Грузія гостинно прийняла українських біженців з початку війни, але з понад 220 тисяч прибулих у країні залишаються близько 25 тисяч осіб.
Багато хто з них оселилися в маленьких містечках, де мають обмежений доступ до допомоги, повідомляє TRAVEL РБК-Україна з посиланням на eurasianet.org.
Грузія не пропонує єдину регулярну допомогу українським біженцям, як це роблять багато країн ЄС. Натомість існують короткострокові програми допомоги на муніципальному рівні, які вибірково охоплюють людей.
Мерія Тбілісі спонсорувала харчування та проживання у готелях для кількох тисяч біженців аж до серпня минулого року. Згодом міська влада перейшла на видачу щомісячної допомоги у розмірі 300 ларі (близько 113 доларів) на домогосподарство плюс 45 ларі (17 доларів) на людину. Але українці, які не зупинялися в готелях Тбілісі за рахунок мерії, цієї допомоги не отримують.
На відміну від великих міст, влада Каспі не надає фінансової допомоги українським біженцям, які опинилися в цьому бідному містечку приблизно за 70 км від грузинської столиці. Пунктів роздачі гуманітарної допомоги тут немає, та й робочих місць у місті обмаль.
"Половина Каспі працює на цементному заводі, інша – на ринку", – кажуть місцеві жителі.
Для біженців роботи практично немає. Сім українських сімей, які мешкають у місті та околицях, покладаються на допомогу місцевих мешканців. Вчителі школи зібрали трохи грошей, щоб допомогти дітям купити зимові куртки та шкільне приладдя. У магазинах та на ринках люди часто дають біженцям фрукти та овочі безкоштовно.
Фото: Допомога українцям залежить від місцевої влади (gettyimages.com)
Чимало українців обрали Грузію, бо мали тут особисті зв'язки – знайомих чи родичів.
"В українців, яких ви зустрічаєте у невеликих містах, таких як Каспі чи Горі, є там родичі чи друзі. Але, на відміну від тбіліських, вони виявилися ізольованими та далекими від усього, включаючи варіанти допомоги", – розповідає дослідниця із некомерційної організації "Бетлемі" Ціала Дарахвелідзе.
Те саме можна сказати і про українців, які опинилися в інших регіонах Грузії, таких як Кахетія на сході та Самегрело на заході.
У місті Горі за 30 км від Каспі муніципальна влада бере на себе оплату оренди (до 150 доларів) для десятка українських сімей, але в іншому їм доводиться дбати про себе.
"Що тут потрібно українцям насамперед – це грошова допомога на оренду житла та кошти на існування", – каже Тетяна Чернишенко, яка працює у тбіліському офісі World Vision, групи гуманітарної допомоги та розвитку. Вона консультує українців з питань допомоги в Грузії.
Декілька міжнародних організацій, представлених у Грузії, таких як UNHCR, World Vision, Arbeiter-Samariter-Bund та Care Caucasus, реалізують програми грошової допомоги, спрямовані на найбільш вразливі сім'ї. Але деякі люди навіть не знають про доступні їм варіанти допомоги.
Деякі медичні послуги доступні безкоштовно для українців, але про це не знають багато біженців та навіть лікарні.
Із працевлаштуванням українців також є проблеми – для цього потрібно володіти грузинською мовою. Мовна проблема є і в дітей, яким доводиться відвідувати місцеві школи. Україномовні школи уряд країни відкрив лише у Тбілісі та Батумі.
Складнощі з орендою житла відчувають біженці в Батумі – курортному місті, де вони могли б знайти роботу. Причина в тому, що в місті оселилися десятки тисяч росіян, які тікали через мобілізацію, й вони зайняли більшість квартир.
Нагадаємо, ми писали, як українські біженці облаштувались у ЄС протягом року.