Олександр Корнієнко: Інструмент з РНБО буде використовуватися ще і ще

Голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко в інтерв'ю РБК-Україна розповів про те, над чим Рада буде працювати найближчими тижнями, коли парламент приступить до реформ СБУ, легалізації марихуани та зміни Конституції і що чекає на закон про олігархів.

У народних депутатів залишилося три пленарних тижні, перш ніж вони підуть на літні канікули. До того часу парламентська монобільшість хоче завершити з пакетом законів, необхідних для отримання іноземної фінансової допомоги.

Крім того, у "Слузі народу" планують взятися за президентський закон про олігархів, який в останні тижні прикував до себе увагу ЗМІ. Питання в тому, чи буде для цього достатньо голосів в залі Ради. Члени президентської фракції далеко не завжди покірно підтримують ініціативи Банкової. Покладатися на опозиційні фракції також не доводиться, оскільки вони досить критично висловлюються щодо документа Зеленського.

Голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко розповів РБК-Україна, як та коли может бути ухвалений цей закон, а також про відносини серед депутатів команди влади, ймовірність звільнення Віталія Кличка та інше.

– У парламенті вистачить голосів за ухвалення закону про олігархів?

– Я думаю, коли мова йде про такий без перебільшення епохальний закон, то ми взагалі не маємо говорити про те, що може не вистачити голосів, що хтось буде сильно проти.

У першому читанні треба голосувати. Далі, якщо в когось є якісь конструктивні пропозиції, у вигляді правок може їх оформити.

– Що в ньому може змінитися до другого читання?

– Мені дуже важко сказати. Мені здається, це дуже широке поле, тому що закон фундаментальний. Як будь-який фундаментальний закон він дає досить широку рамку.

Критерії в ньому нібито виписані вузько. Але там є речі, щодо яких можуть бути дискусії: починаючи з сум, які можна змінювати в різні боки, і закінчуючи якимись глибинними речами, як наприклад, присутність в політиці.

Я був на ефірі позавчора (інтерв'ю записували 8 червня, – ред.), і пані Геращенко заявила, що вони будуть вносити альтернативний законопроект. Я дуже чекаю на те, щоби його почитати. Мені здається дуже важливим, щоби в альтернативному законопроекті, в його перехідних положеннях не було конкретних прізвищ.

Бо колеги з опозиції, з огляду на їхню риторику, можуть зазначити в ньому конкретні прізвища своїх лідерів, представників своєї партії. Адже вони заявляють, що закон написаний про одну людину. Зважаючи на їхній намір подати альтернативний законопроект, вони, мабуть, будуть захищати цю людину цим законом.

– А ви рахували скільки чинних народних депутатів зараз може підпадати під трактування "олігарх", яке передбачено цим законопроектом?

– Важко сказати напевно, в парламенті людини три-чотири. Але тут же справа не в прізвищах, справа в підході, який цей закон запроваджує.

– Чи не вбачаєте ви в цьому законі ті проблеми, про які, зокрема, говорив спікер Дмитро Разумков? Про те, що він надає РНБО невластиві функції, і про конфлікт інтересів, оскільки члени Ради також фактично підпадають під регулювання цього закону. Ви бачите таку проблему в цьому документі?

– Не бачу такої проблеми. РНБО – колегіальний орган, в ньому багато людей, він не ухвалює рішення одноосібно. І це єдиний орган, який, так би мовити, комплексно завідує питаннями безпеки і оборони в країні. Питання олігархів вже теж з часом стало для України питанням національної безпеки. Тому, на мою думку, логічно, що цим органом має бути РНБО.

Радбез не ухвалює рішення щодо подальшого декларування зустрічей з олігархом. Тобто в чому тут конфлікт інтересів? У тому, що один раз РНБО ухвалює рішення, вносити цю людину в реєстр чи ні? Тоді, якщо раптом у когось є конфлікт інтересів, він про це просто заявить і відмовиться від голосування. Але я думаю, що в РНБО вистачить посад, щоби прийняти це рішення.

– Коли його можуть ухвалити в першому читанні?

– Ми хотіли би до кінця сесії. Наступного тижня (з 14 червня, – ред.) очікується засідання комітету національної безпеки. І тоді на пленарному тижні з 28 червня по 2 липня будемо голосувати в залі Верховної ради.

– Коли по термінах може відбутися друге читання?

– Хотілось би також встигнути до кінця сесії, але можливо і восени - дивлячись скільки буде правок.

– Які ще законопроекти щодо олігархів, окрім цього, може ініціювати владна команда: чи то президент, чи то "Слуга народу", може, Кабінет міністрів?

– Зараз ще немає конкретних текстів. Але теоретично ці закони мають стосуватися антимонопольних справ, тобто це має бути підсилення інституційної спроможності Антимонопольного комітету. Власне, подібні законопроекти вже є, вони обговорюються. Але, можливо, їх треба переглянути, виписати ще ширші варіанти.

Взагалі в цьому контексті обговорюється можливість конституційної реформи антимонопольного законодавства, але весь наш досвід роботи зі змінами в Конституцію показує, що це дуже тернистий шлях, і не факт, що він буде результативний.

Треба працювати над законодавством про медіа, зараз ця тема трохи призабулася. Але ж у нас є наш прекрасний законопроект про медіа, який чомусь викликає найбільшу ненависть у телеграм-каналів. Хоча я б на їхньому місці взагалі навіть в цю дискусію не вступав, бо вони не вважають себе класичними медіа, але чомусь так сильно бояться цього закону. Так само його чомусь боїться низка опозиційних сайтів. Але там є позиції, які дозволять краще впорядкувати ситуацію з власністю, прозорістю.

Є ідеї щодо антитрастового законодавства, схоже на те, яке діє в Сполучених Штатах. Воно має дозволити антимонопольному комітету краще працювати над демонополізацією певних галузей.

– Журналісти незадоволені законопроектом про медіа через те, що одному органу надають дуже великі повноваження – Нацраді.

– Я думаю там можна дійти компромісу. Зрозуміло, що для ЗМІ, які знаходяться в "сірій зоні", було б найкраще, якби їх взагалі не регулювали. Але зараз не 1995 рік, коли тільки з'явився інтернет і ніхто не розумів, що це і як його регулювати.

Для прикладу, зараз дуже багато квазі-ЗМІ, які не вважають себе класичними ЗМІ, не несуть ніякої відповідальності як ЗМІ, зокрема за образу честі, гідності, недостовірну інформацію і таке інше. Але хочуть, щоби до них ставились так само, як до ЗМІ в плані свободи слова тощо. Так не може бути, коли ти не ЗМІ, але вимагаєш, щоби до тебе ставились як до ЗМІ.

– Законопроект був повернутий, казали, що його допрацюють?

– Його допрацьовує Олександр Ткаченко, Микита Потураєв, знову збирають робочі групи.

– На початку червня Рада підтримала законопроект президента № 4651, що повертає кримінальну відповідальність за брехню в декларації. Після цього президент заявив, що його ветує через поправки, які там з'явились. Як вони там з'явились і хто не догледів?

– Я називаю це найшвидшим вето в історії: коли ти голосуєш, а президент вже через хвилину телефонує Давиду і каже, що його ветує. Дійсно, є група депутатів, які по-різному розуміють і по-різному трактують, зокрема, висновки КСУ щодо декларування. Ну і давайте відверто казати: навіть у нашій фракції є різні погляди і ставлення до антикорупційної реформи.

Хтось каже: суд же скасував це декларування, навіщо ми його повертаємо? Хтось наполягає: давайте його повертати, але в такій формі, щоби це було більш зручно для декларантів.

Одна з правок стосувалася нібито зручності для декларантів. Це правка Ігоря Фріса, заслуженого юриста України. У нього є чітка позиція, яку він висловив на Facebook. Він вважає: якщо декларант не проінформований про наявність активів у його подружжя або членів родини, які з ним мешкають і підпадають під декларування, то це не є кримінальним правопорушенням, тому що ти ж не знаєш.

Це був якраз той випадок, коли люди або не зорієнтувалися, або не зрозуміли. Частина людей підходила – у мене немає підстав їм не вірити – і щиро казали: ми взагалі думали, що він зараз збиває правку, що він ставив її на відхилення. Але коли набирається 226, вона підтверджується, а не відхиляється.

Тому ми проголосували, розуміючи що буде вето, і ми будемо враховувати пропозиції президента. Там були ще зауваження з інших позицій.

– Більш суворе покарання, коли людина умисно не подає декларацію.

– Так, за неподання.

– А ви знали, що ця правка там є?

– За неподання – так, була якась правка Мінюсту. Але я не думаю, що вона стала причиною для вето. Воно буде насамперед через декларування майна членів сім'ї.

Ця правка так виписана, що якщо мені дружина не сказала, що вона купила авто, то я про це нібито не знаю і не маю його декларувати. Це досить сумнівно. Адже ця реформа дуже корисна для того, щоб суспільство розуміло масштаб процесів, які в країні десятки років відбувались, і прозорість статків політиків чи чиновників. Щоправда, нікого поки що не посадили за декларації. Але всі можуть відкрито їх побачити – ми не проти.

– З якою метою був створений Конгрес місцевих і регіональних влад? Це бажання подружитися з мерами чи трохи приструнити Кличка і послабити його роль в місцевому самоврядуванні?

– Я не можу зрозуміти, яка роль Кличка в місцевому самоврядуванні?

– Голова Асоціації міст України.

– Але ж в Асоціації крім Кличка є ще 600 мерів міст, там чотири палати, представлені села і селища. Крім цієї асоціації є ще три інших асоціації. Кличко просто відома людина, тому всі знають, що є Асоціація Кличка. Логічно, що він як очільник столиці має очолювати всіх мерів.

Це не нова історія, раніше такий орган називався Рада регіонального розвитку при президентові. За різних президентів вона по-різному працювала. На наш погляд, за Порошенка вона працювала найгірше, тому що він фактично її використовував для якоїсь легітимізації сумнівних рішень на початку реформи децентралізації, законопроекта щодо змін до Конституції, в якому було про особливий статус.

Це була насамперед ініціатива Офісу, але вони консультувалися з нами, з фахівцями з децентралізації. Ми подумали, що нам потрібно зміцнювати зв'язок центральної влади та регіонів, тому що в процесі децентралізації якраз цей зв'язок законним чином ослаб. Щоби не було відірваності регіонів від центру, а вони зі свого боку не робили все, що їм заманеться без огляду на закон, потрібно проводити з ними консультації, погодження, обговорення. Усі їхні проблеми треба піднімати на гору і їх проговорювати.

Тому була запропонована така модель, вона схожа на модель Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи. Там представлені депутати різних рівнів. Так само тут була запропонована ідея, щоби зібрати в одній палаті низовий рівень – громади, районні ради і райадміністрації. В іншій палаті регіональний рівень – це обласні ради та обласні державні адміністрації. Відповідно, дискус там зовсім різний.

Офіс і Андрій Єрмак фактично запропонували формалізувати те, що і так є. Сказати, що я не спілкуюсь з Олександром Слобожаном, виконавчим директором Асоціації міст – це скривити душею, бо я з ним спілкуюсь майже щодня. Сказати, що хтось не спілкується з Кличком – ми теж достатньо часто з ним спілкуємось, коли треба по роботі тощо. Сказати що ми відгородилися від мерів – це теж не правда, адже значна частина мерів від "Слуги народу".

У нас тисяча фракцій по всій країні, сім тисяч депутатів – ми не дінемось нікуди від них, вони ж мені телефонують цілодобово з усіма своїми питаннями і проблемами. Процес роботи з мерами, з місцевими радами, з обласними радами і так відбувається.

Ініціатива з запуску Конгресу, на мій погляд, дуже вчасна, вдала і потрібна. Вона не заперечує асоціації органів місцевого самоврядування, з якими ми тісно співпрацюємо. Вона не заперечує статус окремих мерів, як вони там собі напридумували.

І тим, хто вважає, що світ крутиться навколо них, бо вони мери, хочеться нагадати, що навколо вас, шановні мери, крутиться ваша міська громада, яка потребує ваших послуг, уваги і виконання обіцянок, які ви даєте. Наприклад, щодо будівництва великих інфраструктурних проектів, які вже 20 років чекають, наприклад, кияни.

– В Офісі президента анонсували заміну кількох голів ОДА. В яких областях є проблеми з керівниками?

– Це оцінює Офіс, зокрема, Кирило Тимошенко. У партії на рівні обласних рад зараз немає відкритих конфліктів з головами обласних адміністрацій. Я скажу так: поки "Слуга народу" не голосує за недовіру голові ОДА в якійсь із областей, то для нас це все ситуація, що підлягає вирішенню.

У Офіса є свої показники оцінки. Ще за часів Трофімова багато часу приділялося для напрацюванням цих критеріїв. Тимошенко взяв це теж за основу і далі на це спирається, додавши туди дуже багато операційних показників, які він бачить як менеджер великих інфраструктурних проектів.

Це "Велике будівництво", "Велика кислородна маска" (це так ми між собою називаємо, він курував оснащення киснем наших лікарень), "Велика реставрація" і проекти з Державного фонду регіонального розвитку. Тому Офіс краще розуміє кого за що звільняти і в який момент.

– Чому закон про столицю завис у Раді і коли він попаде на друге читання в зал?

– Проблема цього закону нікуди не ділася за ці два роки. Вона полягає в тому, що це класний закон, який написаний нашими мрійниками, активістами, урбаністами. Але він має дуже багато юридичних вад всередині.

Ми його двічі чи тричі на комітеті допрацьовували за зауваженнями Головного науково-експортного управління, Офісу президента і Кабміну. І питання, чи готовий він до виходу в зал – воно досі є відкритим. У ньому теж багато правок і в ньому теж багато нюансів.

– Головна проблема не в тому, що там передбачалося розмежування посад мера і голови КМДА? Не це головна причина чому, він буксує?

– Для нас це не є проблемою. Це проблема для Кличка, але я не думаю, що в залі у нього є така підтримка, щоби зупинити цей закон.

Нам не треба ухвалювати окремий закон, щоб звільнити його як голову КМДА. Він це теж, я думаю, розуміє. Щоби звільнити – ні. Щоб призначити – так. Є три рішення Конституційного суду, які кажуть, що призначати іншу людину не можна. Але ніхто не забороняє звільнити.

– І хто тоді буде, виконуючий обов'язки?

– Це вже інше питання. Ми ж дискутуємо, чи можна розділяти посади.

– Якщо говорити не про персоналії, у разі його звільнення замість нього буде в.о.?

– Так, може бути в.о. У розмові про Київ головне зрозуміти дві речі. КМДА – це передусім державна адміністрація, а потім уже Київська міська. Тому що розділ про державні адміністрації в Конституції є і там написано, як функціонують державні адміністрації, як президент призначає голову за погодженням з Кабміном.

Щодо Києва та його особливостей в Конституції написане одне речення: особливості місцевого самоврядування в Києві і Севастополі визначаються окремим законом. І є старий закон про місто-герой Київ. Усе інше – зокрема, розмови про створення якихось виконкомів, невідомо на яких юридичних підставах – це вже з області фантастики, маніпуляцій і схоже на якісь політичні баталії.

Сьогодні вийшов черговий рейтинг КМІС. І я щось не бачу потужного президентського рейтингу в мера Києва, щоби його розглядали серйозним опонентом для влади і щоби ми, як він каже, проти нього цілодобово працювали.

– Він сам заперечує свої президентські амбіції станом на зараз.

– Так, тому я не можу зрозуміти, чому він нам тоді висуває претензії щодо політичного тиску.

– Якщо ви кажете, що замінити його не проблема, чи є зараз плани його звільняти?

– Я теоретизую. Але якби в мене як у члена профільного комітету запитали роз'яснення, я би сказав, що, спираючись на закони, рішення КСУ, всі численні суди, звільнити його можна. Призначити іншого – це вже буде проблематично. Але в.о. може працювати.

– Щодо внутрішніх неформальних груп у фракції…

– Немає таких.

– Зокрема, групи Коломойського?

– Немає таких груп. Є група Культенка, група Савченко, група Халімона, група Трухіна. Є група Корнієнка, куди входить Арахамія. Є група Арахамії, куди входить Корнієнко.

– Так звана група, група людей, близьких до Ігоря Коломойського і Олександра Дубінського?

– А це хто такий?

– Колишній член вашої фракції.

– Він позафракційний депутат.

– А люди, які раніше були до нього близькі, як вони поводять себе зараз?

– Я думаю, що, проаналізувавши останні голосування, можна побачити, що "Слуга народу" загалом досить дружно голосує за найсуперечливіші законопроекти. Виникає багато дискусій, але потім ми знаходимо в собі сили разом все це проголосувати.

Думаю, що це і є відповідь на всі закиди про групи, підгрупи і так далі. Немає зараз ніяких відмінних позицій якихось груп. Є відмінні позиції, коли є якась ідеологічна проблема, як зі змінами до закону про мову щодо телебачення, кіно і стрімінгових платформ.

Так само був закон Бужанського про заборону героїзації нацизму, який наша фракція підтримала 130 голосами. Ось тут є вплив великої ідеологічної групи, але вони точно не домовляються між собою – ці люди просто так мислять.

Якщо казати про якийсь зовнішній вплив, то найближчим часом у нас буде серйозний іспит для всіх – закон про олігархів. Тут і побачимо – хто під впливом, а хто голосує, як йому підказує сумління і український народ, який їх туди делегував.

Вибудовувати полотно – орбіти, вплив, сфери – я розумію, що це все цікаво читачам, це дає той самий клікбейт. Навіть якщо колись раніше такі речі і були в політиці, то ми намагаємося від них відходити і показувати нову парадигму стосунків і дій в політиці.

– З огляду на те, що у фракції дуже різні люди, як ви протидієте центробіжним процесам всередині?

– Я думаю, що за останні півроку чітко видно, що люди, які, можливо, пробували влазити в певні центробіжні процеси, мабуть, переосмислили свої дії, подивилися на позицію президента, який жодного разу навіть натяку не дав про відхід від нашої програми, від тих цінностей, з якими ми йшли на вибори.

Можливо, довго шукали інструменти, наприклад, в напрямку відновлення справедливості, але все одно знайшли цей інструмент з РНБО. І він далі буде використовуватися ще і ще. Можливо, довго якісь закони ухвалювалися. Ніхто не міг уявити, що земельна реформа буде два роки прийматися.

Тому я думаю, що депутати подивилися і визначилися, що ми одна команда і що далі потрібно однією командою працювати. До того ж більшість з того, що ми голосуємо, не є чимось шкідливим. Зрозуміло, що воно подається опонентами як шкідливе, але це речі, які розвивають економіку.

Ми не голосуємо за якісь "шкурні" питання, як це робили минулі скликання Ради, роблячи вигляд, що голосують за щось святе. Можливо, ми менше займаємося ідеологічними питаннями. Хоча, коли трапляються такі ситуації, як з Білоруссю, ми швидко реагуємо.

– На скільки власних голосів зараз стабільно може розраховувати фракція?

– Коли немає проблем з відвідуваністю, то у нас під багато законів було 230 голосів. Люди можуть хворіти, буває ще й COVID-19 у колег. У нас є два спортсмени, яким доводиться відлучатись на змагання, тренування. У нас є люди, які намагаються паралельно з роботою в Раді здобувати другу вищу освіту, навчатися в аспірантурі, як я, наприклад. Хоча я через це не пропускаю засідання.

У нас є колеги, які задіяні в зовнішніх органах. Наприклад, є представник Верховної раді у Конституційному суді пані Совгиря і представник президента в КСУ пан Веніславський. Коли якісь слухання в КСУ, наприклад, про землю – вони там потрібні.

І так уже загалом мінус 25 людей. Це перший фільтр – присутність. Другий – це вже поведінка в залі, дисциплінованість, робота заступників голови фракції, робота наша з Давидом. Інколи теж бувають різні непрогнозовані ситуації. Наприклад, треба ухвалити важливий законопроект, але в порядку денному він опинився за три хвилини до перерви. Частина людей, не дочекавшись, пішла. Тому іноді бувають і цифри 200-210.

– Коли закон про СБУ Верховна рада може ухвалити?

– Боюся, що на цій сесії не встигнемо. Може хіба що розпочнемо розгляд, адже там приблизно дві тисячі правок. Його ще не розглянув профільний комітет. Також є дуже серйозна дискусія з представниками СБУ і міжнародними партнерами. Це все модерує наша Мар'яна Безугла, яка має свій оригінальний погляд на те, як мають робочі групи працювати.

Будемо старатися, щоби на цій сесії був якийсь рух, щоби хоча б комітет пройшов і зібрав правки.

– Рада завернула законопроект про податки для грального бізнесу.

– Це якраз той випадок, коли, проаналізувавши, ми побачили, що ніякого прихованого, злого задуму тут не було. Просто у когось кнопка не спрацювала, як у автора законопроекту Марусяка, ще хтось вийшов у момент голосування. Я думаю, що під час повторного розгляду буде достатньо голосів.

– Коли може бути повторне голосування?

– Там має ще повторне перше читання пройти в комітеті. Комітет перегляне, може щось змінить. До податків з грального бізнесу прив'язано наповнення спеціального фонду, до якого, в свою чергу, прив'язані субвенції на соціально-економічний розвиток територій. Тому всі розуміють, що це потрібна річ.

І взагалі-то ситуація, коли ми нібито відкрили ринок, але не створили податкову систему, призводить до того, що компанії не хочуть виходити на ринок.

– На цій сесії можете проголосувати?

– Теоретично можемо.

– Що з впровадженням накопичувальної пенсійної системи? Уже з'явився третій варіант документа (№ 2683-3), але профільний комітет його не підтримав, не вистачило голосів. Сказали, що далі це буде на розсуд фракції.

– Ми будемо його обговорювати на фракції з колегами, тому що є багато питань до нього. І те, що в комітеті сформувалася така опозиція з цього питання до Галини Третьякової – це теж демонструє, що у фракції будуть противники запропонованої моделі.

На жаль, недостатньо аргументів з боку Мінсоцу, Мінфіну і Комісії з цінних паперів щодо того, що саме таку модель треба застосовувати. Вона рухає фондовий ринок, але фактично не рухає Пенсійний фонд і робить його заручником ситуації.

З іншого боку, там передбачено зменшення ПДФО – на це нам буде вказувати місцеве самоврядування. Тому її треба проговорити, бо можна її в залі знову провалити, а це шлях в нікуди.

– Законопроект про легалізацію медичного канабісу – чи є в "Слузі народу" підтримка? Коли він буде винесений в зал?

– Я думаю, що перше читання проголосуємо. У нас є системні противники цієї ідеї, вони погрожували "заспамити" документ правками. Будемо вести перемовини. Зрештою цей закон набагато жорсткіший, ніж ті версії, що були до цього.

Адже було кілька законопроектів – від "Голосу", наша партія кілька внесла. Потім домовилися і вийшли на компромісний варіант, який погодили МВС і МОЗ, приблизно 90 депутатів поставили свої підписи під ним.

– Перше читання проголосуєте за ці три тижні, що залишилися до кінця сесії?

– Думаю, що перше читання ми проголосуємо до кінця сесії або, можливо, у вересні. Тут немає терміновості, тому що постановою МОЗ деякі препарати вже дозволили ввозити до країни.

– Вони мало що вирішують.

– Але з цим уже можна щось робити. Від ухвалення закону до початку роботи індустрії теж пройде не один місяць.

– Які ще закони ви хочете ухвалити в другому читанні за ці три пленарні тижні?

– У нас же є домашня робота, ми нікуди від неї не дінемося. Це "МВФівський" і "макрофінівський" пакети. Там передбачено кілька реформ. Перше – це судова. МВФ цікавить робота Вищої ради правосуддя. Євросоюз – Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Антикорупційна реформа – це відновлення декларування і відповідальності за декларування, зараз уже мова йде про подолання вето. Ще є реформа Національного антикорупційного бюро, це наш законопроект з Арахамією, Радіною і Іонушасом. Це також реформа корпоративного управління, реформа Служби системи приватних виконавців і новий банківський закон.

Наразі цей пакет налічує 13 законопроектів. До цих законопроектів, які вже пройшли перше читання, зареєстровано приблизно три тисячі правок. З них півтора тисячі до банківського закону.

– Але залишилося три пленарні тижні.

– Так, і не всі закони ще й не потрапляють на найближчий пленарний тиждень. Потравляють ті, що пов'язані з приватними виконавцями. Тому тиждень наприкінці червня - на початку липня буде напруженим. Можливо, будуть і позачергові засідання. У будь-якому разі треба показувати партнерам серйозність намірів і те, що ми рухаємося.

Бажано до початку липня все це встигнути. Також до кінця сесії ми маємо в першому читанні ухвалити закон про олігархів і закон №5600 про наповнення державного бюджету. Це про збільшення ренти, земельний податок і акциз.

– Чи задоволені у фракції роботою Кабінету міністрів Шмигаля?

– До Кабміну завжди є питання, тому що це орган, який працює 24/7. Щось встигають, щось – ні. Вдалося стабілізувати економічну і епідемічну ситуацію. Ми підсилили Кабмін останніми призначеннями, люди можуть побачити, як працює новий міністр Ляшко, що відбувається вакцинація.

Що стосується Любченка, він теж дуже активно відразу включився в роботу і почав координувати свій напрямок. І Кубраков так само продовжує рух, який Влад Криклій загалом дуже непогано здійснював. Новий міністр енергетики теж почав активну роботу. Фактично у нас відбулося певне довантаження команди. Я думаю, що вона далі з новими силами буде рухатися вперед.

Зараз у світі сприятлива ситуація і нам треба в цих процесах швидко знаходити своє економічне місце, працювати з міжнародно-фінансовими установами, урядами інших країн, відкривати нові ринки, збільшувати прямі іноземні інвестиції в Україну.

Ми для цього дуже багато зробили: є закон про інвестнянь, зараз ще закон про індустріальні парки ухвалимо. Судова реформа теж має давати позитивні сигнали інвесторам. Плюс, величезним драйвером економіки має стати запуск ринку землі. Ніхто зараз до кінця не розуміє, як це працюватиме в перспективі, тому що в різних країнах є різний досвід. Десь був великий приріст, десь менший, але точно дасть поштовх економіці.

– У політичних колах з обережністю обговорюють можливість відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Є підстави для таких розмов?

– Мені здається, що цю відставку обговорюють все життя. Я поки не бачу конкретних ініціатив, зареєстрованих в парламенті. Хіба що постанова "Голосу", але вона вже є давно.

– Комусь з міністрів загрожує відставка?

– Давайте до осені вже без колотнечі. Ми з Арахамією пообіцяли, що до осені буде все спокійно.

– А де ділися зміни до Конституції в частині децентралізації? Їх подавали, потім відкликали.

– Зараз вони готуються. Там є кілька етапів їх напрацювання. Є комісія з питань правової реформи при президенті, до якої зокрема входжу і я. Але я, як то кажуть, "в подмастерьях", оскільки там представлені серйозні конституціоналісти, вчені, доктори наук і автори першої Конституції. Вони напрацювали текст у контакті з профільними асоціаціями самоврядування. Зрозуміло, що є певні речі, з якими асоціації можуть бути не згодні.

Далі це буде передаватися до Офісу президента. Можливо, президент залучить до обговорення Конгрес місцевих і регіональних влад, це була б нормальна, здорова ідея.

Ми не обмежені зараз терміном кінця цієї сесії, тому що навіть якщо ми спрямуємо документ на цій сесії до КСУ, з огляду на той стан, в якому він зараз знаходиться, він навряд чи дасть нам відповідь протягом місяця. Тому у нас є час до вересня-жовтня, щоби ми спрямували в суд. І далі важливо до січня отримати від суду висновок, бо протягом шостої сесії треба проголосувати законопроект у першому читанні. Тоді ми виходимо під час сьомої сесії на друге читання, наприклад, наступного вересня.

Процес іде, його ніхто не полишає, якоїсь "кулуарщини" в ньому нема.

– Як ви зараз оцінюєте ймовірність дострокових виборів до Ради?

– Зараз низько оцінюю.

– Кого "Слуга народу" висуне чи підтримає під час довиборів на округах в Черкаській (№197) і Херсонській (№184) областях?

– У нас зараз ведуться розмови з кількома потенційними кандидатами, не хотіли б поки їх "світити". Як тільки фіналізуємо ці перемовини, відразу повідомимо громадськість. Це точно будуть нові обличчя для національної політики, але з досвідом, які мають за спиною певні досягнення і можуть щось запропонувати цим округам.

– Розмови про висування Тіни Кароль правдиві?

– Розмови про висування артистів, співаків ведуться завжди.

– І ви їх висуваєте.

– Інколи висуваємо. Але Василь Вірастюк не співак, він спортсмен, спортивний менеджер і людина, яка займається реабілітацією ветеранів. Думаю, ми ще почуємо про Василя Вірастюка як про політика і державного діяча.

– А на вибори мера Харкова будете когось висувати чи когось підтримаєте?

– Будемо радитися з харків'янами, з нашими виборцями в Харкові, будемо їх питати, що в цій непростій ситуації нам робити. Можливо, вони когось нам порадять. Або порадять підтримати когось із вже заявлених кандидатів. Крім депутатів, у нас на рівні Харкова зараз точно немає таких фігур, які б вступили в цю битву "титанів" – секретаря і колишнього друга колишнього мера.

Тут важлива не участь у виборах. Важливо, чи зможемо ми таким чином вирішити проблеми, які турбують харків'ян.

– Ви допускаєте, що на наступних парламентських виборах Дмитро Разумков не буде в вашій команді "Слуги народу"?

– Давайте доживемо до наступних парламентських виборів, тоді будемо обговорювати якісний та кількісний склад, формат участі в них, і не тільки Дмитра, а й нашу і чию завгодно. Ще багато часу.

– Ви допускаєте, що зі "Слуги народу" може виокремитися нова партія, націлена на електорат Півдня і Сходу, яка буде створена під кураторством провладної команди? По типу "Нашого краю".

– Ніколи не кажуть про інші приклади, бо в історії України був тільки один такий приклад, який більш-менш можна назвати успішним і то з натяжкою. Це якраз "Наш край".

Українці не дурні. Вони дуже гарно розуміють, коли їм щось втюхують політтехнологи чи то з боку влади, чи то з боку олігархів. Тому в такі штучні проекти я не вірю. Якщо у цього електорату буде запит на якусь іншу, відмінну від нашої, платформу, ідеологію чи політику, і на додачу будуть лідери і інфраструктура, мережа організацій, то, звичайно, такий проект може бути. Чи можуть у ньому взяти участь колишні депутати "Слуги народу"? Так, можуть, вони ж не в пожиттєвому рабстві.

Ті депутати з нашої строкатої фракції, які в майбутньому не бачать себе в політиці – є багато і таких людей – або в "Слузі народу", вони собі вибудовують далі свою траєкторію. А ті, хто бачить себе далі зі "Слугою народу" і разом з президентом, зараз активно працюють з нами над партійним будівництвом і розвитком регіональних структур. З тими, у кого в голові своя картина світу, як у Євгенія Шевченка, ми просто на якомусь етапі розходимося, і він далі іде своєю дорогою, а ми – своєю.