План Путіна провалився через хибну оцінку ситуації в Україні, - військовий експерт

Адже існує складна система: розвідка формує свої оцінки на основі отриманої інформації, доповідає своєму командуванню, командування доповідає Путіну як верховному головнокомандувачу РФ. Очевидно, що ця інформація на якомусь етапі була спотворена, або це розвідка її спотворювала. Хоча я думаю, що це викривлення було на рівні комунікації командування збройних сил РФ. Та інформація, яка доповідалася Путіну, адаптувалася до його поглядів на ситуацію.

І в результаті була сформована хибна думка, що за 48 годин всю Україну окупують, Київ буде захоплений, росіян будуть зустрічати з квітами тощо. Тобто агентура буде діяти успішно і фактично це буде коротка переможна війна, в ході якої Росії вдасться досягти своїх цілей. А далі будет тиск на НАТО і вирішення подальших геополітичних завдань, які поставив перед собою Путін. Вони сформовані в тих ультиматумах, що висувалися наприкінці минулого року: повернення Альянсу до меж 1997 року, виведення ударних озброєнь зі Східної Європи тощо. Очевидно, що через хибну оцінку їхній план провалився.

Тепер що робити далі? Думаю, що генерали, які доповідали Путіну, не відразу зізналися, наскільки катастрофічною для них є ситуація. І певний час вони стверджували, що в принципі операція йде за планом. Єдине, що треба розтягнути це все по часу, оскільки виявилося, що "нацисти" воюють і вони не здалися. Що, мовляв, Україна вже під контролем, але треба ще трохи часу. Однак зараз вже місяць після початку їхньої операції починає пробиватися інформація про втрати.

Очевидно, що Путіну вже доповіли реальну ситуацію. Хоча я впевнений, що все одно в дещо викривленій формі: мовляв, ось вони зараз візьмуть Маріуполь, потім Миколаїв і Одесу, потім оточать угруповання українських військ на Донбасі і потім візьмуть Київ – просто треба трохи почекати.

Тому вони говорять про те, що потрібно провести мобілізацію – або приховану часткову, або повну для того, щоб ефективно утримувати окуповані території. Найімовірніше, вони зараз схиляються до прихованої часткової мобілізації серед окремих верств населення, соціально незахищених, з кредитами, кримінальним минулим. Це в них стала практика і формування ПВК або наповнення військових контингентів в ОРДЛО.

Тобто зараз вони будуть намагатися набрати ще живої сили. Путіна не цікавить кількість загиблих російських солдат. Насправді, чим більше, тим навіть краще для нього. Оскільки це демонструє те, що завдання і ціль є великою. І на цю велику ціль можна покласти дуже багато російських сил. А потім, наприклад, з трибуни мавзолею 9 травня заявити, що 100 тисяч солдат полягли за велику ціль. Це для Путіна буде гордість, а не проблема.

Проблема в них є зараз із технікою. Незважаючи на те, що статистично в них є ще кілька тисяч таків, понад 10 тисяч броньованих машин тощо, я думаю, насправді, кістяк своєї армії вони вже знищили в Україні. Зараз вони будуть діставати з баз зберігання стару радянську техніку, але вона, вочевидь, в незадовільному стані. Тобто з кількох тисяч танків можна зробити кілька сотень танків, які зможуть виконувати завдання. Причому вони будуть не тими високотехнологічними, що вже знищені за допомогою західних технологій, а просто залізо, яке буде їхати і кудись стріляти.

Якщо говорити про подальший розвиток подій, то, думаю, Росія ще деякий час буде вкидати в топку цієї війни максимум особового складу, живої сили та техніки. Водночас намагаючись здійснити прорив, оточити Маріуполь, Донбас, Одесу, Київ. Це основні напрямки, які вони будуть намагатися взяти, щоби продемонструвати хоча б якийсь успіх.

Однак зважаючи на досить слабку позицію Сполучених Штатів, які декларують, що вони не будуть безпосередньо втручатися в цей конфлікт, то, я впевнений, що Путін має в своєму арсеналі варіантів і ядерну атаку. Тобто нанесення тактичного ядерного удару по території України для того, щоби примусити і нас, і Захід припинити бойові дії та погодитися на його умови.

Він не може допустити програш у цій війні. І для цього в нього є дуже небагато варіантів. Або переломити хід війни, вкидуючи все більше мобілізованих і старої техніки, що не буде досить ефективним і розтягнеться в часі. Або нанести ядерний удар. Або ж оточення Путіна все ж вирішить питання щодо його фізичного знищення і тоді ситуація радикально зміниться. Тоді не буде в Росії того енергетичного згустку під назвою Путін, який штовхає Росію на катастрофу.

З точки зору Путіну ядерна атака на Україну може бути успішною, бо буде знищено кілька сотень тисяч українців. А Захід буде вимушений зупинити українську армію і примусити Україну до переговорів, уникаючи подальшого розвитку ядерної гонки. Адже позиція адміністрації Байдена зараз зводиться до того, щоби максимально знизити можливості до ескалації.

Вони не готові до війни і в цьому полягає слабкість нишнішньої позиції насамперед керівництва США. Якби Сполучені Штати діяли з позиції сили, з позиції ініціативи і демонстрації готовності йти на підвищення ставок, то, думаю, Путін би не наважився навіть напасти на Україну. Але США показували, що вони не будуть втручатися в конфлікт і тому ми маємо поточну ситуацію.

Що стосується нападу Білорусі, українська армія до цього готова. Звісно, це буде для України неприємно, оскільки тоді відкриється ще один напрямок атаки. Однак хотів би підкреслити, що в Білорусі не така велика армія. Вона загалом налічує приблизно 50 тисяч осіб. З них, можливо, максимум 25 тисяч особового складу, які можуть зараз воювати. З огляду на це, той контингент, який зайде на територію України – це приблизно 5-10 тисяч – вони не зможуть досягти жодного успіху. І це може обернутися для самого Лукашенка крахом.

Насправді, Путін ризикує тим, що намагається втягнути Лукашенка в війну. Якби це було відразу, в перші дні початку війни, коли Україні треба було зорієнтуватися з яких сторін іде наступ, з яких боків треба організувати оборону, тоді у білорусів, можливо, був би ще шанс швидко перекрити Волинський напрямок і потім досягти якихось рубежів.

Зараз, коли вже Україна готова до будь-якого розвитку подій, а наша армія готова зупинити білоруський наступ, то думаю, що шансів у них небагато. І на цьому етапі вже відкривається аналіз того, яким чином це обернеться для самого Лукашенка і для розвитку ситуації в Білорусі.

Чому Путін ризикує? Якщо зараз Лукашенко зазнає краху, якщо в нього почнуться внутрішні проблеми і реальні протести в Білорусі, з потужним тиском і силовими акціями проти участі Білорусі в війні, тоді це створить величезну проблему для самого Путіна.

Якщо подивитися на карту, то фактично весь наступ з Півночі, нанесення більшості ракетних ударів і робота російської авіації по Україні здійснюється з білоруської території. Якщо уявити собі, що Білорусь виключається з цієї кампанії, тоді для Путіна настають дуже важкі часи. Для України тоді скорочується фронт приблизно на 40%. Якщо виключити північний фронт, тоді ми отримаємо вивільнення великої кількості сил, які можуть бути використані для контрнаступу проти Росії на всіх інших напрямках.

Проте у Путіна зараз немає іншого виходу. Він хоче втягнути Лукашенка в цю "м'ясорубку", щоби замазати його кров'ю і використати максимально можливі ресурси. Якщо вже російська армія буде знищена в війні проти України, то чому Лукашенко буде стояти осторонь? Тому для України дуже важливо нанести максимальної поразки тим білоруським силам, які наважаться зайти на нашу територію.

Ймовірність цього дуже висока, тому що Путін вимагає цього від Лукашенка. Лукашенко намагається уникнути того, щоби віддати прямий наказ почати сухопутну операцію збройними силами на українському напрямку. Бо сам розуміє цей ризик – це може призвести до краху його режиму. І тому він намагається зберегти статус-кво, який дозволяє йому зберігати владу.