«Від пацанки до панянки» за одну ніч запобіг півсотні підліткових суїцидів

Близько 50 звернень про бажання підлітків вчинити суїцид.

З кожним тижнем учасниці реаліті «Від пацанки до панянки» дедалі більше розкриваються перед глядачами Нового каналу. Зі сльозами на очах і пекучим болем у серці пацанки розповідають про трагічні події з минулого, які зробили їх такими, якими вони є зараз

Проект «Від пацанки до панянки» – не треш– шоу. Це соціальна платформа, покликана доносити важливий меседж: хоч що б сталося в житті, вихід є завжди. І є люди, які готові допомогти тобі впоратися з життєвими труднощами. Головне – не мовчати.

Приємно, коли телевізійні проекти підтримують соціальну активність. Але ще приємніше, коли вона дає плоди. Вчора, 30 березня, під час трансляції сьомого епізоду «Від пацанки до панянки» Новий канал запустив соціальну рекламу з акторами «Перших ластівок», серії яких можна подивитися по вівторках і четвергах о 12:00 на YouTube. У ролику були вказані контакти Національного дитячої гарячої лінії «Ла Страда– Україна». Завдяки цьому близько 200 людей звернулися в організацію, щоб поділитися своїми проблемами і попросити про допомогу.

«Ми отримали майже 200 звернень, — написала у своєму пості у Facebook Олена Кривуляк, координатор національних «гарячих» ліній «Ла Страда– Україна», — 184, якщо бути точною. Від підлітків з різних куточків України – з мегаполісів та маленьких сіл; від тих, кому 12 і тих, кому 18; від тих, хто живе у повній сім'ї і тих, чия мама померла; від тих, хто шукає сенс життя і тих, хто його не бачить.

Підлітки дзвонили і писали абсолютно з різними ситуаціями. Хтось дуже соромився і не знав, як почати; хтось разів 5 кидав слухавку і тільки потім починав говорити; хтось одразу плакав і не міг заспокоїтися; а хтось просто сказав: «Я не знаю, навіщо подзвонив... Мені здається, що я нікому не потрібний... І я так сильно хотів би почути, що, можливо, хоч вам я потрібний...»

Близько 50 звернень щодо бажання підлітків вчинити суїцид. Я пишу цю цифру, і мурахи бігають по моїй шкірі… Близько половини звернень про насильство і жорстоке поводження з дітьми з боку батьків. І зараз, в період карантину, все ще більше загострюється...

...І один дзвінок від хлопчика, який втратив свою маму... Важкий... Емоційно... Дуже... Той момент, коли ти чуєш щирі сльози дитини і стримуєш себе, аби теж не розревітися... Вийшло втримати себе в руках... Ми довго розмовляли... Про різне... Зате тепер я знаю, що в нього є собака А знаєте, яке це щастя мати собаку у дитинстві. Посмішка...

Це була складна ніч... Але ми впоралися. Ви запитаєте, чи ми стомлені? Скажу відверто — так. Але ми безмежно щасливі. Просто щасливі, коли відчуваємо посмішку, коли бачимо веселий смайлик, коли чуємо такі прості, а водночас такі найважливіші слова – «дякую, що ви є». І після такого тепла нашу втому як рукою знімає. Для нас так важливо, щоб кожна дитина була почута, щоб кожен підліток отримав підтримку. І ми зробимо для цього все, що в наших силах. А сил у нас дуже багато»

Якщо тобі боляче, самотньо, відчуваєш занепад сил і відчай, не мовчи! Телефонуй на Національну дитячу гарячу лінію: 0800500225 (безкоштовно з мобільних і стаціонарних номерів телефонів по всій території України), 116111 (безкоштовно з будь– якого мобільного оператора). Або переходь на Instagram– акаунт @childhotline_ua для онлайн– листування.