Російські окупанти дещо поліпшили свої позиції на Харківському напрямку та планують вести контрнаступ на Слов'янськ одночасно з декількох напрямків. При цьому все ще продовжують лунати заяви з боку білоруської влади про можливе введення військ на територію України.
Про ситуацію на позиціях, а також загрозу з боку Білорусі в коментарі РБК-Україна розповів військовий експерт, колишній начальник прес-служби Генерального штабу Збройних сил України Владислав Селезньов.
Два тижні тому український підрозділ Сил оборони, а саме дві бригади територіальної оборони Харківської області, почали проводити активний контрнаступ, видавлюючи російські війська з області. Вони успішно рухалися у напрямку Козачої Лопані.
Плюс також планувалося наступ уздовж держкордону, щоби видавити окупантів зі східної частини Харківської області. Зокрема, щоб перекрити їм рух через Вовчанськ на Куп'янськ та Ізюм та завадити постачанням у товарному вигляді озброєння та боєприпасів.
Проте на харківському напрямку ворожі війська провели контрнаступні дії. Росіяни підтягли туди резерви, насамперед артилерійські підрозділи, і почали завдавати ударів по наших силах. Українські війська змушені були відступати, оскільки не було можливості протидіяти на рівних артилерійським підрозділам РФ. У цілому нині співвідношення зусиль і коштів сьогодні становить 1 до 10 на користь Росії.
Ще донедавна окупанти могли стріляти по Харкову, використовуючи лише реактивні системи на кшталт "Смерч" або "Ураган", їх дальність близько 70-90 кілометрів. Але тепер вони знову отримали можливість бити по місту, у тому числі і по його центральній частині, зі ствольною артилерією. Наразі росіяни знову рухаються у бік Харкова. У нас поки що немає відповідних резервів, забезпечених артилерійським озброєнням, щоб ми могли на цьому напрямку вести бій на рівних.
Крім того, з'явилася інформація, що бойові дії йдуть на схід від Харкова - у населених пунктах у районі Старого Салтова. Тобто росіяни намагаються проводити наступальні дії, оскільки їм потрібно убезпечити собі дорогу від Вовчанська. Для окупантів ця дорога вкрай важлива, оскільки цим маршрутом проходить логістика та забезпечення частин російської армії, що базуються в районі Ізюму.
Це те саме угруповання військ, яке планує наступати на Слов'янськ і Краматорськ. Їх там близько 20 БТГр. Плюс до цього району росіяни стягують ствольну та реактивну артилерію. Тобто для реалізації логістики до Ізюму окупанти утримують оборону у східній частині Харківської області.
На Слов'янськ росіяни планують наступати одночасно ще з одного напрямку - з району Лимана. Зараз противник поки що проводить там перегрупування своїх військ. Йдеться про постачання озброєння, боєприпасів, а також посилення оборонних порядків. На цьому напрямі співвідношення сил та засобів також не на боці української армії. Але нас певною мірою рятує складний рельєф, який допомагає успішно забезпечувати оборону.
Там ліси, а ближче до Слов'янська йде болотиста місцевість плюс ще є кілька озер. Біля Лимана проходить річка Сіверський Донець, у якої болотисті береги. Там також є Національний парк "Святі Гори". Тобто, у цьому районі досить складно прокладати переправу. Але є й інша проблема.
З огляду на те, що зараз спека, Сіверський Донець починає меліти, і ділянок, де окупанти можуть облаштувати переправу, стає більше. Тому треба відстежувати всю цю ділянку російсько-українського фронту, щоб не допустити прорив ворожих військ.
Окрім того, росіяни трохи змінили тактику. Якщо раніше всі наявні резерви вони одразу кидали у бій, то зараз противник накопичує резерви для того, щоб великим угрупуванням військ, артилерією та авіацією тиснути на оборонні порядки української армії.
Для росіян критично важливо виконати завдання Путіна - вийти на адмінкордон Донецької та Луганської областей, щоб заявити внутрішній аудиторії про виконання однієї зі своїх цілей. Але навіть у цьому випадку немає жодних гарантій, що окупанти не рухатимуться далі. Наприклад, ми періодично бачимо інформацію про те, що триває обстріл Сумської та Чернігівської областей.
Наразі на території Брянської області у районі населеного пункту Клинці ведеться підготовка 2 БТГр, щоб створити загрозу та напругу для наших сил, що діють на території Чернігівської області. Це не дозволяє нам перекинути наші війська на інші напрямки, оскільки доводиться прикривати дільницю держкордону там.
Наше ГУР Міноборони заявляє, що зараз на території України воюють 103 БТГр агресора. Ще 40 БТГр перебувають у резерві - всі вони розкидані різними полігонами. При цьому 46-48 БТГр різного рівня укомплектованості зосереджено на лінію російсько-українського фронту від Балаклії Харківської області до Авдіївки Донецької області. Вважається, що туди росіяни стягнули свої найкращі війська.
Якщо говорити про республіку Білорусь, то там також є кілька російських БТГр. Крім того, зараз у Білорусі будуть проводитись кількаденні навчання з органами військового управління, плюс навчання у рамках реалізації певних логістичних завдань. Тобто зараз білоруси хочуть вивчити проблеми, з якими зіткнулися російські війська у Київській області щодо логістики, щоб у подальшому таких складнощів у них не виникало.
Ризик нападу на північні області є. Лукашенко розповідає, що він збільшуватиме збройні сили Білорусі, також вони знімають із довгострокового зберігання стару зброю та військову техніку. Як вони її використовуватимуть - напевно невідомо. Але ми чули останні заяви білоруського диктатора, що їхнім арміям нібито потрібно рятувати західні області України, інакше їх спробує захопити Польща. Тобто йдеться певна інформаційна підготовка до можливого вторгнення.
Чи буде це вторгнення - ніхто поки що не може дати відповіді. Адже Лукашенко свого часу не скористався можлывистю напасти на Україну, коли наша армія була змушена утримувати оборону фактично на околицях Києва. З яких причин - чи через неготовність білоруської армії, чи через інші обставини - невідомо. Проте ризик є. До того ж з білоруських аеродромів злітають у повітря російські літаки та завдають ракетно-бомбових ударів углиб нашої країни.
Можливо, Путін чинитиме тиск на Лукашенка, щоб він власними силами спробував перекрити ланцюги постачання озброєння через західні області України. Тобто, щоб він направив свою армію через Ковель-Луцьк у бік Львова. Чи здатна армія Лукашенка реалізувати цей план - дискусійне питання, оскільки на північному напрямку створено Сили оборони та проводяться відповідні фортифікаційні заходи.
Щодо Херсонської області, там наші війська пішли у наступ у районі Давидова Брода. Після цього росіяни зосередили величезну кількість коштів, включаючи бронетехніку. В результаті наші війська були змушені маневрувати, тому що через відсутність паритету в озброєнні там немає можливості проводити контрнаступні дії. Потрібно дочекатися воєнної допомоги від наших західних партнерів.
Наші війська просунулися у бік Херсона. Але це контрнаступальні дії, які мають тактичний характер, а чи не оперативно-стратегічний. Тобто, це бої місцевого значення. Там, де ми маємо можливість просуватися, ми просуваємося. Наші ресурси поки що обмежені, тому ми не можемо надто далеко просунутися.
На Запоріжжі росіяни намагалися створити дуже потужне угруповання в районі Василівки, щоб просуватися з метою захоплення Запоріжжя. Однак у рамках контрбатарейної боротьби окупанти зазнали втрат. Тож поки що питання про наступ на Запоріжжі певною мірою стоїть на паузі. Росіяни направили війська для посилення своїх підрозділів у напрямі Орєхова. Противник у цьому напрямі проводить перегрупування.
Думаю, поки агресор не досягне своєї мети на сході нашої країни, бо саме там зосереджено найбільше угруповання противника, ситуація на запорізькому напрямку буде схожа на бої місцевого значення.
Владислав Селезньов для РБК-Україна