Державна фіскальна служба, яку ніяк не вдається ліквідувати, отримала нового керівника – в.о. голови ДФС Дмитра Сосиновича. Про те, як влада безуспішно намагається реформувати ДФС, яка стала кошмаром для українського бізнесу, і чому при новому керівництві навряд чи варто розраховувати на успіх – в матеріалі РБК-Україна.
Державна фіскальна служба – один з найбільш багатостраждальних органів влади останніх декількох років. ДФС постійно знаходиться в процесі переформатування, існує в законодавчому хаосі, її діяльність супроводжується постійними корупційними скандалами, претензіями з боку бізнесу і кадровою чехардою в керівництві. І кінця всім цим перетворенням і перестановок поки не видно.
Після Революції гідності нова влада вирішила ліквідувати Міністерство доходів і зборів, до якого давно прикріпилася кличка "Мінсдох" і яке викликало відверту ненависть в українського бізнесу. Замість нього була створена Державна фіскальна служба, яка об'єднала повноваження податкової служби, митниці та фінансової (податкової) міліції.
В кінці 2018 року Кабмін прийняв рішення розділити ДФС на окремі структури: Державну податкову службу та Державну митну службу. Функції податкової міліції повинен був взяти на себе новий орган – Служба фінансових розслідувань. При цьому СФР, по ідеї, повинен був би стати швидше аналітичним, а не силовим органом. Простіше кажучи, боротися зі злочинністю не через маски-шоу на підприємствах, а шляхом аналітичної роботи з документами. Податкова міліція в її колишньому вигляді, як головний кошмар для українського бізнесу, повинна була піти в минуле.
Але, як зазвичай, реалізація всіх цих планів на практиці проходила з величезними труднощами. У 2019 році окремі податкова і митні служби почали свою роботу. По суті, в структурі ДФС залишилася податкова міліція і необхідні адміністративний персонал – близько 5 тисяч осіб.
Запустити Службу фінансових розслідувань так і не вийшло. Спочатку вона – на рівні проекту – була перейменована в Національне бюро фінансової безпеки, потім – у Бюро фінансових розслідувань, потім – у Бюро економічної безпеки України (БЕБ). Законопроект про БЕБ був проголосований Верховною радою на початку вересня в першому читанні, та до другого парламент поки так і не дістався.
Повна ліквідація ДФС до кінця 2020 року значиться серед зобов'язань України перед Міжнародним валютним фондом, але, очевидно, за чотири тижні до Нового року зробити це не вийде. На практиці це означає, що податкова міліція продовжувала і буде продовжувати існування, поки в рамках ДФС. При тому, що згідно з нормами Податкового кодексу, податкова міліція повинна була працювати не в структурі ДФС, а у структурі створеної Податкової служби. Але постановою Кабміну від кінця 2018 року її залишили в рамках саме ДФС.
В українських реаліях всі ці юридичні протиріччя і зволікання означають одне: податкова міліція жила і буде жити. І невідомо, коли припинить своє існування, навіть у разі створення Бюро економічної безпеки. Як показує практика створення нових держорганів останніх років, від прийняття закону до реального початку роботи держструктури можуть пройти роки. І це при тому, що про необхідність її ліквідації свого часу заявляли і екс-президент Петро Порошенко, й екс-прем'єри Арсеній Яценюк і Володимир Гройсман та вже діючий президент Володимир Зеленський.
Тим часом, податкова служба в оболонці ДФС не просто живе, а живе досить непогано. Як відомо, у квітні цього року Верховна рада провела масштабний перерозподіл видатків держбюджету у зв'язку з набираючою обертів пандемією. Витрати на окремі напрями, наприклад, туризм, були урізані фактично до нуля, позбулися частки коштів й культура, освіта та інші галузі – все пояснювалося необхідність затягнути пояси і спрямувати кожну копійку на боротьбу з коронавірусом. Але при цьому ДФС і податкова міліція, які начебто знаходяться в процесі ліквідації, отримали ще півмільярда гривень бюджетного фінансування, що, згідно з підрахунками програми "Схеми", подвоїло їх бюджет.
При цьому кожному українському підприємцеві очевидно, що головним джерелом доходу для податкових міліціонерів офіційні зарплати ніколи не були. Так, в кінці жовтня слідчі ДБР затримали на отриманні частини хабаря у 100 тисяч доларів керівника Головного управління протидії економічним правопорушенням ДФС. В цілому, він вимагав 200 тисяч доларів за повернення вилучених під час обшуку документів і закриття кримінальної справи. Трохи раніше, на початку вересня, на хабарі у 37 тисяч доларів попався начальник управління ДФС в Тернопільській області – за цю суму він запропонував перекваліфікувати кримінальну справу проти місцевого бізнесмена на більш м'яку статтю.
Подібні новини щомісяця надходять з усіх куточків України. Те, що ДФС, по ідеї, повинна доживати останні дні, корупціонерам аж ніяк не заважає, а може, навіть навпаки, стимулює ще жорсткіше "наїжджати" на бізнес.
При цьому численні керівники ДФС післяреволюційних часів також запам'яталися в першу чергу різними скандалами зі своєю участю.
Так, глава ДФС у 2014-15 роках Ігор Білоус був відсторонений від посади прем'єром Арсенієм Яценюком, Кабмін почав службове розслідування, а Генпрокуратура порушила кримінальну справу у зв'язку з підозрами про хабарництво на митниці.
Змінник Білоуса на посаді Роман Насиров став, напевно, найбільш відомим в народі податківцем останніх років. Все через гучну кримінальну справу, коли глава ДФС був затриманий співробітниками НАБУ за звинуваченням у причетності до схем навколо видобутку і продажу природного газу. За тим, як Насирову обирали запобіжний захід, а сам податківець ховався картатою ковдрою, захоплено спостерігала вся Україна.
Зайняв місце Насирова Мирослав Продан, який також не уникнув звинувачень у корупції. Антикорупційні органи звинуватили його у незаконному збагаченні, у зв'язку з чим Продан вирішив подати у відставку, і скандал поступово забувся.
Прийшов на посаду в.о. глави ДФС слідом за Проданом Олександр Власов, який позбувся посади вже за Володимира Зеленського у липні 2019 року – як раз в той період, коли новообраний президент активно їздив по країні і громив місцевих чиновників. Зеленський звинуватив керівника ДФС в тому, що той не виконав досягнуту раніше домовленість і не звільнив глав декількох регіональних митниць. "Ви вважаєте, що я ідіот? – Ладно я. Ви вважаєте нас всіх ідіотами? Я хотів би, щоб ви особисто написали заяву про звільнення", – звернувся Зеленський до Власова.
Після Власова пост глави ДФС недовгий час займали Денис і Сергій Гутенко Солодченко. Призначений на цю посаду 25 листопада Дмитро Сосинович став вже сьомим за рахунком керівником ДФС з часів Євромайдана і четвертим – за президентства Зеленського.
Новий керівник ДФС Дмитро Сосинович все життя пропрацював у правоохоронних органах (фото: facebook.com)
По ідеї, Сосинович, як і низка його попередників, мали б просто "посидіти на господарстві" до тих пір, поки ДФС і податкова міліція не будуть остаточно розформовані. Але оскільки в українських реаліях, ускладнених карантином та іншими поточними проблемами, це станеться невідомо коли, посада керівника ДФС досі виглядає дуже привабливою. Особливо для людини, яка добре розбирається в особливостях роботи українських силових та податкових структур і розуміє, які там відкриваються широкі можливості.
А Сосинович як раз все життя пропрацював в таких органах. Кар'єру він почав дізнавачем у міліції, далі працював оперативником у відділах по боротьбі з економічними злочинами, в першу чергу – у бюджетній сфері. У рідному Миколаєві він дослужився до посади заступника керівника, а після – керівника управління боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Миколаївській області. У березні 2013 року Сосинович звільнився з МВС і перейшов на роботу в контрольно-ревізійне управління Фонду соціального страхування, а пізніше – в ГФС.
У структурі фіскальної служби він перебував на керівних посадах у кількох регіонах України: Херсонській, Миколаївській та Житомирській області. На посаду начальника управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС в Житомирській області він був призначений у вересні цього року, і через кілька місяців пішов на підвищення у Київ, ставши в.о. голови всією ДФС.
У відкритих джерелах прізвище Сосиновича неодноразово спливала в контексті різних корупційних скандалів. Зокрема, навесні 2017 року при отриманні хабаря у дві тисячі доларів був затриманий начальник відділу управління податкової міліції Головного управління ДФС в Миколаївській області Дмитро Краснобаєв. У місцевих ЗМІ з'явилася інформація, що гроші були призначені саме Сосиновичу. Втім, надалі жодних даних про причетність Сосиновича до цієї справи в матеріалах слідства не виявилося, а він сам в цей час був у відрядженні в зоні проведення АТО.
Інші історії пов'язані з продажем за заниженою ціною зерна, заарештованого податковою Херсонської області і нібито організації фіктивних експортних фірм-"прокладок". Сосинович подав до суду на одне з миколаївських ЗМІ, які називали його "фігурантом кримінальної справи про отримання хабаря, а також "організатором" злочинної схеми по продаж зерна, і зобов'язав видання спростувати цю інформацію.
Найсвіжіший скандал стосувався розкрадання речдоків – контрабандних сигарет на 14 млн грн. Про цю історію Сосинович сам розповідав в інтерв'ю в лютому цього року. Тютюнова продукція була передана на офіційний ліцензований склад, але через час, при проведенні інвентаризації, виявилося, що продукція кудись "зникла". За фактом розкрадання були проведені невідкладні слідчі дії, розпочато кримінальне провадження, в ході якого з'ясувалося, що до викрадення причетні ті самі фірми, у яких ці сигарети і були вилучені. Саме з цією історією сам податківець і пов'язує появу публікацій, які його дискредитують.
У будь-якому випадку, навіть якщо подібний компромат дійсно є замовленням з боку нечесних на руку підприємців, репутаційний збиток все одно залишається. Як і сумніви в тому, що з подібним шлейфом керівництво ДФС зможе реалізувати споконвічну мрію українського бізнесу – припинити нескінченний терор з боку податкової міліції. Або хоча б зробити невелику паузу.
Під час свого представлення на новій посаді Сосинович пообіцяв "зберегти всі перспективи і всі напрацювання, які є на місцях" – і водночас забезпечити "нульову толерантність до корупції". Як показує українська практика, треба вибрати щось одне: або боротьбу з корупцією або відмову від звичних "напрацювань на місцях".