радіацією було заражено 200 тис.кв. км земель, 70% з них - території України, Білорусі та Росії.

Викид радіоактивних речовин - до 50 млн. Кюрі. Це в 300 разів більше, ніж після атомного бомбардування Хіросіми. Аварії був присвоєний максимальний рівень небезпеки.

Жертви аварії

Під час вибуху на 4-му енергоблоці загинула одна людина - оператор циркуляційних насосів Валерій Ходемчук. На наступний ранок від травм помер працівник пусконалагоджувального підприємства Володимир Шашенок.

Загони пожежників, які одразу прибули на місце аварії, не мали уявлення про реальну небезпеку того, що сталося, тому працювали без засобів захисту і отримали несумісні з життям дози радіації.

Від променевої хвороби протягом трьох місяців померла 31 особа. За наступні 15 років наслідки радіоактивного впливу стали причиною загибелі від 60 до 80 осіб. 134 людини перенесли променеву хворобу. За даними медичних досліджень, після Чорнобильської аварії стався стрибок виявлення онкозахворювань серед населення Європи, зокрема патології у новонароджених, рак щитовидної залози..

Кількість жертв до теперішнього часу достовірно невідома. У 2005 році ВООЗ опублікувала дані, згідно з якими в результаті трагедії всього могло загинути до 4 тисяч осіб. За даними організації Союз "Чорнобиль", з 600 тисяч ліквідаторів 10% померло, а 165 тисяч стали інвалідами.

Евакуація населення і приховування інформації про аварію

Пожежу на атомній станції бачило багато жителів Прип'яті, однак про аварію людям повідомили тільки через добу. У вихідний день, 26 квітня вони гуляли по місту не підозрюючи, що дихають забрудненим повітрям.

Евакуацію оголосили 27 квітня, при цьому з собою забороняли брати домашніх тварин, іграшки. Людям говорили, що вони зможуть повернуться додому через 3 доби, щоб уникнути паніки.

За три дні вивезли населення Прип'яті та селищ з 10 кілометрової зони, а пізніше евакуювали жителів із 30 кілометрів від місця аварії. Всього було евакуйовано до 200 тисяч осіб.

Фото: з 1986 року життя в Прип'яті зупинилося (Getty Images)

По телебаченню і радіо 28 квітня з'явилося тільки коротке повідомлення про те, що на ЧАЕС стався нещасний випадок. У Києві, на який рухалася радіоактивна хмара, 1 травня відбулася масова демонстрація.

Детально про те, що трапилося, в своєму зверненні розповів Михайло Горбачов лише 14 травня 1986 року.

Ліквідація наслідків

У перші дні після катастрофи рятувальники гасили вогнища загоряння. З вертольотів на зруйнований реактор скидали спеціальну суміш, щоб запобігти його подальшому нагріванню і зменшити радіоактивні викиди в повітря.

Однак пізніше виникла небезпека потрапляння в грунт і грунтові води розплавленої активної зони ядерного реактора, наслідки чого могли б стати страшнішими за саму аварію. Бригада шахтарів прорила тунель під реактором, а навколо станції побудували захисну стіну глибиною до 30 метрів.

Роботи по ліквідації в Чорнобильській зоні тривали до 1987 року, в них було задіяно близько 240 тисяч осіб, а загальна кількість ліквідаторів склала близько 600 тисяч.

У 1986 році над будівлею 4-го блоку ЧАЕС був зведений захисний "саркофаг", а в 2015 році енергоблок накритий новою захисної аркою "Укриття-2" висотою 110 метрів. Згідно з Держпрограмою зі зняття з експлуатації атомної станції, до 2065 року вона стане екологічно безпечним об'єктом.

Фото: захисна арка над 4-м енергоблоком ЧАЕС (Віталій Носач, РБК-Україна)

Популярність Чорнобиля зросла після серіалу HBO

Прип'ять і Чорнобиль протягом останніх років привертають багато туристів із різних країн. Спочатку інтерес до даних локацій був викликаний комп'ютерною грою STALKER, де події розгортаються саме в зоні відчуження.

У 2019 канал HBO випустив драматичний міні-серіал "Чорнобиль", який став найбільш рейтинговим і отримав 10 премій "Еммі". Його сюжет досить точно відображає факти про аварію, її ліквідаторів, а також розповідає про те, як проходило розслідування причин катастрофи. Імена більшості героїв відповідають реальним. Багато сцен знімалися в Україні.

Після виходу серіалу інтерес до Чорнобиля зріс у людей з усього світу. У 2019 році Зону відчуження відвідало близько 120 тисяч туристів.

Фото: туристи в Прип'яті (Getty Images)

Зона відчуження - унікальний туристичний об'єкт

Зона відчуження знаходиться під охороною Державного агентства з управління ЧЗВ. В'їзд і виїзд з її території здійснюється через КПП за спеціальними перепустками. Крім того, туристи проходять обов'язковий радіологічний контроль.

На даний момент природа в Зоні відчуження активно відновлюється. Тут живуть рідкісні види тварин. У 2017 році створено Чорнобильський радіаційний-екологічний біосферний заповідник.

Проте найцікавішим об'єктом для відвідин є місто-привид Прип'ять. Серед знакових місць занедбаний парк розваг, міська площа з палацом культури, магазином і готелем, будівля школи і басейн.

Поруч з ЧАЕС знаходиться ставок-охолоджувач, в якому живуть величезні соми. Також в Зоні відчуження розташоване так зване кладовище "мертвих селищ", які спорожніли після аварії, музей техніки ліквідаторів.

Фото: парк атракціонів і напівзруйновані будівлі в Прип'яті (Віталій Носач, РБК-Україна)

Чорнобильську зону можуть внести до списку ЮНЕСКО

Україна має намір подати заявку в ООН для включення Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ) до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

За заявою міністра культури Олександра Ткаченка, це важливий крок для того, щоб Чорнобиль став унікальним пунктом призначення, який цікавить все людство. Крім того, занесення Чорнобильського комплексу в список ЮНЕСКО дасть можливість консервувати і реставрувати його окремі об'єкти.

Але перед подачею заявки в міжнародну організацію необхідно спочатку внести ЧЗВ до національного списку культурної та історичної спадщини.

У ньому вже знаходиться один із масштабних об'єктів Зони відчуження - РЛС "Дуга". 21 квітня 2021 уряд прийняв рішення про включення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Фото: РЛС "Дуга" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Дана споруда ніяк не пов'язана з самою атомною станцією. Вона являє собою два комплекси антен, розміри яких більше 100 метрів у висоту і до 500 метрів довжиною.

Радянську радіолокаційну станцію побудовали для раннього виявлення запуску міжконтинентальних балістичних ракет, але вона так і не була введена в експлуатацію, а використовувалася кілька років в експериментальному режимі.