Загроза з Білорусі та ескалація на фронтах: ситуація напередодні 100-го дня війни в Україні

Загроза з Білорусі

Що стосується ризиків наступу з території республіки Білорусь на наші області, що межують з цією країною - такий запит від Кремля є. Вони хочуть, щоб самопроголошений президент Лукашенко задіяв власні збройні сили. Мета - відрізати логістичні поставки, які ми отримуємо через польсько-український кордон. Але одна справа - це прагнення глави Кремля. І інше - реальні можливості білоруської армії.

З початку лютого білоруські та російські війська проводили маневри на ділянках білорусько-українського кордону. Зараз там залишилися в основному тільки білоруси. Крім того, вони розгорнули на відстань 50 кілометрів тактичні ракетні комплекси класу "Іскандер" і "Точка-У", таким чином погрожуючи почати певні військові дії. Але комплекс сил оборони нашої країни, які знаходяться на території північних областей, дає абсолютно чітко зрозуміти, що легкої прогулянки для республіки Білорусь, якщо вони вирішать на нас напасти, не буде.

До того ж зараз наші інженери активно будують фортифікаційні споруди недалеко від державного кордону з Білоруссю. Якби Лукашенко і планував провести будь-які атакуючі дії, він би зробив це ще в лютому, коли для них був більш сприятливий період. А оскільки тоді він цього не зробив, то і зараз ймовірність застосування армії республіки Білорусь невисока.

Білоруський диктатор демонструє прихильність Путіну і заявляє про власну готовність вступити у війну. Але говорити і робити у випадку Лукашенка - це різні речі.

Якби і Білорусь зважилася почати вторгнення в Україну, то фактично склад їхніх військ - приблизно 15 тисяч. Але 15 тисяч невмотивованого особового складу - це майже ніщо. Ми бачимо за соцопитуваннями з республіки Білорусь, що понад 70% населення виступають проти війни з Україною. Тим більше, у білорусів є можливість дивитися не тільки російську пропаганду, а й українські новини. І вони добре усвідомлюють, що будь-яка спроба атаки на суверенну Україну смертельно небезпечна для тих військовослужбовців, які прийдуть до нас зі зброєю в руках.

Що на кордонах з Росією

Якщо подивитися далі, на територію Курської та Брянської областей - вони межують з нашими Чернігівською та Сумською областями. Можливо, Путін і мріяв би про те, щоб звідти провести війська до околиць Києва. Але його мрії впираються в те, що у нього немає достатньо ресурсів. Якими силами і засобами він може реалізувати таку кампанію? У нього їх немає. Невеликі частини БТГр, які агресор намагається сформувати на території Курської і Брянської областей - це абсолютно не той комплект сил, якими він зможе діяти ефективно.

Всі наявні ресурси Путін фактично сконцентрував на сході нашої країни. А ті невеликі резерви, які у нього були на території Бєлгородської області, він був змушений розділити - частина була направлена в район Козачої Лопані Харківської області, в тому числі артилерійські підрозділи.

Щоб не дозволити нашим підрозділам вийти на кордон, Росія була змушена використовувати реактивну артилерію. Вони продовжують застосовувати її і сьогодні, ведучи вогонь не тільки по Харкову, а й по наших підрозділах на півночі Харківської області. Також Росія була змушена кинути додаткові підрозділи до тих військ, які зайняли оборону на півночі Харківської області.

Приблизно третина Харківської області сьогодні перебуває під російською окупацією. На деяких ділянках наша армія підійшла до державних кордонів. Але, наприклад, у напрямку траси від Харкова до Білгорода ситуація для нас складніша. Окупанти підсилюють свої оборонні порядки на цьому напрямку - вони хвилюються, що ми вийдемо в район Козачої Лопані, поставимо там наші гаубиці М777, почнемо бити по Білгороду і питати: "як там у вас справи?"

Крім того, противник побоюється, щоб ми не просунулися до магістралі від Вовчанська на Куп'янськ. Це ключовий логістичний шлях, через який йде забезпечення окупаційної армії на Ізюмському напрямку. Тому зараз вони будуть докладати максимум зусиль для того, щоб не пропустити наші війська і щоб ми не перерізали ланцюг поставок.

Росії не вистачає резервів для атаки на Харків

Для того щоб атакувати Харків і проводити активні наступальні дії, російська армія повинна отримати відповідні резерви. Кілька днів тому була заява від представників влади про те, що зараз окупанти проводять рекрутингову кампанію в спробі залучити до лав свого війська сили і засоби. Іншими словами - приховану мобілізацію. Перш за все вони залучають персонажів з депресивних регіонів РФ, знімають з баз довгострокового зберігання техніку, щоб створити якесь угруповання військ. Але навіть якщо їм вдасться це зробити, ці підрозділи будуть досить млявими в плані військового навчання і підготовки.

До кінця червня росіяни можуть підготувати певний комплект сил і засобів. Мова може йти про 20-25 БТГр. З одного боку, це велика військова сила. Але з іншого - якщо вони не пройдуть належне бойове злагодження, якщо у них не буде мотивації і якщо вони будуть забезпечені застарілим озброєнням і технікою, то ефективність таких підрозділів близька до нуля.

Проте нам потрібно якомога частіше апелювати до наших західних партнерів, тому що нам потрібна сучасна техніка, високотехнологічне озброєння, яке може вражати ворога на великих відстанях, щоб убезпечити наших військовослужбовців.

Ситуація на Донбасі

Що стосується Луганської області, 95% її території знаходиться під російською окупацією. Важкі бої йдуть у Сєвєродонецьку. Ворог намагається закріпитися в центрі міста. Там у нас дуже потужний комплект сил і засобів. До того ж вуличні бої вважаються найскладнішим елементом бойових дій. Тому легкої ця військова операція для російських військ не буде.

Чи вийдуть окупанти на кордони Луганської області - це питання залежатиме від нашого Генерального штабу. Ми повинні розуміти, що нам перш за все потрібно зберегти особовий склад, керованість наших бригад, які знаходяться в агломерації Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Можливо, для цього доведеться поступитися деякими територіями, щоб зайняти нові рубежі оборони, чекаючи поставки в товарній кількості західного озброєння і боєприпасів. Ми всі чули заяву президента, що на деяких позиціях співвідношення сил і засобів становить 1 до 20. За таких умов навіть утримувати оборону вкрай складно.

У Донецькій області росіяни досить тривалий час намагалися атакувати наші позиції в районі Авдіївки та Мар'їнки, але безуспішно. Зараз вони намагаються просуватися в обхід, але і це у них також поки не виходить. Наші війська утримують там оборону.

Успіхи на Півдні

У Херсонській та Запорізькій області складається унікальна ситуація. Там активно працює партизанський рух - це фактично підрозділ Сил спеціальних операцій, просто небайдужі громадяни України. Вони чинять опір, знищують окупантів і колаборантів, руйнують логістичні маршрути поставок зброї і боєприпасів, забезпечення для російських військ. Це таке собі дике поле, яке не контролює російська армія.

Ті дії, які днями проходили в районі населеного пункту Давидів Брід, де наші підрозділи атакували окупантів і просунулися вглиб території на 9 кілометрів - вони абсолютно чітко показують, що ресурсів у російської армії небагато. Просто їх війська тонким "шаром" "розмазані" по всій лінії фронту, яка становить понад тисячу кілометрів, а їх сили зосереджені на головних напрямках ударів. Це Попасна, Лиман, Сєвєродонецьк і Лисичанськ, логістичний ланцюжок від Вовчанська до Куп'янська, яка потрібна для забезпечення військ в районі Ізюма.

На півдні у них немає необхідних ресурсів, саме тому вони перекидають туди старі танки Т-62 1961 року випуску, щоб створити певний рубіж оборони. Тобто вони вже пускають в хід все, що у них є. Крім того, Путін підписав зміни до нормативної бази РФ про вікові обмеження, коли росіяни можуть укладати перший контракт. До зброї закликають всіх, хто може тримати її без тремору в руках.

Як тільки наші війська перейшли в атаку на напрямку між Миколаївською та Херсонською областями, російські генерали були змушені перекидати свої резерви, щоб посилити там власне угруповання військ. Вони розуміють: якщо ми підемо далі, то захищати власні бойові порядки і захоплені території російському армії нічим. Така ситуація вздовж усієї лінії на півдні нашої країни - в Херсонській області та на півдні Запорізької області.

Давня мрія Путіна - створити сухопутний коридор від Донецька до Сімферополя - складно піддається реалізації, тому що у них немає для цього ресурсів. Наявні сили і засоби зараз зосереджені на напрямках в Луганській і Донецькій областях.

Чи є загроза для Дніпра

Щодо загрози наступу на Дніпро, яка періодично обговорюється - потрібно віддати належне владі міста, які перетворили його фактично на фортецю. Ніякими ресурсами її неможливо взяти. На першому етапі повномасштабної агресії були спроби Кремля захопити Харків і Київ. Ситуація з Дніпром для окупантів виглядає набагато складніше, оскільки річки Дніпро і Самара роблять місто неприступною фортецею.

Навіть якщо противник підійде на відстань 90 кілометрів до Дніпра, вони можуть застосовувати реактивну артилерію, але взяти місто в оточення і вже тим більше захопити його у них ніяких шансів і можливостей немає. Для того щоб пройти ділянку, яка відокремлює Дніпро від нинішніх позицій росіян, їм належить ще пройти дуже багато опорних пунктів і ліній оборони нашої армії. Тобто за нинішніх умов і стану російської армії - це фізично неможливо.

Владислав Селезньов для РБК-Україна