Битва за Харків і Донбас. Що зараз відбувається на східному фронті

Росія зазнала серію поразок у Харківській області, що ускладнює її широкий наступ на Донбас. Щоб отримати хоч якусь "перемогу" окупанти хочуть зосередитися на захопленні Луганської області. Детальніше – нижче в матеріалі РБК-Україна.

Росія скоротила географію нападу на Україну, не зумівши вести з нами війну одночасно на всіх фронтах. Частину вцілілих на півночі військ агресор перекинув для удару по східних областях нашої країни в надії хоча б там домогтися більше прогресу. У Кремлі це називають "другим етапом спецоперації". Противник хоче розширити підконтрольні псевдо-республіки "днр" і "лнр", захопивши всю територію Донецької та Луганської областей.

Але навіть звузивши лінію наступу ворог все одно не зміг сильно просунутися вперед. Анонсована місяць тому велика битва за Донбас поки не принесла агресору скільки-небудь значущих "перемог". Маріуполь перейшов під контроль окупантів тільки після того, як місто за два місяці майже зрівняли з землею.

План агресора оточити наші війська в зоні ООС, створивши аналогію Курської дуги, схоже, також зазнає провалу. Основна причина – успішні контратаки ЗСУ в Харківській області. Ворожі війська зупинені під Ізюмом, звідки вони планували розвинути наступ на південь – до Слов'янська і Краматорська. Це змусило російське командування знову переглядати свої плани, зосередившись на захопленні Луганської області.

Контрудари в Харківській області

Нашим військам вдалося провести ряд успішних контратак на харківському напрямку – на північ від обласного центру – і звільнити більше десятка населених пунктів області. В останні дні Харків помітно рідше піддається артилерійським і мінометним обстрілам, від яких місто страждало з перших днів війни. На деяких ділянках ЗСУ змогли витіснити окупантів за межі державного кордону з Росією. Західні аналітики та медіа називають Харків другою масштабною поразкою агресора після Києва.

"Росія сконцентрувала свої сили і засоби на інших напрямках, оголивши при цьому харківський напрямок. Там ми отримали можливість провести успішні наступальні дії, а на окремих ділянках Збройні сили і прикордонні війська вийшли на кордон з Росією. Але на інших напрямках ворог не припиняє спроб підтягнути резерви, відновити втрати і продовжити наступ", – сказав РБК-Україна директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

Ті батальйонні тактичні групи противника (БТГр), які змогли відступити на харківському напрямку, були частково перекинуті для атак в Луганській області. Але окупаційні війська як і раніше контролюють східну частину області. Йдеться про ізюмський напрямок – від Вовчанська, розташованого поруч з кордоном, до Ізюма, який знаходиться недалеко від Донецької області. Зараз окупанти намагаються утримувати цю захоплену ділянку, що має важливе значення для противника.

Російську армію вибили з-під Харкова (фото: GettyImages)

Справа в тому, що від Вовчанська проходить основний шлях забезпечення російських військ на Ізюмському напрямку, каже військовий експерт Олег Жданов. За його словами, в районі Ізюма знаходиться найбільше скупчення військ – до 20 БТГр, які намагаються наступати на Барвінкове. Але там, у напрямку від Барвінкового на Ізюм, наші війська провели контрудар, збивши наступальні дії окупантів. Тобто в районі Ізюму ворог перейшов до оборони, зазначив Жданов.

Чим так важливий для агресора Ізюм? Звідти противник збирався розвинути наступ вниз по карті, на підконтрольні Україні території Донецької області. Паралельно ще одне угруповання росіян мало підійти з півдня. Так росіяни хотіли провести відображення Курської дуги часів Другої світової війни, взявши в кільце наші війська в зоні ООС.

"Їх початковий задум, швидше за все, полягав у тому, щоб дійти з півдня від Гуляйполя до Краматорська і від Ізюма до Краматорська. Те, що противник був зупинений під Ізюмом, не дозволяє їм розвивати наступ у напрямку Сєвєродонецька чи Краматорська. У районі Гуляйполя ми також завдали їм поразки і вони перейшли до оборони", – зазначив Жданов.

Битва за Сєвєродонецьк і луганська Чорнобаївка

Тепер окупанти, судячи з усього, вирішили відмовитися від широкого оточення наших сил і змістити свій фокус на Луганську область. У Донецькій області у агресора сильних "зрушень" за останні тижні немає. Там їм вдалося захопити південний фланг зони Операції об'єднаних сил, починаючи від Маріуполя і до Волновахи.

"Далі ми утримуємо оборону від Донецька на північ майже по тій же лінії, яка була відповідно до мінських угод. Вони просунулися тільки в районі Авдіївки на кілька кілометрів. Вся інша лінія як і раніше утримується", – сказав Жданов.

Тоді як у Луганській області агресору вже вдалося захопити майже 90% території. Решта 10% залишаються під контролем України, включаючи адмінцентр Сєвєродонецьк і ще одне поруч розташоване місто – Лисичанськ. Враховуючи, що залишилася невелика територія, окупанти кидають всі сили на те, щоб її захопити, каже голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.

"Їм вкрай необхідна хоч якась перемога. Якраз повну окупацію Луганської області вони збираються "продавати" як свою величезну "перемогу". Тобто вони розповідатимуть, що вони зробили так, як і планували – вивести "лнр" на межі всієї області. Тому вони накопичили величезну кількість військ і намагаються з різних сторін йти в наступ. Зараз ситуація дуже складна", – розповів РБК-Україна Гайдай.

Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай (фото: t.me/dom_channel)

Ймовірно, росіяни, замість величезного оточення на Донбасі, хочуть провести більш дрібне – навколо міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Це дозволило б агресору досягти однієї зі своїх проміжних цілей і вийти на адмінкордони Луганської області.

Але ворожі плани поламала луганська "Чорнобаївка". Так у соцмережах "охрестили" район Білогорівки, де окупанти кілька разів безуспішно намагалися прокладати понтонні переправи, щоб перейти на правий берег річки Сіверський Донець. Наші війська завдали противнику величезних втрат, через що військове командування РФ почали критикувати навіть проросійські блогери.

За деякими оцінками, в районі Білогорівки були повністю розгромлені до двох батальйонних тактичних груп противника. Разом з ними знищено п'ять понтонних переправ. Тобто агресору не вдається замкнути кільце навколо Сєвєродонецька від Білогорівки до Попасної.

"Тому що з Попасної вони не можуть прорвати нашу оборону, там ми постійно наносимо противнику вогневі ураження і він відкочується назад на свої позиції. А в Білогорівці ми не дали їм переправитися на правий берег Сіверського Дінця. Головне, що ми продовжуємо контролювати трасу Лисичанськ - Бахмут. Це основна траса по забезпеченню наших військ в районі Сєвєродонецька", – говорить Жданов. Він допустив, що російське командування, ймовірно, або відмовиться, або відкладе плани по оточенню Сєвєродонецька.

Бажання росіян вийти на адмінкордони Луганської та Донецької областей виглядає як спроба знищити якомога більше своїх сил і засобів, вважає Сунгуровський.

"Тактичні успіхи, які у них є, в просуванні на один-три кілометри непорівнянні з тими втратами, які вони там несуть: по 200-300 чоловік особового складу, сотні одиниць техніки. Це нісенітниця. Політичне керівництво Росії кидає свої підрозділи немов в котел, просто проводячи їх утилізацію на цих напрямках", – говорить директор військових програм Центру Разумкова.

Карта бойових дій на сході України (фото: liveuamap.com)

Він вважає, що через неможливість особливо просунутися на Донбасі Кремль буде "зондувати" в західних країнах можливість відновити переговори. Однак їхня позиція навряд чи буде для нас прийнятною. Як вважає Сунгуровський, Росія спробує закріпити на переговорах лінію розмежування, сформовану на сьогоднішній день, і перевести війну в заморожений стан.

"Тому зараз вони і намагаються "відкусити" якомога більше наших територій, щоб отримати на переговорах вигідну для себе позицію. Але ні Україна, ні її головні партнери – США, Великобританія, Балтійські країни, Польща – на ці умови не погодяться, тому що чітко бачать, що це загрожує відновленням нового більш небезпечного конфлікту", – сказав експерт.

Українські представники влади вже говорять навіть не про повернення до кордонів станом на 23 лютого цього року, а про наші повноцінні кордони на 1991 рік. Тобто переговори повинні проходити на українських умовах, а не під диктовку російських ультиматумів, вважає Сунгуровський. І за результатами цих переговорів Кремль повинен чітко відчути, що зазнав поразки.