Для переломного моменту в війні Україні спочатку потрібно вийти в паритет з окупантами по засобам ураження. Всі не раз вже чули, що на один наш снаряд росіяни стріляють у залежності від ділянки фронту 10, а то і 20 чи навіть більше снарядів. Це і ствольна артилерія, як самохідні артилерійські установки, так і причіпні системи, і реактивні системи залпового вогню. Звідси маємо розуміти, що такого озброєння має бути в десятки разів більше ніж є зараз і це пріорітет номер один.
Про це в коментарі РБК-Украина розповів редактор українського порталу "Мілітарний" Михайло Люксіков.
Якщо це ствольна артилерія, то системи можуть бути різними, але головний орієнтир - калібр 155 мм. Маючі радянське озброєння і при втраті запасів боєприпасів, через російські диверсії, ми лишилися більшості своїх стратегічних запасів на калібри 122 та 152 мм, а їх потреби через постійні витрати при повномасштабній агресії компенсувати немає чим, адже світ переходить на 155 мм. Ми вже отримуємо такі системи від партнерів, найбільше нам надали США - це 155 мм причіпні гармати, яких у нас більше сотні одиниць. Решта систем як то причіпні FH70, самохідні M109, CAESAR, Krab, PzH 2000 у нас менше і по типу обмежується максимум декількома десятками одиниць. Враховуючи, що нам потрібно вийти у чисельний пріорітет та ще треба мати запас для новостворених частин, і для заміни систем, які на обслуговуванні, зламалися чи були уражені, то загальна потреба ствольної артилерії це близько 2 тисяч систем.
Щодо реактивних систем залпового вогню, то ситуація дещо інша: частина наших партнерів використовує радянські калібри для РСЗВ, а саме 122 мм до "Градів" і ми можемо отримуючи боєприпаси від них забезпечувати роботу вже наявних у нас систем. А передані - для компенсації втрат і для новостворених військових частин. Як приклад можна згадати передані нам RM-70 Vampire, але це теж декілька десятків, а потреба у нас у сотнях таких систем. І важливо сказати, що цей калібр забезпечує ураження на дальність до 20 км, а ті ж росіяни вже виготовляють модифіковану його версію з вдвічі більшою дальністю. У нас на цю дальність працюють "Урагани", але їх запасів, як і на більш далекобійних "Смерчів" у нас та в партнерів немає. Рішенням для ураженням на такі дальності можуть стати HIMARS та M270, що у залежності від боєприпасу можуть уражати на дальності в понад 80 км. Також ці пускові установки можуть запускати балістичні ракети з дальностями до 300 км, і це один з головних для нас пріоритетів для можливості ураження ворожих цілей (складів, баз озброєння та паливо-мастильних матеріалів, штабів, аеродромів тощо) в тактичній глибині.
Другим пріоритетом для нас є бронетехніка, у нас є як втрати по ній, так вона необхідна і для комплектування новостворених армійських підрозділів. Якщо казати про броньовані бойові машини, то це декілька тисяч одиниць. Якщо про танки - то до тисячі штук.
Ще важливо мати більше насичення системами протиповітряної оборони та перейти на західні зразки, як, наприклад, заявлені Пентагоном NASAMS. Потреба у яких десятки дивізіонів.
Так само авіація. Для встановлення паритету з росіянами у повітрі нам необхідна заміна радянських винищувачів МиГ-29 та Су-27, бомбардувальників Су-24 та штурмовиків Су-25. Загальна потреба близько сотні одиниць. По авіації варіантів може бути безліч: F-16, F-18 чи F-15. Ці платформи у своїх останніх версіях є носіями сучасного озброєння, що дозволяє ефективно боротися з російськими літаками та виконувати ударні функції застосовуючи кероване озброєння.
Де взяти цю техніку та озброєння
Це наші західні партнери, для прикладу США вже передають нам згадані причіпні M777. Після реформування Корпусу морської піхоти США у них вивільнилася значна кількість таких гармат і вони відносно швидко можуть передати її нам. Також у США знаходяться на зберіганні попередниця M777 - причіпні гармати M198. Також Сполучені Штати є оператором самохідних артилерійських установок M109, ці системи є й і в інших країнах НАТО. У низки інших представників Північноатлантичного альянсу є інші типи артилерійських систем.
Реактивні системи залпового вогню HIMARS ми вже отримуємо від США, Велика Британія та Німеччина вже заявили про майбутні передачі M270 та Mars.
Серед бронетехніки це можуть бути колісні бойові машини M1117, які є у США, також у них великі запаси бронетранспортерів M113, що є найбільшими за чисельністю у світі гусеничними БТР, серед їх колишніх та діючих операторів наші країни-партнери (Австралія, Данія, Литва, Італія, Португалія та інші) і від них є можливість отримати необхідну нам кількість.
Для ППО бригадного рівня хороший варіант AN/TWQ-1 Avenger (M1097 Avenger), які є на зберіганні у США. Вони використовують ракети Stinger, що вже є у нас.
З системами ППО корпусного рівня Сухопутних військ та Повітряних Сил складніше, адже нам необхідна значна їх кількість, а виготовлення займає тривалий час. З заяв про майбутню передачу ми вже бачимо, що перші системи будуть американсько-норвезькі NASAMS та німецькі на основі ракети IRIS-T.
По авіації найбільш вірогідним варіантом може бути взяття на озброєння літаків F-16, які є винищувачами четвертого покоління та в рамках переозброєння низки країн НАТО (наприклад, Данія та Норвегія) виводяться з експлуатації. Велика їх кількість знаходиться на зберіганні у США.
Як війна в Україні впливає на світовий ринок озброєння
Російська агресія проти України у 2014 році стала головним чинником перегляду бюджетів багатьох країн зі збільшенням витрат на оборону. І далі все пішло за ланцюжком, наприклад у Східній Європі прискорилися процеси переозброєння по всім зразкам - від стрілецької зброї, до авіації. У багатьох країнах створюються виробничі бази для локалізації того чи іншого виду озброєння, а у США відновили виробництво багатоцільових винищувачів F-16.
Михайло Люксіков, для РБК-Україна.