"Антонов" розправляє плечі. Що будує і чим живе авіагігант України

Багато років ключове авіаційне підприємство країни – завод "Антонов" – поступово занепадало. Ситуація погіршилася після 2014 року, коли довелося відмовитися від усіх російських комплектуючих. Тепер влада говорить про відродження легендарного заводу, який отримав перше держзамовлення на будівництво військово-транспортних літаків АН-178. Як "Антонов" повертається до життя – у репортажі РБК-Україна.

Ранній ранок 20 травня зустрічає журналістів, які прибули на завод "Антонов", похмурим небом. Держпідприємство, по периметру обгороджене глухим парканом, займає майже 5 квадратних кілометрів у Святошинському районі Києва. Щоб переміщатися від адміністративних будівель до цехів, по ньому курсує старенький радянський автобус для співробітників.

Незважаючи на режимний статус підприємства, журналістів пропускають всередину без огляду особистих речей. Цього дня у цеху №4 покажуть символ відродження заводу – готовий фюзеляж першого за роки незалежності літака для української армії – АН-178.

Частина перша. Урочиста

Близько 8 ранку біля цеху метушня. Біля входу товпляться чиновники в чорних костюмах, підтягнуті чоловіки у військовій формі Повітряних сил і співробітники "Антонова" в однакових синіх спецівках.

До багатьох підбігає, щоб привітатися і обійнятися, невисокий, але кремезний і енергійний літній чоловік у чорній кепці. Це керівник "Антонова" Сергій Бичков. Зі своїх 76 років майже 50 він провів на авіазаводі, пройшовши шлях від технолога до головного інженера підприємства. У минулому році після тривалого кадрового безладу в керівництві ДП він зайняв пост в.о. гендиректора.

Всередині цеху, що представляє собою гігантський ангар розміром в два футбольних поля, кипить життя. Співробітники та їхні родичі, журналісти, фотографи, іноземні гості розташувалися між двома літаками. Зліва від входу стоїть готовий сріблястий гігант-літак АН-178, праворуч – жовтий фюзеляж такого ж повітряного судна. Корпус майбутнього літака поки без крил і хвоста, але з шасі встановлений на стапелях – спеціальних складальних платформах.

Це перший з трьох АН-178-100Р, які "Антонов" планує побудувати в найближчі три роки. Такий 18-тонний літак здатний перевозити до 90 солдатів, проводити висадку десанту і перекидання вантажів. Дальність його польоту складе майже 5,3 тисячі кілометрів, а крейсерська швидкість 825 км/год.

Замовлення від держави на ці військово-транспортні літаки було підписано наприкінці грудня 2020 року. За планом їх зберуть за майже 3 млрд гривень, які "Укрексімбанк" надав у кредит держпідприємству. Зібрані на заводі літаки надійдуть в авіапарк Збройних сил. Таке поповнення, якщо все складеться вдало, стане першим у новітній історії України.

О пів на дев'яту ранку на імпровізовану сцену посеред ангару піднімається делегація чиновників і офіційних осіб на чолі з Сергієм Бичковим. Поруч з ним віце-прем'єр-міністр-міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський і голова "Укроборонпрому" Юрій Гусєв. Серед цивільних на сцені одна людина у військовій формі при генеральських погонах. Це командувач Повітряних сил, генерал-полковник Сергій Дроздов.

Всього пару днів тому прокуратура і Держбюро розслідувань вручили йому звинувачення у недбалості. Правоохоронці вважають генерала причетним до катастрофи літака АН-26, яка сталася у вересні минулого року. Через порушення при експлуатації судна загинули 26 курсантів Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Генерал Дроздов не був заарештований після пред'явлення підозри, зараз він знаходиться під особистим зобов'язанням. Не виключено, що саме трагедія АН-26 під Харковом змусила владу звернути увагу на жалюгідний стан української авіації і виділити гроші на нові літаки для армії.

Під час оголошення урочистих промов чиновники акцентують увагу, що фюзеляж нового літака побудований у рекордні терміни – за неповних 5 місяців.

За прогнозами Юрія Гусєва, повністю зібрати літальний апарат зможуть в найближчі 6-8 місяців. "Мрія стає реальністю", - характеризує цей процес Керівник "Укроборонпрому".

"Сьогодні зроблено черговий важливий крок у процесі відновлення авіаційної галузі країни", – заявляє присутнім віце-прем'єр Олег Уруський.

Пізніше, спілкуючись з журналістами, гендиректор "Антонова" Бичков скаже, що йому незрозумілі заяви про "відродження" або "вставання з колін".

"Ми не "повертаємося", ми просто ще більше набираємо темп", – підкреслює керівник заводу. Він упевнений, "Антонов" досі серед лідерів світового авіабудування.

"Ніхто в світі в найближчі 30 років не зможе спроектувати аналог нашого АН-70", – заявляє Бичков. Він переказує журналістам історію свого спілкування з главою американської авіакорпорації Lockheed Martin, в ході якої той нібито визнав факт унікальності "Антонова" у сфері військово-транспортної авіації.

Крім іншого, Бичков входить в раж і починає озвучувати претензії до молодих українців, які не хочуть йти працювати на завод, а вибирають професії економістів, фінансистів, менеджерів і т.д. За його словами, на держпідприємстві зараз створені всі умови для роботи – середня зарплата 19,5 тисяч гривень, премії і соцпакет.

Тим часом викочування фюзеляжу триває. Дроздов, Гусєв, Бичков і Уруський перерізають синю стрічку і розбивають пляшку шампанського об ніс повітряного судна. Звучить оркестр, а з гармат в кутах цеху в повітря стріляють заряди сріблястих конфетті. Співробітники аплодують, а літній керівник "Антонова" не може стримати сліз. Тягач повільно викочує каркас літака зі стапелів до виходу з ангара.

Частина друга. Лірична

"Сьогодні, дійсно, дуже важлива для всіх нас подія", – говорить кореспонденту РБК-Україна співробітник заводу. Він стоїть віддалік від натовпу роззяв і спостерігає з хвилюванням за викочуванням фюзеляжу. "Антоновець" погодився розповісти, як йдуть справи на підприємстві, за умови, що його ім'я не буде згадуватися у статті.

Чоловікові близько 50-55 років, він каже, що вже більше 30 з них є співробітником "Антонова". За його словами, якщо зараз колектив заводу зможе оперативно виконати держзамовлення по АН-178, то це розблокує співпрацю з іншими державами і нові замовлення підуть чергою.

Складність, за словами співрозмовника, полягає не так у фінансовій стороні, як в тому, щоб знайти заміну російським комплектуючим для літаків. Завод був занадто щільно зав'язаний з постачальниками запчастин з РФ. Ці зв'язки були напрацьовані ще за СРСР і за роки незалежності тільки зміцнилися.

Розірвати їх довелося після 2014 року і початку війни на Донбасі. Через відсутність деяких важливих комплектуючих виробництво нових літаків і ремонт старих практично зупинилися. Імпортозаміщення на авіазаводі йде зі скрипом. Як приклад співрозмовник наводить недороблений АН-178, який ще два роки тому замовило Міністерство внутрішніх справ Перу.

"Вони ж теж дивляться і чекають, чи зможемо ми зробити для себе те, що їм пропонуємо купити, чи зможемо ми впоратися з проблемою імпортозаміщення", – пояснює він.

Питання повільно, але вирішується, каже заводчанин. Ряд комплектуючих почали виробляти українські підприємства, інші ж доводиться купувати через треті країни. Деякі деталі йдуть з США і Канади. Співрозмовник згадує схожу ситуацію початку 90-их, коли американську авіаційну електроніку "Антонову" доводилося закуповувати манівцями через Нову Зеландію.

Співробітник заводу показує на сірий АН - 178 за своєю спиною, який самотньо залишається стояти посеред цеху. Цей літак якраз проходить процедуру доукомплектування, на ньому змінюють російські деталі, а також встановлюють з боків спеціальні двері для десантування військових. Практично готовий літак поки ще не може бути переданий в експлуатацію.

Віддалік стоїть і проводжає поглядом фюзеляж, що їде, високий чоловік років 55-60. Представляється Валерієм і каже, що працює інженером. На заводі він вже близько 40 років. Довгоочікуваний запуск виробництва літаків для української армії він вітає, але несподівано знаходить і мінуси.

"Дійсно, зібрали ми його в рекордні терміни, це правда. Але довелося працювати 6-денку, по суботах, іноді і по 12 годин. В Європі хіба таке є? Там навпаки робочий день скорочують для співробітників", – зітхає "антоновець".

Чи то жартома, чи то всерйоз він починає скаржитися на корупцію в державі, як приклад наводячи контрабанду і "вирішення" земельних питань. Наступну проблему співрозмовник знаходить в дефіциті молодих співробітників на заводі.

– Ось яка на вашу має бути зарплата у молодого фахівця в Києві, – запитує він з усмішкою.

– Якщо судити за останньої статистикою, то тисяч 20 гривень десь, – відповідаю я.

Інженер невдоволено кривиться.

– І на що вистачить цих грошей? А якщо квартиру знімати треба, а якщо сім'ю годувати, а якщо на дім збирати? Ні, тут як мінімум 35 тисяч треба, – зітхає чоловік, даючи зрозуміти, що таку зарплату на заводі "Антонова" молодь отримати поки не зможе.

Підприємство тримається на співробітниках з 30-40-річним досвідом, говорить він. "Ми скоро підемо, а хто буде замість нас", – задається Валерій риторичним питанням.

Інженер-"антоновець" дивиться, як за порогом цеху поступово зникає хвіст фюзеляжу. Його котять в інший, більш просторий ангар, де вже через дві години він разом з недобудованою гігантською "Мрією" і флагманом АН-124 "Русланом" стане фоном для прес-конференції президента Володимира Зеленського. Каркас майбутнього літака глава держави назве символом побудови нової України.