Херсонщина продовжує переживати жахи війни. Люди, які пережили окупацію та затоплення внаслідок підриву Каховської ГЕС, тепер потерпають від посилених обстрілів із боку росіян.
РБК-Україна розповідає, як живуть місцеві мешканці на прифронтових територіях Херсонщини і якої допомоги вони потребують найбільше.
У Херсонській області в зону підтоплення після підриву Каховської ГЕС потрапили 20-30 тисяч будинків. Теракт на дамбі пошкодив чи зруйнував житло тисяч херсонців. А тепер місцеві жителі потерпають від посилених обстрілів.
В останні тижні ситуація на Херсонщині стала значно напруженішою – росіяни гатять із усього: артилерія, ракети, КАБи (керовані авіаційні бомби, – ред.). Люди кажуть, що росіяни стріляють без розбору.
"Зараз дуже посилились обстріли. Нас місять, рівняють із землею. Мені здається, що це росіяни нам мстяться так, що ми їх не прийняли. Та попри ці обстріли ми не здаємось. От цієї ночі той край Білозерки обстріляли градами, били фосфором. Але й ми не таке переживали", – розповідає мешканка селища Білозерка Інна.
За її словами, люди дуже вдячні всім, хто приїжджає та допомагає.
"Ми люди відкриті, намагаємось усіх зустрічати з усмішкою. Але якщо її прибрати, то хочеться плакати. Але ми вистоїмо", – говорить вона.
Фото: Наслідки обстрілів Херсонщини (РБК-Україна)
Вздовж дороги до населених пунктів видно сліди війни – вирви від снарядів, сліди від куль та осколків на стінах будинків, зруйновані та понівечені будівлі.
"Життя поруч з лінією зіткнення важке. Обстріли можуть початись в будь-який момент й ти до останнього не знаєш, куди прилетить черговий снаряд, випущений ворогом. Роботи в таких регіонах практично немає, фермери намагаються відновити свою діяльність, проте це складний процес", – розповідає Анатолій Дзюбенко, волонтер та голова благодійного фонду "Я допомагаю", який нещодавно повернувся з Херсонщини.
Фото: Голова фонду "Я допомагаю" Анатолій Дзюбенко (надане РБК-Україна)
Він пояснює: частина людей взагалі не виїжджали з Херсонської області з початку повномасштабної війни, частина виїжджали та повернулись, бо не змогли знайти роботу, а гроші закінчувалися й потрібно було якось жити далі. Вдома їм принаймні не потрібно винаймати житло.
Фото: Сліди війни на Херсонщині (РБК-Україна)
Місцева мешканка селища Калинівське Лариса показує будівлю напівзруйнованої школи, де до війни працювала вчителькою. Це її рідна школа, де вона сама навчалася дитиною.
"Після навчання я повернулася сюди та присвятила роботі з дітьми 42 роки життя. До повномасштабної війни працювала вихователькою з підвозу дітей. Добре пам’ятаю, як 24 лютого о 6 годині ранку я збиралася на роботу, і тут дзвонить наш директор: "Відбій, підвозу не буде, розпочалася війна". Це було дуже страшно. Особливо, коли дізналась, що бомблять Київ, а потім – що росіяни вже наблизилися до Херсона. Ми сподівались, що нас омине", – згадує жінка.
Та вже 9 березня окупанти зайшли в село і відразу почали розміщуватись у будинках місцевих, що покинули селище. Значна частина людей встигла виїхати – переважно молодь та діти.
"У нас тоді жила онука, ми також передали її до батьків на захід України. А я залишилась – у мене мама, їй 84 роки, вона лежача. А транспорту власного ми не маємо, як би я її вивезла", – згадує Лариса.
Вона добре пам'ятає, як село звільнили.
"Спочатку зайшли наші хлопці, розвідники. Це було десь о 12 годині дня. Вони повісили український прапор на будинок культури та школу. А після 4 години вже зайшла інша бригада. Після всього, що ми пережили, ми не могли повірити, що це насправді. Усе село зустрічало, плакали, раділи, обіймали та цілували наших хлопців", – ділиться спогадами вона.
Фото: Понівечені обстрілами будівлі на Херсонщині (РБК-Україна)
Про підрив дамби Каховської ГЕС Лариса із Калинівського дізналася, коли їхала з дітьми у Миколаїв.
"Ми думали, що до нас вода не дійде. Але вже 7-8 червня вода почала прибувати. Багато вулиць нашої громади разом з будинками, що були ближче до річки, постраждали. Вода була в будинках, у деяких доходила аж під дах. У них потім відпала вся штукатурка, залишилася гола цегла", – розповідає Лариса.
За словами жінки, їм дуже допомогла державна програма "Пліч-о-пліч" – за нею відновлювати житло допомагають Вінницька, Черкаська, Дніпропетровські області.
"Особливо вдячні громадській організації "Проліска", які відразу, як зійшла вода, надавали будматеріали. А ще було багато міжнародної допомоги. Багато людей тоді нам допомагали. Особливо важливо, що підвозили воду – у свердловинах і колодязях вона непридатна для пиття. Зараз також привозять питну воду, по 20 тонн", – зазначає мешканка Калинівського.
До зими людям у населеному пункті дуже потрібна допомога: дрова, вугілля. Раніше люди могли придбати дрова, оскільки лісгосп працював. Але тепер усе заміноване і місцеві бояться туди ходити.
Фото: Інна із селища Білозерка допомагала з евакуацією односельчан під час затоплення (РБК-Україна)
У селі Білозерка також скрізь сліди війни. Жителька Інна показує вулицю, яка кілька місяців тому була під водою.
"Пам’ятаю, як вранці увімкнула новини та дізналась, що вночі підірвали дамбу. А вже зовсім скоро поступово почала підніматися вода. І нас в селі були чергові, ми відстежували ситуацію. І коли вода була дуже близько, ми почали допомагати евакуйовувати тих, хто самостійно не міг цього зробити. Робила це поліція, ми допомагали", – згадує вона.
Це відбувалося вночі. Підтоплювалися двори, будинки. Люди брали із собою тільки найнеобхідніше – пакети і документи. На вулиці вода доходила під самі дахи. Три будинки не витримали та завалились.
"Евакуація була добре організована – автобуси, поліція ходила, допомагала маломобільним людям евакуюватися та транспортувала їх у безпечніші місця, де можна було пожити певний період. Ми також активно всім допомагали", – розповідає Інна.
Нещодавно волонтери фонду "Я допомагаю" їздили на Херсонщину – у чотири громади: Білозерську, Калинівську, Тягинську та Херсонську.
“Наш фонд давно працює у прифронтовій зоні. Допомагали людям, які постраждали внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС. Вони багато пережили – наступ росіян, окупацію. Навіть після звільнення територій вони не були в безпеці – теракт на дамбі пошкодив чи зруйнував їхні домівки. А тепер ще й посилені обстріли", – зазначає голова фонду Анатолій Дзюбенко.
Фото: Команда волонтерів фонду "Я допомагаю"(надане РБК-Україна)
Він додає, що в один населений пункт тричі за добу вороги можуть пустити КАБи, не враховуючи артилерійські обстріли. Люди зараз проживають постійні масовані обстріли ворога, адже живуть на лінії зіткнення, коли інша частина Херсонщини ще перебуває в окупації.
"Тут люди найбільше потребують допомоги, адже проживають всі складнощі війни 24/7. Люди на власні очі бачать результати кожного прильоту, обстрілу – зруйновані будинки, поранені люди, загиблі та відсутність відчуття безпеки", –розповідає він.
Попри те, що ці території були звільнені, люди потребують допомоги й зараз.
"Тут важко знайти роботу. Та й з логістикою не завжди все добре – багато хто боїться сюди заїжджати через близькість до лінії фронту. Саме тому ми й допомагаємо цим людям".
До таких ініціатив часто підключається великий бізнес – цього разу фонд передавав допомогу, зібрану партнерами. Зокрема, БФ "Твоя опора" та однією з мереж супермаркетів. Це були продукти тривалого зберігання, засоби гігієни та побутову хімію для 470 сімей.
Раніше ми розповідали, як отримати гроші на ремонт житла, яке постраждало через війну. На придбання матеріалів та ремонтні роботи можуть виділити до 500 тис. грн.
Також ми писали, коли можуть відмовити у компенсації коштів за ремонт зруйнованого житла.