Останнім часом активно здійснюється оперативне обладнання території Білорусі, що межує з Україною. Формально такі заходи реалізуються в рамках озвученого плану створення Південного оперативного командування. Оскільки відсутні ресурси для створення на півдні повноцінного командування нарівні з наявними у нас Північно-Західним і Західним оперативними командуваннями, то йде пошук ефективних шляхів вирішення даного завдання з використанням наявних сил і засобів.
Про це в коментарі РБК-Україна розповів військовий експерт Ягор Лебядок.
Ймовірність підготовки Білорусі до війни проти України
На даний момент прикривати південний напрямок вирішено внаслідок підвищення готовності сил негайного реагування і чергових сил ЗС Білорусі швидко піти з пунктів постійної дислокації на посилення кордону на півдні. Саме це відпрацьовувалося на третьому етапі перевірки сил реагування ЗС Білорусі - перекидання на великі відстані і створення угруповання на одному з тактичних напрямків. На півдні виділено три тактичних напрямки.
В основному і конкретно зараз на посиленні кордону знаходяться сили спеціальних операцій ЗС Білорусі і ряд підрозділів забезпечення. Але в цілому практично всі основні підрозділи білоруських механізованих бригад побували на посиленні кордону з лютого 2022 року на ротаційній основі. Також нещодавні зміни законодавства дозволили залучати до посилення кордонів підрозділи внутрішніх військ. І додаткові сили - війська територіальної оборони, навчання яких в Кобринському районі вже пройшли, а в Гомельській області почалися вчора.
Оскільки картина світу військово-політичного керівництва Білорусі дійсно передбачає, що на Білорусь нападе Україна або війська НАТО з території України - це не штамп білпропаганди, а реально сприйняття ними світу, то масштабні дії білоруських військ на південному напрямку в такій парадигмі мислення є стримуючими демонстративними діями.
Тобто так вони хочуть стримати потенційного агресора, показуючи, що білоруські ЗС сильні і готові швидко відповісти. У тому числі це робиться і для запобігання "провокацій з боку України" - закидання ДРГ, "незаконних збройних формувань" у вигляді батальйону Калиновського тощо - про що говорить білоруське військово-політичне керівництво на телебаченні та по інших провладних каналах.
Таким чином, всі дії білоруських військових протягом останніх двох місяців є стримуючими і підготовкою до можливої оборони від нападу. Разом з тим оборонні навчання багато в чому можуть використовуватися і для відпрацювання наступу. Зокрема, досить активно в ході перевірки сил реагування в поточному році, як і в попередньому, є відпрацювання форсування водних перешкод, в тому числі без попередньої підготовки.
Я б не сказав, що білоруські ЗС готові до масштабного наступу на Україну самостійно. У всіх бригадах служать солдати строкової служби і їх загибель на чужій території викличе невдоволення в країні. Можна зробити зведені підрозділи з контрактників, але це буде не достатній склад сил для нападу і захоплення міст при очікуваній чисельності українських ЗС на нашому напрямку в кількості 20 тисяч. Такі дані наводив генштаб Білорусі.
У білоруських ЗС кількість солдатів / сержантів контрактної служби становить близько 8 тисяч осіб. Це число включає жінки, військовослужбовців ВПС і ППО, підрозділів забезпечення. Якщо навіть додати прапорщиків і офіцерів, то все одно співвідношення не на користь ЗС Білорусі на всьому фронті, скажімо так.
Якщо говорити про самостійні дії ЗС Білорусі в наступі на Україну, то єдиний варіант дій, який відносно мінімальний щодо можливих втрат для ЗС Білорусі, це ведення розвідувальної, диверсійної діяльності та проведення спеціальних операцій силами ССО на території України. Насамперед з метою перекриття каналів постачання озброєнь із західного напрямку, знищення пунктів управління, окремих видів озброєнь, захоплення посадових осіб тощо.
При цьому Україна може відповісти вже по території Білорусі. Наприклад, засиланням ДРГ, ракетними, артилерійськими і авіаударами. Масштабні прориви сухопутних сил особливо не очікуються. Якраз поточна Підготовка до оборони на південному напрямку білоруськими ЗС, включаючи посилення ППО, служить таким завчасним щитом.
Але і такий варіант самостійних дій я не вважаю дуже ймовірним. На даним момент я б сказав, що дії білоруських ЗС проти України можливі тільки в разі повторного початку бойових дій російськими військами по захопленню Києва або в разі серйозного знищення ВСУ на півдні, при якому на півночі не залишиться серйозних сил і це можна використовувати для відкриття "другого фронту" з метою якнайшвидшого нанесення поразки Україні.
Я б сказав, що чим довше, наполегливіше і з великим нанесенням втрат російським військам воюють ЗСУ - звичайно ж, за умови збереження свого бойового потенціалу і можливостей відновлення ресурсів, тим менше ймовірність вступу білоруських збройних сил у війну на території України.
Скільки російських військ зараз може перебувати на території Білорусі і загрозу для Балтійських країн
Про цифри конкретні складно сказати, але, дивлячись на моніторинг переміщення російських військ, можна припустити, що в Білорусі залишилися сили ВКС РФ, підрозділи забезпечення, і ракетні війська. Хоча ракетні обстріли з території Білорусі не спостерігаються останнім часом.
Досвід проведення навчань "Союзна рішучість 2022", а також ведення наступу на Київ з нашої території російськими військами, звичайно ж, врахований і створити російське угруповання для повторного наступу можна досить швидко. Приводом для цього може бути що завгодно - на слова, як показали ці ж вчення, звертати увагу немає ніякого сенсу.
Поки всі активно зосередили увагу на війні в Україні, я б все ж відзначав і російські "рухи тіла" в напрямку Прибалтики. У військовому плані цей напрямок у нас підготовлено кратно краще, ніж Південне. На тлі гучних заяв про перекриття транзиту в Білорусі можуть так само провести нові спільні "навчання", як РФ зараз проводить в Калінінграді.
І тут, попри вигляд демонстративних дій, буде невизначеність: куди розгорнеться російське угруповання - в бік України або все ж країн Прибалтики. Останній варіант багато відкидають внаслідок того, що ці країни в НАТО. Але Росія за останні чотири місяці на прикладах підтримки з боку НАТО України, введення санкцій тощо цілком собі могла вивчити політичну волю країн Альянсу до рішучих дій і реалії прийняття рішень.
Чим менш рішуча політика НАТО буде з часом, тим більше це буде підштовхувати РФ до рішучих дій в Прибалтиці. Боязнь "спровокувати Путіна" в поточних умовах - це не запорука мирного рішення і безпеки, як то могло бути десять років тому. Це, навпаки, працює для нього як"зелене світло". Безумовно, в такому випадку не обійдеться без задіяння білоруського плацдарму як максимально зручного.
Ягор Лебядок, для РБК-Україна