Серед НДО, які позиціонують себе, як учасники
антитютюнової кампанії, слід згадати ще
ГО "Центр демократії та верховенства
права". Примітно, в частині антитютюнової кампанії Тарас Шевченко,
директор ГО "Центру демократії та верховенства права", та Петро Король, юрист цього ж ГО,
отримують кошти в якості експертів саме від ГО "Центр громадянського представництва "Життя".
Варто зазначити, що інформаційні кампанії, яку найчастіше ведуть подібні організації,
а також їх компетентність та ефективність в частині боротьби з тютюнопалінням викликає суттєві
сумніви. І питання навіть не у тому, що законопроекти, які вони поширюють у парламенті,
регулярно не підтримуються народними депутатами – активісти це списують на лобістські зусилля
тютюнових компаній в Україні.
Так, за твердженнями ГО "Життя", лобісти доклали
максимум зусиль, щоб парламент так і не прийняв антитютюнові законопроекти №
2820 та №
4030а, які нібито
повністю відповідають міжнародним стандартам захисту від тютюну та підтримані МОЗ і
ВООЗ.
Перший з цих проектів стосується, серед іншого, заборони на виробництво пачок зі
скошеними краями, а другий – заборони видимої викладки сигарет (обидва документи передували
проекту закону №2813 - оскільки вони так і не були ухвалені, тому й з'явився новий проект). Чому
ж Верховна Рада їх відхилила?
Аби зрозуміти це, достатньо подивитися висновки, які
робило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України щодо цих
законопроектів, з яких слідує, що питання, у першу чергу, у їх вкрай низькій якості.
Так, щодо законопроекту №2820 наведу лише декілька цитат:
"Деякі із запропонованих визначень
термінів потребують уточнень, оскільки не у повному обсязі розкривають їх основні ознаки";
"Один із концептуальних недоліків цього законопроекту полягає в тому, що його положення не
відповідають усталеним вимогам законодавчої техніки щодо стилю, мови та оформлення змісту
закону. Внаслідок цього значна частина його положень не відповідає базовим положенням теорії
законотворення, зокрема щодо юридичної визначеності, ясності, недвозначності норм закону";
"У законопроекті спостерігаються внутрішні суперечності, які можуть призвести до плутанини
при застосуванні закону на практиці"; "Законопроект має техніко-юридичні недоліки. Зокрема,
редакції окремих норм характеризується надмірною деталізацією, що не властиво для текстів
законів, які регулюють найважливіші суспільні відносини". Щоби не наводити
нищівні цитати щодо законопроекту №4030а, згадаю лише останній абзац:
"Узагальнюючий
висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути
суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання". Борці з
тютюнопалінням продовжували звинувачувати лобістів, але їм було якось незручно оголошувати
лобістом тютюнових компаній голову науково-експертного управління ВРУ.
Певний цинізм
таких звинувачень полягає у тому, що навіть за існування і потужності лобістів від тютюнових
компаній наприкінці 2016 року через парламент успішно пройшов законопроект щодо щорічного —
можна вже зараз впевнено казати — надмірно швидкого, підвищення акцизних ставок на тютюнові
вироби.
Тютюнові компанії підтримали таке зростання. А саме рішення щодо
щорічного підвищення акцизів активісти постійно оголошують своїм головним здобутком, приписуючи
його ухвалення, звісно, собі,хоча насправді це Україна як держава виконує свої зобов'язання
перед ЄС, до якого наша країна обрала свій зовнішньополітичний курс, тому всі проекти законів
про підвищення акцизів готувалися урядом, а не активістами.
Антитютюнові активісти
пропонували
деякі дивні доповнення до щорічного плану підняття акцизних ставок: наприклад, щорічну
індексацію додатково до 20-відсоткового збільшення акцизних ставок, а також прив'язку ставок
акцизу до євро. Остання пропозиція унікальна – навіть в країнах ЄС, де бажаний мінімальний
рівень акцизу зафіксований у євро, країни з власною валютою (не євро), встановлюють ставки у
власній валюті. Цікаво, що
якби Верховна Рада прийняла цю пропозицію ГО "Життя", 2019 року
ставка акцизу на сигарети зменшилася б через зростання курсу гривні щодо євро.
Проблема значної частини таких НДО у тому, що для звітування та отримання нових
грантів, вони мають демонструвати активність у просуванні ініціатив, навіть якщо об'єктивно вони
неефективні й матимуть шкідливі наслідки для економіки та суспільства.
Варто
зазначити, що у кожній сфері діяльності громадських організацій таких прикладів безліч. Якщо
брати "антитютюнові" НДО, то, наприклад, вже через декілька законопроектів можуть з'явитися
обмеження на форму пачки сигарет. Навряд чи, це якось впливає на те, чи починає та чому не кидає
людина палити. Хоча, якщо таку заборону введуть, то тютюновим компаніям потрібно буде витрачати
кошти на переобладнання виробництва, скорочувати свій експорт до європейських країн, бо там
таких обмежень немає. А це, крім скорочення прибутків цих компаній, призводитиме до зменшення
податкових надходжень до держбюджету.
Ті самі обмеження щодо викладки сигарет, які в
інших країнах не довели свою ефективність, точно
вбиватимуть легальний малий бізнес та
стимулюватимуть нелегальну торгівлю.
Такого ж ґатунку пропозиції щодо
встановлення вимог про однаковий колір всіх марок цигарок та всіх виробників. На нелегальну
торгівлю та виробників контрафакту, які не платять всі податки, це, скоріше, впливає позитивно.
Тому що вони як не працювали в правовому полі, так і не працюватимуть, натомість отримають
додаткову конкурентну перевагу.
Антитютюнові НДО тиснуть на парламент і уряд,
організовуючи акції під ВР і Кабміном, звинувачуючи тютюнові компанії в тому, що вони вбивають
націю. Але є й інший аспект такі акції проти тютюнової галузі, такої, як і проти будь-якої іншої
легальної галузі, - це боротьба з легальним ринком, з компаніями, які дотримуються всіх законів
і платять всі податки.