Бойкот торгівлі з Росією. Що Україна купувала у агресора і де шукати заміну

Почавши війну проти України, Росія поставила крапку у суперечках про торгівлю між Києвом і Москвою. Про жоден бізнес між країнами тепер не може бути й мови. Україні навіть швидше ніж решті Європи доведеться навчитися жити без російських нафтопродуктів і вугілля, а також знайти нові ринки збуту своєї продукції. Детальніше – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Росія до останнього часу залишалася одним з найбільших торгових партнерів України. Окупація Криму і війна на Донбасі, яка почалася вісім років тому, звичайно, вплинули на товарообіг між країнами, але не обнулили його зовсім.

За даними Держмитниці України, у 2021 році українські підприємства поставили до РФ товарів на 3,4 млрд доларів, тоді як імпорт з Росії в Україну перевищив 6,6 млрд доларів.

На РФ припало понад 9% загального обсягу імпорту в Україну. Серед інших країн більша частка була тільки у Китаю – 15%. В ЄС для нас за цим показником найближче Німеччина – з неї в Україну припало майже 8,2% всіх зовнішніх поставок.

По експорту у 21-му році російський ринок був менш важливий, але також великим для України – 5-й після Китаю, Польщі, Туреччини та Італії – понад 5% від усіх поставок.

За рік, за даними російської сторони, товарообіг між країнами зріс майже на 24%. У Москві взагалі називають дещо більші цифри щодо торгівлі з Україною – за підсумком минулого року цей показник, за їхніми оцінками, склав 12,3 млрд доларів (понад 8 млрд доларів – поставки в Україну і 4,1 – експорт з нашої країни в РФ).

Різницю більш ніж у 2 млрд доларів, ймовірно, можна пояснити торгівлею РФ з непідконтрольною Україні територією Донецької та Луганської областей. Зі зрозумілих причин Україні ця інформація не може бути відома.

Чим Україна торгувала з Росією

Ні у Києві, ні у Москві за багато років так і не було прийнято політичного рішення зупинити торгівлю. Але через взаємні санкції країни не торгували, наприклад, продуктами харчування, мінеральними добривами або, скажімо, автомобілями. Росія час від часу також обмежувала транзит українських товарів у треті країни, чим неабияк заважала нашому експорту в Азію.

Левова частка російського імпорту в Україну – це нафтопродукти і вугілля. За минулий рік сума поставок цієї продукції досягла більш 3,3 млрд доларів, випливає з даних Росстату. Українська митна статистика вказує на дещо інші цифри – 1,5 млрд доларів заплатили при імпорті вугілля і трохи більше 1,2 млрд доларів – нафти і нафтопродуктів. Ще близько 960 млн доларів перерахували агресору за поставку нафтових газів.

Україна закупила в 2021 році у Росії вугілля на 1,5 млрд доларів (Фото: Getty Images)

Менше ніж на 1 млрд доларів у Росії було закуплено товарів хімічної промисловості – в основному це продукція неорганічної хімії і фармацевтика. Традиційно в торгівлі між Україною та РФ була велика частка ядерних реакторів, котлів та обладнання, а також запчастин до них. Імпорт з РФ по цій категорії товарів склав близько 500 млн доларів.

Серед інших великих російських поставок були чорні метали і вироби з них, а також пластмаси, каучук – сукупно на 1 млрд доларів. Майже на 0,5 млрд доларів є різночитання в статистиці Держстату України і Росстату щодо імпорту продуктів харчування, цукру і напоїв з РФ. В Україну офіційно ця продукція не надходила, тоді як Росія ці дані враховує в товарообігу країн. Що, знову ж таки, може пояснюватися фактором незаконних поставок в т.зв. "ЛДНР" з РФ.

Україна в Росію продукти взагалі не постачала, принаймні якщо говорити про промислові обсяги. Ключова стаття нашого експорту – чорні метали, вироби з них та сировина для металургії. За цю продукцію росіяни заплатили нам сукупно понад 1,35 мільярда доларів.

Далі за обсягом експорту в країну-агресор слідують продукти хімічної промисловості – близько 840 млн доларів. На третьому місці – все ті ж ядерні реактори, котли, обладнання та механічні пристрої, а також електричні машини, звуко-, телеапаратура та їх частини. Тут українські експортери виручили трохи більше 780 млн доларів.

Курс на Європу і пошук нових маршрутів

Енергетичний імпорт з РФ – ключова проблема для України. Саме тут, як видно зі статистики, країна найбільш залежна від агресивних сусідів – РФ і Білорусі. Першими з початку війни це відчули українські мережі АЗС. На ці дві країни в минулому році припало понад 60% поставок дизельного палива і половина всього бензину. Поставок звідти з відомих причин немає. Крім того, через перекриття портів, поки неможливий імпорт нафтопродуктів морем.

У влади і бізнесу у цій ситуації був тільки один шлях – швидко відновити імпорт більш дорогого пального і бензину з країн ЄС. Щоб це стало можливо, Кабмін і Рада пішли на зниження ставки ПДВ на нафтопродукти, а також скасували акциз. В іншому випадку вартість на заправках була б занадто високою для українських споживачів, не кажучи про те, що пального просто могло не бути.

Не менша проблема – імпорт вугілля для потреб теплових електростанцій. Його поставки у минулому році з-за кордону зросли майже на 15%. На Росію припало майже 65% (!) всього обсягу вугілля, привезеного в Україну. Решту імпортували з США (19,2%), дещо менше – з Казахстану (10,7%). До теперішнього часу вугілля достатньо, запевняють у Міненерго. Імпорт продукції триває, хоча чиновники не розкривають деталі, як саме це відбувається.

Наприкінці минулого тижня стало відомо про рішення Австралії направити в Україну за свій рахунок 70 тисяч тонн вугілля. Чи стане австралійське вугілля альтернативою російському або ж Україна наростить імпорт із США – питання поки відкрите. Так само як і питання можливості доставки вугілля у порти, по суті, перекриті росіянами. Можна домовитися про збільшення імпорту вугілля з Казахстану, якщо і цей напрямок не спробує заблокувати Кремль.

Що важливо: поки немає розуміння, чи залишиться потреба у вугіллі на рівні попередніх років, враховуючи розбиту війною інфраструктуру і знищені промислові підприємства. Збиток від війни ще належить оцінити. Крім того, зараз рівень споживання е/е аномально низький через війну і падіння ділового життя в країні. Але і у разі підвищеного попиту при дефіциті вугілля Україну може виручити ЄС, поставивши нам електроенергію. Імпорт став можливий після приєднання української енергосистеми до європейської.

Приклад ринку газу показує, що обійтися без поставок з РФ можна. Головне –робити це вчасно. Україна не купує газ безпосередньо в Росії з листопада 2015 року. Проте продовжує транзит "блакитного палива" з РФ в ЄС, заробляючи на його прокачуванні через свою територію і маючи ресурс для реверсних поставок газу з країн Євросоюзу.

Російський "Газпром" вже давно не постачає Україні газ безпосередньо (Фото: Getty Images)

Заморозка газопроводу "Північний потік-2" і поки ще неготовність ЄС відмовитися від покупки газу в Росії дає підстави вважати, що в України буде доступ до енергоресурсу. Принаймні, до 24-го року, коли закінчується транзитний контракт з "Газпромом". Чи буде він продовжений, враховуючи війну і післявоєнні розклади, сказати поки складно. А тому підготуватися і почати пошук альтернативних джерел поставок газу в країну варто вже зараз. До того ж ніхто не скасовує необхідності нарощувати інвестиції в свій видобуток, як газу, так і нафти, роблячи акцент на її переробці в країні, щоб знизити залежність від імпорту в принципі.

Що ж стосується експорту, тут питань більше, ніж відповідей. Багато підприємств, які співпрацюють з РФ, перебували у східному регіоні України, постраждалому від війни більше за інших. Оцінити потенціал промисловості там поки вкрай складно. Але компаніям, звичайно, доведеться забути про російський ринок, в тому числі і з експорту чорних металів. Цю продукцію, можливо, вдасться переорієнтувати на ринки країн, які вирішили закрити свої двері РФ.

І хоча поки дещо передчасно говорити про пошук нових ринків збуту, як мінімум до припинення війни і оцінки збитку в українській промисловості, це питання все одно варто обговорювати на рівні партнерів України.

Купівля української сировини та готової продукції – міра підтримки, яка нічим не гірша, ніж пільгові кредити та інвестиції в українську економіку. Тільки в комплексі все це дозволить відновити країну від наслідків російської агресії, створивши нові робочі місця і зупинивши масову міграцію громадян за межі України.