Напруга між Росією і Заходом невпинно зростає. Москва прямо загрожує новою ескалацією, не соромлячись у виразах. США та їхні партнери у відповідь обіцяють найжорстокіші санкції. Україна опинилася у самому центрі цього протистояння. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
Останні місяці з точки зору відносин між США і НАТО з одного боку і Росією і її сателітами з іншого, мабуть, стали найбільш напруженими з часів 2014-2015 років. Основним тригером все ще залишається Україна, але з різницею в тому, що суттєвої активізації бойових дій на нашій території поки не спостерігається.
Ескалація зараз відбувається більше по дипломатичній лінії. З листопада Сполучені Штати говорять про підготовку росіян до відкритого нападу на Україну. Західні медіа регулярно публікували карти можливого наступу і дані про накопичення військ. Офіційні особи підкріплюють це жорсткими заявами та анонсами потужних санкцій у разі нової агресії.
Кремль спочатку просто відкидав всі звинувачення, але в останні тижні "перейшов в контратаку". За версією Москви, це Україна за підтримки західних союзників нібито зриває мирні переговори і готує провокації як на Донбасі, так і проти самої Росії. На що там обіцяють "належну, в тому числі військово-технічну відповідь", при цьому уточнюючи, що "самі конфлікту не хочуть".
Зумівши максимально звернути увагу Заходу на свої погрози, Володимир Путін у підсумку таки висунув вимоги. Оформлені вони у вигляді двох документів, які МЗС РФ пропонує підписати США і НАТО, – так звані "гарантії безпеки". Абсурдність деяких положень змушує засумніватися в тому, що Росія всерйоз розраховує узгодити ці домовленості. У будь-якому випадку все це, в тому числі і ситуацію на Донбасі, Кремль має намір обговорювати без України.
Згадані "гарантії безпеки", як стверджується в документах, спрямовані на стабілізацію ситуації і пошук варіантів для мирного співіснування Росії і Заходу. При цьому більшість пунктів в них стосуються заборон для США і НАТО, а окремі і зовсім вимагають змінити сформований порядок речей – по суті, перекроївши карту Європи на нові зони впливу.
Так, від Штатів Москва вимагає повернути на свою територію всю ядерну зброю і ліквідувати відповідну інфраструктуру поза країною. Також РФ домагається заборони на розміщення ракет середньої і меншої дальності, прольоту бомбардувальників і проходу кораблів в будь-якій точці земної кулі, звідки вони можуть вразити цілі на її території. Те ж саме нібито зобов'язується зробити і сама Росія.
НАТО до того ж, згідно з "гарантіями безпеки", не повинно розміщувати сили і озброєння в країнах, які не були членами Альянсу до літа 1997 року, крім випадків, коли на це погодиться РФ. З того часу в блок вступили більшість країн Східної Європи, Балкан і Балтії. За задумом росіян "старші колеги" по НАТО, мабуть, повинні вивести свої контингенти і оборонні системи з цих країн.
Ну і, мабуть, найголовніша умова для Заходу від Кремля – зафіксувати відмову НАТО від розширення на Схід. В обох проектах документів окрему увагу приділено Україні. Росія вимагає, щоб вона в принципі ніколи не стала членом Альянсу, і з нею, по суті, припинили будь-яку військову співпрацю.
Цей пункт, очікувано, викликав бурхливу реакцію з боку офіційного Києва і західних партнерів. Генсекретар НАТО Єнс Столтенберг твердо заявив, що питання вступу України до блоку стосується виключно її та країн-учасниць Альянсу. Цю позицію підтвердили і у Вашингтоні.
"Ми бачимо вже, що деякі наші недоброзичливці, прямо скажу, інтерпретують це як ультиматум з боку Росії. Це ультиматум чи ні? Звичайно, ні", – заявив Путін, коментуючи цю ситуацію.
Для повноти картини: за словами секретаря РНБО України, за 200 км від її кордонів розташовані 122 тисячі російських військових, за 400 км – ще понад 143 тисячі. Лідери західного світу переконують Москву розрядити обстановку і відвести війська, на що в Кремлі відповідають, що "не представляють ні для кого загрози", але знову-таки вимагають "гарантій безпеки".
Поряд з "миролюбними" заявами росіяни традиційно сиплють погрозами. Мовляв, на наближення НАТО до своїх кордонів дадуть відповідь "військовим шляхом", а якщо Захід не дасть відповіді на вимоги Кремля, то в хід піде якийсь "план Б".
Паралельно від керівництва РФ звучать ідеї розмістити в Білорусі ядерні ракети і розповіді про американських найманців, які нібито завезли на Донбас "хімікати для провокацій". Сам же Путін порівнює те, що відбувається на Сході України з геноцидом і припускає, що там готується "третя військова операція" з можливим продовженням: силовою спробою деокупації Криму.
Такі заяви можуть створити привід для "наступних кроків" з боку Росії, сказав РБК-Україна колишній командувач військами США в Європі, провідний військовий експерт Центру аналізу європейської політики, генерал Бен Ходжес.
"Не думаю, що розширення конфлікту неминуче. Але росіяни зробили багато чого, щоб це стало можливим. З точки зору як нарощування військових можливостей на суші і на морі, так і наративу, їх риторики. Відбувається дуже серйозна ескалація. Путін діє на настільки високому рівні терпимості до ризику, що потенціал жахливого прорахунку зараз навіть вище, ніж, думаю, був тиждень тому", – пояснив він.
Незважаючи на все більш агресивні, а часом і відверто хамські заяви з боку представників РФ, і Вашингтон, і Брюссель висловили готовність до діалогу. Перший раунд цього діалогу повинен початися вже в січні.
У запропонованих проектах угод є багато очевидно неприйнятних для Заходу моментів, але є і положення, які можуть стати основою для обговорення. Однак більш серйозне питання в тому, чи хоче Кремль взагалі вести переговори, зазначив колишній посол США в Україні Стівен Пайфер.
"Розпалена риторика, що виходить від Москви, виглядає дивно. Мене турбує те, що Кремль припускає і хоче, щоб Захід відмовився від домовленостей, щоб створити ще один привід для нападу на Україну. Це буде трагедією для України, але також буде трагедією для родичів російських солдатів, які в кінцевому підсумку будуть вбиті в Україні", – уточнив дипломат в коментарі РБК-Україна.
На користь цієї версії говорить і інша нездорова тенденція: "червоні лінії" Кремля постійно зсуваються, особливо яскраво це стало помітно під час поточного загострення. Наприклад, якщо раніше Путін вимагав, щоб Україна ніколи не стала членом НАТО, то зараз вже йде мова про те, що вона взагалі ніяк не повинна співпрацювати з Альянсом. З кожною подібною заявою ставки підвищуються, а простір для компромісу стає все вужчим.
По суті, слова Путіна – це ультиматум, спрямований НАТО, і звучить він приблизно так: "Якщо ви не виконаєте наші вимоги, то ми розв'яжемо війну проти України", вважає голова комітету Верховної ради з міжнародної політики Олександр Мережко. Причому президент РФ сам загнав себе в ситуацію, коли відступити практично неможливо. Йому потрібна якась "перемога", щоб зберегти обличчя всередині країни і на міжнародній арені.
"Все рухається в напрямку двосторонніх переговорів між США і Росією. У якомусь сенсі це вже перемога для Путіна, тому що він вже вдруге змушує США вести з ним переговори один на один, і обговорювати, в тому числі, питання, пов'язані з Україною. Він розглядає це як певну дипломатичну перемогу. З іншого боку, весь світ розуміє, що це результат шантажу, дуже радикального шантажу, очевидно, Путін тут навіть блефує в якомусь плані", – сказав депутат.
З іншого боку, і США в цій ситуації не можуть відступитися. Після провальної операції з виведення військ з Афганістану позиції Штатів в якості "лідера вільного світу" значно похитнулися. Публічні поступки перед шантажем Кремля, хоча б в частині євроатлантичної перспективи України, стануть вельми серйозним ударом по репутації Вашингтона і міжнародному правопорядку в цілому.
США не можуть дозволити собі прояв слабкості, адже на кону стоїть, в тому числі, майбутнє НАТО. Відносини з РФ і політика по Україні і без цього стала серйозним випробуванням на міцність для Альянсу. Так, наприклад, Франція і Італія виступають за мирний діалог з Росією, а країни Балтії навпаки закликають покінчити з постійними спробами Путіна зруйнувати безпеку в Європі і світі, в тому числі надавши Україні оборонне озброєння.
"Росіяни сподіваються, що Захід відступить і піде на поступки... Тому потрібно переконатися, що США, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Італія, Франція та інші стоять пліч-о-пліч. Кремль повинен повірити в те, що ми серйозні. Щоб там не думали: "ми зможемо пережити санкції США, тому що інші як і раніше відкриті для бізнесу". Це ключове", – заявив Ходжес.
У підсумку до майбутніх переговорів Росія і Штати підходять у вельми напруженій обстановці. Вимоги кожної зі сторін аж надто суперечать одна одній, а поле для маневру всіяне "мінами" – будь-який промах може дуже дорого обійтися не тільки переговірникам, а й світу в цілому. Тому нерідко звучать побоювання, що вирішити цей конфлікт можуть за рахунок України, примусивши її до виконання досягнутих домовленостей пост-фактум.
"Наскільки я бачу, вони не будуть приймати за нашою спиною якісь рішення, які впливають на наше майбутнє. США чітко зробили заяву, що вони не збираються приймати якісь рішення в обхід України, а потім змушувати нас їх приймати. По суті, ці переговори США-Росія будуть тристоронніми. Україна буде там представлена Сполученими Штатами, які будуть захищати наші інтереси і нашу позицію", – зазначив Мережко.
Але що якщо переговори проваляться? Як далеко готовий зайти Путін у спробі довести собі і всьому світу свою "імперську велич"? При найгіршому сценарії Україна опиниться з агресором наодинці – в НАТО ясно дали зрозуміти, що їхні війська не братимуть участі в цьому конфлікті. Але й українська армія з часів 2014 року зміцніла достатньо, щоб відкрите вторгнення не стало для росіян "легкою прогулянкою". У сукупності з найжорстокішими санкціями Заходу ціна цієї авантюри може стати для Росії непідйомною. Чи розуміють це в Кремлі?
На питання, чи може він дати гарантію, що РФ не нападе на Україну, Володимир Путін відповів ультиматумом: "З приводу гарантій. Наші дії будуть залежати не від ходу переговорів, а від безумовного забезпечення безпеки Росії сьогодні і на історичну перспективу... А ви вимагаєте від мене якихось гарантій. Ви повинні нам дати гарантії. Ви! І негайно. Зараз!"