"Зустріч з чоловіком – знак згори": Марічка Падалко розповіла про сімейне щастя, наслідки COVID та депресію

Ви – одна з найвідоміших телеведучих, зірка 1+1, дружина, мама... Звідки стільки енергії?

Звідки таке враження, що у мене багато енергії, чесно кажучи, не знаю. Це не зовсім правильне формулювання, тому що воно передбачає, що у мене апріорі її багато, але я сама не відчуваю такого. А якраз навпаки – це те, чого мені не вистачає. І питання: де її брати?

Мені ще в дитинстві бабуся говорила: "Коли немає сил і поганий настрій, просто починай що-небудь робити – і енергія з'явиться". І ось маленькою я запам'ятала її слова. Тоді ще не розуміла, як це працює, а тепер точно знаю, що вона була права.

Коли починаю нервувати, або коли у мене емоційний занепад, починаю забиратися і якось відновлююся через це. Думаю, відчуття у оточуючих, що у мене багато енергії, тому, що я багато роблю. А багато я намагаюся робити, щоб з цих справ цю енергію собі і брати. Ось і все.

Марічка Падалко цінує себе у будь-якому віці (фото: прес-служба 1+1)

Як ставитеся до віку?

У новинах ми повідомляємо факти без оціночного судження. Ось для мене вік так само факт, який я ніяк не оцінюю – ні свій, ні когось іншого.

Свій вік сприймаю і пишаюся кожним роком. Років 5 тому благодійний фонд "Квітна", обличчям соціальної кампанії якого я є, повів мене на мій перший огляд до мамолога, на моє перше УЗД.

І коли я прийшла в клініку, там вже була заповнена картка. Чи то було помилкою, чи то вони не знали, скільки мені років, і боялися помилитися, але навпроти мого прізвища стояла цифра – 27 років. Напевно, я повинна була б порадіти. Але коли прочитала, то всередині чомусь з'явився дуже сильний опір цій цифрі.

Тому що я собі уявила, скільки ще повинна пережити після 27 років! Розлучитися – раз, зустріти чоловіка свого життя – два, народити трьох дітей – три, недосипати купу ночей, пережити всі хвилювання, пов'язані з можливою втратою кар'єри через народження дітей – чотири. І я собі подумала: фух, слава богу, мені не 27!

Я люблю все-таки свій вік. Тобто мені здається, що я ціную себе в кожному віці. Точно не плачу: о боже, мені 45, а не 25. У мене такого немає.

Назвіть свої головні секрети краси.

Коли ми оцінюємо свій зовнішній вигляд, враховуючи, який спосіб життя ведемо, ми не можемо бути об'єктивними. У нас немає можливості порівняти: а як ми б виглядали, якби жили інакше?

Можна тільки в комп'ютерній програмі побачити, як ти можеш виглядати, якщо, наприклад, будеш їсти марну їжу, пити алкоголь, курити і спати.

Тренування – найкращий спосіб релаксації або антистресу (фото: прес-служба 1+1)

Мені здається, що відмінний зовнішній вигляд в першу чергу – це спадковість. Мої попередниці – мама і бабуся – досить молодо виглядали. Плюс я ніколи в житті не курила, майже не п'ю алкоголь. Але знову ж таки, не знаю, чи впливає це чи не впливає на мою зовнішність?

Знаю, що, напевно, на мене погано впливає часте недосипання. Але з іншого боку, ранкові ефіри привчили мене рано лягати спати. Сподіваюся, я є підтвердженням теорії вчених, що найважливіший сон – це той, який ти встигаєш проспати до 12 ночі. Саме він відповідає за твою красу і здоров'я.

Я, насправді, намагаюся лягати десь о 22:00 і прокидаюся о 4: 30, коли мені на ефір. Плюс, вірю, що все-таки на твій зовнішній вигляд дуже добре впливають заняття спортом. Мені здається, що рухливий спосіб життя і заняття спортом і внутрішньо, і зовні тебе роблять молодше.

Ще мене індивідуально робить молодше мій маленький зріст. Маленьких дівчат люди в будь-якому віці сприймають менше їх біологічного віку.

Де берете мотивацію до спортивних тренувань?

Колись я для себе відкрила тренування як кращий спосіб релаксації або антистресу. Напевно, кожній жінці, за рідкісним винятком, у віці після 35-ти років складно підтримувати вагу. Тому це теж мене мотивує займатися спортом. А ще у мене гарний настрій, коли займаюся спортом, і поганий – коли їм не займаюся.

А буває таке, що лінь? Кажіть собі, що "не хочу сьогодні бігати, хочу полежати"?

Буває. І я тоді я задаю собі питання: через годину від чого мені буде краще – від того, що я все ж позаймаюся спортом, буду собою пишатися або відпочину і через годину буду собою не пишатися? І для мене відповідь очевидна. Таким чином, я просто дивлюся кілька кроків вперед. І це допомагає мені.

Діти ведучої з дитинства звикли до режиму (фото: прес-служба 1+1)

Чи дотримуються ваші діти якогось режиму?

Режим був базовою основою в нашій родині ще з народження першої дитини. Причому тепер розумію, що це був такий хитрий розрахунок чоловіка, тому що я тоді була недосвідченою мамою. А у Єгора вже була дитина від першого шлюбу на момент народження нашої першої спільної дитини.

У багатьох жінок і чоловіків, коли вони починають жити в другому шлюбі, є боязнь зробити ті ж помилки, що і в попередньому. Тому вони слухають уважно висновки один одного, чому не склалися попередні відносини.

І я дуже добре засвоїла слова Єгора, який говорив, що відносини почали сильно псуватися після народження дитини. Не тому, що вона народилася (народження дитини в сім'ї – це щастя для обох), а тому, що ця нескінченна процедура засипання малюка привела до того, що батьки припинили спілкування. У дружини з чоловіком зовсім не було особистого часу.

І тому з народженням першої дитини у нас було залізне правило – дитина засинає о дев'ятій вечора. Тобто, вона може потім прокинутися і захотіти поїсти в 12, але все одно час спати починається о дев'ятій. Бо багато батьків не поспішають рано укладати дитину через те, що думають: чим дитина пізніше засне, тим пізніше прокинеться, тим вони довше посплять. У нас цього не було.

Це тільки зараз, коли діти підросли, у нас час йти в ліжко зрушився до десятої. Коли народилася друга дитина, він підлаштовувався так, щоб все одно засинати в 9, незалежно від того, скільки у нас було далі годувань. Так, вони рано прокидалися, але ми не змінювали графік. Також ми потім синхронізували їх обід, і денний сон.

Тому що, коли у тебе народжується троє дітей з такою маленькою різницею, єдиний шанс вижити сім'ї і батькам – це мати хоч якийсь режим. Коли це є природною звичкою з самого народження дитини, вони навіть не надають цьому опору. Вони самі раді поспати.

А діти дійсно сплять або можуть почитати книгу в ліжку або пограти в мобільний?

Вони лягають без гаджетів. Чесно кажучи, в дитинстві у них гаджетів не було. Ми вимикали в 9 світло, і що вони робили – це їх проблеми. Батьків для дітей після дев'яти не існує. Навіть смішна історія була кілька років тому. У той момент дітям було 2, 4 і 6 років.

Пам'ятаю, в той день ми прийшли з цирку (не буду розповідати, що я сама пережила, поки з ними там була), вже всіх вклала, вже всім поспівала, всіх погладила. Прийшла до себе в кімнату, лягла біля Єгора. І тут мене кличе син: "Мама". Я показую Єгору, що у мене вже немає сил, поговори з ним. Єгор каже: "Так, діти, 9 годин, спіть. Мама теж людина і теж потребує своїх розвагах". А Міша відповідає: "Тато, вона вже в цирку сьогодні і так була". (Сміється).

А вранці, як вони прокидаються? Без бою?

Вони самі з будильником прокидаються і включать собі Zoom, якщо онлайн-навчання. Якщо потрібно йти в школу, то можуть йти самі (ми живемо неподалік), або я їх підводжу. Тому, в принципі, хто хоче, щоб мама підвезла, рано встає. Хто не хоче, щоб мама підвезла, той може проспати, а потім пішки йти в школу. Таких бажаючих немає. Тому вони швидко встають.

На вихідних у вас теж режим?

Ні. На вихідних хто коли прокинувся, той тоді і молодець. Нікого не пробуджуємо. Хіба що хтось кудись їде на тренування або у справах.

На які гуртки зараз ходять діти?

Міша футболом займається, Марія – айкідо, а Катя – акробатикою. Дівчатка від танців пішли в більш силову спортивну сторону.

Це було їх бажання?

Так. Я б хотіла, щоб вони і далі танцювали. А Маша дуже хотіла що-небудь таке вибрати, що буде їй частково як самозахист. Як дівчина, яка дуже вірить в гендерну рівність і силу жінок, вона хоче бути сильною не тільки зсередини, але і ззовні. Тому і пішла на айкідо.

Марічка з чоловіком і дочкою (фото: instagram.com/marichkapadalko)

Ви з чоловіком вже багато років разом. Як думаєте, в чому секрет гармонії у вашій родині?

По-перше, однієї любові для сім'ї недостатньо. Думаю, такі висновки ми зробили ще в попередніх шлюбах. Наприклад, перший раз я вийшла заміж за свою першу любов. Вважала, що це дуже круто: ти раз закохався – і на все життя. А далі все повинно відбуватися як би тому, що ви полюбили колись один одного.

Я ніколи не сприймала шлюб як роботу. Колись почула таку думку, що любов – це та річ, яку не можна зберегти. Це та річ, яку потрібно створювати кожен день. І коли ти цю любов створюєш кожен день, коли працюєш над відносинами, тоді твій шлюб може бути успішним.

Думаю, що головний секрет в цьому, а ще в повазі один до одного. Ми з Єгором іноді вдавалися до якихось штучок, щоб поліпшити наші відносини, особливо коли діти були маленькими.

Чесно кажучи, за це більше Єгор відповідав, тому що я вважала, що коли у мене маленькі діти, моя головна функція – це функція мами. І чоловік більше переживав, щоб ми залишалися не тільки батьками, але продовжували бути партнерами.

Тому він ввів правило, щоб раз на тиждень ми обов'язково ходили з ним на побачення. І була головна умова: під час побачення жодного разу не згадуємо про дітей. Коли в перший раз ми з ним пішли в кафе, я не розуміла, про що говорити?

Я могла тільки розповісти, хто з дітей сьогодні скільки разів покакав, хто як поїв і чим грав. Мій світ тоді крутився тільки навколо дітей. І я вважала це нормальним.

Тому після нашого першого побачення я вперше зареєструвалася в Фейсбуці (це був 2011-й рік), щоб взагалі мати уявлення про те, що відбувається в світі, про що люди говорять. І на другу зустріч з чоловіком я вже готувалася – які теми можна обговорити, про що будемо спілкуватися. Але так, щоб це не стосувалося дітей. Мені здається, що в якийсь момент це була дуже важлива практика.

Карантин навіть згуртував сім'ю (фото: прес-служба 1+1)

З якими проблемами у відносинах зіткнулися на карантині?

Хоча нас багато, і ми живемо в місті в маленькій квартирі, у нас ніколи не було якихось зіткнень, тому що дуже рідко всі разом перетиналися. Нас влаштовувала ця площа.

Попередні роки перед карантином якось так склалося, що і батька взагалі рідко бачили вдома, коли він працював у Верховній Раді. Всі жили в своїх графіках. У Міхи було багато тренувань, дівчатка ще були маленькими, щоб з ким-небудь сваритися. І тут раз – карантин! Ми всі разом 24 години на день.

Добре, що змогли виїхати на дачу, а там не таке закритий простір, є можливість вийти на вулицю. Але з іншого боку, всі працюють вдома, вчаться вдома, сваряться вдома. І перші пару тижнів ми часто кричали один на одного. Але потім якось все трансформувалося.

У Міші були скасовані всі тренування (він був дуже цим засмучений), і вся його енергія тепер була спрямована на нас. І ми вперше побачили, що він все ж підліток, у якого перехідний вік і який потребує підтримки. Футбол до цього повністю це абсорбував всю енергію, все його підліткове роздратування.

Але потім, на карантині, у нас вся енергія пішла в приготування їжі. Міха почав багато готувати, ми з дівчатками теж, смачно їсти. І одного разу навчилися жити разом 24 години на добу. В принципі, всі ці перші сварки забуваються, а хороші речі, які відбувалися на карантині, залишаються теплими спогадами.

Сімейний відпочинок – це святе (фото: instagram.com/marichkapadalko)

У вас в родині два підлітки. Складний вік, як прийнято вважати. Які дорослі теми з дітьми було найважче обговорювати?

У нас не було такого, щоб якісь теми було важко з ними обговорювати. Для них найбільший виклик в їх дорослішанні – це якась самоідентифікація, тому що починає змінюватися коло спілкування, змінюються інтереси. А якщо дорослі можуть це коло спілкування самі регулювати, то діти замкнені або в своєму класі в школі, або на відвідуваній ними секції.

І якщо ти ні там, ні там не знаходиш споріднену душу, тобі дуже важко далі дорослішати. Так було, напевно, у моєї старшої дочки. Тому я, за порадою психологів, їй запропонувала ходити на освітні курси раз на місяць, де вони по-іншому пізнають світ. Я б ще назвала це табір вихідного дня.

Там вчать і комунікації з батьками, і зі школою, і тайм-менеджменту, і обговорюють якісь інтелектуальні теми. А головне, що у них ще одне коло спілкування, яке для моєї дочки стало зараз, напевно, визначальним.

Яке питання від дітей поставило вас у глухий кут?

У соціумі, де немає будь-якого гендерного тиску, є тиск з боку суспільства щодо чоловіка. Що він повинен стати успішним і заробляти гроші. І ось я відчуваю, що мій син-підліток, який раніше вчився для мами, і вчився дуже успішно, в житті для себе головною кар'єрою бачив футбол.

Марічка обожнює сімейні традиції (фото: прес-служба 1+1)

Зараз він відчуває, що йому потрібно визначатися зі своєю подальшою професією, щоб заробляти гроші. І він навіть зараз починає економити гроші, які я йому даю, замість того щоб витрачати. Міша каже: "Мені ж після 18-ти років потрібно вижити". Тому що мій чоловік закладає потроху дітям таку тезу, що батьки – ваша опора і підтримка до 18 років. А після – потрібно самим планувати своє життя.

І мені здається, що син якраз і відчуває цей тиск: як бути успішним, яку вибрати професію, де заробляти гроші? Бо дівчатка зовсім про це не думають. Вони думають, як витрачати гроші, або навіть не витрачати. Вони нематеріальні. А Міша дуже дбайливо ставиться до грошей. Тому що думає про майбутнє. Хоча я йому кажу, що у тебе є батьки, які тебе завжди підтримають.

Тобто, він може вибирати професію не ту, яка йому подобається, а ту, яка більше грошей принесе?

Скажімо так, йому дуже подобається футбол. А щоб на ньому заробляти, потрібно бути надуспішним. І він вже зараз замислюється, як себе підтримувати після 18-ти років. Діти часто задаються питанням: де вони можуть заробляти гроші? Я кажу, що зараз їх головне завдання – це вчитися. А вони: мама, ні, ось наші друзі там-то і там-то заробляють.

Міша, до речі, дуже любить історію і мріє, щоб нарешті повернули шкільні олімпіади, І він зміг стати кращим істориком в Україні серед школярів. Він дуже хоче виграти Олімпіаду – не тільки районну і Київську.

І для цього дуже наполегливо готується: дивиться історичні YouTube-канали, книги читає, тому що йому це подобається. Але він думає, чи зможе в майбутньому історією заробляти на життя?

Як ставитеся до провокаційних ідолів молоді типу Моргенштерна і Maneskin? Контролюєте, що слухають і дивляться діти?

Цих вони не дивляться і не слухають, хоча про них знають. В принципі вони взагалі мало цікавляться музикою. Син слухає тільки те, що я в машині включаю, а я слухаю тільки українське.

А ось старша дочка більше любить музику і знаходить якусь дуже глибоку зарубіжну. І мені подобається, що Маша на ній дуже занурилася у вивчення англійської мови. Але в той же час вона зовсім не орієнтується в українській, що мене трохи засмучує.

Ви з чоловіком народилися в один день. Чи вважаєте це знаком згори або не вірите в це?

Вірю. Коли я ще ледь знала Єгора і тільки про це дізналася, для мене відразу це було якимось провидінням: ми не просто так зустрілися, це повинно щось означати. Все це доля! Так воно і є (посміхається).

А ви схожі, якщо народилися в один день?

У чомусь схожі, так, але в чомусь і дуже різні. Все-таки ми з Єгором не в один рік народилися.

Приділяти час собі повинна кожна жінка (фото: прес-служба 1+1)

І в чому схожі?

Ми обидва не дуже матеріальні. І безкомпромісні. Іноді мені хотілося б, щоб з Єгором можна було легше домовлятися. Тобто він дуже безкомпромісний в якихось суспільно важливих речах.

Важлива тема кожної жінки: як тримати баланс в сім'ї, щоб приділити час і собі, і чоловікові, і дітям?

У кожної мами є період, коли вона тільки мама. Але під час, коли діти підросли, мені здається, жінка повинна не соромитися почати приділяти час собі. Не можна бути постійно тільки матір'ю і жити в режимі віддачі. Треба приймати допомогу від інших.

Треба почати дозволяти собі витрачати гроші на себе і не відчувати з цього приводу провини. Тому що мами, як правило, ніколи не шкодують грошей на дітей і шкодують на себе кожну копійку. Вони починають уявляти, скільки можна за ці гроші для діточок купити?

Як тільки жінка собі скаже, що вона теж гідна далі жити повноцінним життям, яку заслужила, як тільки сама почне знову себе любити, з тих пір в сім'ї починається баланс.

Таке ставлення жінки до себе покращує ставлення до неї чоловіка. Він не сприймає її тільки як маму своїх дітей, а знову бачить в ній партнерку, коханку.

І діти, в принципі, коли мама повністю віддається їм 24/7, перестають це цінувати. А коли мама і собою ще займається, то і діти то якісний час, коли вона проводить з ними, набагато більше цінують і маму поважають. Тут рецептів багато, але починати потрібно з того, що мамі знову потрібно почати бути жінкою.

Пара вчилася не повторювати помилки минулих відносин (фото: instagram.com/marichkapadalko)

Хто у вас в родині готує частіше? Яке ваше коронне блюдо, коли хочете порадувати чоловіка?

Частіше готую я, але дівчатка допомагають. А коронне блюдо, яким радую чоловіка, це вафлі. Але їх готує моя молодша дочка. В принципі, у мене чоловік завжди радіє, коли я щось готую. Він не вибагливий в цьому відношенні.

На що вам ніколи не шкода грошей, а на чому намагаєтеся економити?

На дітей ніколи не шкода грошей. Причому не на речі, а на враження. На дорогі речі я ніколи не витрачала. Це більше бабуся їм купує речі і їжу. А я більше на розваги, враження.

Наприклад, коли вже було троє дітей, я дуже хвилювалася, чи зможу кожній дитині організувати хороший день народження. І якийсь час у мене був пунктик – всім влаштувати день народження з аніматорами, кульками, розвагами, скільки б це не коштувало. І це було, чесно кажучи, непросто. Пам'ятаю, як збирала кожній дитині на день народження. А потім, коли вони подорослішали, їм якось стало це не так важливо.

Наприклад, останній день народження старша дочка просто пішла з подругами гуляти по місту – так вона собі це бачила, і була при цьому щаслива. На весь день народження може і тисячу гривень не витратила, але при цьому їй все дуже сподобалося.

А на чому економите?

На подорожах за кордон. Всі ці роки ми відпочивали тільки в Україні, тому трохи витрачали на це. Але в цьому році в кінці листопада ми всі разом, вп'ятьох, вперше полетіли за кордон на відпочинок до Єгипту.

Причому я тепер розумію, що поки ми на цьому економили, двоє старших дітей перейшли в розряд дорослих. Думаю, що зараз ми будемо це швидко надолужувати, тому що діти швидко ростуть і скоро будуть вже без батьків подорожувати.

Ви перехворіли коронавірусом. Чи відчуваєте на собі якісь наслідки?

Так. Для мене напевно головним наслідком було те, що коронавірус погано вплинув на суглоби. Не скажу, що саме він до цього привів, але точно загострив це.

Багато хто як і раніше з недовірою ставляться до вакцин, тому що вони мало тестовані і дуже швидко розроблені. Але моя позиція на цей рахунок чітка: я довіряю науці і довіряю людям, які уповноважені цим займатися.

Ми живемо в ХХІ столітті, над вакциною працювали кращі уми світу і через рік змогли розробити – швидко це чи ні в нашому світі? Мені здається, що це не дуже швидко.

Секрет сімейного щастя – у балансі (фото: прес-служба 1+1)

Ви дуже позитивна людина. Складно уявити, але якщо періоди зривів і депресій трапляються, як дієте?

По-перше, я визнаю, що маю право на те, щоб нудьгувати і бути в поганому настрої. І це мені донесла моя старша дочка. Як я вже сказала, вона дуже цікавиться жінками і чоловіками з точки зору їх прав в сім'ї, в суспільстві.

Раніше у Єгора була така позиція, що за настрій в сім'ї відповідає мама, жінка. Тобто, якщо у мене гарний настрій, в сім'ї у всіх гарний настрій. А якщо у мене поганий настрій, то у всіх поганий настрій. І це звучало трохи як звинувачення або переклад відповідальності на мене.

А Маша одного разу сказала: "Мамо, ти не клоун і не аніматор в сім'ї. Ти маєш право сумувати, плакати і засмучуватися". Тому я дозволяю собі нудьгувати.

Якщо дуже сумно, мені знову-таки допомагає спорт, тоді йду на пробіжку, і поганий настрій проходить. Тому що слід пам'ятати, що навіть та ж депресія, як багато лікарів визнають, не чисто психологічне захворювання. Дуже часто вона є фізіологічним захворюванням.

Будь-який кваліфікований психолог, коли ти до нього приходиш на прийом і кажеш, що у тебе депресія, він спочатку почне займатися твоїм здоров'ям.

Наприклад, у тих, у кого діагноз, як у мене, гіпотиреоз – знижена функція щитовидки, депресія – це головний симптом. Тобто вона апріорі є. І просто треба якось з нею боротися – або медикаментозно (не з самою депресією, а з цим станом) або іншими доступними методами. Мені допомагає спорт.

Марічка Падалко довіряє вченим (фото: instagram.com/marichkapadalko)

Ви активно ведете свій Instagram, що дуже енерговитратно. Дайте пораду блогерам, як не перегоріти.

Це енерговитратно тільки тоді, коли ти намагаєшся підлаштуватися під якісь тренди, вишукуєш, що роблять інші, і чиниш так само. Коли ти сприймаєш це як не улюблену роботу.

Ось, наприклад, коли мені щось хочеться від душі написати, це завжди виходить дуже швидко і легко. Коли ти змушуєш себе писати про те, що модно, популярно і те, що, ти думаєш, принесе тобі популярність, то воно так і виходить – енерговитратно. Ти потім переживаєш, скільки людей цей пост лайкнули або не лайкнули, зайшов пост або не зайшов.

До речі, ваш пост в Instagram, де ви танцюєте біля червоної машини – благодійного подарунка по благодійній справі "Твій день. Твоя мрія" став дуже популярним – було багато лайків і коментарів. А у TikTik взагалі було майже 600 тисяч переглядів цього відео. Мабуть, дається в знак колишній досвід участі в "Танцях з зірками"?

Я сама приємно здивована, що мій танець, який я зробила жартома, приніс рекордні перегляди. Так, і я пишаюся своїми колегами з "Твій день", які організували таку добру справу, щоб допомогти мамам і їх немовлятам з вадами серця у відділенні "Акушерська кардіологія " в Інституті Амосова. Вдалося зібрати понад 3,8 мільйона гривень і купити на них дуже важливе медичне обладнання. Я ще раз переконалася, що українці неймовірні!

У політику Марічка йти не планує (фото: instagram.com/marichkapadalko)

Як ведуча ТСН, ви пропускаєте через себе всі новини. Як не реагувати на негатив?

Повністю не реагувати на негатив не виходить. Більш того, я всі ці історії з новин приношу в своє життя. Наведу приклад. Всі мої діти в певному підлітковому віці страждали головним болем. Ми проходили обстеження, комусь рекомендували пити більше води, комусь прописували таблетки. Через деякий час цей головний біль сам і проходив.

А з молодшою дитиною у мене не було можливості відразу поїхати до лікаря. Я даю їй таблетки, а біль не проходить. Я вже почала і сама нервувати і щось собі вигадувати, представила найгірший діагноз і згадала одну з тих важких історій, які були в ТСН.

Тому, на жаль, весь негативний досвід, який я переживаю в новинах, дуже часто залучаю в своє життя і часто починаю думати про погане там, де для цього немає підстав.

Плануєте йти в політику?

Ні за яких обставин.