Мирні переговори щодо завершення війни на Донбасі не дають очікуваних результатів, адже Росія блокує будь-які спроби вийти на компроміс хоча б в окремих питаннях. На ситуацію могла би вплинути зустріч лідерів Нормандського формату, але шанси на проведення саміту найближчим часом невеликі. Зате знову все частіше звучить ідея про прямі переговори Володимира Зеленського зі своїм російським візаві. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Те, що відбувається між Україною і Росією на даному етапі в принципі складно назвати "відносинами". Останній офіційний контакт президентів двох держав відбувся 26 липня 2020 року. Тоді Володимир Зеленський і Володимир Путін по телефону обговорили "всеосяжне припинення вогню" на Донбасі і необхідність дипломатичних зусиль для завершення війни.
Через більше року на Сході України тривають активні бойові дії, а ось мирні переговори, схоже, перейшли в "заморожену" стадію. Українська сторона в консультаціях на рівні Нормандського формату і Тристоронньої контактної групи (ТКГ) пропонує всілякі варіанти для того, щоби зрушити ситуацію з мертвої точки. Але росіяни на поступки йти поки не готові і майже у відкриту загрожують ескалацією конфлікту.
З іншого боку Кремль змінює свою риторику і це добре видно в динаміці. Так якщо ще влітку можливість зустрічі президентів РФ і України там практично висміювали, то після Кримської платформи і візиту Зеленського в США – почали висувати умови. Сам факт її необхідності вже ніхто не заперечує. Зараз питання вже швидше в порядку денному, форматі і даті таких перемовин.
"Безумовно, важливо, щоби ця зустріч відбулася, хоча ми постійно чуємо від офіційних осіб Росії, що їх не влаштовує адженда або якісь питання вони не готові проговорюватии. Але наші "відносини" знаходяться в такій стадії, коли просто потрібно, якщо є бажання і політична воля припинити війну і дотримуватися міжнародного права, сідати і говорити про це", – заявив днями глава Офісу президента (ОП) і радник в Нормандському форматі Андрій Єрмак.
"Президент України Володимир Зеленський не чекає "доброї волі" президента РФ Володимира Путіна, а нав'язує власний порядок денний переговорів. Україна веде активну дипломатичну боротьбу за повернення Донбасу і Криму на українських умовах. Ми активно працюємо з партнерами над організацією Нормандського саміту і в цілому над створенням умов, які змусять Кремль піти на серйозні переговори про припинення агресії", – сказав глава МЗС України Дмитро Кулеба в коментарі РБК-Україна.
Ще буквально два роки тому подібних заяв нова українська влада намагалася уникати. За спогадами одного їх представників команди Зеленського першого складу, тоді в оточенні президента домінувала концепція "не злити росіян" – зберігалася надія, що з Кремлем можна вести цивілізовані переговори, крок за кроком домагаючись потрібного державі результату.
І перші спроби, здавалося, дійсно увінчалися успіхом. Обміни полоненими з РФ і бойовиками, перший за кілька років саміт "нормандської четвірки" в Парижі, розведення військ на окремих ділянках – гарний початок для перезавантаження мирного процесу. Але практика показує, що Росія ніколи нічого не робить просто так.
Паралельно Москва домагалася включення "формули Штайнмаєра" в українське законодавство, створення Консультативної ради при ТКГ, мабуть, щоб перевести переговори у формат "Україна - "ЛДНР", і поставок води в Крим. На перший погляд невеликі поступки могли би стати міною уповільненої дії, і команда Зеленського на них не пішла.
Коли Київ спробував перевести ситуацію в конструктивне русло, Кремль пішов у глуху оборону, просто нівелювавши мирний процес і навіть досягнуті раніше домовленості. Час тут грав на руку росіянам, адже президент України після Паризького саміту в грудні 2019 року заявив, що має намір закінчити війну за рік за допомогою переговорів або в іншому випадку потрібно буде міняти стратегію. У Москві цьому застереженню належної уваги, мабуть, не приділили.
Коли дипломатичні зусилля на цьому фронті перестали приносити очікуваний результат – команда Зеленського перейшла в наступ. Підсумком стали санкції і кримінальні справи проти російських "агентів впливу", пошук нових союзників і зміцнення зв'язків зі старими, тиск на Кремль через всі можливі майданчики і навіть одномоментна заміна майже всього керівництва армії на бойових генералів. При цьому Київ чітко заявив, що війну потрібно закінчити мирним шляхом, але і на "заморожений конфлікт" не згоден.
"Українська сторона при повній підтримці наших західних друзів наполягає на мирному рішенні і на тому, що воно може бути знайдено. Україна буде послідовною – і буде використовувати всі наявні інструменти для того, щоб повернути Росію до реальних переговорів і до досягнення адекватних домовленостей, здатних привести до миру на Донбасі. Немає альтернативи "воювати або домовлятися", є альтернатива "домовитися зараз" або "домовитися пізніше", – пояснив виданню радник глави ОП Михайло Подоляк.
Всі стратегічні рішення щодо конфлікту на Донбасі обговорюються на рівні Нормандського формату. Тому одне з найчастіших запитань до дипломатів і політиків, причетних до цього процесу: коли відбудеться наступний саміт? Українська сторона сподівається, що ще цього року, до відходу Ангели Меркель з поста канцлера Німеччини. Адже за столом переговорів залишилося тільки дві людини, які були свідками укладення Мінських угод, до яких і прив'язане врегулювання, – Меркель і Путін.
Також давно звучить ідея розширити "Норманді" за рахунок США. Очікувано Росія особливого ентузіазму з цього приводу не проявляє, резонно побоюючись, що формат "4+1" на ділі буде виглядати як "четверо на одного". Та й самі американці відповідають на цю пропозицію в дуже обережних формулюваннях. Більш імовірно, що залучення Штатів до переговорів з "українського питання" буде проходити в паралельному треку по лінії Вікторія Нуланд – Дмітрій Козак.
Що стосується зустрічі лідерів Німеччини, Франції, України та Росії, то на даний момент вона виглядає малореалістичною. Прес-секретар президента РФ Дмітрій Пєсков вже заявив, що переговори повинні бути добре підготовлені, адже "саміт заради саміту не має сенсу". Водночас він підтвердив, що підготовкою займаються як міністерства закордонних справ, так і політичні радники.
Крім позиції Росії, процес, очевидно, ускладнюється і тим фактом, що Німеччина формує новий уряд (за підсумком країна отримає нового канцлера), А Франція готується до президентських виборів. Так що не виключено, що зустріч "нормандської четвірки" може бути відкладена і до другої половини наступного року. Але навіть якщо вона відбудеться в найближчі місяці, проривів очікувати не варто, впевнений політолог Володимир Фесенко.
"Швидше відновиться складний і в'язкий переговорний процес, але проблема в тому що Меркель і Макрону потрібні історії успіху в цьому напрямку. Якщо це просування за рахунок України, то для нас це неприйнятно, а Путін навряд чи піде на якісь компроміси, ми не бачимо ніяких передумов для цього. Тому максимум, що можливо, це чергові домовленості про припинення вогню на Донбасі і активізацію переговорів", – додав експерт.
При цьому сказати, що переговори між Росією і Україною на даному етапі взагалі заморожені, теж не можна. За інформацією РБК-Україна, Єрмак досить регулярно контактує безпосередньо з Козаком або в більш широких форматах за різними темами. Адже Донбас і Крим залишаються ключовими, але далеко не єдиними проблемами, які потрібно вирішити між двома країнами.
Наприклад, вже зараз потрібно домовлятися про продовження газового транзиту через українську ГТС після 2024 року. Також є ряд невирішених питань, які стосуються економічних взаємодій, транспортного сполучення, транзиту з/в країни Центральної Азії, демаркації кордону. Окрема проблема – наближення інтеграції України в європейську енергосистему.
Все це можна вирішити тільки на переговорах президентів України і РФ. Примітно, що Путін і сам говорив, що така зустріч потрібна, проте в Кремлі завжди додають, що обговорення не може стосуватися питань Донбасу, а тим більше Криму. Така позиція, для Києва, очевидно, неприйнятна. Однак на Банковій все одно вважають, що розмова можлива за всіма темами, адже Кремль вже торгується про порядок денний.
"Ми хочемо вийти на прямі переговори з Путіним. Цілком можливо зустрітися в кінці цього року або на самому початку наступного. Нам потрібно зрозуміти в принципі: ми можемо про щось домовитися чи ні", – пояснив виданню співрозмовник в оточенні Зеленського.
Москва час від часу говорить про необхідність "нормалізації відносин", якій нібито чинить опір Київ. Однак питання війни і окупації там виводять за дужки, не розуміючи, що будь-який конструктив неможливий поки стріляють на Донбасі, сказав Фесенко. На його думку, в Кремлі не можуть визнати, що відносин "як раніше" між Україною і Росією більше не буде ніколи.
"Все залежить від того, як на цю проблематику може по-новому подивитися президент Росії. Від нього залежить, як він оцінює ризики або переваги будь-яких кроків. На сьогоднішній день жодного сигналу про те, що він готовий змінювати свої підходи – немає. Тому шансів на проведення більш активних переговорів в рамках будь-якого майданчика, які можуть дати позитивний для України результат в плані зміни позиції Росії, я поки не бачу", – зазначив РБК-Україна колишній глава МЗС Костянтин Грищенко.
У той же час, за його словами, Україна повинна знаходити нові можливості вплинути на ситуацію, виходячи зі змін на глобальному рівні. Мова про відносини США і Росії, протистояння з Китаєм, настрій всередині американського Конгресу до української проблематики і навіть готовність Європи прив'язувати вирішення важливих для Кремля питань до зміни його позиції, як мінімум, до війни на Сході України. Іншими словами: відповідний момент може виникнути коли завгодно, але працювати над цим потрібно постійно, при цьому не забуваючи хто знаходиться по той бік столу.
"Росія маніпулює, бреше, вона цинічна. Але іншої Росії немає. Саме така Росія веде війну і агресію проти України. Тому потрібно вести переговори у всіх можливих форматах про припинення війни. Ми активно створюємо разом з партнерами умови, які змусять Росію її припинити. Навіть якщо для цього нам доведеться створити для неї серйозні проблеми", – резюмував міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в коментарі виданню.